Вирок від 08 жовтня 2026 р. у справі №758/5795/26 — Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5795/26

Провадження № 1-кп/758/1522/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2026 Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського районного суду міста Києва обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024102070000085 від 14.08.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» № 2229-VІІІ з серпня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно, систематично, протягом тривалого часу вчиняв психологічне та фізичне насильство по відношенню до своєї співмешканки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою він проживав в одному помешканні, що виражалось у систематичних словесних образах останньої, фізичному насильстві, що призвело до погіршення якості її життя.

Так, 03.08.2023 приблизно о 22 год. 38 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , вчинив відносно своєї співмешканки ОСОБА_6 , домашнє насильство, а саме умисні дії фізичного та психологічного характеру, що полягали у словесних образах, погрозах завданню фізичного болю, в результаті чого могла бути завдана шкода психологічного та фізичного характеру.

За вказані дії 30.08.2023 Подільським районним судом міста Києва ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. 00 коп.

Крім того, 01.04.2024, приблизно о 18 год. 10 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння вчинив конфлікт, під час якого вдарив долонею по обличчю співмешканку ОСОБА_4 , чим завдав фізичного болю, але не спричинив тілесних ушкоджень, чим вчинив домашнє насильство фізичного характеру.

За вказані дії 30.04.2024 Подільським районним судом міста Києва ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. 00 коп.

Крім того, 11.07.2024 о 20 год. 50 хв. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_4 , що виразилося в образах, образливих чіпляннях та лайці.

За вказані дії 25.07.2024 Подільським районним судом міста Києва відносно ОСОБА_5 винесено постанову про внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування.

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення насильства в сім`ї, не зважаючи на вжиті заходи, діючи умисно, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття, на ґрунті неприязних відносин, систематично продовжив вчиняти відносно своєї співмешканки ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного характеру.

Відповідно до висновків судово-психіатричних експертиз, дії ОСОБА_5 призвели до психологічних страждань ОСОБА_4 , больових (фізичних) страждань та погіршення якості життя потерпілої.

За таких обставин, ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного, фізичного насильства щодо особи, з якою винний перебував у сімейних відносинах, що призводить до психологічних, фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив фактичні обставини скоєння ним кримінального правопорушення, викладеного в обвинувальному акті. Зазначив, що через конфлікти з потерпілою вчиняв щодо неї домашнє насильство, словесно ображав, іноді завдавав фізичного болю без тілесних ушкоджень, чим спричиняв негативні наслідки для потерпілої. За вказані дії накладались адміністративні стягнення.

Покази обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними, за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Потерпіла у судовому засіданні не заперечувала щодо тих фактичних обставин, які викладені обвинуваченим, та які повністю узгоджуються з формулюванням обвинувачення.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та, беручи до уваги, що прокурор, потерпіла також не оспорювали фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, обмежившись: допитом обвинуваченого ОСОБА_5 , показання якого є детальними, послідовними і повністю відповідають фактичним обставинам провадження, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.

Прокурор у судових дебатах просив визнати винуватим ОСОБА_5 за ст. 126-1 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік та звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, із покладенням відповідних обов`язків, відповідно до вимог ст. ст. 75, 76 КК України.

Потерпіла просила призначити ОСОБА_5 покарання, яке не пов`язане з позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судових дебатах вибачився перед потерпілою, зазначив, що щиро розкаявся, зробив для себе належні висновки, кримінальне правопорушення вчинене вперше та не має наміру вчиняти аналогічні дії в майбутньому. Просив призначити найбільш м`яке покарання.

Кримінальна відповідальність за ст. 126-1 КК України настає за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Основною ознакою домашнього насильства, як діяння, за яке передбачене покарання, є відносини, що склалися між особою, яка вчинила насильство, та особою, постраждалою від такого насильства, в результаті спільного побуту або спільного проживання і залежності постраждалої особи від особи, яка чинить що неї насильство.

За системного аналізу наведених приписів закону вбачається, що поняття «домашнє насильство», як протиправне діяння, за яке передбачена кримінальна відповідальність, має увібрати в себе ознаки так званих «аб`юзивних» стосунків, тобто взаємин, в яких одна людина (насильник, кривдник) шляхом насильства (фізичного, сексуального, психологічного чи економічного) порушує особисті кордони іншої (постраждалої або жертви) з метою придушення волі та підкорення.

Крім того, за змістом норми ст. 126-1 КК України вчинення передбачених в ній дій мають утворювати не тільки певну систему, а і охоплюватися єдиним наміром (метою) підкорення потерпілого.

