Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №272/969/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №272/969/26 Головуючий у 1-й інст. Волков І. М.

Номер провадження №33/4805/1398/26

Категорія ч. 3 ст. 172-11 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м.Житомир

Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., за участі захисника Шмата Р.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Шмата Руслана Петровича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-11 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-11 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду 18.07.2026 приблизно о 8 годині 10 хвилин солдат ОСОБА_1 в умовах особливого періоду оголошеного Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014, а також в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України від 24.02.2024 №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», продовженого Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 не з`явився вчасно без поважних причин на службу 18.07.2026 року о 8.00 год. для виконання бойового завдання з протиповітряного прикриття об`єктів військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2026 №205-НР. Фактично солдат ОСОБА_1 прибув на військову службу о 7.00 год 19.07.2026, порушив вимоги ст.11,17,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до якої військовослужбовець зобов`язаний бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків та ст..1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України відповідно до яких військовослужбовець зобов`язаний бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю і честю не допускати негідних вчинків, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП..

Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Шмат Р.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що місцевим судом належним чином не встановлено об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення, зокрема, обов`язок ОСОБА_1 прибути на військову службу та належне повідомлення його про такий обов`язок. Посилається на розбіжність часу вчинення адміністративного правопорушення у двох протоколах та матеріалах справи. Наголошує, що місцевий суд не надав належної оцінки Наказу командира № 206-НР, яким внесені зміни до Наказу № 205-НР, що свідчить про зміну особового склад добового наряду вже в день події. Посилався на неусунуті суперечності щодо змісту телефонної розмови ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , оскільки останній, будучи безпосереднім командиром, повідомив ОСОБА_1 про вихідний 18.07.2026. Вважає, що безпідставно з військовослужбовця стягнуто судовий збір з огляду на положення ЗУ «Про судовий збір». У разі, якщо апеляційний суд дійде висновку про наявність у діях ОСОБА_1 формального складу адміністративного правопорушення, захисник просив оцінити можливість застосування положень ст.22 КУпАП з урахуванням фактичної тривалості відсутності, прибуття ОСОБА_1 на військову службу вже на наступний день, відсутність матеріальної шкоди, дані про особу військовослужбовця, обставини проходження військової служби.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи не подавав, тому, враховуючи думку захисника, який не висловив заперечень проти розгляду справи без ОСОБА_1 , суд вважає можливим розглянути справу по суті без його присутності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника Шмара Р.П., перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.

Згідно зі ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.

Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення А1912 № 12 від 19.07.2026 вбачається, що 18.07.2026 приблизно о 8 годині 10 хвилин солдат ОСОБА_1 в умовах особливого періоду оголошеного Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014, а також в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України від 24.02.2024 №64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні», продовженого Указом Президента України від 12.01.2026 №40/2026 не з`явився вчасно без поважних причин на службу 18.07.2026 року о 8.00 год. для виконання бойового завдання з протиповітряного прикриття об`єктів військової частини НОМЕР_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2026 №205-НР. Фактично солдат ОСОБА_1 прибув на військову службу о 7.00 год 19.07.2026, порушив вимоги ст.11,17,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до якої військовослужбовець зобов`язаний бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків та ст.1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України відповідно до яких військовослужбовець зобов`язаний бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, поводитися з гідністю і честю не допускати негідних вчинків, чим вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-11 КУпАП (а.с.17-18).

Частина 1 ст. 172-11 КУпАП передбачає самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб .

Згідно диспозиції ч.3 ст.172-11 КУпАП відповідальність за вчинення даного правопорушення настає у разі самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Об`єктивна сторона може мати наступні прояви: самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби тривалістю до трьох діб; нез`явлення військовослужбовця строкової служби вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби) а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) вчасно на службу без поважних причин у разі призначення або переведення тривалістю до десяти діб; нез`явлення військовослужбовця (крім строкової служби) з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався і особливий період діє на даний час.

Відповідно до ст. ст. 11, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; піклуватися про збереження свого здоров`я; не приховувати хворобу, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок.

Відповідно до ст. 1-3 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.

Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: письмовими поясненнями військовослужбовців, а саме ОСОБА_3 , ОСОБА_4 тієї ж військової частини, де проходить службу солдат ОСОБА_1 , які зазначили, що ОСОБА_1 пояснив свою відсутність на службі поганим настроєм та морально-психологічним станом; витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №196 від 25.06.2025; службовою характеристикою солдата ОСОБА_1 ; медичною характеристикою солдата ОСОБА_1 , службовою карткою солдата ОСОБА_1 ; копією постанови Андрушівського районного суду від 17.02.2026; рапортом командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2026, у якому він вказав на факт відсутності ОСОБА_1 о 7.45 год 18.07.2026, під час ранкового шикування роти охорони, без поважних причин та просив командира військової частини НОМЕР_1 призначити службове розслідування по даному факту; рапортом командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 18.07.2026, у якому зазначено прохання внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2026 №205, а саме зняти зі складу добового наряду з 09.00 год 18.07.2026 в зв`язку з неприбуттям до місця несення служби ОСОБА_1 ; витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №1507 від 31.12.2025; витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №203-НР від 15.07.2026; витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №205-НР від 17.07.2026, в п.78.1, де вказано, що призначений добовий наряд на 18.07.2026 у складі, зокрема, старшого групи, стрільця-зенітника зенітного ракетного відділення артилерійського взводу роти охорони солдата ОСОБА_1 ; витягом із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №206-НР від 18.07.2026, у якому внесено зміни до п.78.1 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2026 №205, відповідно до яких старшим групи, призначено стрільця – зенітника – водія електрика зенітного кулеметного відділення зенітного кулеметного взводу роти охорони старшого солдата ОСОБА_5 ; рапортом командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2026; рапортом командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2026.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв`язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.

Твердження захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та несвоєчасному прибутті на військову службу суд вважає безпідставними, оскільки з 25.06.2025р ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , то в силу вимог закону зобов`язаний своєчасно та щоденно прибувати до розташування військової частини та перебувати на службі відповідно до встановленого порядку її проходження. Презумпція щоденної необхідності перебування військовослужбовця на службі витікає із положень Статуту внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року, та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відтак обов`язок з`явитися на службу виник у ОСОБА_1 у зв`язку з проходженням військової служби.

Посилання захисника на відсутність відомостей про ознайомлення ОСОБА_1 з витягом із наказу командира № 205-НР від 17.07.2026 про добовий наряд на 18.07.2026, до складу якого входить ОСОБА_1 , як свідчення відсутності об`єктивної сторони правопорушення, є безпідставними, оскільки вказаний наказ підтверджує склад вогневої групи добового наряду на 18.07.2026, однак не свідчать про звільнення військовослужбовця від виконання службових обов`язків чи обов`язку перебувати за місцем проходження служби лише 18.07.2026, або раптове повернення військовослужбовця із тривалого звільнення.

Будь-яких наказів, розпоряджень чи інших документів, які б надавали ОСОБА_1 право бути відсутнім у розташуванні військової частини 18.07.2026, матеріали справи не містять, а стороною захисту таких доказів не надано.

В матеріалах справи наявний рапорт командира роти про перелік військовослужбовців, яким надано дозвіл на виїзд за межі гарнізону 18.07.2026, однак ОСОБА_1 в цьому списку відсутній (а.с.28).

Вказане додатково вказує про відсутність документів, які б надавали право ОСОБА_1 не з`являтися на військову службу 18.07.2026.

Як наслідок було видано наказ командира військової частини № 206-НР від 18.07.2026 про внесення змін до наказу №205, витяг з якого наявний у справі , що у зв`язку із нез`явленням військовослужбовця ОСОБА_1 для несення добового наряду, його було замінено іншим військовослужбовцем, якого призначено старшим групи.

Апеляційний суд погоджується із висновками місцевого суду про те, що різниця у годинах (07:45; 08:00; 09:00), вказаних у фабулах протоколів, поясненнях осіб, рапортах та наказах, не спростовує факт абсолютної неявки ОСОБА_1 з 07:45 години (час шикування всіх військовослужбовців) 18.07.2026 на службу без поважних причин. Встановлення точного часу його подальшої відсутності та незначної суперечності із іншими документами не впливає на склад адміністративного правопорушення.

Крім цього судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які в судовому засіданні підтвердили факт відсутності ОСОБА_1 18.07.2026 на службі без поважних причин. Підстав для повторного їх допиту в апеляційному суді не встановлено.

Свідок ОСОБА_2 не заперечив факт телефонної розмови 17.07.2026 з ОСОБА_1 , однак заперечив, що у цій телефонній розмові він сказав ОСОБА_1 , що у останнього відгул 18.07.2026, а навпаки довів до відома ОСОБА_1 , що йому необхідно з`явитися на службу 18.07.2026.

В апеляційного суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність показів свідка ОСОБА_2 , який був допитаний судом першої інстанції, і покази якого узгоджуються із іншими показами свідків та письмовими доказами у справі.

Позицію сторони захисту, що саме безпосередній командир ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про вихідний 18.07.2026, апеляційний суд розцінює як намагання уникнути адміністративної відповідальності.

