Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №601/1824/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1824/26

Провадження № 2/601/1042/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі

головуючого Мочальської В.М.,

за участю секретаря судового засідання Домінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1636-8363 від 14.12.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що 14.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про надання кредиту № 1636-8363.

Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 36000 грн; строк кредитування 365 днів; знижена процентна ставка – 0,90% в день; стандартна процентна ставка - 1% в день.

Позивач видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний нею в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.

Однак, через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов`язань за договором станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість в розмірі 110880 грн, з яких: 36000 грн - заборгованість за кредитом, 49680 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 18000 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 7200 грн – заборгованість по комісії.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість в загальному розмірі 110880 грн та судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 липня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 08.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не з`явилася, при цьому в матеріалах цивільної справи міститься клопотання, згідно якого остання просила розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представник відповідачки у відзиві просив розгляд справи проводити без сторони відповідачки.

26.07.2026 на адресу суду від представника відповідачки адвоката Калініна С.К. надійшов відзив на позовну заяву в якому сторона відповідача просить відмовити у позовних вимогах повністю. Просить стягнути з позивача в користь відповідачки судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн.

Доводи відзиву полягають в тому, що матеріалами справи не підтверджено укладення між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 договору № 1636-8363 від 14.12.2025, погодження ними умов кредитування та надання відповідачці кредиту, також відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б вона сама зазначила.

Вважає, що позивач не надав доказів укладення договору шляхом обміну електронними повідомленнями та прийняття (акцепту) умов договору, а надані докази є неналежними, недопустимими і недостовірними у розумінні ст. ст. 77, 78, 79, 100 ЦПК України.

Стверджує, що відкривши електронний файл з договором № 1636-8363 від 14.12.2025 встановлено, що такий електронний файл створено 28.06.2026 о 14:35:45, що виключає отримання відповідачкою у 2025 році будь-якого одноразового ідентифікатора та підписання в електронній формі договору.

Наданий електронний файл з якого виготовлено копію договору № 1636-8363 від 14.12.2025, є неналежним, недопустимим і недостовірним доказом. Зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 (прізвище, ім`я, по батькові відповідача, адреса проживання, серія, номер паспорта та ідентифікаційний код) не підтверджує підписання останньою кредитного договору в електронній формі.

Звертає увагу суду, що неможливо перевірити підписання оспорюваного кредитного правочину кредитодавцем, оскільки тільки докази накладення кваліфікованого електронного підпису первісного кредитора (кредитодавця) можуть слугувати доказом таких фактів. Таким чином, підписання договору представником ТОВ «Укр Кредит Фінанс» мало відбуватися шляхом накладання кваліфікованого електронного підпису.

Позивач не надав електронний файл з оригіналом електронного договору, щоб суд та сторона відповідача мали можливість перевірити факт накладання КЕП та зміст електронного файлу на сайті центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України https://czo.gov.ua/verify. Таким чином, неможливо пересвідчитись, що договір містить електронний підпис, як з боку «первісного кредитора» так і з боку відповідача.

Зауважує, що дослідивши надані позивачем довідки, встановлено, що на підставі вказаного документа не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 36000 грн на виконання умов договору № 1636-8363 від 14.12.2025. Копія листа ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не може свідчити про те, чи відправлялась платіжна інструкція до банку, та чи виконувалась вона банком. Як вбачається із тексту наданих довідок, в них відсутня інформація щодо підстави перерахування коштів (призначення платежу), повного карткового рахунку на який перераховано кошти, не зазначено найменування банківської установи отримувача.

Зазначає, що таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки визначено платежі за додаткові та супутні послуги товариства, у тому числі комісії за надання кредиту в загальному розмірі сумі 7200 грн, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, щозгідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України слід ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 14.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1636-8363 продукту «MaxiKasa». Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А3509.

Пунктом 2.2. зазначеного договору про відкриття кредитної лінії передбачено, що кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому цим договором.

Відповідно до умов договору відповідачка отримала кредит у розмірі 36000 грн; строк кредитування 365 днів; знижена процентна ставка – 0,90% в день; стандартна процентна ставка - 1% в день, комісія за видачу кредиту – 20 %.

Відповідачка ознайомилася та підписала Паспорт споживчого кредиту, про що свідчить її електронний підпис - одноразовий ідентифікатор А9263.

З довідки ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» про підтвердження успішної оплати № 403833-1725916441-06052026, вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснив платіж на суму 36000 грн, на картковий рахунок НОМЕР_1 , 14.12.2025 о 17 годин 54 хвилин, № транзакції 1725916441, призначення платежу «Видача кредитних коштів за договором № 1636-8363 від 14.12.2025, ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_2 ».

