Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №727/9411/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9411/26

Провадження № 2/727/3122/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

За участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Технофінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилався на те, що 22.10.2024 року між ТОВ «ФК«Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «ТехноПреміум» №3537401356-05354, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти у сумі 21800 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 з кінцевим строком повернення до 16.10.2025 року включно.

Згідно п.2.3 Договору строк кредитування становить 360 днів та складається з пільгового періоду кредитування з 22.10.2024 року по 20.11.2024 року та поточного періоду кредитування з 21.11.2024 року по 16.10.2025 року.

За користування позикою позичальник щоденно сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою у розмірі 346,75 % річних протягом всього строку кредитування, що за базовим розміром становить 0,95 % на день на суму позики.

Позичальник сплачує одноразову комісію за видачу позики у розмірі 9% від чистої суми позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики.

Договір між сторонами було укладено в електронній формі.

Однак, відповідач умови договору позики не виконав та грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим у нього утворлася заборгованість у розмірі 71834 грн. 81 коп., яка складається з: 21366 грн. 66 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 39568 грн. 15 коп. – заборгованість за відсотками; 10900 гривень – штраф.

Посилався, що ТОВ «ФК «Технофінанс» намагалось врегулювати питання щодо погашення заборгованості в досудовому порядку, шляхом взаємодії за телефоном, проте відповідач жодного разу за телефонним номером, зазначеним в договорі, не відповів.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК«Технофінанс» заборгованість договором у розмірі 71843 грн. 81 коп. та понесені судові витрати: судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Ухвалою суду від 14.07.2026 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем відзиву на позов подано не було.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 22.10.2024 року між ТОВ «ФК«Технофінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики «ТехноПреміум» №3537401356-05354 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до п. 1.1. Договору цей Договір укладається Сторонами дистанційно у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», шляхом особистого заповнення Позичальником належних відомостей у відповідних розділах Особистого кабінету Позичальника з добровільним внесенням повних, точних та достовірних даних за визначеною Позикодавцем формою формуляра цього Договору позики, що одночасно свідчить про ознайомлення з запропонованими умовами в повному обсязі та є акцептом електронного правочину на визначених Позикодавцем умовах.

Згідно п.1.5 Договору зі сторони Позичальника Договір підписується аналогом власноручного підрису - електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором Позичальника, який автоматично згенеровано в Інформаційно телекомунікаційній системі Позикодавця у вигляді алфавітно-цифрової послідовності (коду) та/або надіслано Позичальнику шляхом смс-повідомлення на номер телефону, зазначений Позичальником при реєстрації в Особистому кабінеті відповідно до положень ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію». Підписанням цього Договору аналогом власноручного підпису - електронним підписом одноразовим ідентифікатором, Позичальник підтверджує, що усвідомлює наслідки і погоджується з такою формою укладення Договору та з його наслідками. Зі сторони Позикодавця Договір підписано кваліфікованим електронним підписом директора Позикодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, який створено та використано відповідно до вимог Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 2.1 Договору позикодавець надає позичальнику, а позичальник приймає в позику грошові кошти в сумі 21800 гривень на умовах строковості, оплатності та поверненності, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , а позичальник у встановлений цим договором строк зобов`язується повернути позику, сплатити проценти та комісії за користування позиченими коштами на визначених цим договором умовах. Позика складається з двої частин: одна частина – 20000 гривень – чиста позика, а інша в розмірі 1800 гривень – утримується позикодавцем із суми позики в порядку зарахування однорідних зустрічних грошових вимог в рахунок оплати комісії за видачу позики відповідно до положень п.2.6.2 цього договору.

Положеннями пункту 2.3 Договору сторони погодили, що строк кредитування (строк позики) за цим Договором складає 360 календарних днів та складається з пільгового періоду кредитування з 22.10.2024 року по 20.11.2024 року та поточного періоду кредитування з 21.11.2024 року по 16.10.2025 року.

У разі невнесення (або недовнесення) суми грошових коштів для виконання грошового зобов`язання до зазначеної дати невнесена (недовнесена), сума грошового зобов`язання вважається простроченою заборгованістю та до позичальника застосовується відповідальність за порушення умов цього Договору, визначена розділом 6 Договору.

За користування позикою позичальник сплачує проценти за користування коштами за фіксованою процентною ставкою 346,75% річних протягом всього строку кредитування, що за базовим розміром становить 0,95% на день від суми позики (п.2.5).

Відповідно до п. 2.6.2 Договору позики, позичальник сплачує одноразову комісію за видачу позики у розмірі 9% від чистої суми позики, яка нараховується одноразово та підлягає сплаті в момент надання позики шляхом її утримання позикодавцем із суми позики.

