Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №569/15719/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2026 року

м. Рівне

Справа № 569/15719/25

Провадження № 22-ц/4815/1230/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Гордійчук С.О., Хилевича С.В.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго",

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Кобриною Ніною Володимирівною на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року (ухвалене у складі судді Першко О.О.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення,

в с т а н о в и в :

У липні 2025 року ТОВ «Рівнетеплоенерго» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює надання послуг з централізованого опалення до житлового приміщення, що по АДРЕСА_1 , споживачем яких є ОСОБА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідач не оплачує послуги з централізованого опалення, внаслідок чого за нею станом на 01 липня 2025 року утворилася заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в сумі 23643,26 грн.

Просило стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 23 643 грн 26 коп., пеню в розмірі 814 грн. 49 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 701 грн. 46 коп., три відсотки річних в розмірі 980 грн. 46 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 18 953 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 46 коп., пеню в розмірі 643 (шістсот сорок три) грн. 30 коп., інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 3 060 (три тисячі шістдесят) грн. 49 коп., 3 % річних в розмірі 769 (сімсот шістдесят дев`ять) грн. 97 коп.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 2 434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 40 копійок.

Рішення суду обґрунтовано тим, що відповідач, отримавши за спірний період послуги з централізованого опалення належної якості, зобов`язана була оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. Однак, відповідач, отримавши послуги з теплопостачання ТОВ «Рівнетеплоенерго», не здійснювала їх оплату, в результаті чого за період з червня 2014 року по липень 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 23 643 грн. 26 коп., яку слід стягнути з останньої на користь позивача.

Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог в межах позовної давності з квітня 2017 року по липень 2025 року в розмірі 18 953 грн. 46 коп., а в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з червня 2014 року по березень 2017 року слід відмовити в зв`язку зі спливом позовної давності.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних суд зазначав таке.

Згідно з розрахунком позивача, здійсненим з огляду на заяву сторони відповідача про застосування позовної давності, який перевірений судом, інфляційні нарахування за період з 01 січня 2024 року по 31 червня 2025 року на суму боргу становлять 3 060 грн. 49 коп., 3 % річних за період з 01 січня 2024 року по 31 червня 2025 року 769 грн. 97 коп., пеня за період з 01 липня 2024 року по 31 червня 2025 року 643 грн. 30 коп., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника – ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами коли саме було розділено рахунки та чи була така процедура законною.

Позивачем здійснювалося нарахування заборгованості лише по житловій площі.

Відповідач не отримує та не має можливості отримувати надані комунальні послуги, адже їй чиняться перешкоди у користуванні з боку інших співвласників. Дана обставина виключає обов`язок сплати комунальних послуг, котрими фактично користуються інші співвласники.

Таким чином, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, що містяться у матеріалах справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та не застосував норми, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

21 травня 2026 року ТзОВ "Рівнетеплоенерго" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що споживач не звільняється від оплати за житлово-комунальні послуги у разі тимчасової відсутності в житловому приміщенні.

Тобто, персональне не отримання послуги з теплопостачання не є підставою для звільнення власника майна від оплати фактично наданих послуг.

Вважає рішення суду законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №433936859 від 03 липня 2025 року ОСОБА_1 з 11 травня 2010 року на праві спільної часткової власності належить 1/4 частка квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 – частка і ОСОБА_4 – частка.

За вказаною адресою зареєстровано два особових рахунки: особовий рахунок № НОМЕР_1 , опалювальна площа 14,65 кв.м., за ОСОБА_1 ; особовий рахунок № НОМЕР_2 , опалювальна площа 43,95 кв.м., за ОСОБА_3 .