Верховний Суд звернув увагу, що домашнє насильство є системою взаємопов`язаних дій, які полягають у вчиненні систематичних дій (не менше трьох) і полягають у вчиненні фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи. Доведення факту систематичності актів домашнього насильства може здійснюватися різними засобами. В тому числі до комплексу таких систематичних дій можуть входити й один чи кілька епізодів такого насильства, за які особа була притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП (постанова від 04.04.2024у справі № 755/4894/22, провадження № 51-6608км23, постанова від 14.06.2022 у справі № 585/3184/20 провадження № 51-5266км21, постанова від 28.02.2023 у справі № 725/4683/20 провадження № 51-6067км21.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненні домашнього насильства щодо ОСОБА_4 , а саме в умисному систематичному вчиненні фізичного та психологічного насильства щодо ОСОБА_4 , що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, винуватість доведена повністю, та ніким не оспорюється.

Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного, фізичного насильства щодо особи, з якою ОСОБА_5 перебував у сімейних відносинах, що призвели до психологічних, фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, доведена повністю та ніким не оспорюється.

За правилами ч. 1 ст. 65 КК України при обранні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд зважає на роз`яснення, що містяться в абзаці 3 пункту 3 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до якого, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує тяжкість вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, обставини вчинення діяння, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше не судимий; є діючим військовослужбовцем; за місцем проживання характеризується негативно; за місцем служби характеризується посередньо; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Вирішуючи питання про наявність у кримінальному провадженні обставин, що пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, суд зважує на роз`яснення, що містяться у пункті 4 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду, відповідно до якого, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують покарання.

Згідно ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України суд визнає "щире каяття" з огляду на таке.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим. Повне визнання особою своєї вини у вчиненні злочину обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні злочину, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю злочину.

Судом встановлено, що обвинувачений, висловивши самозасудження своєї кримінально караної поведінки та зазначивши про готовність нести кримінальну відповідальність, винуватість у вчиненні злочинів визнав повністю та під час допиту в суді зазначив, що шкодує про свій вчинок і розкаюється, має намір офіційно укласти з потерпілою шлюб, відсутні наміри щодо повторювання аналогічних дій, що свідчить про наявність у кримінальному провадженні обставини, що пом`якшує покарання, - «щире каяття».

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06.09.2022 справа №397/92/15-к, від 02.11.2021 справа №643/13256/17 та ін., які беруться судом до уваги в силу вимог ст. 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Разом з цим, суд звертає увагу, що санкцією ст. 126-1 КК передбачено покарання у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційний нагляд на строк до п`яти років, або обмеження волі на той самий строк, або позбавлення волі на строк до двох років.

Водночас відповідно до ч.3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

З урахуванням наведеного, в даному випадку, обвинуваченому ОСОБА_5 можливо призначити покарання у виді пробаційного нагляду або позбавлення волі.

Також судом враховуються положення ст.75 КК України, відповідно до яких, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Загальні засади призначення покарання (ст.65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Зважаючи на другорядну роль кари, як мети покарання, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, те, що ОСОБА_5 вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, зробив для себе відповідні висновки, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи думку потерпілої, а також виходячи з того, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, суд вважає виправлення ОСОБА_5 можливе у випадку призначення покарання у виді позбавлення волі, у мінімальній межі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, із встановленням іспитового строку, який був би достатнім для того, щоб винний, під час здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_3 , а тому виконання обов`язків передбачених ст. 76 КК України, останній має виконувати за місцем проходження ним військової служби.

Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, зважаючи на наявність пом`якшуючої обставини, відомостей, що характеризують його особу, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, думку потерпілої щодо призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі, суд вважає, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів, буде покарання, у виді позбавлення волі на строк 1 рік із звільненням від його реального відбування з іспитовим строком на 1 рік, яке є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є домірним скоєному і відповідає меті покарання.

Стосовно ОСОБА_5 обирався запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обов`язки за яким діяли до 29.05.2026 року, органом досудового розслідування не ініційовано питання про продовження строку дії покладених обов`язків на обвинуваченого ОСОБА_5 та на даний момент відсутні підстави для застосування запобіжного заходу до набуття вироком законної сили.

У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 12, 50, 65, 66, ст.126-1 КК України, керуючись ст. ст. 100, 124, 126, 349, 368-371, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, якщо він протягом 1 (одного) року не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язок повідомляти командира військової частини за місцем проходження військової служби про зміну адреси реєстрації місця проживання.

У разі продовження проходження засудженим військової служби контроль за його поведінкою покласти на командира відповідної військової частини.

У разі звільнення з військової частини, зобов`язати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. 1, 2 ч.1, п. 4 ч.2, ст. 76 КК України:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід до набуття вироком законної сили ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирати.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку. В іншій частині вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Направити копію вироку не пізніше наступного дня учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні під час оголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1