Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №650/3671/26 — Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Суд: Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: що виникають з договорів оренди

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №650/3671/26

Суддя: Сікора О. О.

Справа № 650/3671/26

провадження № 2/650/3471/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

у складі: головуючого - судді Сікори О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Завістовської Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у прохальній частині якого просить розірвати право оренди земельної ділянки за договором оренди землі № ХС-652090004002470 від 04 липня 2012 року, а також додаткові угоди № 1400028 від 28 грудня 2017 року та без номера від 16 травня 2024 року до цього договору, якими змінювалися його умови, зокрема продовжено строк оренди до 31 грудня 2032 року. Предметом спірних орендних відносин є земельна ділянка площею 7,1916 га, кадастровий номер 6520980500:08:003:0003, розташована на території колишньої Благодатівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

В обґрунтування позову зазначив, що після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач успадкував вказану земельну ділянку. Свідоцтво про право на спадщину за законом видано 01 квітня 2026 року, цього ж дня за ним зареєстровано право власності. Відповідно до умов чинного договору оренди разом із правом власності до нього перейшли права та обов`язки орендодавця.

04 липня 2012 року спадкодавець уклав договір оренди землі № ХС-652090004002470 із ТОВ «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ». У подальшому відбулася зміна особи орендаря, а 28 грудня 2017 року ОСОБА_2 , ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» та ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» уклали додаткову угоду № 1400028 про заміну орендаря, якою договір викладено у новій редакції. Орендарем стало ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ».

За редакцією договору від 28 грудня 2017 року орендна плата становила 6,71 відсотка нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка визначалася в розмірі 203 158,26 грн, тобто 13 631,92 грн на рік. Умовами пункту 4.5 договору передбачено внесення орендної плати щороку з 01 серпня по 31 грудня. За твердженням позивача, додатковою угодою від 16 травня 2024 року строк договору продовжено до 31 грудня 2032 року, а розмір орендної плати збільшено до 8,2 відсотка нормативної грошової оцінки.

Позивач стверджує, що орендна плата за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки орендодавцеві не виплачувалася. Протягом зазначеного часу він та спадкодавець були позбавлені доходу, на одержання якого розраховували, надавши належну їм землю в оренду. Неодноразові звернення телефоном до орендаря, за його словами, не призвели до виплати коштів або добровільного розірвання договору.

З інформації Державного реєстру речових прав позивачеві стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу права оренди від 17 квітня 2025 року орендарем спірної земельної ділянки зареєстровано ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Позивач наголошує, що зміна особи орендаря не усунула порушення його майнових прав і договір продовжує обтяжувати земельну ділянку.

Крім того, 04 травня 2026 року позивач звернувся до Калинівської селищної військової адміністрації з проханням надати інформацію про обмеження використання земельних ділянок із кадастровими номерами 6520980500:08:003:0003 та 6520980500:08:003:0004, а також про їх обстеження та розмінування. У відповіді від 14 травня 2026 року № 01-20-1493 військова адміністрація зазначила, що не встановлювала обмежень щодо використання цих земельних ділянок, а відповідні підрозділи військової частини НОМЕР_1 здійснили їх обстеження з 02 червня по 21 жовтня 2025 року, усі виявлені вибухонебезпечні предмети утилізовано (знищено). На думку позивача, це також спростовує можливість подальшого безстрокового утримання орендованої землі без належного виконання договору.

Посилаючись на статті 526, 629, 651 ЦК України, статтю 96 і пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України, статті 21, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», позивач вважає систематичну несплату орендної плати істотним порушенням договору та просить суд припинити орендні відносини щодо належної йому земельної ділянки.

Ухвалою судді Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 12 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 12 жовтня 2026 року. У цій ухвалі, зокрема, зазначено про обов`язковість реєстрації електронних кабінетів юридичними особами і про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

26 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», поданий його представником Журиком Андрієм Леонідовичем. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову та зазначив, що до 2022 року виконував свої обов`язки за договором, проте з початком повномасштабного вторгнення діяльність товариства на орендованих землях припинилася через тимчасову окупацію території, знищення і розграбування майна, ризик мінного забруднення та небезпеку для працівників.

