Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №566/374/23 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 566/374/23

Провадження № 22-ц/4815/1853/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді - Шимківа С.С.,

суддів: - Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

- ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Сулковським Богданом Павловичем на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 10 червня 2026 року (ухвалене у складі судді Хомицької А.А., повний текст рішення суду складено 19 червня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, -

в с т а н о в и в :

13 квітня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Млинівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що 06 квітня 2015 року вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області у кримінальному провадженні № 12014030000000415, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки. Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 травня 2015 року вирок Луцького міськрайонного суду від 06 квітня 2015 року змінено. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 за його апеляцією звільнено від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції. У решті вирок залишено без змін.

Таку апеляцію потерпіла ОСОБА_1 підтримала, перебуваючи в глибокому стресі, прямо пов`язаному із загибеллю її чоловіка; також ОСОБА_3 офіційно зобов`язався відшкодувати заподіяну моральну шкоду частинами протягом п`яти років, потерпілій було суб`єктивно шкода, що ОСОБА_3 за вироком суду першої інстанції отримає реальне покарання і проведе найближчі 5 років за гратами.

Однак, ні в зазначений строк, ні по даний час ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань не виконав, шкоду відшкодовував до 27.09.2021 року частинами та нерегулярно, а відтоді не здійснює відшкодувань взагалі.

Отримані від ОСОБА_3 суми ОСОБА_1 зазначала на звороті договору, засвідчуючи кожен запис підписами сторін. Усього сумарно ОСОБА_3 провів часткову сплату моральної шкоди на суму 3800 доларів США, що еквівалентно 90 000 грн. із зазначених у договорі 225 000 грн.. ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 із 05 листопада 2005 року і по день його загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок скоєного ОСОБА_3 ДТП. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася донька - ОСОБА_2 . Усі проживали однією сім`єю, були повноцінною сім`єю. Донька загиблого у наслідок ДТП ОСОБА_4 в якості потерпілої у вищевказаному кримінальному провадженні не фігурувала, а також не є стороною у договорі про відшкодування моральної шкоди від 2 квітня 2015 року, укладеному між її матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Моральна шкода, заподіяна вищевказаним злочином, який мав наслідком смерть близької людини для ОСОБА_1 відшкодована за договором лише частково, а для неповнолітньої ОСОБА_2 не відшкодована взагалі і питання про її відшкодування до цього часу не піднімалося. Як дружині, так і доньці загиблого спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях та переживаннях у зв`язку із втратою чоловіка та батька. Трагічна смерть люблячого і турботливого чоловіка та батька стала величезним шоком та непоправною втратою для позивачок, спричинивши їм глибокі душевні рани, в зв`язку з чим порушений нормальний спосіб їх життя, тому доводиться докладати значних зусиль для його організації. Покійний батько та чоловік дуже любив свою доньку та дружину, щоденно підтримував їх як морально, так і матеріально.

Просили суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну злочином, у розмірі 410 000 гривень, а на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, заподіяну злочином, у розмірі 500000 гривень, також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 10 червня 2026 року позов Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином задоволено частково.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , моральну шкоду, заподіяну злочином, та не відшкодовану відповідачем ОСОБА_3 за укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договором про відшкодування моральної шкоди від 02 квітня 2015 року, в розмірі 110 455 (сто десять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, - відмовлено.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , моральну шкоду, заподіяну злочином, в розмірі 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 6107 (шість тисяч сто сім) гривень. Іншу частину судового збору в розмірі 2993 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення мотивовано обґрунтованістю позову.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 , через представника - адвоката Сулковського Б.П. оскаржив його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що Предметом судового розгляду не могло бути повторне вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки її розмір уже визначений за взаємною згодою сторін.

Вважають, що встановивши факт існування чинного договору, яким сторони визначили розмір моральної шкоди та порядок її компенсації, суд першої інстанції мав надати оцінку належності обраного позивачкою способу судового захисту.

Оскільки заявлені позовні вимоги були спрямовані на відшкодування моральної шкоди, а не на захист права, що виникло з договірного зобов`язання, відсутні правові підстави для їх задоволення.

Суд першої інстанції не з`ясував, з яких причин законний представник малолітньої дитини окремо не заявив вимоги про відшкодування моральної шкоди в інтересах доньки ні під час розгляду кримінального провадження, ні протягом тривалого часу після укладення договору, а також не дослідив, чи були відсутні будь-які об`єктивні перешкоди для реалізації такого права саме у період, коли позивачка була малолітньою або неповнолітньою.

Суд першої інстанції не встановив, які саме обставини стали підставою для звернення до суду лише через такий тривалий проміжок часу, та не надав належної оцінки зазначеним обставинам у сукупності з іншими доказами у справі.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 травня 2015 року вирок Луцького міськрайонного суду від 06 квітня 2015 року змінено. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 за його апеляцією звільнено від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Обвинувачений ОСОБА_3 , 02.11.2014 року, о 22:25 год., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки "РЕНО-КЕНГО", р.н. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, рухаючись на 14км+685м автодороги сполученням "Боратин-Вербаїв-Лучиці", поза населеним пунктом, зі сторони с. Лучиці в напрямку с. Мстишин Луцького району Волинської області, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не зреагував на її зміну, перевищив максимально дозволену швидкість, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав за межі проїзної частини у лівий кювет, де допустив наїзд на придорожнє дерево.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки "РЕНО-КЕНГО", р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 407 від 08.12.2014 року, отримав наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді зламів кісток склепіння і основи черепа, забою головного мозку з крововиливами під його оболонки, які стали причиною смерті останнього. В прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, стало грубе порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 2.3.6), 2.9.а), 12.1, 12.6.ґ) Правил дорожнього руху України.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 32 роки (а.с. 11).

На момент смерті ОСОБА_4 був одружений із ОСОБА_1 та проживав з дружиною, спільною дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дітьми дружини ОСОБА_5 , 1999 року народження, ОСОБА_6 , 2002 року народження, що підтверджується копіями свідоцтва про одруження, свідоцтва про народження ОСОБА_2 , довідкою Підлозцівської сільської ради Дубенського району Рівненської області від 16.03.2023 №26 (а.с. 9, 10, 12).

02 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено та нотаріально посвідчено договір про відшкодування моральної шкоди, відповідно до якого сторони дійшли згоди, що заподіяна внаслідок ДТП зі смертельним наслідком ОСОБА_1 моральна шкода буде визначена в грошовій формі, розмір якої становить 225 000 грн (а.с. 13-14).

Цю суму ОСОБА_3 зобов`язувався сплатити ОСОБА_1 протягом 5-ти років по 45000 грн. щорічно, починаючи з 02 квітня 2015 року і в термін до 02 квітня 2020 року мав провести повний розрахунок.

Проте відповідачем було лише частково відшкодовано моральну шкоду ОСОБА_1 на підставі укладеного договору, а саме на загальну суму 114 545 грн., що підтверджується копією розписки від 14.01.2015 року, відповідними записами на договорі (а.с. 14 зворот, 92), та не спростовано відповідачем.

Оскільки ОСОБА_3 не відшкодовано моральну шкоду, ОСОБА_1 , а також донька померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_2 звернулися з цим позовом до суду про відшкодування заподіяної їм відповідачем моральної шкоди.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац 2 частини третьої статті 23 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що:

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі;

зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди;

у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;

завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;

гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;

по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20).

У справі яка переглядається в апеляційному порядку позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , в укладеному між ними договорі про відшкодування моральної шкоди, добровільно визначили розмір відшкодування моральної шкоди, яка була заподіяна ОСОБА_3 . ОСОБА_1 внаслідок ДТП зі смертельним наслідком.

Оскільки відповідач компенсував визначену договором шкоду ОСОБА_1 лише частково, у сумі 114 545 грн, судом першої інстанції, з урахуванням вищенаведених вимог закону та обставин справи, правомірно стягнуто на користь ОСОБА_1 різницю між визначеним добровільно сторонами розміром відшкодування (225 000 грн) та виплаченою сумою (114 545 грн), яка склала 110 455 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо не співмірності визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди відповідачці ОСОБА_2 у 500 000 грн вимогам розумності та справедливості, апеляційний суд зазначає наступне.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2022 року у справі № 748/359/20 (провадження № 61-8641св21) зроблено висновок, що будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним. Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом.

Врахувавши вимоги закону, конкретні обставини справи, зауважуючи, що з моменту смерті батька позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_4 минуло близько 12 років протягом яких позивачка ОСОБА_2 не зверталася до відповідача за відшкодуванням моральної шкоди, апеляційний суд, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди до 250 000 грн, що є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю завданого смертю близької людини.

Ураховуючи те, що суд першої інстанції, правильно встановивши характер спірних відносин, що виникли між сторонами, не правильно визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , ухвалене ним рішення підлягає зміні, а розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - зменшенню з 500 000 грн до 250 000 грн.

На підставі ст. 3 Конституції України, ст. 3, ч. 1 ст. 11, ч. 3 ст. 23, ч. 1 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана його представником - адвокатом Сулковським Богданом Павловичем задовольнити частково.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 10 червня 2026 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 з 500 000 грн до 250 000 грн.

У решті - рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.