Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №619/5480/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5480/26

провадження № 2/619/3048/26

Рішення

іменем України

08 вересня 2026 м.Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу №619/5480/26,

ім`я (найменування) заявника та заінтересованої особи:

позивач: ОСОБА_1 ,

позивач: ОСОБА_2 ,

представник позивача: ОСОБА_3 ,

відповідач: Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області,

представник відповідача: Суржкова Вікторія Володимирівна,

вимоги позивача: про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом.

Стислий виклад позиції сторін.

Позивачі звернулися до суду з позовом, у якому з урахуванням зміненого предмету позову просили:

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами: літ. «А-1», загальною площею 67,20 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

-визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами: літ. «А-1», загальною площею 67,20 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У обґрунтування позову зазначено, що позивачів батьки – батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 — перебували в шлюбі. В їхньому зареєстрованому шлюбі були народжені діти : син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 69 років померла позивачів матір ОСОБА_5 . За свого життя ОСОБА_5 заповіт не складала. На момент своєї смерті, вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_10 помер позивачів батько. За свого життя ОСОБА_4 заповіт не складав. За даними Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області ( спадкова справа №392/2014) спадкоємцями згідно ст.1261 ЦК України є сини спадкодавця, спадщину після смерті ОСОБА_4 , вони прийняли, про що надали відповідні заяви до нотаріальної контори в установлений законом строк. На момент своєї смерті, батько був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Після ОСОБА_6 , залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 65,10 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначений житловий належав ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину по закону від 18.01.1986р. посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Задоріною Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №225. Так, відповідно до затвердженого проекту дідом по позивачів , ОСОБА_7 , було здійснено будівництво житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та прибудов до нього, яке було завершено в 1962 році. Відповідно до виготовленого технічного паспорту на житловий будинок, будівництво було завершено в 1962 році, факт завершення будівництва підтверджується складеним технічним паспортом. Проте, згідно інформаційної довідки виданої Комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос» від 09 грудня 2024 року за №9160, станом до 01.01.2013 року відомості щодо реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - відсутні. Відповідно отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса вони не змогли. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області МАСЛІЙ Анною Олександрівною, ІНФОРМАЦІЯ_11 , спадкоємцям , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, оскільки згідно інформаційної довідки, виданої КП ТІ «ІНВЕНРОС» від 09 грудня 2024 року за №9160, відомості щодо реєстрації права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - відсутні. При відмові у вчиненні зазначеної нотаріальної дії через відсутність необхідних для спадкування документів державний нотаріус Дергачівської державної нотаріальної контори Анна МАСЛІЙ роз`яснила процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Задоволення позову надасть позивачам по справі право на отримання спадщини за законом після смерті батька та державної реєстрації права власності на отримане в спадок нерухоме майно відповідно до вимог чинного законодавства.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

13 серпня 2026 року позивачами подано до суду позовну заяву.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 18 серпня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Судом ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 18 вересня 2026 року о 09 год 00 хв. в залі судових засідань у приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2026 року клопотання представника позивача задоволено. Прийнято до розгляду уточнену позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дергачівської міської ради про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в порядку спадкування за законом, подану 18.09.2026.

Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 год. 30 хв. 08 жовтня 2026 року в залі судових засідань приміщення Дергачівського районного суду Харківської області.

Витребувано відомості щодо того, хто із спадкоємців ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 звертався із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї. У разі наявності спадкової справи після смерті ОСОБА_4 витребувати її належним чином засвідчену копію для долучення до матеріалів справи.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Позивачі та представник в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб ОСОБА_4 перебував у шлюбі, з ОСОБА_8

реєстрація шлюбу відбулася у Виконавчому комітеті Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, про що зроблено відповідний актовий запис в книзі реєстрації шлюбів №63 від 02 червня 1956 року та видано свідоцтво серії НОМЕР_3

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_12 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_4 , актовий запис №20

ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_5 , актовий запис №72.

В цих свідоцтвах про народження дітей, батьками зазначені батько – ОСОБА_4 ( мовою оригіналу « ОСОБА_4 ») та мати - ОСОБА_9 (мовою оригіналу « ОСОБА_9 »).

ІНФОРМАЦІЯ_9 у віці 69 років померла позивачів матір ОСОБА_5 , Виконавчим комітетом Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області було зроблено відповідний актовий запис №40 від 16.03.2005 р. За свого життя ОСОБА_5 заповіт не складала. На момент своєї смерті, вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_10 помер позивачів батько ОСОБА_4 , Виконавчим комітетом Козачолопанської селищної ради Дергачівського району Харківської області було зроблено відповідний актовий запис №60 від 03 червня 2014 року. За свого життя ОСОБА_4 заповіт не складав.

