Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №759/9098/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/9098/26

пр. № 2/759/8943/26

12 жовтня 2026 року Святошинський районний суд міста Києва у складі:головуючого судді Ключника А.С.,за участю секретаря судового засідання Чумак В.А.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1963117 від 17 грудня 2024 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 17 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1963117. Кредитний договір було укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 18 000 грн.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на момент відступлення права вимоги утворилася заборгованість.

28 серпня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 1963117 від 17 грудня 2024 року.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача становить 62 099,98 грн, з яких: 17 999,98 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 35 100 грн - заборгованість за процентами; 9 000 грн - штрафні санкції.

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 662,40 грн судового збору та 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13.04.2026 розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.62).

Ухвалою суду відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Позивачу направлялася копія ухвали про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с.63).

Відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження та про розгляд справи в порядку спрощеного провадження (а.с.64).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1963117. Кредитний договір було укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. На виконання умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 18 000 грн.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим станом на момент відступлення права вимоги утворилася заборгованість.

28 серпня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 1963117 від 17 грудня 2024 року.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідача становить 62 099,98 грн, з яких: 17 999,98 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 35 100 грн. - заборгованість за процентами; 9 000 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається та підписується сторонами в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, укладення кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора саме по собі не свідчить про недійсність такого договору.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронний договір, підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним у письмовій формі за умови підтвердження відповідних обставин належними та допустимими доказами.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 1963117 від 17 грудня 2024 року укладений між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 в електронній формі, а кредитні кошти у розмірі 18 000 грн були перераховані відповідачу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів та неналежного виконання ним зобов`язань щодо їх повернення.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

28 серпня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» укладено договір факторингу № 28082025, відповідно до якого позивач набув право вимоги за кредитним договором № 1963117 від 17 грудня 2024 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Фінансова компанія «ПОЗИКА» є належним кредитором за спірним зобов`язанням та має право вимагати від відповідача виконання його зобов`язань за кредитним договором.

Разом із тим суд не може погодитися з позовними вимогами в повному обсязі з огляду на таке.

Позивач просить стягнути з відповідача 9 000,00 грн. штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, зазначене правове регулювання поширюється на кредитні правовідносини, які виникли після введення воєнного стану в Україні, та звільняє позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді неустойки, штрафу та пені.

Спірний кредитний договір укладений 17 грудня 2024 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні. За таких обставин нараховані відповідачу штрафні санкції у розмірі 9 000 грн не підлягають стягненню.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, відповідно до яких положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачають звільнення позичальника від сплати неустойки за прострочення виконання кредитного зобов`язання в період дії воєнного стану та необхідність списання відповідних сум.

При цьому суд враховує, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не звільняють позичальника від обов`язку повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом є обґрунтованими.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості сума основного боргу становить 17 999,98 грн, а сума нарахованих процентів - 35 100 грн.

Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості, повністю або частково, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено у частині 53 099,98 грн із заявлених 62 099,98 грн, що становить приблизно 85,49 % заявлених майнових вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам. Розмір судового збору, який підлягає стягненню: 2 662,40 грн ? 85,49 % = 2 276,55 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України такі витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на це з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 5 129,56 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 204, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 549-552, 625, 639, 1048, 1054 ЦК України, статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування», пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 39493634, заборгованість за кредитним договором № 1963117 від 17 грудня 2024 року у розмірі 53 099 (п`ятдесят три тисячі дев`яносто дев`ять) грн 98 коп., з яких: 17 999 грн 98 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту; 35 100 грн 00 коп. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 276 грн 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПОЗИКА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 129 грн 56 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення рішення 12.10.2026.

Суддя Ключник А.С.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (код ЄДРПОУ 39493634, адреса: ( 07406, Київська область, м. Бровари, вул.. Симона Петлюри,21/1)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).