Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №550/1324/23 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/1324/23 Номер провадження 22-ц/814/4058/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.

за участю секретаря: Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 25 червня 2026 року, постановлену в м. Полтаві під головуванням судді Самсонової О. А.,

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просив суд зобов`язати директора ГУ ПФУ в Полтавській області Молодцову Ю. С. протягом 30 днів з дня отримання копії ухвали подати до суду звіт про повне виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 06.03.2024 у справі № 550/1324/23, яке набрало законної сили 19.11.2024.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 25 червня 2026 року у відкритті провадження за вказаною заявою відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення суду боржником добровільно не виконується, внаслідок чого порушуються права та законні інтереси заявника, як стягувача, а тому з метою забезпечення виконання рішення суду та здійснення судового контролю виникла необхідність у витребуванні у боржника звіту про стан виконання.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність доказів відкриття виконавчого провадження за даним рішенням та про те, що чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено можливість розгляду заяви про зобов`язання боржника подати звіт про виконання рішення, якщо відсутнє відкрите виконавче провадження, оскільки такі висновки суперечать встановленим фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Наголошує, що станом на червень 2026 року рішення суду не виконується вже понад 16 місяців (з 25.02.2025 по червень 2026 року), кошти не перераховані, а боржник (ГУПФУ) не вчиняє жодних самостійних дій для погашення заборгованості перед стягувачем, що є грубим порушенням пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення та свідчить про наявність абсолютних правових підстав для застосування інституту судового контролю у формі звітування боржника за статтею 453-1 ЦПК України.

На думку апелянта, відмова суду першої інстанції у застосуванні механізму, передбаченого статтею 453-1 ЦПК України, повністю позбавляє його можливості вплинути на тривалу бездіяльність боржника та держави, що є фактичною відмовою суду у правосудді.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За правилами частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

По справі встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06.03.2024, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 19.11.2024, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

На виконання вказаного судового рішення 27.12.2024 Київським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист у справі № 550/1324/23, в якому боржником зазначено Державний бюджет України, стягувачем - ОСОБА_1

31.01.2025 виконавчий лист поданий стягувачем для виконання до органів Державної казначейської служби України.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі № 550/1324/23, ОСОБА_1 вказував, що рішення суду боржником не виконується, чим порушуються його майнові права та інтереси стягувача, тому просив суд вжити заходів судового контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до пункту 5 частини першої, абзацу першого частини другої, частини третьої статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах щодо відшкодування моральної шкоди.

Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною другою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.

У заяві обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 в порядку статті 453-1 ЦПК України, суд першої інстанції вважав, що за відсутності відкритого виконавчого провадження, така заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є помилковим та не відповідає нормам процесуального права.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) вказала, що приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

Натомість право стягувача подати до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, письмову заяву про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення передбачено інститутом судового контролю за виконанням судових рішень.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ, який набрав чинності 19 грудня 2024 року, розділ VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України доповнено статтями 453-1 – 453-4, які встановлюють порядок подання та розгляду заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, розгляду судом звіту про виконання судового рішення та ухвалення за результатами такого розгляду судового рішення.

Умова, за якою стягувач може звернутися до суду із вказаною заявою - відкриття виконавчого провадження, не є такою, що унеможливлює розгляд заяви судом в порядку цивільного судочинства.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45).

Цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Згідно пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Як вбачається з доданої до заяви ОСОБА_1 інформації Державної казначейської служби України, виконавчий лист Київського районного суду м. Полтави по справі № 550/1324/23 з 25.02.2025 прийнятий на облік за бюджетною програмою за КПКВК 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб».

Обмежившись лише перевіркою загальнодоступних даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, суд не звернув уваги на порядок виконання судового рішення у справі № 550/1324/23 та безпідставно відмовив у відкритті провадження за заявою стягувача ОСОБА_1 про зобов`язання боржника подати звіт про виконання судового рішення.

За таких обставин оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 25 червня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді Г. Л. Карпушин

О. І. Обідіна