Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №675/673/26 — Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/673/26

Провадження № 2/675/803/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2026 р. Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючої – судді Янішевської О. С., секретаря судового засідання Король К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ізяславі в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 247 ЦПК України, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

30 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до Ізяславського районного суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 15015,00 грн, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 28 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 6833841 (далі Договір), за умовами якого відповідач отримав 5000 грн на умовах визначених Договором та зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Товариство свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами Договору. Відповідач своїх зобов`язань у встановлений Договором строк не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 15015,00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 7515 грн, заборгованість по штрафу/пені – 2500 грн.

31 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги 46-МЛ, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 6833841 від 28 вересня 2019 року на суму 15015,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 6833841 від 28 вересня 2019 року та судові витрати, які складаються з сплаченого при подачі позовної заяви судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив розглядати справу без його участі, заявлений позов підтримав повністю, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання за викликом не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій позовні вимоги визнав частково, повідомив, що він перебуває на військовій службі з 09 липня 2024 року, просив суд застосувати до нього норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які не передбачають нарахування процентів за користування кредитом та подав відповідні документи, справу розглядати у його відсутність.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно письмових доказів, доданих до позовної заяви, судом встановлено, що 28 вересня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений в електронній формі Кредитний договір № 6833841, за умовами якого ТОВ надало відповідачу кредит в сумі 5000,00 грн строком на 30 днів 28 вересня 2019 року та терміном (датою) повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом 28 жовтня 2019 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строк, визначені Договором. Для підписання Договору був використаний одноразовий ідентифікатор U46598. Згідно п. 7.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами отримання кредиту, відсотками та штрафними санкціями, які можуть бути стягнуті в разі порушення умов договору, що підтверджується Кредитним договором № 6833841 від 28 вересня 2019 року, графіком розрахунків та анкетою-заявою на кредит № 6833841, копії яких додані до матеріалів справи.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення 1052127 від 28 вересня 2019 року, наданим на виконання ухвали суду, винесеної за клопотанням представника позивача, листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260611/91714-БТ від 22 червня 2026 року, в якому зазначено дату операції – 28 вересня 2019 року, картку отримувача № 5168745613513685, в яка була надана на виконання вимог ухвали суду, зазначено, що картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на неї було зараховано 5000,00 грн.

Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, суму позики та нараховані відсотки за користування кредитом не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 15015, 00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 7515 грн, заборгованість по штрафу/пені – 2500 грн, що підтверджується відомістю ТОВ «Мілоан» про нарахування та погашення по кредитному договору № 6833841, копія якої додана до матеріалів справи.

31 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги 46-МЛ, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 6833841 від 28 вересня 2019 року на суму 15015,00 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями договору відступлення прав вимоги № 46-МЛ, акту приймання-передачі реєстру боржників від 31 січня 2020 року, платіжної інструкції № 17508 від 31 січня 2020 року про плату за відступлення права вимоги, витягу з реєстру боржників.

Згідно з витягу з реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31 січня 2020 року, копія якого додана до матеріалів справи, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 6833841 від 28 вересня 2019 року в сумі 15015, 00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 7515 грн, заборгованість по штрафу/пені – 2500 грн.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 611, 625 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, що передбачено ст. 549 ЦК України.

Відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частиною 1 статті 525 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За вимогами ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 цього Кодексу).

У ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Стаття 552 ЦК України декларує, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, суд констатує, що відповідач був ознайомлений і погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання Договору № 6833841 від 28 вересня 2019 року.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитній установі не повернуті в строк, визначений договором, та не сплачені передбачені умовами договору проценти, що свідчить про порушення прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав у ТОВ «Мілоан» 28 вересня 2019 року кредит, суму якої вчасно не повернув, до суду звернувся з письмовою заявою, в якій визнав позов на суму 1000,00 грн, просив застосувати до нього норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які не передбачають нарахування процентів за користування кредитом, так як він перебуває на військовій службі, доказів погашення заборгованості суду не надав, тому з нього на користь правонаступника кредитора ТОВ «Мілоан» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належить стягнути заборгованість за Договором № 6833841 від 28 вересня 2019 року.

Відповідач з 09 липня 2024 року і по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями довідки форми 5 № 6270 начальника стройової частини відділення персоналу штабу вказаної військової частини від 13 травня 2026 року, посвідчення ветерана війни серії НОМЕР_3 від 25 грудня 2024 року.

При визначенні розміру заборгованості ОСОБА_1 необхідно також врахувати наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 502/1438/18 зазначено, що дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Такі ж висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року по справі № 426/4264/19.

На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року по справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).

Оскільки заборгованість за Договором № 6833841 виникла у 2019 році, а ОСОБА_1 проходить військову службу з 09 липня 2024 року, на вказані правовідносини не поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто підстави для звільнення відповідача від сплати процентів за користування кредитом та штрафних санкцій відсутні.

Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку дії договору чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року по справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).

Відтак, з відповідача за кредитним договором слід стягнути відсотки за користування кредитом в сумі: 15,00 грн (проценти, визначені у пункті 1.5 Договору) х 30 днів (строк, визначений у п. 1.3 Договору) =450,00 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь правонаступника кредитора ТОВ «Мілоан» ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належить стягнути заборгованість за Договором № 6833841 від 28 вересня 2019 року в сумі 7950, 00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 450 грн, заборгованість по штрафу/пені – 2500 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

01 липня 2025 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107, згідно п. 1.1 якого клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією вказаного договору.

Вартість послуг виконавця становить 8000,00 (вісім тисяч) гривень, про що зазначено в акті № Д/21515 надання послуг від 14 квітня 2026 року та детальному описі наданих послуг до акту № Д/21515 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, копії яких додані до матеріалів справи.

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт ФК «Кредит-Капітал» правової допомоги за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг, є доведеним та обґрунтованим з урахуванням обсягу наданих послуг адвокатом та часом, витраченим на їх надання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлений з ціною 15015,00 грн і задоволений на суму 7950,00 грн, тобто на 52,95% (7950,00х100:15015,00). Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути 1409,74 грн (2662,40х52,95%) судового збору та 4236,00 грн (8000,00х52,95%) витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 530, 549, 625, 628, 638, 629, 610, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місце знаходження 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614,) заборгованість за Договором № 6833841 від 28 вересня 2019 року в сумі 7950, 00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків – 450 грн, заборгованість по штрафу/пені – 2500 грн та судові витрати: сплачену суму судового збору в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн 74 коп та витрати на правничу допомогу в сумі 4236 (чотири тисячі двісті тридцять шість) грн 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О. С. Янішевська