Із довідки з вих. № 840 від 23 червня 2014 року, виданої ТОВ «ЖЕО ЖБК», слідує, що опалювальна площа квартири, в якій проживає та прописана ОСОБА_3 , становить 43,95 кв.м. Також в довідці зазначено, що в приміщенні проживає двоє членів сім`ї – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Із довідки з вих. № 839 від 23 червня 2014 року, виданої ТОВ «ЖЕО ЖБК», слідує, що опалювальна площа квартири, співвласником якої є ОСОБА_1 , становить 14,65 кв.м. ОСОБА_1 не зареєстрована в приміщенні.

Згідно копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_2 загальна площа квартири становить 58,6 кв.м., відповідно 1/4 частки буде становити 14,65 кв.м.

Також, як слідує із вимоги виконавця від 03 червня 2025 року № 139018 в провадженні Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 61472940 від 12 березня 2020 року з примусового виконання виконавчого листа № 569/11240/18, виданого Рівненським міським судом Рівненської області, про усунення ОСОБА_1 перешкод в користуванні 1/4 часткою трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надати дублікати ключів від вхідних дверей вказаної квартири ОСОБА_1 та зобов`язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_1 будь-які перепони в користуванні 1/4 частини квартири.

Позивач належним чином та у повному обсязі надає відповідачу послуги з централізованого опалення.

Відповідач не виконує свого обов`язку по оплаті цих послуг. Згідно оборотної відомості за період з червня 2014 року по липень 2025 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 відповідачем не здійснювалася оплата послуг, внаслідок чого за нею станом на 01 липня 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 23 643 грн. 26 коп.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує.

Згідно ст. 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Статтями 19, 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Як зазначено у п. 37 Постанови Кабінету міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії", споживач не звільняється від оплати за житлово-комунальні послуги у разі тимчасової відсутності в житловому приміщенні.

Як роз`яснено Верховним Судом у постановах від 19.08.2020 р. справа № 703/2200/15-ц, від 02.04.2020р. справа №757/29813/17-ц, не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, не звільняє його як власника квартири від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати отриманих послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , за її особовим рахунком утворилася заборгованість, у розмірі 23643,26 грн., станом на 01 липня 2025 року, що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку споживача № НОМЕР_1 .

Зазначена відомість містить інформацію про нарахування, споживання, оплату, а також рух коштів за відповідний період, що підтверджує факт надання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання позивачем.

Інформацію, яка вказана у наданій позивачем оборотній відомості відпвоідачем не спростовано за допомогою належних та допустимих доказів.

За таких обставин, висновок місцевого суду про обґрунтованість та доведеність позову, є правильним.

Оскільки відповідачем зроблено заяву про застосування позовної давності, судом першої інстанції стягнуто з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання з квітня 2017 року по липень 2025 року, в межах строку позовної давності, у розмірі 23427,22 грн.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір встановлений договором або законом.

Оскільки боржником прострочено виконання зобов`язання щодо оплати наданих їй послуг теплопостачання та гарячого водопостачання, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми, в межах строку позовної давності, та стягнуто з відпвоідача на користь позивача пеню в розмірі 643,30 грн., інфляційні витрати у розмірі 3060,49 грн., три проценти річних – 769,97 грн.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Твердження апеляційної скарги про відсутність можливості апелянтом отримувати надавані комунальні послуги, оскільки їй чиняться перешкоди у користуванні квартирою з боку інших власників апеляційний судом до уваги не приймаються, оскільки дана обставина не звільняє її від обов`язку сплати комунальних послуг.

Варто зазначити, що апелянт вправі захищати своє право володіння квартирою у встановленому законом порядку.

Доводи апеляційної скарги про нарахування заборгованості по житловій площі спростовуються матеріалами справи, зокрема, оборотною відомістю, із якої вбачається, що дані нарахування здійснювалися по опалювальній площі.

Також, із технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 встановлено, що загальна площа квартири становить 62,8 кв. м., а 58,6 кв. м. - площа квартири, яка включає в себе житлову та допоміжну площі, що відносяться до опалювальних.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником – адвокатом Кобриною Ніною Володимирівною залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 квітня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Гордійчук С.О.

Хилевич С.В.