Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №727/12430/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/12430/26

Провадження № 2/727/4001/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Танасійчук Н.М.

за участю секретаря судового засідання: Маковійчук В.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надає послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , опалювальною площею 47,30 кв.м. Вказана квартира розташована в багатоквартирному житловому будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання, до складу якого входять прилади централізованого опалення. Відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 для проведення розрахунків.

Між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII та розміщений на офіційних веб-сайтах Чернівецької міської ради (https://city.cv.ua/) та МКП «Чернівцітеплокомуненерго» (https://teplo.cv.ua/).

Послуги з постачання теплової енергії надавались протягом опалювальних періодів з жовтня по квітень відповідно по роках. Нарахування плати за надані послуги здійснювалось відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018. Вартість послуги визначалась за показниками комерційного вузла обліку або розрахунковим методом за тарифами, встановленими рішеннями виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 450/13 від 23.06.2021, № 813/24 від 20.10.2021, № 605/30 від 12.10.2022, № 637/22 від 26.09.2023 та № 661/19 від 24.09.2024, розмір яких та їх зміни доводились до відповідача регулярно і своєчасно.

Позивач вказав, що відповідач у порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 7, ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 64, 67, 156, 162 ЖК України обов`язку щомісячної оплати за отриману теплову енергію не виконував, унаслідок чого за період з 01.12.2024 по 28.02.2026 у нього утворилась заборгованість у розмірі 8482,03 грн. На попередження позивача щодо погашення заборгованості та пропозицію укласти угоду про її погашення відповідач не відреагував, у зв`язку з чим позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував 217,52 грн втрат від інфляційних процесів та 107,07 грн трьох відсотків річних.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 8482,03 грн, 217,52 грн втрат від інфляційних процесів, 107,07 грн трьох відсотків річних та судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідачу роз`яснено право подати відзив на позовну заяву.

23 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав. Зазначив, що станом на дату звернення позивача до суду заборгованість за спірний період була відсутня, оскільки 03.09.2026, тобто за день до подання позову, її було повністю та добровільно сплачено за рахунок спільних коштів подружжя його дружиною - ОСОБА_2 , згідно з квитанцією № H8K4-1KB5-31H9-577K на суму 9215,73 грн. На думку відповідача, ця сума повністю покриває як основний борг, так і інфляційні втрати та три відсотки річних (загальна ціна позову - 8806,62 грн), а те, що банк фактично виконав платіж 04.09.2026, пов`язане лише з операційним регламентом роботи банку. Посилаючись на ст. ст. 528, 599 ЦК України, ст. ст. 60, 61 СК України, відповідач вважав, що його зобов`язання припинилося виконанням, право позивача на момент звернення до суду порушене не було, а тому просив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору або відмовити в задоволенні позову, а судові витрати покласти на позивача.

30 вересня 2026 року представник позивача Ринжук Г.М. через підсистему «Електронний суд» подала заяву про відмову від позову в частині, у якій зазначила, що відповідач після звернення позивача до суду погасив основний борг у повному обсязі, у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 206 ЦПК України відмовляється від позовних вимог у частині стягнення основного боргу та просить стягнути з відповідача 217,52 грн втрат від інфляційних процесів, 107,07 грн трьох відсотків річних та 2662,40 грн судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, надавши їм оцінку за правилами ст. 89 ЦПК України щодо їх належності, допустимості, достовірності, як кожного окремо, так і у їх сукупності та взаємному зв`язку, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), на праві приватної власності (частка 1/1) належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 49,60 кв.м, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 469024384 від 19.03.2026.

МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії до зазначеної квартири опалювальною площею 47,30 кв.м. Для проведення розрахунків за спожиту теплову енергію відповідачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відносини сторін урегульовано типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, копія якого наявна в матеріалах справи. Доказів відмови від отримання послуги з постачання теплової енергії у встановленому законом порядку чи її ненадання або неналежного надання відповідач суду не надав.

