Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №596/1757/24 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2026 р. Справа № 596/1757/24

Провадження № 3/596/3/2026

Суддя Гусятинського районного суду Тернопільської області Цвинтарна Т.М., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця, за ст. 122-4, ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №137219 від 26.09.2024, складеного інспектором Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Решітко П.Ю., 26 вересня 2024 року о 11 год. 40 хв. у м. Копичинці, по вул.Шевченка,12, водій ОСОБА_2 , кервав автомобілем, марки « ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 . У наслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.10.9. ПДР України,за що передбачена відповідальність ст.124 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 № 137229 від 26.09.2024, складеного інспектором Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Решітко П.Ю., 26 вересня 2024 року о 11 год. 40 хв. у м. Копичинці, по вул.Шевченка,12, водій ОСОБА_1 кервав автомобілем, марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, скоїв наїзд на припаркований автомобіль марки ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_2 . Після вчинення ДТП покинув місце та поїхав за місцем свого проживання, чим порушив п.2.10 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність ст.122-4 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №137240 від 26.09.2024, складеного інспектором Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області Решітко П.Ю., 26 вересня 2024 року о 11 год. 40 хв. у м. Копичинці, по вул.Шевченка,12, водій ОСОБА_1 кервав автомобілем, марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння покривів шкіри, нечітка вимова, не стійка хода, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці відмовився, а також від проходження аналогічно огляду в медичному закладі відмовився у категоричній формі, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2024 року справи про адміністративні правопорушення № 596/1757/24, №596/1759/24, №596/1760/24 відносно ОСОБА_1 за ст.122-4, ст.124,ч.1 ст.130 КУпАП об`єднані в одне провадження та присвоїно єдиний унікальний номер № 596/1757/24 (провадження №3/596/1079/2024).

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 27.02.2025 провадження у справі №596/1757/24 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст.124, ст.122-4, ч.1 ст.130 КУпАП зупинено до закінчення строку проходження останнім служби у ЗСУ.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13.07.2026 поновлено провадження у справі №596/1757/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Радосюк О.І. в судове засідання не з`явилися, надіславши до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності та закриття провадження у справі. Крім того, 27.01.2026 захисник особи відносно якого складено протоколи про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 - адвокат Радосюк О.І. надіслала до суду письмові пояснення, в яких вказала, що ОСОБА_1 вини у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень не визнає, посилаючись на те, що він 26.09.2024, перебуваючи у відпустці як військовослужбовець, який проходить військову службу в ЗСУ, за місцем свого проживання із своїми друзями проводив застілля, під час якого, один із його друзів без його згоди сів за кермо його автомобіля і поїхав по своїх справах, і згодом повернув автомобіль на подвір`я не пошкодженим. Після того, через певний період часу за місцем проживання ОСОБА_1 приїхали працівники поліції, які без будь- якого дозволу, в порушення чинного законодавства України зайшли на подвір`я домогосподарства та звинуватили його у вчиненні ДТП та залишенні місця його вчинення. В подальшому, працівники поліції, не маючи жодних доказів причетності ОСОБА_1 до ДТП та керування останнім автомобілем, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, на що він відмовився, так як того дня взагалі не керував автомобілем.

Вказав, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адмінправопорушення, визначених ст.255 КУпАП. При цьому, суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З врахуванням норм ст.130 КУпАП, за якою настає відповідальність за вказане правопорушення, для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в противному випадку протиправність зупинки ( за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія».

Так, у своєму Рішенні від 15 березня 2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм Правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у Протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб`єктом вчинення даного адміністративного правопорушення за ознакою відмови від проходження огляду на стан сп`яніння , так як відсутні докази керування ним транспортним засобом на момент зупинення автомобіля працівниками поліції, і як наслідок не може нести відповідальність.

Згідност.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), що передбачають: «ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Європейський Суд з прав людини у справі Абрамян проти росії від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті п.п.а п.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі. Крім того, Суд констатував, що положення п.п.а п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий суд, гарантоване п.1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Тому вважає, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність в діях його підзахисного складу адмінправопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Посилаючись на наведене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи, вважає, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.122-4, 124, ч.1 ст.130 КУпАП України, слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю події і складу вказаного адміністративного правопорушення, оскільки до протоколу не додано належних доказів того, що саме він керував автомобілем.

У судове засідання потерпілий ОСОБА_4 не з`явився, хоч належним чином був повідомлений про день, час, місце розгляду справи, надіславши до суду заяву по слухання справи у його відсутності, у якій також вказав, що він до ОСОБА_1 ніяких претензій немає.

