Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №569/10423/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/10423/25

Провадження № 22-ц/4815/1265/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий-суддя – Шимківа С.С.,

суддів: – Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання – Ковальчук Л.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2026 року (ухвалене у складі судді Гордійчук І.О., повний текст рішення складено 31.03.2026) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

в с т а н о в и в :

У травні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника – адвоката Конюшка Д.Б., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов обґрунтовував тим, що 05 грудня 2024 року о 16 год. 00 хв. у м. Рівне, вул. Василя Червонія, 16Б, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом "BMW" р/н НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив обгін, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом "Hyundai" р/н НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та знаходився під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.2024 року у справі №569/24912/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На виконання вимог Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №223621721 виданого АТ "СГ "ТАС" (приватне), дійсного на дату ДТП. Керуючись нормами Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до Страховика та надав усі необхідні документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у тому числі Заяву про страхове відшкодування. За результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, АТ "СГ "ТАС" (приватне) було виплачено страхове відшкодування у розмірі 133 581,04 грн.

З метою визначення дійсного розміру заподіяного збитку, Позивач замовив огляд пошкодженого транспортного засобу "Hyundai" н.з. НОМЕР_2 , у оцінювача ФОП ОСОБА_4 . На підставі огляду було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу "Hyundai" ВК5378YA №1397/12-24 від 20 грудня 2024 року.

Так, у відповідності до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу №1397/12-24 від 20 грудня 2024 року, вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ "Hyundai" р/н НОМЕР_2 складає 152 406,95 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ "Hyundai" р/н НОМЕР_2 склала 403 823,96 грн.

Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням: 403 823,96 грн. (розмір збитку, заподіяного позивачеві вартість відновлювального ремонту ТЗ) 152 406,95 грн. (належне страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу) = 251 417,01 грн. (різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням).

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП 251417,01 грн; моральну шкоду у розмірі 15000 грн та судові витрати у розмірі 17725,37 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що між позивачем та страховою компанією АТ "СГ "ТАС" було досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, який склав 133 581,04 грн, позивач отримав дані кошти, чим фактично прийняв виконання умов договору страхування. Згідно полісу №223621721 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн., франшиза нуль грн. Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають, оскільки доказів, які б свідчили про перенесення моральних страждань позивачем суду не надано.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , через представника – адвоката Конюшко Д.Б., оскаржив рішення в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу №1397/12-24 від 20 грудня 2024 року, вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту без урахування зносу) зменшено на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість складає 133 581,04 грн.

Відтак, здійснивши виплату страхового відшкодування у розмірі 133 581,04 грн., страховик виконав покладений на нього обов`язок, передбачений статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", натомість, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогами щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у порядку ст. 1194 ЦК України як різниці між фактичним розміром шкоди та належним розміром страхового відшкодування.

Із відповідача на користь позивача, у порядку ст. 1194 ЦК України, підлягає стягненню різниця між фактичним розміром матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП (загальна вартість відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ), і належним розміром страхового відшкодування (страхової виплати) за полісом ОСЦПВВНТЗ (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу), що становить: 403 823,96 грн (розмір збитку, заподіяного позивачеві – вартість відновлювального ремонту ТЗ) – 152 406,95 грн (належне страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу з ПДВ) = 251 417,01 грн (різниця між розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням).

Додає, що сам по собі факт ДТП та пошкодження транспортного засобу в його результаті вже є достатнім підтвердження того, що позивачеві завдано моральних страждань, разом з тим, відсутні будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема таких критеріїв, як глибина фізичних та душевних страждань, як про те зазначає суд, є безпідставними, позаяк факт заподіяння шкоди Позивачеві підтверджується постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.2024 року у справі №569/24912/24 та Звітом про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу №1397/12-24 від 20 грудня 2024 року.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове – про задоволення позову.

10 червня 2026 року представник ОСОБА_2 – адвокат Беляновський Р.Ю. подав відзив на апеляційну скаргу у якому покликається на законність рішення суду.

Вказує, що Висновком експерта № 259.25 СЕУ від 23.02.2026 встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Ioniq, становить 118 352,92 грн.

Зазначений висновок був належним чином досліджений судом першої інстанції. Суд встановив, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, дослідження проведено відповідно до вимог законодавства, а сам висновок відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України.

Позивач не подав належних і допустимих доказів, які б спростовували висновок судового експерта. Позивач не заявляв клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи, не надав висновку іншого експерта, який би спростовував висновки експерта Картавова Ю.О., та не довів, що експертне дослідження проведено з істотними порушеннями.

Оскільки встановлений експертизою матеріальний збиток становить 118 352,92 грн, а позивач отримав від страховика 133 581,04 грн, суд дійшов правильного висновку, що розмір отриманого позивачем страхового відшкодування перевищує встановлений у справі розмір матеріального збитку.