На думку представника відповідача, несплата орендної плати за 2023-2025 роки зумовлена незалежними від товариства обставинами. Він послався на частину шосту статті 762 і статтю 617 ЦК України, доводячи, що неможливість використання земельної ділянки через воєнні дії є підставою як для звільнення від плати за період неможливості користування майном, так і для незастосування наслідків порушення зобов`язання.

Обґрунтовуючи заперечення, представник ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» навів відомості про віднесення територій Бериславського району до районів тимчасової окупації та можливих бойових дій, послався на небезпеку обстрілів, застосування FPV-дронів, можливе мінне забруднення, а також на рішення XIV сесії Херсонської обласної ради від 23 грудня 2022 року № 491 і розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24, яким товариство внесено до переліку суб`єктів господарювання, що постраждали від обставин непереборної сили.

Крім того, відповідач послався на розпорядження Бериславської міської військової адміністрації від 06 листопада 2023 року № 343, від 23 лютого 2024 року № 65 і від 24 травня 2025 року № 99, якими надавалися податкові пільги щодо визначених у відповідних додатках земельних ділянок, що перебували в користуванні ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ». Представник відповідача вважає, що ці акти підтверджують неможливість ведення сільськогосподарської діяльності через потенційну наявність вибухонебезпечних предметів.

На підтвердження обмеження господарської діяльності представник відповідача надав накази директора товариства: № 11/04 від 11 квітня 2022 року про призупинення господарської діяльності; № 05/01 від 05 січня 2023 року про тимчасове виведення з господарського обробітку 44 116,90 га орендованих земель; № 03/01 від 03 січня 2024 року про продовження заборони сільськогосподарських робіт на необстежених полях; № 08/01 від 08 січня 2025 року про заходи безпеки та обробіток земель у 2025 році. На думку відповідача, зазначені накази підтверджують вжиття підприємством заходів задля захисту працівників.

Представник відповідача також послався на звернення товариства до ГУ ДСНС України у Херсонській області та відповідь від 11 червня 2025 року № 66 03-2942/66 16/3, у якій повідомляється, що піротехнічні підрозділи ДСНС не залучалися до робіт із розмінування перелічених товариством земель, відповідні роботи виконували інші фахові відомства, а окремі ділянки можуть залишатися потенційно забрудненими. У зв`язку з обстрілами ДСНС не могла гарантувати безпеку проведення польових робіт та рекомендувала звернутися до Херсонської обласної військової адміністрації.

У відзиві також зазначено, що, за відповіддю Центру протимінної діяльності від 10 лютого 2026 року № 235, допуск певних сертифікованих операторів до виконання гуманітарного розмінування в межах 20 км від лінії бойового зіткнення або державного кордону обмежений. Представник відповідача вважає, що відсутність розмінування не може ставитися підприємству в провину, оскільки воно не уповноважене самостійно проводити такі роботи.

Також представник відповідача послався на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 та висновок щодо звільнення від внесення плати за землю на територіях активних бойових дій.

Щодо листа Калинівської селищної військової адміністрації від 14 травня 2026 року представник відповідача зазначив, що адміністрація, на його думку, не мала повноважень надавати подібну інформацію, а тому лист є недопустимим та неналежним доказом і не може підтверджувати можливість використання земельної ділянки.

Крім заперечень по суті, ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» вказало, що 17 квітня 2025 року відчужило право оренди на користь ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» за договором № 1704/25-01 і згідно з пунктом 2.3 цього договору до нового орендаря перейшли всі права та обов`язки за договором оренди землі. Тому товариство вважає себе неналежним відповідачем і просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказало також про відсутність понесених або очікуваних ним судових витрат.

На судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Водночас до суду надійшла його заява від 09 жовтня 2026 року, в якій позивач просить розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

На судове засідання представник відповідача ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема шляхом надсилання ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету товариства в підсистемі «Електронний суд». У відзиві, поданому до суду 26 червня 2026 року, представник товариства підтвердив отримання ухвали про відкриття провадження 14 червня 2026 року, виклав свою позицію щодо позову та надав докази на її обґрунтування. Водночас клопотання про відкладення судового розгляду не заявив, причин неявки у судове засідання не повідомив.

