Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №643/10250/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/10250/26

н/п 2/953/4395/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Дяченка О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Засєєвої С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у сумі 5 000,00 грн та моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн.

В обґрунтування позову вказується, що 25.01.2022 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (відповідач) було укладено договір про надання послуг обслуговування банкету з нагоди святкування весілля з кількістю 60 персон, яке мало відбутися 19.08.2022 у приміщенні ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 (вул. Шевченко 303/307). Під час укладання договору, відповідно до п. 2.2.3 та на підставі товарного чеку від 25.01.2022 позивачем було сплачено аванс у розмірі 5 000 грн., як бронювання конкретної дати проведення заходу. Сума авансу була сплачена позивачем готівкою безпосередньо у приміщенні ресторану відповідачу, що підтверджується підписом останнього. 24.02.2022 через збройну агресію з боку РФ, Указом Президента України № 64/2022 на території України було введено воєнний стан, який сьогодні триває та продовжується відповідними Указами Президента України. Крім того, згідно Наказу Мінреінтеграції України № 75 від 25.04.2022 Харківська міська територіальна громада починаючи з 25.04.2022 по 15.09.2022 була віднесена до території на якій відбувалися активні бойові дії. Починаючи з 15.09.2022 Харківська міська територіальна громада віднесена до території можливих бойових дій. Зазначена обставина стала беззаперечною перешкодою та неможливістю для сторін виконання умов договору. Ресторан був зачинений, тому позивач не наполягала на проведенні заходу, бо це було небезпечно для життя. Неодноразово позивач зверталася до відповідача з вимогою повернути суму авансу в розмірі 5 000,00 грн. Відповідач не погодився повертати суму авансу, посилаючись на те, що умовами договору повернення суми авансу не передбачено. Неналежне виконання договору спричинило необхідність витрачати значний час та зусилля на з`ясування обставин порушення, неодноразові звернення до відповідача з вимогою повернути кошти, що супроводжувалося негативними переживаннями, тривогою та нервовим напруженням. З урахуванням наведеного, а також з огляду на судову практику у справах про захист прав споживачів, вважає справедливим та співмірним розмір моральної шкоди у сумі 5 000 грн.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 22.05.2026 вказану справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026, справу передано судді Дяченко О.М.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, справу просив розглянути без участі позивача, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача, зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Відповідно до протокольної ухвали суду від 07.10.2026, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача в порядку заочного розгляду та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.01.2022 між рестораном «Сім Сім» в особі директора Еміновой Л.О. (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання послуг обслуговування банкету (а.с. 9 зв.с.-11).

Відповідно до п. 1.1. Договору, за даним договором виконавець зобов`язується надати замовнику передбачені п. 1.2 договору послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити вказані послуги в передбачені договором строки та порядку (а.с. 9 зв.с.).

У відповідності до п. 1.2. Договору, виконавець за цим договором надає замовнику на території ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Тахіаташська, 9 (Шевченко 303/307), послуги з організації і проведення для замовника комплексного заходу (далі – культурний захід), а замовник зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити надані послуги (а.с. 9 зв.с.).

Згідно п. 1.5. Договору, дата і години обслуговування «19» серпня 2021 з 16:00 до 23:00 години (а.с. 9 зв.с.).

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що з моменту підписання цього договору, в рахунок належних за договором платежів, замовник сплачує виконавцю аванс у розмірі 5 000 грн від орієнтовної вартості послуг з проведення культурного заходу, що є бронью конкретного місце проведення (а.с. 9 зв.с.).

На підтвердження виконання умов п. 2.2. Договору - сплати виконавцю авансу в розмірі 5 000,00 грн за Договором про надання послуг обслуговування банкету від 25.01.2022, позивачем надано товарний чек № 25/01/2022, де міститься підпис відповідача ОСОБА_2 про отримання вказаної суми авансу (а.с. 9).

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

Положеннями ч. 1, 3 статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Правовий аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності сукупності умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Позивачем на виконання Договору про надання послуг обслуговування банкету від 25.01.2022 було сплачено відповідачу авансовий платіж у сумі 5 000,00 грн, що підтверджується товарним чеком № 25/01/2022, де міститься підпис відповідача ОСОБА_2 про отримання вказаної суми авансу (а.с. 9).

Виконавець не надав Замовнику жодного акту виконаних робіт та/або документу, який підтверджує виконання Договору про надання послуг обслуговування банкету від 25.01.2022. Тобто, підстава, на якій ОСОБА_2 утримує 5 000,00 грн (сума авансу) - відпала.

Отже, існують правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно утриманих ним коштів у сумі 5 000,00 грн на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Крім цього, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , у зв`язку з чим після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 05.06.202 (серія НОМЕР_1 ).

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ч. 1 ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, зокрема, дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Крім того, що стосується її розміру, то відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи спір в частині визначення розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Наразі немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, почуття врівноваженості. Тому будь-яка компенсація моральної шкоди може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Керуючись приписами ст. 23 ЦК України, суд, визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, враховує обставини, при яких моральна шкода була заподіяна, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, глибину та тривалість душевних страждань позивача, час та зусилля, які були ним витрачені для відновлення свого попереднього стану.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19), розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що позивачем не доведено, що пережиті нею негативні емоції у виді тривалого психоемоційного напруження, почуття розчарування та несправедливості спричинили такий рівень душевних страждань, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

При цьому суд звертає увагу на те, що моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі № 815/2603/16, від 16.10.2019 у справі № 815/6107/17 і від 04.03.2020 у справі № 815/2215/15.

З аналізу обставин справи та наведених норм закону, суд приходить висновку, що позивачем не надано суду будь-яких доказів завдання моральної шкоди, також не обґрунтовано її розміру, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

За змістом ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суду встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти у сумі 5 000,00 грн, сплачені у якості авансу за Договором про надання послуг обслуговування банкету від 25.01.2022, тобто позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їхніх прав.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із ч. 3 ст. 4 зазначеного Закону при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Станом на 01.06.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 328,00 грн, а мінімальний розмір судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру - 1 331,20 грн.

Оскільки позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», розмір судового збору за майнову вимогу з урахуванням коефіцієнта 0,8 становить 1 064,96 грн (3 328 грн ? 0,4 ? 0,8).

Ураховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а заявлену ним майнову вимогу задоволено повністю, суд відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави судового збору в розмірі 1 064,96 грн.

Водночас, оскільки у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовлено, судовий збір за цією вимогою на відповідача не покладається.

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 78, 81, 83, 141, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн, сплачені у якості авансу за Договором про надання послуг обслуговування банкету від 25.01.2022.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати, які складаються з суми судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повне судове рішення складено 09.10.2026.

Суддя О.М. Дяченко