Суд, розглянувши матеріали справи, письмові пояснення адвоката Радосюк О.І., дійшов наступних висновків.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пункт 1.3 ПДР України, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року №1306, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 10.9 ПДР України передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Пунктом 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, передбачено, що. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В силу вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Так, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Абзацом 2 ст.251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Під час дослідження відеозапису з бодікамери поліцейського №202162 від 26.09.2024, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №137240 від 26.09.2024 за ч.1 ст.130 КУпАП та матеріалів справи, неможливо ідентифікувати ані особу, яка перебуває за кермом вказаного у протоколі про адміністративне правопорушення транспортного засобу на вул.Шевченка,12, в м.Копичинці, ані марку транспортного засобу, ані номерні знаки транспортного засобу. З даного відеозапису також не вбачається, що інспекторами Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області поліції приймалися дії щодо зупинки транспортного засобу марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки застосування проблискових маячків на відеозаписі відсутнє.

Крім цього, процедура якої не дотримались працівники поліції та яка зафіксована на відео спростовує відомості викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, а саме оскільки відеозапис неналежної якості через наявність стороннього шуму та періодичне переривання звуку, на відео не роз`яснено прав особі, відносно якої складено протокол, не зафіксовані відомості про складання акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у медичний заклад, відсторонення такого від керування транспортним засобом та складання схеми місця ДТП.

Суд критично ставиться до письмових пояснень потерпілого ОСОБА_4 , від 26.09.2024, а саме, що за кермом автомобіля марки «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував саме ОСОБА_1 , якого він ідентифікував як чоловіка, як йому пізніше стало відомо на імя ОСОБА_5 , «який здійснив можливий наїзд на його припаркований автомобіль» оскільки такий опис не може підтверджувати, що це був саме ОСОБА_1 .. Крім того, у вказаних поясненнях не зафіксований номерний знак автомобіля ОСОБА_4 , а зазначені у даних поясненнях пошкодження на ТЗ «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 не підтверджені схемою місця ДТП , яка складена 26.09.2024 працівником поліції ОСОБА_6 , чи будь-яким іншим доказом.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 , або наявність доказів, щодо участі саме ОСОБА_1 в ДТП немає. Працівниками поліції не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом при зазначених в протоколах обставинах. Матеріалами справи про адміністративне правопорушення жодним чином не спростовуються доводи захисника особи відносно якої складені протоколи ОСОБА_1 , що він не керував транспортним засобом.

При таких обставинах матеріали про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 ґрунтуються лише на припущеннях працівників поліції, а знаходження автомобіля «ВАЗ 2109», д.н.з. НОМЕР_1 за місцем проживання ОСОБА_1 , без встановлення конкретної особи водія, який керував зазначеним транспортним засобом не може свідчити про винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.

З огляду на викладене та диспозиції статей, 124, 122-4, 130 КУпАП, в цій ситуації ОСОБА_1 неможливо визнати водієм, оскільки матеріали справи не містять відомостей, які б підтверджували факт керування ним транспортним засобом.

Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, зміст викладених обставин адміністративних правопорушень у протоколах не узгоджується із сукупністю інших доказів по справі, які були предметом перевірки під час судового засідання.

Будь-які інші докази, які б об`єктивно підтверджували те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в зазначений в протоколі час та в зазначеному місці у справі відсутні.

З урахуванням вказаного, якщо в матеріалах адміністративної справи відсутні належні та допустимі докази керування транспортним засобом особою, що притягається до адміністративної відповідальності, то це само по собі унеможливлює притягнення особи до відповідальності, оскільки відсутній склад адміністративних правопорушень передбачених статями 124,122-4,130 КУпАП.

В силу дії принципу презумпції невинуватості, який має конституційне закріплення, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

При цьому, суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушенняст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановлені в судовому засіданні обставини не підтверджують обставин зазначених у протоколах про адміністративне правопорушення: ЕПР1 №137219 від 26.09.2024, ЕПР1 №137229 від 26.09.2024, ЕПР1 №137240 від 26.09.2024, відтак обґрунтовані сумніви, що виникли у цій справі відповідно до положень ч.3 ст.62 Конституції України, тлумачаться на користь ОСОБА_1 ..

Таким чином, матеріали справи та встановлені в судовому засіданні фактичні обставини не підтверджують обставин, викладених у протоколах.

Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини ( ЄСПЛ ) від 14 лютого 2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» ( Avsar v. Turkey ), п. 282 ) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

З урахуванням викладеного, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст.122-4, ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст.247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст.124, 122-4, ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП.

Керуючись ст.ст.34, 35, 122-4, 124, 130, 245, 280, 283-284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4, ст.124, ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Повна постанова складена 06 жовтня 2026 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області Т.М. Цвинтарна