На судове засідання представник відповідача ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» також не з`явився. Суд вживав заходів щодо повідомлення цього відповідача про розгляд справи, направляючи процесуальні документи та судові повістки за його місцезнаходженням, зареєстрованим у встановленому законом порядку: 37223, Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок 12. Поштова кореспонденція поверталася до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Іншої адреси для листування відповідач суду не повідомляв, відзиву та клопотань про відкладення судового засідання не подав.

Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо така особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, повернення направлених ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» судових повідомлень з відповідною відміткою поштового зв`язку не свідчить про неналежне повідомлення цього відповідача про дату, час та місце судового розгляду.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зобов`язані зареєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» такого обов`язку не виконало та електронного кабінету не зареєструвало. Невиконання встановленого законом процесуального обов`язку не може використовуватися самим відповідачем як підстава для блокування розгляду справи чи як свідчення порушення його права на судовий захист за умови, що суд здійснив передбачені законом дії щодо повідомлення його за офіційним місцезнаходженням.

Суд враховує, що процесуальні наслідки відсутності обов`язкового електронного кабінету мають визначатися відповідно до ЦПК України та повинні застосовуватися із дотриманням принципів рівності учасників судового процесу, змагальності й пропорційності. Подібні за змістом висновки щодо процесуального значення обов`язкової реєстрації електронних кабінетів наведено у постановах Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 752/11445/22, від 01 лютого 2024 року у справі № 520/11344/23 та від 28 березня 2023 року у справі № 260/1322/21 з урахуванням особливостей відповідних процесуальних кодексів.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 223 ЦПК України неявка учасника справи, якого належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, якщо учасник або його представник не з`явився без поважних причин або не повідомив причин неявки. За обставин цієї справи всі учасники мали можливість реалізувати свої процесуальні права, однак у судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили та про відкладення розгляду справи не клопотали. Водночас відзив ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» з доданими матеріалами судом прийнято до уваги та оцінюється разом з іншими доказами.

Суд також враховує, що на 12 жовтня 2026 року призначено перше судове засідання, тому наслідки повторної неявки позивача, передбачені частиною п`ятою статті 223 ЦПК України, у цьому випадку не застосовуються. Підстав, визначених частиною другою статті 223 ЦПК України, для відкладення розгляду справи суд не встановив.

З огляду на викладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи, відсутність клопотань про відкладення судового розгляду та достатність наявних у матеріалах справи доказів для вирішення спору, суд відповідно до статті 223 ЦПК України дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників судового процесу, за наявними письмовими матеріалами та поясненнями сторін. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 01 квітня 2026 року державним нотаріусом Великоолександрівської державної нотаріальної контори Карастан О.І. та зареєстрованого у реєстрі нотаріальних дій за № 169, вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 його син ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку площею 7,1916 га з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003. У свідоцтві також відображено врахування частки іншого спадкоємця, який відмовився від спадщини на користь позивача.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано 01 квітня 2026 року, номер відомостей про речове право 64135186, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2943530765209. Підставою державної реєстрації зазначено свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 квітня 2026 року.

Із дослідженого договору оренди землі № ХС-652090004002470 від 04 липня 2012 року, додаткової угоди № 1400028 від 28 грудня 2017 року та акта приймання-передачі земельної ділянки вбачається, що спірна земельна ділянка передавалася у строкове платне володіння і користування для товарного сільськогосподарського виробництва. За додатковою угодою 2017 року з відома та згоди орендодавця відбулася заміна орендаря з ПП «ЮТС-АГРОПРОДУКТ ПЛЮС» на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», а договір викладено в новій редакції.

Відповідно до пунктів 2.4, 4.1, 4.4 і 4.5 зазначеної редакції договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 203 158,26 грн, орендна плата була визначена у грошовій формі в розмірі 6,71 відсотка цієї оцінки, тобто 13 631,92 грн на рік, з урахуванням передбаченої договором індексації. Плата мала вноситися щорічно з 01 серпня по 31 грудня шляхом безготівкового переказу, виплати через касу, поштового переказу або іншим погодженим сторонами способом. Пунктом 9.4 договору встановлено обов`язок орендаря своєчасно сплачувати орендні платежі, а пунктом 12.3 передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду в разі невиконання обов`язків, передбачених договором.