Позика надається на споживчі цілі (п.2.10 Договору). Сума позики може бути використана позичальником для будь-якої мети, що не заборонена цим Договором або чинним законодавством України. Позичальник своїм підписанням Договору погоджується з тим, що у випадку порушення ним строків, визначених графіком платежів, або виконання грошових зобов`язань не в повному обсязі позикодавець здійснює відповідне коригування грошових зобов`язань позичальника та нараховує йому штрафні санкції на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення Позики, сплату нарахованих процентів та комісій на умовах, встановлених цим Договором. Сторони досягли згоди у тому, що повернення Позики та сплата процентів за користування Позикою здійснюватиметься у відповідності до умов цього Договору та Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно до п. 4.2 Договору нарахування і сплата процентів за цим Договором проводиться на залишок заборгованості за Позикою і здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування Позикою.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі несвоєчасного повернення Позики Позичальником заборгованість за Договором, що включає в себе суму Позики, нараховані проценти за користування коштами, комісії, штрафні санкції (пеня, штраф), підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Позикодавця. Фактом та днем оплати заборгованості є день надходження грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця.

Відповідно до п. 6.4 Договору у разі невикоання забов`язань за догвоором позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю неустойку у вигляді штрафу. (а.с.11-25).

Із дослідженого судом договору вбачається, що позичальник 22.10.2024 року за допомогою одноразового ідентифікатора 19Jr5v підписав договір позики «ТехноПреміум» №3537401356-05354.

Розглядаючи аргументи, наведені позивачем, суд приходить до наступних висновків.

Так, між сторонами склались правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із дослідженого судом договору позики «ТехноПреміум» №3537401356-05354 від 22.10.2024 року встановлено, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України«Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір позики «ТехноПреміум» №3537401356-05354 від 22.10.2024 року, укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписано сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку позикодавця засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі.

Із кредитного договору видно, що ОСОБА_1 як позичальник та споживач за договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши Товариству свої персональні дані (номер мобільного телефону, місце проживання, номер паспорту та РНОКПП).

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.

Відповідно до платіжного доручення №20174 від 22.10.2024року, ТОВ «ФК «Технофінанс» перерахувало на картку позичальника № НОМЕР_2 кошти за договором від 22.10.2024 року у розмірі 20000 гривень (а.с.33).

Зазначена обставина також підтверджується випискою про рух коштів АТ «Райффайзенбанк Аваль» від 07.10.2026 року, яко підтверджено факт зарахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 у розмірі 20000 гривень.

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковими до виконання.

Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконала, у передбачений у договорі строк кошти (суму позики) не повернув, унаслідок чого у неї виникла заборгованість.

Положеннями статей 1046,1049 ЦК України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

В укладеному між сторонами кредитному договорі сторони узгодили розмір процентної ставки 0, 95 % в день та строк кредитування 360 днів.

Умовами договору не передбачено можливості пролонгації його дії шляхом укладення окремих додаткових угод.

Із поданої до суду позовної заяви вбачається, що проценти за договором було нараховано за період з 22.10.2024 року по 16.10.2025 року, після чого нарахування процентів припинено.

Із наданого судом позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у ОСОБА_2 утворилася заборгованість за договором позики у розмірі 71834 грн. 81 коп., яка складається з: 21366 грн. 66 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 39568 грн. 15 коп. – заборгованість за відсотками; 10900 гривень – штраф.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом у розмірі 10900 гривень суд зазначає наступне:

Згідно п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі № 183/7850/22 від 31 січня 2024 року зазначено, що касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі №910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі №706/68/23 (провадження №61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У даній справі, встановлено, що позивач (позикодавець) просив стягнути з позичальника заборгованість за штрафом у розмірі 10900 гривень.

Судом враховано, що законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити штрафу. Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідачу до сплати було нараховано у рахунок сплати заборгованість за штрафом у рощмірі 10900 гривень. Однак, відповідно до вимог закону такі нарахування підлягають списанню кредитодавцем, а отже у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Отже, заборгованість за договором позики «ТехноПреміум» №3537401356-05354 від 22.10.2024 року становить розмірі 60934 грн. 81 коп., яка складається з: 21366 грн. 66 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 39568 грн. 15 коп. – заборгованість за відсотками.

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеним договором й відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, приходить до висновку, що позов ТОВ «ФК «Технофінанс» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Правничу допомогу позивачу ТОВ «ФК «Технофінанс» здійснював адвокат Кшуташвілі В.О. на підставі договору про надання юридичних послуг №03/01 від 03.01.2024 року.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також той факт, що позивач у справі належним чином документально підтвердив такі витрати, що вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено майнові вимоги на загальну суму 71834 грн. 81 коп. Судом позовні вимоги задоволено частково на загальну суму 60934 грн. 81 коп., тобто 85%.

Таким чином, оскільки вимоги позивача задоволено частково, пропорційно до задоволених вимог з відповідача на користь позивача відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню 2263 грн. 04 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та витрати на правничу допомогу у розмірі 4250 гривень, обраховані пропорційно задоволенню позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 ), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (ЄДРПОУ - 43868852), яке розташоване в м.Дніпро вул.Глобинська, 2, офіс 207/2, заборгованість за за договором позики «ТехноПреміум» №3537401356-05354 від 22.10.2024 року у розмірі 60934 грн. 81 коп.

У задоволенні решит позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Технофінанс» (ЄДРПОУ - 43868852) понесені судові витрати, а саме: судовий у розмірі 2263 грн. 04 коп та витрати на правничу допомогу у розмірі 4250 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.