Крім того, вказане підтверджується довідкою, виданою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», з якої вбачається що 14.12.2025 ОСОБА_1 видано 36000 грн згідно кредитного договору № 1636-8363 від 14.12.2025, платіж № 1725916441, на картковий рахунок НОМЕР_1 .

Згідно з розрахунку заборгованості за договором № 1636-8363 від 14.12.2025 станом на 05.05.2026, складеного директором ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у відповідачки наявна заборгованість в розмірі 110880 грн, з яких: 36000 грн - заборгованість за кредитом, 49680 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 7200 грн - заборгованість по комісії, 18000 грн – заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України.

07.05.2026 позивачем на адресу відповідачки була надіслана вимога про дострокове повернення кредиту.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК № 116 від 01.08.2013, видане Національним банком України.

Оцінка Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За матеріалами справи, 14.12.2025 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1636-8363 продукту «MaxiKasa», в електронному вигляді, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А3509 (п. 13 договору).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття «електронний підпис» визначається в чинному Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву «Про електронні довірчі послуги»). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Про те саме зазначається і у визначенні підпису одноразовим ідентифікатором, що міститься в Законі Україні «Про електронну комерцію»: це дані, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому спосіб такого додавання Законом не визначений, так само, як не визначено того, що саме, крім ідентифікації підпису, має забезпечувати електронний підпис одноразовим ідентифікатором.

Крім цього, варто враховувати те, що поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу. Водночас електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі).

Так, Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором. Водночас Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору - Закон України «Про електронні довірчі послуги») спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП). Ці підписи найчастіше створюються за допомогою технології криптографічного шифрування і виконують найбільш широке коло функцій з технічної точки зору: вони і ідентифікують підписувачів, і підтверджують їхню згоду зі змістом підписуваного документу, і забезпечують цілісність і незмінюваність підписаного документу. Фактично, терміни КЕП і УЕП є аналогами терміну «електронний цифровий підпис», яке раніше використовувалося в законодавстві і було передбачено Законом України «Про електронний цифровий підпис», що на сьогодні втратив чинність.

Водночас, вимоги законодавства до КЕП і УЕП є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із документами, які підписуються за їх допомогою.

Так, згідно з пунктом 44 частини першої статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (у редакції, чинній станом на момент укладення спірного договору) УЕП - це електронний підпис, створений за результатом криптографічного перетворення електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис, з використанням засобу удосконаленого електронного підпису та особистого ключа, однозначно пов`язаного з підписувачем, і який дає змогу здійснити електронну ідентифікацію підписувача та виявити порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей електронний підпис. В свою чергу, КЕП є різновидом УЕП, а тому так само повинен пов`язуватися з підписуваними даними так, щоб забезпечувати можливість виявити порушення цілісності цих даних. Вимоги до УЕП наразі містяться у статті 17-1 Законі України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», а до КЕП - у статті 19 цього Закону.

Отже, якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним - таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином - він може додаватися до них у будь-який спосіб. Головне, щоб спосіб його додавання до підписаних даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» належним чином укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1636-8363 продукту «MaxiKasa» від 14.12.2025, а доводи представника відповідачки про його неукладеність не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, суд зазначає, що відображення у властивостях електронного файлу дати його створення 28.06.2026, не свідчить про дату укладення кредитного договору та не спростовує факту його підписання сторонами 14.12.2025. Дата створення електронного файлу може відображати час формування його копії, завантаження, експортування із відповідної інформаційної системи чи збереження в іншому форматі, а не момент виникнення електронного документа або вчинення правочину.

За умовами договору, ОСОБА_1 надано кредит в сумі 36000 грн, строком 365 календарних днів, дата повернення 13.12.2026, денна процентна ставка стандартна процентна ставка 1%.

Відповідно до п. 13 договору ОСОБА_1 зазначила номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 .

До договору про відкриття кредитної лінії № 1636-8363 від 14.12.2025 надано підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля): правила відкриття кредитної лінії; паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит; таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1636-8363 (Графік платежів за Договором за зниженою ставкою) відповідно до Методики Національного банку України.

Довідкою № 403833-1725916441-06052026 від 06.05.2026, виданою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» підтверджено успішну оплату ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 14.12.2025 о 17 годин 54 хвилин на картковий рахунок НОМЕР_1 суму надананих кредитних коштів в розмірі 36000 грн, № транзакції 1725916441, призначення платежу «Видача кредитних коштів за договором № 1636-8363 від 14.12.2025, ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_2 ».