Позивач стверджує про укладення 16 травня 2024 року додаткової угоди без номера, якою строк договору продовжено до 31 грудня 2032 року, а орендну плату встановлено на рівні 8,2 відсотка нормативної грошової оцінки. Самого тексту цієї додаткової угоди серед наданих суду документів немає. Разом із тим факт її існування та дату відображено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав від 13 травня 2026 року; у реєстрі строк чинного речового права оренди зазначено до 31 грудня 2032 року. Наявність додаткової угоди від 16 травня 2024 року відповідач у відзиві визнає. Суд не визначає за відсутності повного тексту цієї угоди точну суму орендних платежів за зміненими умовами, оскільки грошова вимога про їх стягнення у цій справі не заявлена.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 травня 2026 року вбачається, що за земельною ділянкою зареєстроване інше речове право, право оренди, номер запису 55198845; орендарем зазначено ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 33251307. Серед документів, які є підставами реєстрації, вказано договір купівлі-продажу від 17 квітня 2025 року № 1704/25-01. Отже, на час звернення з позовом і розгляду справи особою, за якою зареєстроване право користування спірною земельною ділянкою, є саме ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Відповідно до статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності переходять права та обов`язки попереднього власника за чинними договорами оренди. Тому позивач як спадкоємець та нинішній власник земельної ділянки є належним носієм права вимагати виконання договору, а у встановлених законом випадках і його розірвання. Зазначене узгоджується з пунктом 12.5 договору, який прямо передбачає, що перехід права власності в порядку спадкування сам по собі не припиняє договір.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» не заперечує факту невнесення орендної плати у спірний період як такої, а обґрунтовує її невнесення відсутністю, на його переконання, самого обов`язку платити через неможливість користування землею. У відзиві відсутні посилання на конкретні здійснені за договором № ХС-652090004002470 платежі за 2023 або 2024 роки. Платіжних доручень, відомостей виплати готівки, поштових документів чи інших доказів погашення заборгованості в наданих матеріалах немає. Також не подано доказів сплати орендної плати ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» за 2025 рік.

Суд враховує, що сама по собі відсутність певного платежу у податковій інформації не була б безумовним доказом несплати за будь-якого способу розрахунків. Разом із тим у цій справі відповідний факт випливає із сукупності тверджень позивача та характеру заперечень відповідача, який не наводить жодної фактичної обставини виконання грошового зобов`язання, натомість обстоює правомірність його невиконання. Обов`язок надати докази здійснених платежів за твердженням про їх проведення не може підмінятися посиланням на загальну можливість таких платежів. При цьому суд вирішує спір про припинення договірних відносин, а не про стягнення конкретної суми заборгованості.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права, зокрема шляхом припинення правовідношення. За статтями 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом, зобов`язання виконується належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для сторін.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди орендодавець передає земельну ділянку за плату у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язується використовувати її відповідно до договору та вимог земельного законодавства. За статтею 21 цього Закону орендна плата є платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, умови і строки її внесення встановлюються договором. Право орендодавця вимагати своєчасного внесення орендної плати випливає зі статті 24, а відповідний обов`язок орендаря зі статті 25 Закону України «Про оренду землі» та статті 96 ЗК України.

За частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону й умовами договору, а також з інших установлених законом підстав. Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено систематичну несплату орендної плати як підставу для припинення права користування земельною ділянкою. За частиною другою статті 651 ЦК України судове розірвання договору можливе у разі істотного його порушення другою стороною, коли контрагент значною мірою позбавляється того, на що розраховував під час укладення договору.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) дійшла висновку, що систематичною є несплата орендної плати у двох і більше випадках. Сам факт такого систематичного порушення є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі за наявності передбачених законом умов. Аналогічні підходи викладено у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 та від 17 червня 2021 року у справі № 485/784/20.

Разом із тим під час перевірки систематичності порушення суд не може обмежитися лише встановленням факту неперерахування коштів. Необхідно перевірити й заперечення орендаря щодо об`єктивної неможливості використання майна та звільнення від плати на підставі частини шостої статті 762 ЦК України. Відповідно до цієї норми наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Отже, істотним є причинний зв`язок між конкретними перешкодами та неможливістю використання саме предмета оренди у відповідні періоди.

