Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №644/9572/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

05.10.2026

Справа № 644/9572/26

н.п. 2-а/644/85/26

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря судового засідання – Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Індустріального районного суду м. Харкова з вказаним вище позовом, та просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R396585 від 04.03.2026, якою його притягнуто до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за № R396585 від 04.03.2026, позивача притягнуто до відповідальності у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці.

Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною. Ніякої повістки про явку до ТЦК та СП він не отримував. Про даний штраф та саму постанову ТЦК він дізнався 16.07.2026 року коли через мобільний застосунок «ДІЯ» йому надійшло повідомлення про відкриття виконавчого провадження № 81509589, про прийняття до виконання в примусовому порядку постанови № R396585 винесеної 04.03.2026, та постанова про накладення арешту на усі банківські рахунки.

Позивач зазначає, що 04.03.2026 року він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 із письмовою заявою в котрій зазначив, що у нього на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» наявна відстрочка. Військово-лікарську комісію проходив 04.02.2025.

На підставі вищенаведеного та керуючись пунктом 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, у заяві просив уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та вилучити інформацію про порушення правил військового обліку та зняти його з розшуку. З розшуку його зняли з одночасним накладенням штрафу.

Згоду на проведення розгляду справи за його відсутності він не надавав. Посадова особа ТЦК та СП розглянула справу без з`ясування всіх обставин, за його відсутності, чим порушила його право на захист. Посилаючись на вказані обставини, вважає оскаржувану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 11.08.2026 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представником відповідача – Мишковим Д.Я. надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить визнати дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності правомірними та відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі. Відповідач наголошує, що суб`єктом владних повноважень було дотримано всіх процедурних гарантій, а факт вчинення правопорушення підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, які унеможливлюють задоволення позову. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у відповідача. З метою виконання вимог Закону України про військовий обов`язок і військову службу та Закону України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, 21.12.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 військовозобов`язаному ОСОБА_1 за задекларованим місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення (поштове відправлення № R067063980479) направлена повістка № 6109603 (сформована автоматично за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів) про необхідність з`явитися 14.01.2026 о 14:00 годині до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Вищезазначена повістка №6109603, повернута 29.12.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з відсутністю одержувача ( ОСОБА_1 ). за вказаною адресою, що підтверджується відповідною довідкою про причини повернення АТ «Укрпошта». Зазначене, відповідно до пункту 41 Порядку № 560, є належним підтвердним документом про оповіщення позивача, що надавало відповідачу законне право розглядати справу та виносити постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, позивач здійснив власне волевиявлення щодо визнання провини та надання згоди на розгляд справи за його відсутності.

Законом України № 4316-IX про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності запроваджено інститут добровільного визнання факту правопорушення через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. За умовами цього законодавчого механізму, особа має право подати заяву про розгляд справи без складання протоколу та без своєї присутності у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, відповідач виніс її саме на підставі заяви ОСОБА_1 яка надійшла 04.03.2026 через електронний кабінет Резерв+. У цій заяві позивач власноруч, використовуючи засоби електронної ідентифікації, підтвердив факт вчинення ним адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зазначив, що не оспорює допущене порушення, та надав чітку згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Фактичні дані, на основі яких відповідачем було встановлено наявність адміністративного правопорушення та винність позивача, підтверджуються документально.

Позивачем надано суду відповідь на відзив, відповідно до якого, позивач посилаючись на обставини зазначені у позові просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Представник відповідача - Мишков Д.Я. у відзиві на позов просив розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Частиною 4 статті 229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно витягу із застосунку «Резерв+», сформованого 25.02.2026 року, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата уточнення даних 06.01.2026, номер в реєстрі Оберіг 120120221455995600005, звання солдат, потребує проходження базової загальновійськової підготовки, солдат резерву.

Згідно із заявою ОСОБА_1 на ім`я начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.03.2026 року, позивач повідомив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ТЦК та СП, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 КУпАП. Зазначив, що факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надає згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. Підписанням цієї заяви позивач підтвердив, що ознайомився зі ст. 65 Конституції України та попереджений керівником ТЦК та СП про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 336, 337 КК України.

Також, у вказаний заяві міститься запис про дату та час накладення кваліфікованого електронного підпису: 13:43:35 04.03.2026.

Матеріали справи містять копію постанови № R396585 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) від 04.03.2026 року, в якій вказано, що начальник Михайлов О.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , заяву, що надійшла від нього, в якій зазначено, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності від 04.03.2026, яка надійшла через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Короткий зміст заяви: Повідомлення про вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з порушенням правил військового обліку (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП постановлено накласти на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн.

Згідно вимог ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав і обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною другою ст. 235 КУпАП визначено право керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, в тому числі за статтею 210-1 КУпАП.

