Постанова від 04 жовтня 2026 р. у справі №643/3700/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 жовтня 2026 року

м. Харків

справа № 643/3700/26

провадження № 22-ц/818/5515/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

Суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Шестопал Кіри Єгорівни на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 червня 2026 року, постановлене суддею Пасічник О.М.

в с т а н о в и в:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовом, в якому просила стягнути заборгованість за кредитним договором № 96126744000 від 22.01.2020 у розмірі 66580,19 грн., судові витрати в розмірі 2662,40 грн. судовий збір, витрати понесені на правову допомогу в розмірі 8000, 00 грн.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 18 червня 2026 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96126744000 № рах 26204966487108 від 22 січня 2020 року у розмірі 66480,19 гривень 19 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2658,46 гривень 46 копійок та на правничу допомогу у розмірі 4000 гривень 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Шестопал К.Є. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду у частині стягнення відсотків та комісії ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволені цих вимог здійснити перерозподіл судових витрат.

Вказує, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що позивачем не доведено всі істотні обставини справи, не додані до позову належні та допустимі докази на підтвердження дійсного розміру заборгованості розрахунку та виписці по картці. Деталізований розрахунок Позивач подав 17.06.2026, тобто за день до ухвалення рішення. Суд не встановив, чи є цей документ новим доказом, який мав бути поданий разом із позовною заявою, чи лише поясненням первісного розрахунку. Позивач у позовній заяві визначив 170,00 грн лише як заборгованість за комісією. Він не навів конкретних операцій зі зняття готівки, дат і сум цих операцій, застосованого тарифу, редакції тарифу, механізму обчислення комісії або умови договору, яка утворює обов`язок Відповідача її сплатити.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню, а у задоволенні іншої частини вимог слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно гуртуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 22.01.2020 року між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір-Анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96126744000 № рах НОМЕР_1 .

Згідно п.1.1 договору Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану «Картка з лімітом «Шоппінг картка 55 graсе»», розміщеного на сайті www.my.ukrsibbank.com й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (надалі - «Тарифи»), поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових (поточних) рахунків, опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 р. (з усіма змінами та доповненнями) та розміщених на сайті www.my.ukrsibbank.com та/або на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку (далі - Правила), а саме: Поточний Рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті України (далі - Картковий рахунок).

Згідно п.1.4 договору Правила після підписання Сторонами Договору-анкети, стають його невід`ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету, Сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті та в Правилах. Підписи Сторін під цим Договором-анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання Сторонами цього Договору-анкети. Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору-анкети Терміни, що вживаються в цьому Договорі-анкеті мають значення, надане їм у Правилах.

Згідно п.2.1.1 договору ліміт кредитування встановлюється у розмірі 49700 грн. Строк дії ліміту кредитування: з дати укладання договору по 05.02.2022.

Згідно п.2.1.4 договору процента ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, 55% річних, процента ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, 55% річних.

Процента ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду 0,00%, пільговий період для погашення заборгованості до 56 днів.

Згідно розрахунку заборгованості та довідок про рух коштів по рахунку карти з лімітом за Кредитним договором № 96126744000 № рах 26204966487108 від 22.01.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 66580,19 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 49425,59 грн., заборгованість за комісіями 170,00 грн., заборгованість за відсотками 16984,60 грн.

Згідно п.2.4 договору Клієнт зобов`язується здійснювати поповнення Карткового рахунку відповідно до умов, визначених у Правилах.

Згідно п.2.5 договору Дата розрахунку Мінімальної суми поповнення Карткового рахунку (Білінгова дата) - 10 числа кожного місяця. Дата платежу, до якої Клієнт зобов`язаний поповнити Картковий рахунок на Мінімальну суму поповнення Карткового рахунку, розраховану в Білінгову дату, - 5 число кожного місяця.

Згідно п.2.6 договору у разі прострочення сплати Клієнтом чергового платежу Банк має право вимагати сплати Клієнтом комісії за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу у розмірі до 500 грн. Банк має право не застосовувати цю комісію або застосовувати не в повній мірі, про що Банк повідомляє Клієнта шляхом оголошення на сайті Банку.

17.09.2020 року АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №187.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 96126744000 № рах 26204966487108 від 22.01.2020.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 187 від 17 вересня 2020 року, ОСОБА_1 значиться в реєстрі боржників за договором № 96126744000 № рах 26204966487108 від 22.01.2020, в сумі 66580,19 грн.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст.626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до змісту ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Договір-Анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96126744000 містить інформацію про суму кредитного ліміту, умови та порядок видачі, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін, він підписаний відповідачкою, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому частково виконував його умови.

ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та протягом тривалого періоду часу частково виконував зобов`язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою по рахунку.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Відповідачем не заперечується факт отримання та використання кредитних коштів, зазначені дії було ним погоджено шляхом сплати відповідних платежів, а тому суд не вбачає підстав вважати, що між сторонами не склались договірні правовідносини.

Доводи відповідача щодо незгоди з розрахунком, спростовуються розрахунком заборгованості зробленим судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів долучених до матеріалів справи.

Як убачається з виписки по картковому рахунку відповідач користувався кредитними коштами, вносив кошти на погашення, Банком списувались кошти на погашення відсотків за стандартною процентною ставкою погодженою сторонами.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розрахунок заборгованості відповідача повинен був здійснюватись, виходячи з даних, які наведені у виписці по його рахунку з урахуванням відсоткової ставки річних за користування кредитом та з періодом нарахування відсотків за користування кредитом.

Виходячи з вищевикладеного судова колегія погоджується з висновком суду, що стягненню з відповідача на користь Товариства підлягає заборгованість у розмірі 66480,19 грн, яка складається з: 49425,59 грн заборгованості за фактично отриманими кредитними коштами та 16884,60 грн заборгованості за відсотками, комісія за зняття готівки у інших банках 170,00 грн.

Комісії за зняття готівки відображені у виписці по картковому рахунку із відображенням дати, суми та місця зняття.

Відповідач не надав даних, що свідчать про повне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 5, 30, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 04 липня 2018 року № 75, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації. Банк самостійно визначає систему організації операційної діяльності залежно від його структури, обсягів та видів банківських операцій, кількості працюючих, розвитку інформаційних технологій. Банк самостійно розробляє технології здійснення банківських операцій. Оброблення інформації про операції та її зберігання мають виконуватися на серверах та/або іншій комп`ютерній техніці, які/яка повинні/а фізично розташовуватися на території України, за винятком збереження резервних копій, захищених із використанням відповідних засобів технічного та/або криптографічного захисту, а виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16 зазначено, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Надана позивачем виписка про рух коштів по картці підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також розмір заборгованості за кредитом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів доходить висновку про те, що наявні у справі докази в своїй сукупності підтверджують погодження сторонами всіх істотних умов договору, факт надання Банком кредитних коштів ОСОБА_1 , користування ними та не повернення апелянтом наданих позивачем коштів.

А отже, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову є обґрунтованими, такими, що відповідають встановленим обставинам у справі. Тому безпідставними є посилання та доводи апелянта на відсутність у нього боргових зобов`язань перед позивачем та їх розміру.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.

Також судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, ухвалив законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Шестопал Кіри Єгорівни - залишити без задоволення.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 18 червня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: О.Ю. Тичкова

Н.П. Пилипчук