Поняття неможливості використання конкретної земельної ділянки та звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання не є тотожними. Стаття 617 ЦК України стосується звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання внаслідок випадку або непереборної сили; натомість частина шоста статті 762 ЦК України передбачає, за наявності визначених нею обставин, звільнення від самої плати за користування. Такі питання потребують окремого встановлення фактичних підстав і не можуть вирішуватися виключно констатацією введення воєнного стану.

На підтвердження форс-мажорних обставин ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» надало розпорядження Херсонської обласної ради від 01 березня 2023 року № 24, яким товариство включене до переліку підприємств, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили. Суд бере цей документ до уваги як доказ того, що підприємство зазнало негативних наслідків збройної агресії рф. Водночас розпорядження видано, зокрема, для цілей застосування підпункту 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України; воно не містить висновку про фактичний стан земельної ділянки з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003 протягом кожного із 2023, 2024 та 2025 років і не встановлює неможливості виконання саме спірного договору в усі ці періоди.

Суд враховує також наказ директора ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» № 11/04 від 11 квітня 2022 року, за яким підприємство призупинило господарську діяльність, використання орендованих земель та виконання господарських договорів у зв`язку з окупацією. Такий наказ відображає рішення керівництва товариства й обставини його діяльності у 2022 році, але не є незалежним документальним підтвердженням неможливості користування саме землею позивача протягом двох наступних повних сільськогосподарських років.

Наказом № 05/01 від 05 січня 2023 року товариство вказало на попередній огляд орендованих земель у межах, серед іншого, Бериславської міської територіальної громади та прийняло рішення про тимчасове виведення з обробітку земель загальною площею 44 116,90 га. Наказом № 03/01 від 03 січня 2024 року заборону на обробіток полів, які не пройшли повного розмінування, продовжено, а наказом № 08/01 від 08 січня 2025 року передбачено заходи безпеки та необхідність співпраці з відповідними організаціями. Вказані внутрішньогосподарські документи не заперечують реальності воєнної небезпеки, але самі по собі не підтверджують факту, що саме ділянка 6520980500:08:003:0003 входила до відповідних конкретизованих переліків за всі спірні роки та що нею взагалі не можна було користуватися через незалежні від орендаря причини протягом усього цього часу.

Суттєве значення для оцінки заперечень має належність спірної земельної ділянки до певної територіальної громади. Ділянка розташована в межах колишньої Благодатівської сільської ради Великоолександрівського району. Після адміністративно-територіальної реформи село Благодатівка входить до Калинівської селищної територіальної громади Бериславського району, а не до Бериславської міської територіальної громади. Це підтверджується, зокрема, адресним зверненням позивача та відповіддю компетентної за територією Калинівської селищної військової адміністрації, яка надала інформацію саме щодо цієї земельної ділянки.

Натомість надані представником відповідача розпорядження Бериславської міської військової адміністрації від 06 листопада 2023 року № 343, від 23 лютого 2024 року № 65 та від 24 травня 2025 року № 99 прийняті щодо земельних ділянок, які перебувають у користуванні товариства на території Бериславської міської територіальної громади, із зазначенням кадастрових номерів у додатках до відповідних розпоряджень. Доказів поширення дії цих актів на земельну ділянку з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003, яка розташована в іншій територіальній громаді, представник відповідача не надав. Тому ці розпорядження не можна вважати індивідуальним посвідченням її непридатності або неможливості використання.

Крім того, зміст вказаних розпоряджень стосується пільг із земельного податку, єдиного податку четвертої групи та орендної плати за земельні ділянки комунальної власності відповідно до податкового законодавства. Натомість предметом спору є обов`язок внесення орендної плати фізичній особі за ділянку приватної власності. Звільнення від податку або орендної плати за землю комунальної власності саме по собі не змінює умов приватноправового договору оренди й не може автоматично поширюватися на інші ділянки та іншого орендодавця. Водночас рішення про податкові пільги можуть бути належними непрямими доказами воєнних перешкод, якщо встановлено їх зв`язок із конкретною ділянкою. Саме такого зв`язку в даній справі не доведено.

Щодо листа ГУ ДСНС України у Херсонській області від 11 червня 2025 року № 66 03-2942/66 16/3, суд зазначає, що в ньому йдеться про неучасть піротехнічних підрозділів ДСНС у розмінуванні певних земель Бериславського та Каховського районів, про проведення відповідних робіт іншими фаховими відомствами, про ймовірну наявність вибухонебезпечних предметів та про неможливість гарантувати безпеку польових робіт через триваючі обстріли. Зміст листа не є висновком про проведене обстеження спірної земельної ділянки, не підтверджує наявність конкретних перешкод на ній за кожен спірний рік і прямо не заперечує можливості проведення розмінування іншими уповноваженими підрозділами.