Згідно з розрахунком заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2024 по 28.02.2026 відповідачу нараховано 8482,03 грн, оплати за цей період не надходило, заборгованість станом на 28.02.2026 становила 8482,03 грн.

Позивач направляв відповідачу повідомлення про заборгованість, згідно з яким станом на 01.09.2026 за особовим рахунком № НОМЕР_1 утворилась заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в сумі 9215,73 грн, заборгованість за абонентське обслуговування відсутня. Аналогічні відомості містяться у витязі з абонентської книжки за особовим рахунком № НОМЕР_1 станом на 03.09.2026.

Згідно з розрахунком інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України на суму заборгованості за період з 01.12.2024 по 28.02.2026, інфляційні втрати становлять 217,52 грн, три відсотки річних - 107,07 грн.

Судовим наказом Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07.05.2026 у справі № 727/5178/26 з ОСОБА_1 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» було стягнуто заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 8482,03 грн, 217,52 грн втрат від інфляційних процесів, 107,07 грн трьох відсотків річних та 266,24 грн судового збору. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02.09.2026 зазначений судовий наказ скасовано за заявою боржника та роз`яснено стягувачу право звернутися до суду з тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

03.09.2026 позивач сплатив судовий збір за подання цього позову в сумі 2396,16 грн (платіжна інструкція № 3547 від 03.09.2026) та того ж дня о 17 год. 27 хв. направив відповідачу копію позовної заяви з додатками цінним листом з описом вкладення. Позовна заява надійшла до суду через підсистему «Електронний суд» 04.09.2026.

03.09.2026 о 18 год. 23 хв. ОСОБА_2 , яка перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 27.12.2005 відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції), склала платіжну інструкцію № H8K4-1KB5-31H9-577K про перерахування на рахунок МКП «Чернівцітеплокомуненерго» НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк» 9215,73 грн з призначенням платежу: «За опалення, о/р НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , серпня НОМЕР_5 ». Дата виконання платіжної інструкції - 04.09.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно з ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до положень ст. 206 ЦПК України у разі прийняття відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі; суд не приймає відмови позивача від позову, якщо такі дії суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Заяву про відмову від позову в частині стягнення основного боргу подано та підписано представником позивача Ринжук Г.М., повноваження якої підтверджуються довіреністю, наявною в матеріалах справи. Відмова від позову в цій частині є вільним волевиявленням позивача, зумовлена погашенням відповідачем суми основного боргу, не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб, а тому суд приймає її та закриває провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2024 по 28.02.2026 в сумі 8482,03 грн.

Суд зазначає, що до складу первісних позовних вимог вимога про стягнення плати за абонентське обслуговування не входила, а тому посилання позивача в заяві від 30.09.2026 на відмову від цієї вимоги правового значення не має.

З огляду на прийняття відмови позивача від позову в частині основного боргу, а також на те, що між сторонами залишається спір щодо стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних, підстав для закриття провадження у справі в цілому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, про що просив відповідач, суд не вбачає.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на споживача покладено обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Аналогічний обов`язок щомісячно вносити плату за централізоване опалення передбачено ст. ст. 67, 162 ЖК України. Пунктом 34 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено, що споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц), нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що відповідач обов`язок щомісячно оплачувати спожиту теплову енергію за період з 01.12.2024 по 28.02.2026 не виконував, оплат у цей період не здійснював, а заборгованість у сумі 8482,03 грн була погашена лише 04.09.2026, тобто з простроченням строків, установлених законом і договором. Отже, позивач має право на стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих за період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат і трьох відсотків річних, суд вважає його арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам ст. 625 ЦК України, періоду прострочення та помісячним сумам нарахувань, а тому доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 217,52 грн втрат від інфляційних процесів та 107,07 грн трьох відсотків річних. Контррозрахунку відповідач суду не надав, правильності розрахунку позивача не спростував.

Доводи відповідача про те, що платежем від 03.09.2026 на суму 9215,73 грн було погашено також інфляційні втрати і три відсотки річних, суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. Тому сплата коштів дружиною відповідача є належним виконанням зобов`язання за відповідача, що позивачем і не оспорюється.