За таких обставин відсутній сам предмет додаткового стягнення з відповідача коштіфв.

Позивач помилково ототожнює розрахункову вартість ремонту без урахування зносу з фактичним розміром шкоди

Позивач не надав доказів фактичного проведення ремонту на суму 289 373,38 грн. До позову не було додано ані доказів, що автомобіль був відремонтований саме на суму 289 373,38 грн., яка була б сплачена, ані доказів того, що у нього існує обов`язок сплатити таку суму за ремонт авто.

Більше того, позивач отримав страхову виплату у сумі, яка на 15 228,12 грн. перевищує встановлений експертизою розмір матеріального збитку.

При цьому ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становив 160 000 грн., франшиза – 0 грн.

Якби позивач вважав, що страхове відшкодування було визначене неправильно або страховик мав виплатити іншу суму, він не був позбавлений права заявити відповідні вимоги до страховика.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що між позивачем та страховою компанією було досягнуто згоди щодо розміру страхового відшкодування, позивач отримав ці кошти, а розмір установленого судовою експертизою матеріального збитку є меншим за отриману страхову виплату.

Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, у чому саме полягали душевні страждання позивача, якою була їх інтенсивність, як саме вони вплинули на його життя, здоров`я, побут, роботу чи інші сфери. Апеляційна скарга не містить належних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині.

Просить про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду – без змін.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з"явилися у судове засідання, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 05 грудня 2024 року о 16 год. 00 хв. у м. Рівне, вул. Василя Червонія, 16Б, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом "BMW" р/н НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та на дорозі, що має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив обгін, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом "Hyundai" р/н НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та знаходився під керуванням ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.2024 року у справі №569/24912/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винної особи була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №223621721 виданого АТ "СГ "ТАС"

За результатами розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, АТ "СГ "ТАС" (приватне) було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 133 581,04 грн.

Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власникові колісного транспортного засобу №1397/12-24 від 20 грудня 2024 року, вартість матеріального збитку завданого власнику КТЗ "Hyundai" р/н НОМЕР_2 складає 152 406,95 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ "Hyundai" р/н НОМЕР_2 склала 403 823,96 грн (а.с. 17).

Відповідно до висновку Експерта №259.25СЕУ судової транспортно-товарознавчої експертизи від 23.02.2026 року вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Hyundai" р/н НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП 05.12.2024 року, станом на момент ДТП становить 118352,92 грн. Вартість відновлювального ремонту, з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля "Hyundai" р/н НОМЕР_2 пошкодженого в ДТП 05.12.2024 року, станом на момент ДТП становить 118352,92 грн (а.с. 127 зворот).

Позивач ОСОБА_1 , вважаючи, що виплачене страхове відшкодування у розмірі 133 581,04 грн є недостатнім для повного відшкодування завданої йому внаслідок ДТП шкоди, звернувся до суду, за захистом своїх прав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР)).

Страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України "Про страхування").

Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV).

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, – МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках – МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ)

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

У спірних правовідносинах ПАТ "СК "УСГ", уклавши з власником транспортного засобу "BMW" р/н НОМЕР_1 , договір страхування цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 діючи добровільно, на власний розсуд погодився із розміром страхового відшкодування ПАТ "СК "УСГ" в сумі 133 581,04 грн, при ліміті відповідальності за шкоду заподіяну майну у 160 000 грн, та правовими наслідками такої виплати.

Згідно правової позиції Верховного Суду, що сформульована у постанові від 06 жовтня 2021 року в справі №362/3043/18 виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Враховуючи, що фактично потерпілий погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, підстави для покладення на відповідача додаткової відповідальності за вже врегульованим страховим випадком відсутні.

Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц та від 21 квітня 2025 року у справі № 127/2551/23.

Окрім того, висновком Експерта №259.25СЕУ судової транспортно-товарознавчої експертизи від 23.02.2026 року встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля "Hyundai" р/н НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП 05.12.2024 року, станом на момент ДТП склала 118 352,92 грн.

Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди, встановленим судовою експертизою (118 352,92 грн), і страховою виплатою (133 581,04 грн) відсутня.

Жодних належних та допустимих доказів понесення позивачем фактичних витрат з оплати ремонтних робіт пошкодженого відповідачем авто на заявлену у позовні заяві суму позивачем не надано, а судом не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 251417,01 грн.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди заслуговують на увагу.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін "інші обставини, які мають істотне значення" саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

Апеляційний суд, враховуючи глибину і тривалість страждань, яких зазнав позивач, істотність вимушених змін у його житті, зумовлених пошкодженням у ДТП належного йому майна, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути з відповідача 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Ураховуючи те, що судом першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду у цій частині не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення таких позовних вимог у розмірі 5000 грн. У іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі ч. 1, 2 статті 23 ЦК України та керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 березня 2026 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5000 грн моральної шкоди.

У іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 09 жовтня 2026 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.