Відповідно до ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час вчинення розгляду справи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року і до теперішнього часу в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Відповідно до абзаців 1, 3-4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Порядок надіслання повісток визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписом пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 23 Порядку № 560 визначені підстави для такого неприбуття, а саме: поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Відповідно до п. 28 Порядку № 560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

У повістці зазначаються: прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка; найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку; мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; місце, день і час явки за викликом; найменування посади, власне ім`я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою; прізвище та власне ім`я керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; реєстраційний номер повістки; роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки. (п. 29 Порядку № 560).

Відповідно до п. 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією (п. 30-1 Порядку № 560).

Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (п. 30-2 Поярдку № 560).

Згідно з п. 30-3 Порядку № 560 у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.

Абзацом 3 пп. 2 ст. 41 вказаного Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку день проставлення у поштовому повідомленні, зокрема, відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

З аналізу наведених норм убачається, що повернення поштового відправлення із відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання є належним доказом вручення повістки.

Відповідно до п.82 Постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника».

Відповідно до положень вищевказаного Порядку № 560, на ім`я позивача ОСОБА_1 21.12.2025 року було сформовано повістку № 6109603 (для явки на 14.01.2026 року о 14 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних) за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яка містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією, та на якій начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 наклав свій кваліфікований електронний підпис.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R067063980479 повістка № 6109603 надіслана 21.12.2025 року позивачу рекомендованим листом з позначкою «Повістка ТЦК. Вручити особисто», з доданими описом вкладення та повідомленням про вручення.

Із копії конверту вбачається, що поштове відправлення № R067063980479 повернуто відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що також підтверджується трекінгом поштового відправлення на сайті «Укрпошта».

Позивач обґрунтовує свою неявку до ТЦК та СП неналежним повідомленням та тим, що на його думку його не мали викликати, оскільки він мав право на відстрочку на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Військово-лікарську комісію проходив 04.02.2025.

Проте, такі доводи позивача суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються дослідженими судом доказами, наданими відповідачем в обґрунтування своїх заперечень, та з урахуванням вищенаведених норм законодавства щодо порядку направлення та вручення повісток ТЦК. Окрім того, позивач викликався до відповідача не у зв`язку з необхідністю проходження ВЛК. Також суд зазначає, що відповідно до роздруківки застосунку «Резерв+», сформованого 25.02.2026 року та наданого самим позивачем, він уточнив дані 06.01.2026, тобто вже після надходження на його адресу повістки.

Судом також встановлено, що повітка направлялася відповідачем на зареєстровану адресу місця проживання позивача.

Доказів повідомлення відповідача про іншу адресу проживання, зокрема, шляхом оновлення персональних даних через електронний кабінет з використанням мобільного додатку «Резерв+» або шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, позивачем суду не надано.

Таким чином, ОСОБА_1 з урахуванням вимог абз. 3 пп. 2 ст. 41 Порядку № 560, був належним чином повідомлений за адресою зареєстрованого проживання, про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.01.2026 на 14.00 год.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Таким чином, скористатися електронним кабінетом в додатку «Резерв+» може лише визначена особа, що пройшла ідентифікацію. Ніхто не може змусити особу подавати заяви через електронний кабінет, а також така заява не може бути сформована жодною іншою особою.

Відтак, подання заяви про неоспорення допущеного порушення правил військового обліку через електронний кабінет військовозобов`язаного можлива виключно після проходження електронної ідентифікації, що виключає можливість помилкового направлення заяви.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку та порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву визначений ст. 279-9 КУпАП.

Відповідно до вказаної норми, у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Як зазначалось судом вище, в спірній постанові вказано, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Крім того, вказано, що 04.03.2026 року ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста звернувся із заявою до начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена ст. 210-1 КУпАП. Також, ОСОБА_1 визнав факт вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Отже, з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та обставин справи, суд вважає, що позивач скористався своїм правом на подання заяви про визнання ним адміністративного правопорушення, яке полягало в неявці за повісткою 14.01.2026 року о 14 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, та зазначив, що згодний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності.

Таким чином, доводи позивача є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 особисто подав заяву про те, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, що відповідає вимогам діючого КУпАП.

На переконання суду, позивач у разі незгоди з обставинами правопорушення мав право скористатися судовим захистом порушеного права до моменту подання заяви про не заперечення факту допущеного порушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховим Судом у постанові від 14.03.2018 р. у справі № 760/2846/17.

Висновки Верховного Суду є обов`язковими для застосування, а причини відступу від вказаних вище висновків судом не встановлені.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду у справі № 686/16535/16-а від 17.10.2019 року та у справі № 660/575/16-а від 31.01.2018 року.

В той же час, обов`язок відповідача щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення не звільняє позивача від доказування підстав та обґрунтованості позовних вимог, що узгоджується із правовим висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.06.2020 року по справі № 520/2261/19.

З огляду на вищенаведене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість доказів, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення із закриттям провадження у справі, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5-10, 77, 242-244, 246, 255, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9-10, ст. ст.247, 251, 252, 254, 258, 278, 280 КУпАП, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено – 12.10.2026.

Суддя: А. К. Сітало