Разом з тим, у платіжній інструкції № H8K4-1KB5-31H9-577K чітко визначено призначення платежу - «За опалення, о/р НОМЕР_1 », тобто оплата послуги з постачання теплової енергії. Кошти перераховано на рахунок позивача НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», який призначений для оплати саме вартості послуги з постачання теплової енергії, тоді як для сплати трьох відсотків річних, інфляційних втрат та судового збору позивачем визначено інший рахунок - НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк», про що зазначено як у позовній заяві, так і у витязі з абонентської книжки. Сума платежу 9215,73 грн збігається з розміром заборгованості саме за послугу з постачання теплової енергії станом на 01.09.2026, визначеним у повідомленні позивача про заборгованість та витязі з абонентської книжки, і охоплює, окрім спірного періоду з 01.12.2024 по 28.02.2026, також нарахування за наступні періоди. Відповідно до п. 37 типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії сплачені споживачем кошти зараховуються згідно з призначенням платежу.

Таким чином, зазначений платіж є оплатою основного боргу за надану послугу з постачання теплової енергії і не може вважатися виконанням відповідачем обов`язку зі сплати інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. Інших доказів сплати цих сум відповідач суду не надав.

Посилання відповідача на припинення зобов`язання виконанням відповідно до ст. 599 ЦК України стосується лише основного зобов`язання з оплати спожитої теплової енергії. Погашення основного боргу не звільняє боржника від обов`язку сплатити суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, право на стягнення яких виникло у кредитора внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що мало місце до моменту його виконання.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 217,52 грн втрат від інфляційних процесів та 107,07 грн трьох відсотків річних ґрунтуються на законі, підтверджені належними й допустимими доказами, які відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника в порядку спрощеного позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за подання заяви про видачу судового наказу у справі № 727/5178/26 сплачено судовий збір у сумі 266,24 грн (платіжна інструкція № 1794 від 10.04.2026), а за подання цієї позовної заяви - 2396,16 грн (платіжна інструкція № 3547 від 03.09.2026). Отже, загальна сума сплаченого позивачем судового збору становить 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою покладаються на позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд враховує, що платіж на погашення основного боргу ініційовано 03.09.2026 о 18 год. 23 хв., тобто до звернення позивача до суду, а виконано банком 04.09.2026 - у день надходження позовної заяви до суду. За таких обставин суд не може дійти беззаперечного висновку, що відповідач задовольнив вимоги позивача щодо основного боргу саме після пред`явлення позову, а тому підстав для застосування в цій частині положень другого речення ч. 3 ст. 142 ЦПК України не вбачає. Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в частині вимог, від яких він відмовився, відповідачем не відшкодовуються.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 324,59 грн (217,52 + 107,07) з 8806,62 грн ціни позову, що становить 2662,40 грн ? 324,59 / 8806,62 = 98,13 грн.

Відповідач доказів понесення ним судових витрат у зв`язку з розглядом справи суду не надав.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 528, 530, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 67, 162 ЖК України, ст. ст. 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 4, 12, 13, 49, 76-81, 89, 141, 142, 164, 206, 247, 255, 256, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» від позову до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2024 по 28.02.2026 в сумі 8482,03 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії за період з 01.12.2024 по 28.02.2026 в сумі 8482,03 грн - закрити.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спором між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В іншій частині позов Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» до ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (ЄДРПОУ 34519280, адреса: 58018, м. Чернівці, вул. Максимовича, 19-А) на рахунок НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк» м. Чернівці, МФО 351005, код 34519280, 217 (двісті сімнадцять) грн 52 коп. втрат від інфляційних процесів та 107 (сто сім) грн 07 коп. трьох відсотків річних, а всього 324 (триста двадцять чотири) грн 59 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» на рахунок НОМЕР_6 в АТ «УкрСиббанк» м. Чернівці, МФО 351005, код 34519280, судовий збір у сумі 98 (дев`яносто вісім) грн 13 коп.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

СУДДЯ: Н.М. Танасійчук