Згідно довідки Козачолопанського старостинського округу Дергачівської міської ради від 11.13.2024 р №239 на момент своєї смерті, ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та разом з ним були зареєстровані його сини позивачі по справі.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Маслій Анною Олександрівною, 21 лютого 2025 року, було постановлено відмовити ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 (одну другу) частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті батька - ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В постанові зазначено, що за даними Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області ( спадкова справа №392/2014) спадкоємцями згідно ст.1261 ЦК України є ОСОБА_1 , син спадкодавця та ОСОБА_2 , син спадкодавця, спадщину після смерті ОСОБА_4 , вони прийняли, про що надали відповідні заяви до нотаріальної контори в установлений законом строк.

Згідно листа Державного нотаріуса Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Мезєвої Олени від 28.09.2026, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була заведена спадкова справа № 392/2014. 20 жовтня 2014 року із заявою про прийняття спадщини за законом звернулися діти спадкодавця – ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Більше із заявами про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, свідоцтва про право на спадщину не видавалися. Додаток: копія спадкової справи № 392/2014; Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) після смерті ОСОБА_4 ; Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори).

Згідно даних від 09.12.2024 №916Д, що знаходяться в КПТІ « Інвенрос» станом до 01.01.2013 року відомості про реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 — відсутні.

Позивачі пояснили, що інвентаризаційна справа зберігалася у них дома і була знайдена вже після отриманої відмови нотаріуса. Тому виникла необхідність звернутися до суду із позовом.

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 67,20 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначений житловий будинок повністю належав ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.01.1986 р. посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Задоріною Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №225. Спадкодавцем зазначений батько ОСОБА_4 , а саме ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Відповідно до затвердженого проекту дідом позивачів ОСОБА_7 , було здійснено будівництво житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами та прибудов до нього, яке було завершено в 1962 році, про що складено акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального домоволодіння. На домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 був виготовлений зведений акт вартості будівель та споруд №19 від 30.12.1962 року .

ОСОБА_2 був виготовлений технічний паспорт (дата виготовлення 04.11.1985 року на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 67,20 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., житловими допоміжними приміщеннями площею 21,8, з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже постановою нотаріуса відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю необхідних документів для вчинення нотаріальних дій.

Таким чином, враховуючи, що позивачі позбавлені можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька шляхом звернення до нотаріальної контори, вони звернулися до суду.

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК, статтею 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у права людини.

Принцип верховенства права закріплено й у статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у якій зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, право на спадкування визначається в порядку черговості, згідно ст. 1268 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Як передбачено ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (стаття 1296 ЦК України).

Звернувшись у 2025 році до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька, позивачі отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки документи на домоволодіння були втрачені, як вважали позивачі і тому нотаріус не мав можливості встановити чи належить зазначене домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , спадкодавцю. Проте, позивачі у 2026 році знайшли вказані документи (інвентаризаційну справу ) і звернулися до суду, оскільки в нотаріальній конторі їм повідомили, що постанова вже винесена у 2025 році і іншу вони прийняти не можуть.

Верховний Суд у Постанові від 23 серпня 2017 року по справі № 6- 1320цс17 дійшов висновку, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.»

Судовим розглядом встановлено, що позивачі 20 жовтня 2014 року тобто вчасно звернулися до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом після смерті батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте не отримали на той час свідоцтво про право на спадщину за законом. Отже звернулися в межах шестимісячного строку та вважаються такими що прийняли спадщину.

При цьому, суд звертає увагу, що інших спадкоємців, які б зверталися до нотаріуса із заявами щодо прийняття спадщини, згідно спадкової справи, наданої державним нотаріусом, судом не встановлено.

Пунктом 4.12, 4.15 розділу 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України за № 914/5 від 26 травня 2009 року «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі рішень судів»- рішення судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності є правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна.

Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що найефективнішим способом захисту та відновлення порушених прав позивачів буде визнання права власності на спадкове майно.

Отже враховуючи ті обставини, що позивачі надали суду достатньо доказів, які підтверджують позовні вимоги, суд вважає, що позивачі, як спадкоємці після смерті батька, правомірно набувають право власності на 1/2 частину домоволодіння кожний, в порядку спадкування за законом.

Згідно з ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачі не заявляли вимоги про стягнення судового збору з відповідача, в зв`язку з чим, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, питання розподілу судових витрат суд не вирішує.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами: літ. «А-1», загальною площею 67,20 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами: літ. «А-1», загальною площею 67,20 кв.м., житловою площею 45,4 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ,

позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

відповідач: Дергачівська міська рада Харківського району Харківської області, юридична адреса: 62300, Харківська обл., Харківський р., м. Дергачі, площа Перемоги, 5, код ЄДРПОУ: 04059496

Суддя Н. В. Коваленко