Відомості про обмеження допуску окремих операторів гуманітарного розмінування в межах установленої відстані до лінії бойового зіткнення, наведені відповідачем із посиланням на лист Центру протимінної діяльності від 10 лютого 2026 року, характеризують організацію протимінних робіт і не можуть ігноруватися. Проте відповідні відомості без індивідуалізації місця розташування спірної ділянки та без відомостей про дію обмежень у 2023-2025 роках не підтверджують, що уповноважені державні підрозділи взагалі не могли здійснювати там необхідні роботи. До того ж із відповіді Калинівської військової адміністрації вбачається, що такі роботи фактично проводилися військовою частиною НОМЕР_1 .

На звернення ОСОБА_1 від 04 травня 2026 року Калинівська селищна військова адміністрація листом від 14 травня 2026 року № 01-20-1493 повідомила, що не встановлювала обмежень щодо використання земельних ділянок з кадастровими номерами 6520980500:08:003:0003 та 6520980500:08:003:0004. У листі зазначено конкретний період обстеження: з 02 червня по 21 жовтня 2025 року, відповідні підрозділи військової частини НОМЕР_1 , а також результат: усі виявлені вибухонебезпечні предмети утилізовано (знищено).

Зазначена відповідь не свідчить, що до проведення обстеження ризик для життя та здоров`я осіб був відсутнім. Навпаки, сам факт виявлення і знищення вибухонебезпечних предметів підтверджує необхідність враховувати небезпеку та не допускати необґрунтованих припущень про повну безпечність земель у попередні періоди. Однак вона підтверджує факт проведення конкретних робіт саме щодо спірної ділянки і спростовує довід про те, що на ній узагалі не здійснювалися заходи з обстеження та знешкодження небезпечних предметів аж до часу звернення до суду. Відомостей про нове офіційно встановлене обмеження використання ділянки після 21 жовтня 2025 року матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про недопустимість листа Калинівської селищної військової адміністрації суд відхиляє. Відповідь не є рішенням про надання дозволу на ведення сільськогосподарських робіт, не замінює акт нетехнічного чи технічного обстеження та не посвідчує гарантованої безпеки. Вона є офіційною відповіддю на інформаційний запит про обмеження, встановлені самою адміністрацією, та про відомі їй факти роботи військових підрозділів на конкретних ділянках. Сам по собі довід про відсутність у військової адміністрації спеціальних повноважень з розмінування не доводить незаконності надання нею такої інформації. Відповідач не надав доказів недостовірності наведених у листі відомостей. Тому суд оцінює цей лист у сукупності з іншими доказами, не надаючи йому наперед установленої сили.

При оцінці наведених заперечень суд не ототожнює потенційне мінне забруднення з відсутністю воєнної небезпеки. Проте положення частини шостої статті 762 ЦК України вимагає доведення об`єктивної неможливості використання конкретного майна протягом конкретного часу. Сукупність поданих відповідачем документів підтверджує складність і небезпеку його діяльності в умовах війни та її наслідків, однак не доводить неможливості використання спірної ділянки саме упродовж усього 2023 року й усього 2024 року, а також не містить обґрунтування невнесення платежу за 2025 рік нинішнім орендарем ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС».

Стосовно постанови Верховного Суду від 25 лютого 2025 року у справі № 908/929/24 суд зазначає, що в ній розглядався спір Запорізької міської ради з орендарем земель комунальної власності про стягнення орендної плати, пов`язаний із застосуванням податкових пільг, передбачених підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Верховний Суд виходив із того, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності має також податково-правову природу і що законодавчо встановлене звільнення слід застосовувати за умов, визначених законом. Спірна ж ділянка належить фізичній особі на праві приватної власності. Тому відповідний висновок не є підставою для автоматичного звільнення нинішнього чи попереднього орендаря від договірної орендної плати на користь приватного власника.

Суд також звертає увагу на те, що частина п`ята статті 93 ЗК України передбачає можливість відчуження користувачем права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення без погодження з її власником, крім визначених законом винятків. Позивач у фактичному обґрунтуванні позову насамперед посилається на систематичну несплату орендної плати, а не на недійсність договору відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року. Тому наведені у відзиві міркування про передачу права оренди без згоди власника самі по собі не утворюють окремого предмета судового розгляду; суд не вирішує питання дійсності зазначеного правочину і не встановлює додаткової, не заявленої позивачем підстави розірвання договору.

Вирішуючи питання про належних відповідачів, суд виходить із того, що матеріально-правова вимога спрямована на припинення чинного договору оренди, який обтяжує земельну ділянку, та належного нинішньому орендареві права користування нею. На час подання позову й ухвалення рішення право оренди в Державному реєстрі речових прав зареєстроване за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». Договір відчуження права оренди від 17 квітня 2025 року, факт укладення якого підтверджується державною реєстрацією та визнається попереднім орендарем, зумовив заміну орендаря у відповідному орендному правовідношенні відповідно до частини шостої статті 7 Закону України «Про оренду землі».

Отже, вимога про розірвання чинного договору має бути вирішена насамперед щодо ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», яке є належним відповідачем як носій зареєстрованого права оренди. Натомість ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» втратило статус орендаря 17 квітня 2025 року і вже не є особою, право оренди якої має бути припинене судовим рішенням. Історичне невиконання цим товариством умов договору в період, коли воно було орендарем, підлягає оцінці як обставина спору, але саме по собі не робить його належним відповідачем за вимогою про розірвання договору, чинним орендарем за яким є інша особа.

Позивач не заявив самостійних вимог про стягнення з ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» орендної плати або збитків за час його перебування орендарем. Тому суд не вирішує питання про існування, правову природу та конкретний розмір можливих грошових обов`язків попереднього орендаря, які можуть бути предметом окремого спору. Належність відповідача визначається заявленим способом захисту, а не самим фактом участі підприємства в історії орендних відносин. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача й ухвалює рішення по суті вимог до належного відповідача.

Суд окремо оцінює формулювання прохальної частини позову. Позивач зазначив «розірвати право оренди земельної ділянки», а також «розірвати додаткову угоду № 1400028 від 28 грудня 2017 року та № б/н від 16 травня 2024 року». Водночас позов має заголовок «Про розірвання договору оренди землі»; його фактичні підстави полягають у невнесенні орендної плати за одним договором, а очікуваним правовим результатом є припинення користування однією конкретною земельною ділянкою на підставі цього договору. З огляду на зміст позовної заяви загалом суд розцінює наведені в ній формулювання як єдину матеріально-правову вимогу про розірвання договору оренди землі № ХС-652090004002470 від 04 липня 2012 року в чинній редакції, у тому числі з урахуванням змін, внесених додатковими угодами.

Додаткова угода є способом зміни або доповнення умов основного договору й після набрання чинності становить частину єдиного договірного регулювання. Тому позивач, вимагаючи «розірвання» цих угод, за змістом позову не заявляє самостійної вимоги про визнання їх недійсними, скасування або розірвання як відокремлених правочинів незалежно від основного договору. Розірвання основного договору в чинній редакції усуває дію договірного правовідношення, яке сформовано з урахуванням відповідних додаткових угод. Відокремлене повторне розірвання додаткових угод не потрібне для досягнення заявленого правового результату.

Викладене відповідає принципу jura novit curia, відповідно до якого суд самостійно надає юридичну кваліфікацію встановленим фактичним обставинам, проте не змінює предмета і підстав позову. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 наголосила на обов`язку суду застосувати належні приписи права незалежно від юридичної кваліфікації сторін. У постанові Верховного Суду від 09 квітня 2026 року у справі № 922/511/24 також наголошено, що невідповідність формального викладення вимоги належному способу захисту сама по собі не повинна зумовлювати відмову, якщо справжня мета позивача зрозуміла і його вимогу можливо витлумачити відповідно до цієї мети.

Суд не підміняє волевиявлення позивача, не встановлює іншого об`єкта спору, не вирішує питання недійсності додаткових угод або договору відчуження права оренди і не присуджує коштів, яких позивач не просив. Зазначення в резолютивній частині рішення про розірвання договору оренди в редакції його змін лише юридично точно виражає заявлену у позові вимогу припинити чинні орендні відносини щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003. Отже, предмет і підстави позову залишаються незмінними.