З огляду на викладене, судом встановлено, що договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір про відкриття кредитної лінії № 1636-8363 від 14.12.2025 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А3509, що відповідає ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, відповідачкою належними і допустимими доказами не спростовано належність їй картки на яку зараховані кошти, як відсутність заборгованості. Відсутні також і посилання на наявність таких доказів, крім того відповідачка не скористалася своїм правом на подання клопотання про витребування таких доказів у суді, враховуючи заперечення укладення договору та перерахування коштів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідачка взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування не виконує, внаслідок чого станом на 05.05.2026 утворилась загальна сума заборгованості в розмірі 85680 гривень, яка складається з: 36000 гривень - прострочена заборгованість за кредитом, 49680 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачкою не надано.

Контрозрахунку представником відповідача, який міг спростувати розрахунок заборгованості позивача, який відповідає умовам договору в частині нарахування тіла кредиту та відсотків за його користування, суду не надано.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На противагу наданим позивачем доказам, які підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує обставину наявності боргу, відповідачкою не долучено жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу на підтвердження відсутності факту наявності боргу.

Щодо вимоги про стягнення комісії, то суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів»текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування»залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування»розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитному договорі № 1636-8363 від 14.12.2025 укладеному між ОСОБА_1 та позивачем містяться умови про комісію за надання кредиту - 20% від суми кредиту, яка розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1636-8363 від 14.12.2025, ОСОБА_1 нарахована комісія за видачу кредиту у розмірі 20%, яка становить 7200 грн.

Проте, суд звертає увагу, що в кредитному договорі № 1636-8363 від 14.12.2025 не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

Суд вважає, що позивачем не надано доказів наявності, переліку послуги, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу і погодження її зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

Крім того, що стосується стягнення комісії у розмірі 7200 грн за надання кредиту варто зазначити, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 визначає, що Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відтак, суд вважає, що вимоги позивача до відповідачки про стягнення суми нарахованої відповідачці комісії у розмірі 7200 грн не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення з відповідача 18000 грн заборгованості за нарахованими відсотками на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Україниє чинними.

Відповідно до частини 1статті 4 ЦК Україниоснову цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК Українизакріплює пріоритет норм цього Кодексунад нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК Україниз нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексунад нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українидо зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України(постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК Українисвідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення нарахованих відсотків в порядку ст. 625 ЦК України у розмірі 18000 грн, так як вони нараховані після 24 лютого 2022 року, при цьому як визначено в пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця визначеної частиною другою статті 625 ЦК України та неустойки (штрафу, пені) за такепрострочення.

Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18).

Отже, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за договором відкриття кредитної лінії № 1636-8363 від 14.12.2025, в повному обсязі не повернула кредитні кошти, не сплачувала погоджені сторонами договору відсотки, відтак, суд вважає, що із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором відкриття кредитної лінії № 1636-8363 від 14.12.2025 в розмірі 85680 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 36000 грн, заборгованість за відсотками – 49680 грн. У решті вимог позивача слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2057,31 грн (85680 грн * 2662,40 грн : 110880 грн), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву представник позивача адвокат Калінін С.К. просить покласти на позивача витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 10000 грн.

Відповідно до п.12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України до основних засад цивільного судочинства належить відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

В обгрунтування понесених судових витрат представник відповідачки надав: договір про надання правничої допомоги №б/н/26 від 23.07.2026; ордер серії ВІ № 1408483; свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю; рекомендовані ставки адвокатського гонорару; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги №б/н/26 від 23.07.2026; акт виконаних робіт від 26.07.2026, з якого вбачається, що адвокатом витрачено часу в загальному обсязі 12 годин, загальна вартість наданих послуг становить 10000 грн.

З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, тим що адвокат безпосередньої участі у судових засіданнях по справі не приймав, суд доходить висновку, що розмір витрат на правничу допомогу в даній справі становить 5000 грн.

Разом з тим, суд враховує принцип пропорційності розподілу судових витрат.

Ціна позову в даній справі становила 110880 грн, розмір задоволених позовних вимог становить 85680 грн, що у відсотковому відношенні становить 72,27 % .

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з позивача на користь відповідачки слід стягнути витрати за надану професійну правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог, а саме на 1386,50 грн (5000 грн * 27,73%), що у відсотковому відношенні 27,73 % (100% - 72,27%).

Керуючись ст. 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1636-8363 від 14.12.2025 у загальному розмірі 85680 (вісімдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень та 2057 (дві тисячі п`ятдесят сім) гривень 31 копійок сплаченого судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1386 (одну тисячу триста вісімдесят шість) гривень 50 копійок.

Дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подаєтьс я протягом тридцятиднів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ: 38548598, адреса місцезнаходження: бульвар. Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 09.10.2026.

Головуючий