Доводи сторони захисту про відсутність об`єктивної сторони правопорушення спростовуються вищевказаними доказами та свідчать про те, що військовослужбовець ОСОБА_1 18.07.2026 не з`явився вчасно без поважних причин на військову службу, що охоплюється об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-11 КУпАП.

Також слід визнати необґрунтованими посилання захисника на незаконність останнього протоколу про адміністративне правопорушення через зміну в ньому фабули в порівнянні із першим протоколом після усунення недоліків.

Так з матеріалів справи вбачається, що у справі наявний первинний протокол, який був повернутий автору на доопрацювання згідно з постановою судді першої інстанції від 21.07.2026 з тих причин, що не було додано документів на підтвердження повноважень посадової особи складати такий протокол, а також відсутністю деяких доказів у справі.

Після усунення зазначених недоліків із військової частини до суду був спрямований другий протокол, в якому більш детально викладена його фабула із посиланням на обставини вчинення адміністративного правопорушення та внутрішніми наказами, статутами ЗСУ, порушення яких мало місце з боку військовослужбовця ОСОБА_1 . Також було долучено ряд письмових доказів, на відсутність яких посилався суд першої інстанції під час прийняття рішення про повернення протоколу на доопрацювання, в тому числі наказ про призначення командирів, уповноважених складати протокол (а.с.24). При цьому суд правомірно під час розгляду справи керувався останнім за часом протоколом, який надійшов до суду після усунення недоліків, і будь-яких відмінностей між фабулами обох протоколів, крім тих додаткових даних, на які звертав увагу суд першої інстанції під час повернення, апеляційним судом не встановлено.

Жодних розбіжностей у документах про оформлення адміністративного матеріалу, на що у скарзі посилається захисник, судом не встановлено.

Стосовно позиції в апеляційній скарзі про звільнення апелянта від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 22 КУпАП, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно з положеннями ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.172-11 КУпАП посягає не лише на встановлений порядок проходження військової служби, а й на належне виконання військовослужбовцем покладених на нього службових обов`язків та дотримання дисципліни. Сам факт самовільної відсутності військовослужбовця на службі без дозволу командира та без поважних причин свідчить про порушення встановленого порядку проходження військової служби.

З матеріалів справи вбачається, що відсутність ОСОБА_1 на військовій службі протягом доби мала місце без відповідного дозволу та без поважних причин, тобто була самовільною та охоплювалася диспозицією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП. За таких обставин вчинене діяння не може бути визнане малозначним лише з огляду на відсутність тяжких наслідків.

Крім того, самовільна відсутність військовослужбовця на службі об`єктивно впливає на встановлений порядок проходження військової служби та військову дисципліну, авторитет командування, офіцерів, всіх тих, хто належним чином виконує військовий обов`язок. Особливість правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, полягає саме у порушенні військовослужбовцем обов`язку перебувати на службі та виконувати покладені на нього службові обов`язки у встановленому місці та у встановлений час.

Відсутність матеріальної шкоди, як про те зазначено апелянтом в апеляційній скарзі, не є безумовною підставою для застосування ст. 22 КУпАП, оскільки настання таких наслідків не є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП. В іншому випадку положення ст. 22 КУпАП фактично застосовувалося б до цього правопорушення лише з тієї підстави, що воно не спричинило тяжких наслідків, що не відповідає змісту зазначеної норми.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд першої інстанції врахував характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , відсутність обставин, що пом`якшують/обтяжують відповідальність, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме сукупність зазначених обставин дала суду підстави для висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Отже, хоча застосування ст. 22 КУпАП є дискреційним повноваженням суду, реалізація такого повноваження можлива лише за умови встановлення малозначності конкретного адміністративного правопорушення, визнання вини та щирого каяття, відвернення всіх негативних наслідків. У цій справі таких обставин апеляційним судом не встановлено, а тому підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з оголошенням усного зауваження відсутні.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, не надано.

Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Разом з цим, під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та правопорушення було вчинено під час проходження служби та у зв`язку із проходженням військової служби. Тобто виникнення цієї справи безпосередньо пов`язано з виконанням особою військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

З урахуванням таких положень та обставин справи, ОСОБА_1 під час розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення, пов`язаної з виконанням військового обов`язку, звільняється від сплати судового збору як військовослужбовець, тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом виключення посилання про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 665 гривень 60 копійок, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Шмата Руслана Петровича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Андрушівського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП – змінити, виключити з резолютивної частини постанови абзац третій - про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 665 гривень 60 копійок.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

В іншій частині постанову суду - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: