Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №757/59536/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/59536/25-ц

пр. 2-6552/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання - Ляшенко А. С.,

розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 та просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивачка вказує, що 07 квітня 2018 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

Позивачка зазначає, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації вона разом із сином виїхала за межі України, а з 01 вересня 2025 року дитина є вихованцем дитячого садка у м. Празі, Чеська Республіка. На даний час дитина перебуває на утриманні позивачки, тоді як відповідач проживає окремо, участі в утриманні дитини не бере та добровільної матеріальної допомоги на її утримання не надає.

Посилаючись на те, що відповідач є працездатним, інших неповнолітніх дітей на утриманні не має та аліментів на утримання інших осіб не сплачує, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати подання позову і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.12.2025 року відкрито провадження у цивільній справі №757/59536/25-ц за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася, про день, час, місце розгляду справи повідомлялася належним чином, разом з тим, від представника позивача надійшла заява в якій остання просила здійснювати розгляд справи без її участі, вимоги підтримала, просила задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлялася належним чином, разом з тим, від представника відповідача надійшла заява в якій останній просив здійснювати розгляд справи без його участі, вимоги позовної заяви визнав.

Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що 07 квітня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3 . Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно копії Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 11.03.2020 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідний актовий запис № 542, сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, відповідач проживає окремо та добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Відповідач визнав позовні вимоги.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У відповідності зі ст.ст. 11, 15 вказаного Закону, кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

У відповідності до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально важливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За приписами частини 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов`язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Батьки зобов`язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.

Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов`язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв`язку між батьками й дитиною (кровний зв`язок між батьками та дитиною або зв`язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ратифікованої Постановою Верховної ради України № 789-XII від 27.02.1991 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18 Конвенції).

Згідно з частинами 1, 2 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до основних сформованих принципів суспільства, задекларованих у національному та міжнародному законодавстві, діти мають право на особливе піклування і допомогу, внаслідок своєї фізичної і розумової незрілості, потребують спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.

У відповідності до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, наявність у платника аліментів рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; докази про витрати платника аліментів, що перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також наявність інших обставин, що мають істотне значення.

У відповідності з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) батька дитини визначається судом.

У відповідності до ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Визначаючи розмір аліментів, що підлягають до стягнення, суд враховує положення ч. 1 ст. 182 СК України, при цьому виходячи з того, що належних та достатніх доказів, які б підтверджували наявність постійного заробітку (доходу) відповідача; наявність у відповідача інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, а також даних, які свідчать про неможливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі суду не надано і такі дані матеріали справи не містять, у зв`язку з чим, вважає наявними підстави відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно. А відтак аліменти підлягають стягненню з дня подання позовної заяви до суду, тобто з 25.11.2025 року (дата підписання позову).

При визначенні зазначеного розміру аліментів, суд виходить із встановлених обставин справи, а також того, що спільна дитина сторін проживає разом із позивачкою, у зв`язку з чим цілодобовий обов`язок останньої полягає не тільки у матеріальному забезпеченні дитини, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі, враховуючи вік дитини. Серед іншого суд, враховує стан здоров`я позивача, матеріальне становище дитини і платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а позивача відповідно до ст. 141 ЦПК України та ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, то відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 1 211 грн. 20 коп. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180-184, 191 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 76-81, 263-265, 273, 280-282, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 25.11.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 25.11.2025 року, в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Повне рішення суду складено 10.08.2026 року.

Суддя О.М.Соколов