Оцінюючи істотність порушення, суд враховує, що в умовах укладеного договору своєчасне внесення орендної плати є основним зустрічним виконанням за передання земельної ділянки у володіння та користування. Відповідачем не спростовано факту відсутності орендної плати щонайменше за 2023, 2024 та 2025 роки. За період 2023-2024 років попередній орендар не довів існування індивідуальних обставин, які в усій сукупності виключали б користування саме цією ділянкою протягом двох повних років. За 2025 рік чинним орендарем є ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», яке не надало доказів виконання обов`язку щодо сплати орендної плати або доведеної об`єктивної неможливості користування землею; при цьому наявна конкретна інформація про обстеження ділянки та знешкодження виявлених небезпечних предметів у 2025 році.

Суд не покладає в основу висновку про систематичність порушення невнесення плати за 2022 рік, беручи до уваги тимчасову окупацію значної частини території Херсонської області та специфіку проведення сільськогосподарських робіт у відповідному році. Тому навіть без вирішення питання про плату за 2022 рік факти невнесення платежів за наступні роки, належного звільнення від яких не доведено, утворюють щонайменше два самостійні випадки невиконання істотного договірного обов`язку.

Передаючи земельну ділянку в оренду, власник розраховує на отримання передбаченого договором доходу в погоджені строки. Протягом кількох років такий дохід не одержувався. Збереження чинності договору за відсутності належно обґрунтованої перспективи виконання основного зустрічного обов`язку порушує співвідношення прав та інтересів сторін і позбавляє власника можливості самостійно визначати подальше використання свого майна. У сукупності зазначені обставини підтверджують істотність і систематичність порушення, яке відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі», статті 651 ЦК України та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України є підставою для розірвання договору.

Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити частково: розірвати договір оренди землі № ХС-652090004002470 від 04 липня 2012 року у чинній редакції з урахуванням додаткових угод № 1400028 від 28 грудня 2017 року та без номера від 16 травня 2024 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520980500:08:003:0003, право оренди на яку зареєстроване за ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС». У задоволенні вимоги до ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання цього договору слід відмовити як пред`явленої до неналежного відповідача.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із частини першої статті 141 ЦПК України. За платіжною інструкцією від 25 травня 2026 року за подання позову сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн, при цьому фактичним платником у документі зазначено ОСОБА_1 . Водночас встановлено, що позов за своїм змістом містить одну немайнову вимогу про припинення одного договірного правовідношення щодо однієї земельної ділянки, хоча в прохальній частині вона викладена двома пунктами. За підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання такої вимоги фізичною особою у 2026 році належало сплатити 1 331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відтак саме судовий збір у належному за законом розмірі 1 331,20 грн є витратами, що підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», щодо якого задоволено заявлену матеріально-правову вимогу. Решта фактично сплаченої суми 1 331,20 грн є надміру внесеним судовим збором; питання про його повернення вирішується в порядку пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» за відповідним клопотанням особи, яка його сплатила. Підстав покладати витрати на ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», до якого у задоволенні вимоги відмовлено, суд не вбачає.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 14, 76-81, 89, 128, 131, 141, 223, 247, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 15, 16, 525, 526, 617, 629, 651, 762 ЦК України, статтями 93, 96, 141, 148-1 ЗК України, статтями 7, 13, 21, 24, 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» про розірвання договору оренди землі - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди землі № ХС-652090004002470 від 04 липня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГТРАНЗИТСЕРВІС-АГРОПРОДУКТ», у чинній редакції з урахуванням додаткової угоди № 1400028 від 28 грудня 2017 року та додаткової угоди без номера від 16 травня 2024 року, щодо земельної ділянки площею 7,1916 га, кадастровий номер 6520980500:08:003:0003, розташованої на території колишньої Благодатівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, право оренди на яку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС», код ЄДРПОУ 33251307, номер запису про інше речове право 55198845.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРЕМОГА-ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 33251307, 37223, Полтавська область, Миргородський район, село Гиряві Ісківці, вулиця Миру, будинок 12) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя: ____________________ О.О. Сікора

Оригінал: reyestr.court.gov.ua