Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №717/1769/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1769/26

Номер провадження 2/717/911/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Каленчука П.О.

розглянув в залі суду в селищі Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача Столітній Михайло Миколайович подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» суму заборгованості в розмірі 22647 гривень 40 копійок, з яких сума кредиту 5000 гривень, сума процентів за користування кредитом 10924 гривні 90 копійок, нараховані позивачем проценти за 131 календарний день – 6222 гривні 50 копійок, комісії за надання кредиту 500 гривень. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», сплачений судовий збір 2662 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. ОСОБА_1 подала до суду відзив, у якому зазначила, що факт отримання кредиту не заперечує. Не погоджується із заявленими до стягнення процентами та іншими нарахуваннями з огляду на встановлені законом гарантії для військовослужбовців. ОСОБА_1 зазначила, що з 31 березня 2025 року по теперішній час проходить військову службу. Довідкою військової частин підтверджено її безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. ОСОБА_1 просить відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та інших нарахувань в частині, в якій їх нарахування не допускається законом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Представник позивача Столітні М.В. надіслав до суду відповідь на відзив, у якій просить розглянути справу за відсутності представника позивача, та задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Судом встановлено, що 13 липня 2025 року ТзОВ „ЛІНЕУРА УКРАЇНА? та ОСОБА_1 уклали договір №5676602 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сторони домовились, що сума кредиту становить 5000 гривень (пункт 1.2 договору). Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 20 днів (пункт 1.3 договору).

Комісія за надання кредиту 500 гривень (пункт 1.4 договору).

Стандартна процента ставка становить 0,95 % за кожен день користування кредитом в день і застосовується у межах строку кредиту. (пункт 1.4.1 договору).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 . (п.2.1 договору).

Кредитна картка 5457082252873265 емітована на ім`я ОСОБА_2 13 липня 2025 року ТзОВ „ЛІНЕУРА УКРАЇНА? перерахувало ОСОБА_1 5000 гривень, які було зараховано на її рахунок в акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк». Вказані обставини стверджуються листом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260911/73547-БТ від 16 вересня 2026 року.

Таким чином, ТзОВ „ЛІНЕУРА УКРАЇНА? та ОСОБА_1 17 липня 2025 року уклади договір про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положенням Закону України „Про електронну комерцію?. Договір підписаний відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про те, що 13 липня 2025 року ОСОБА_1 отримала від ТзОВ „ЛІНЕУРА УКРАЇНА? в кредит грошові кошти в сумі 5000 гривень.

Суд вважає, що домовленістю сторін було погоджено використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання договору. Відповідачка не виконала взятих на себе за кредитним договором зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед ТзОВ „ЛІНЕУРА УКРАЇНА?. Відповідачка в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовилася від своїх зобов`язань за цим договором, порушила свої зобов`язання по сплаті процентів за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Згідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно до ч.7 і ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа..

Суд вважає, що домовленістю сторін було погоджено використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання договорів. Відповідачка не виконала взятих на себе за кредитними договорами зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно ст.ст.1046,1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1ст.1048,ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Згідно до ч.5 ст. 8 Закону «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

З 31 березня 2025 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 . В період з 31 березня по 03 червня 2025 року, а також в інші періоди ОСОБА_1 брала участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сумській області, Донецькій області, Краматорському районі, Лиманській міській ТГр. Вказані обставини стверджуються довідками №3375/убд та №№6255/ст виданими 03 вересня 2026 року військовою частиною НОМЕР_2 .

Згідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції чинній з 09 лютого 2025 року, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З огляду на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України з 31 березня 2025 року, брала безпосередню участь в у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в в Донецькій області, суд вважає, що вона має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед кредитною установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність фінансової установи щодо наявності в особи спеціального статусу.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачка на момент отримання кредиту, а саме з 31 березня 2025 року і на весь період користування кредитом, мала статус військовослужбовця Збройних Сил України, брала безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, що є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій, а тому на неї поширюються пільги, передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, у неї відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом у цей період.

Таким чином, розмір заборгованості відповідачки за укладеним між нею та ТзОВ „ЛІНЕУРА УКРАЇНА? кредитним договором становить 5000 гривень заборгованості за сумою кредиту та 500 гривень заборгованості за комісією за надання кредиту, а всього 5500 гривень.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно доч.1ст.510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно зп.1ч.1ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ч.1ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Судом встановлено, що 27 лютого 2026 року між ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» та ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено договір факторингу №27/02/2026, відповідно до якого ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №5676602 до ОСОБА_1 .

Пунктом 1.1 договору факторингу передбачено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно пункту 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі на рахунок клієнта.

Відповідно до платіжної інструкції №1429 від 27.02.2026 позивачем здійснено оплату згідно договору факторингу ТОВ «Лінеура України».

З акту прийому передачі Реєстру боржників від 27.02.2026, що є додатком №2 до договору факторингу №27/02/2026, вбачається, що на виконання п. 1.2 Договору ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Клієнт) передало, а ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАС КАПІТАЛ» (Фактор) прийняло реєстр боржників, після чого до останнього переходять права вимоги заборгованості від боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників, як додатку №1 до договору факторингу Клієнт відступає Факторові право вимоги заборгованостей до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором №5676602, з сумою заборгованості за основною сумою 5000 гривень, комісією 500 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено перехід від первісного кредитора ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до позивача ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАС КАПІТАЛ» права вимоги заборгованості до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №5676602.

Наявність у позивача кредитного договору разом з усіма додатками, з урахуванням наданого договору факторингу, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачем доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором.

Таким чином, позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАС КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково і з відповідачки слід стягнути на користь позивача борг в сумі 5500 гривень, в тому числі заборгованість в розмірі 5000 гривень суми кредиту та 500 гривень комісії.

Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 646 гривень 57 копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.2, ч.3,4,6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Згідно до ч.5 ст. 141 ЦПК України, якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі склали 10000 гривень, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 10/12-2024 між адвокатом Столітнім М.М. та ТзОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» від 10 грудня 2024 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 18 серпня 2026 року.

Витрати на професійну правничу допомогу на 10000 гривень є документально підтвердженими.

Відповідач не надав суду доказів неспівмірності витрат на оплату послуг адвоката.

Докази щодо судових витрат були додані представником позивача до позовної заяви.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд вважає, що на користь позивача слід стягнути 2428 гривень 53 копійки в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

Вказані вище обставини стверджуються взаємним зв`язком доказів, досліджених судом у їх сукупності. Дані докази є належними та допустимими.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44559822, яке розташоване в м. Київ, вулиця Набережно-Корчуватська будинок 27 приміщення 2, до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , жительки АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) гривень заборгованості за кредитним договором, 646 (шістсот сорок шість) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок в рахунок відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору та 2428 (дві тисячі чотириста двадцять вісім) гривень 53 (п`ятдесят три) копійки в рахунок відшкодування судових витрат на правову допомогу адвоката.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Суддя: