Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №643/15552/24 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 643/15552/24

Провадження № 2/644/435/26

12.10.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря – Селіхової А.В., представника позивача- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Управління соціального захисту населення Шевченківського району м. Харкова про визнання та встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить суд визнати та встановити факт самостійного виховання та утримання батьком, ОСОБА_2 , свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 14 серпня 1999 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_2 від цього шлюбу народилася дитина ОСОБА_4 . В березні 2022 року ОСОБА_3 виїхала до м. Полтава та з цього часу не приймає участі ні у вихованні ні в утриманні дитини, тобто не виконує свої батьківські обов`язки. 23.09.2022 року рішенням Октябрського районного суду м. Полтава шлюб між сторонами було розірвано. Місце проживання дитини за домовленістю батьків було визначено разом з батьком. З березня 2022 року дитина проживає, виховується та перебуває на утриманні батька. З 01.09.2022 року він з сином проживають за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем свого проживання дитина відвідує навчальний заклад та тренажерний зал. В травні 2024 року заявник звернувся до Управління соціального захисту населення Шевченківського району ХМР за соціальною допомогою як батькові, який самостійно виховує та доглядає дитину, але отримав відмову. Факт встановлення самостійного виховання необхідний йому для отримання відповідної соціальної виплати.

Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином та своєчасно.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснила, що відповідачка не приймає участі ні у вихованні, ні в утриманні дитини, з сином не спілкується. В травні 2024 року заявник звернувся до Управління соціального захисту населення Шевченківського району ХМР за соціальною допомогою як батькові, який самостійно виховує та доглядає дитину, але отримав відмову. Факт встановлення самостійного виховання необхідний йому для отримання відповідної соціальної виплати.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила слухання справи провести без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала. Підтвердила, що з березня 2022 року ОСОБА_5 проживає, виховується та перебуває на утриманні свого батька. З вересня 2022 року вони разом проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив.

Представник Управління соціального захисту населення Шевченківського району м. Харкова в судове засідання не з`явився, подав суду заяву з проханням проводити судовий розгляд без участі за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 14.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

На підставі наданих представником позивача документів судом встановлено наступне.

З 14 серпня 1999 року сторони перебували у шлюбі, який був розірваний 23 серпня 2022 року на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, про що 01 лютого 2011 року складено відповідний актовий запис №150, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

18.06.2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Яновою О.Є., зареєстрований в реєстрі за № 6855. Цей договір сторонами укладено стосовно визначення місця проживання та утримання їх спільного сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до цього договору батьки домовились про місце проживання дитини та про порядок здійснення батьківських прав батьком та матір`ю. Місцем проживання дитини батьки визначили місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 . У разі зміни місця проживання дитини, батько зобов`язується попереджувати мати письмово із вказанням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання. Сторони домовилися не чинити перешкод один одному для спілкування з дитиною, у тому числі з родичами. Сторони вирішили, що питання виховання, отримання освіти, лікування дитини, а також відпочинку дитини, вирішуватимуться ними, батьками, за погодженням один з одним. Батько зобов`язується не перешкоджати у здійсненні матір`ю своїх батьківських прав, надавати їй можливість брати участь у вирішенні будь-яких питань, пов`язаних з освітою, здоров`ям, вільним часом їх дитини. Батько зобов`язується забезпечити дитині якісні умови проживання, харчування та відпочинку за власний рахунок, негайно повідомляти мати про прибуття до місця відпочинку. Батьки зобов`язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання, а також своєчасно повідомляти один одного про зміну свого місця проживання, контактних телефонів. Батьки зобов`язуються не втручатися в особисте життя один одного та не підбурювати дитини проти батька чи матері. Усі спори, що виникають з цього договору або пов`язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між батьками. Якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.

Згідно наданої позивачем копії договору найму квартири від 01.09.2022 року, ОСОБА_2 є наймачем квартири АДРЕСА_2 .

Згідно наданої копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 , вона повідомила про те, що 01.09.2022 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір найму квартири АДРЕСА_2 , власником якої є вона. Вказана квартира надається користувачу ОСОБА_2 для його проживання разом з його малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно довідки від 21.06.2024 року №К2350 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ознак психіатричної та наркотичної патології не має.

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 06.06.2024 року до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має, в розшуку не перебуває.

Згідно довідки №470 від 21.06.2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є учнем 8-М класу КЗ «Харківський ліцей №150 Харківської міської ради».

За висновком про стан здоров`я від 21.06.2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здоровий.

В судовому засіданні були допитані в якості свідків ОСОБА_7 , яка є матір`ю позивача та ОСОБА_6 , яка є знайомою позивача та з якою ОСОБА_2 уклав договір найму квартири. Свідки пояснили, що їм відомо про те, що мати дитини ОСОБА_4 дитиною не піклується, вихованням не займається, фінансово не допомагає. Дитина мешкає з батьком, який виховує ОСОБА_8 та утримує. Свідки також повідомили, що зараз ОСОБА_3 телефонує сину, вони почали спілкуватися, про нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини їм не відомо.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (стаття 1 СК України).

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої – четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу. У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін. Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В постанові ВС від 04.09.2024 року по справі №278/2111/23 зазначено, що тлумачення вказаних норм ст. 5 ЦПК України свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 та інші).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, провадження № 12-20гс22).

Суд висновує, що в позовній заяві не зазначено порушене або оспорюване право/інтерес позивача, для захисту яких позивач звернувся до суду. В позовній заяві викладена лише вимога про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. Разом з тим, окрім вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, позивачем в позовній заяві не викладено жодну вимогу про вирішення сімейного спору, пов`язаного з вихованням та утриманням малолітнього сина. В даній справі саме по собі встановлення судом факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаного факту не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Суд вважає, що встановлення заявленого позивачем юридичного факту про самостійне виховання та утримання позивачем дитини має відбуватись вході розгляду сімейного спору сторін з приводу виконання ними обов`язків з виховання дитини та утримання дитини і шляхом зазначення про доведеність чи ні означеного факту, як обґрунтування позову, у мотивувальній частині відповідного судового рішення.

Суду надано копію договору про визначення місця проживання дитини та здійснення батьківських прав від 18.06.2024 року, однак не надано обґрунтування і докази на підтвердження цих обґрунтувань, які б свідчили про конкретні порушення відповідачем умов договору. Також не зазначено про будь-які інші обставини, не пов`язані з договором про визначення місця проживання дитини та участь батьків у її вихованні та утриманні від 18.06.2024 року, які б характеризували спір між сторонами з приводу виховання і утримання сина.

Посилання в позовній заяві на те, що відповідачка ОСОБА_3 не бере участі в утриманні і вихованні сина, не підтверджені ніякими доказами.

Посилання позивача та його представника про те, що факт встановлення самостійного виховання необхідний для отримання позивачем відповідної соціальної виплати, не підтверджений доказами, суду не надано письмової відмови Управління соціального захисту населення у соціальній виплаті ОСОБА_2 .

Факт укладення між сторонами по справі договору про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 18.06.2024 року свідчить про те, що батьки, уклавши нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, узгодили порядок участі кожного із них у вихованні їхнього спільного сина. Однак позивач і його представник, відповідачка не надали суду докази того, який конкретно спір щодо виховання та утримання дитини виник між сторонами з приводу вказаного договору. В самому договорі врегульовано питання вирішення спорів, в разі їх виникнення і наявності. Відповідачкою ОСОБА_3 подана до суду заява, в якій вона не заперечувала проти задоволення позову, а також підтвердила, що вихованням та утриманням спільної дитини займається позивач, вони разом мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд бере до уваги, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем та його представником не обрано ефективний спосіб захисту права позивача, яке він вважає порушеним, як і не доведено сам факт порушення прав позивача зі сторони відповідача, пов`язаних з виховання та утримання дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Беручи до уваги вищевикладене, не доведеність обставин, зазначених в позовній заяві, в тому числі недоведеність обставин того, що відповідачка не бере участі у вихованні сина, не доведеність порушення прав позивача зі сторони відповідача, пов`язаних з виховання та утримання дитини, а також враховуючи не обрання позивачем та його представником ефективного способу захисту прав позивача, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача відносяться на його рахунок і відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5,10-13, 76-81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 1, 15, 141, 150, 151, 157, 164 Сімейного кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Управління соціального захисту населення Шевченківського району м. Харкова про визнання та встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: М. С. Зайцева