Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №583/3736/25 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3736/25

2/583/64/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого-судді - Плотникової Н.Б.

при секретарі - Логвиненко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «ПІОНЕР»

про стягнення невиплаченої орендної плати та пені за договором оренди землі ,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Мальченко Д.В. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив: стягнути з ПСП Агрофірми «ПІОНЕР» на користь ОСОБА_1 заборгованість згідно Договору оренди землі б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1916, у сумі 1 344 155, 27 грн. з відрахуванням при виплаті необхідних обов`язкових податків і платежів, з них: 20 223,47 грн. несплаченої орендної плати з проведеною індексацією за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки та 1 323 931, 80 грн. суму пені за 2024 згідно п. 14 договору оренди землі; розірвати Договір оренди землі б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1916, укладений 23.02.2026 року ОСОБА_2 та ПСП Агрофірма «Піонер».

Свої вимоги мотивує тим, що 23.02.2016 року між ОСОБА_2 та Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «Піонер» було укладено Договір оренди землі від 23.02.2016 року, об`єкт оренди земельна ділянка кадастровий номер: 5920355500:01:001:1916. Право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано 18.10.2016 року за № 17054607.

25.02.2019 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку на підставі Договору дарування земельної ділянки від 25.02.2019, посвідченого державним нотаріусом Охтирської державної нотаріальної контори, про що вчинений запис в реєстрі № 419.

Оскільки новий власник земельної ділянки прийняв права та обов`язки орендодавця, він має право вимагати сплати орендної плати згідно з умовами договору, укладеного з попереднім власником.

Відповідач не сплатив орендну плату за користування земельною ділянкою кадастровий номер: 5920355500:01:001:1916 за 2019-2024 роки, як це передбачено Договором оренди.

17.07.2025 року позивачем направлено на адресу відповідача вимогу щодо сплати орендної плати. Однак, відповідачем не надано відповіді (заперечення) на вимогу позивача, надіслану 17.07.2025. При цьому, просить врахувати, що відповідно до норми ч. 2 ст. 530 ЦК України така вимога мала бути відповідачем виконана протягом семи днів з моменту її пред`явлення. Несплата орендної плати за користування земельною ділянкою є невиконанням орендарем обов`язків, передбачених договором.

Вважають, що відповідач повинен сплатити позивачу орендну плату за користування зазначеною земельною ділянкою, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати

За умовами п. 9 Договору оренди плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5 % від базової нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням її щорічної індексації у розмірі 3112,37 грн на 2015 рік. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації (п. 10 Договору оренди землі).

Пункт 14 Договору передбачає, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі несплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв`язку з невиконанням договору оренди просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди землі від 23.02.2016 р. щодо земельної ділянки кадастровий номер: 5920355500:01:001:1916 у сумі 1 344 155, 27 грн. з відрахуванням при виплаті необхідних обов`язкових податків і платежів, з них: 20 223,47 грн. несплаченої орендної плати з проведеною індексацією за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки та 1 323 931, 80 грн. суму пені за 2024, як це передбачено п. 14 договору оренди землі.

25.08.2025 провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

12.09.2025 до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій представник позивача зазначив, що 02.09.2025, після відкриття провадження у справі на банківську картку (за реквізитами) позивач отримав кошти від ПСП "Агрофірма" "Піонер" за наступним призначенням: Орендна плата за земельні паї згідно договору за 2021 – 13 178,84 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2022 – 13 178,84 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2023 – 14 381,46 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2024 – 16 786,70 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2025 – 17 204,98 грн. Всього на суму 74 730,82 грн.

Предмет позову у частині стягнення орендної плати – стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5920355500:01:001:1916 за 2019,2020,2021,2022,2023,2024 роки з проведеною індексацією на суму 20 223,47 грн.

Зазначив, що у провадженні суду перебуває справа № 583/3737/25 за позовом ОСОБА_1 до ПСП "Агрофірма" "Піонер" про стягнення орендної плати, пені, розірвання договору оренди щодо іншої земельної ділянки кадастровий номер 5920355500:01:001:1915. Таким чином, слід розуміти, що відповідач частково погасив заборгованість по орендній платі за 2021 - 2024 роки за дві земельні ділянки: кадастрові номери 5920355500:01:001:1915 та 5920355500:01:001:1916, а також наперед сплатив орендну плату за 2025 рік.

Водночас зауважує, що орендна плата за одну земельну ділянку сплачена у більшому розмірі ніж передбачена договором та заявлена в позові з урахуванням індексації. Так, орендна плата, згідно договору (заявлена в позові) складає: за 2021 рік - 3 468,43 грн; за 2022 рік - 3 971,69 грн; за 2023 рік - 3 246,23 грн; за 2024 рік - 3 678,76 грн, а всього: 14 365,04 грн. Якщо розділити сплачену 02.09.2025 орендну плату на дві земельні ділянки, то сума сплаченої оренди складає за кожну земельну ділянку: 2021 – 13 178,84/2= 6 589,42 грн; 2022 - 13 178,84/2= 6 589,42 грн; 2023 – 14 381,46/2= 7 190,73 грн; 2024 – 16 786,70/2= 8 393,35 грн. Всього сплачено відповідачем по кожній земельній ділянці 28 762,92 грн.

Оскільки, відповідач не висловив свою позицію щодо заявлених позовних вимог, то представник позивача вважає, що сплачені кошти понад суми орендної плати є частковим погашенням пені. Таким чином, відповідач погасив заборгованість по пені (з урахуванням пені за дві земельні ділянки): 2021 – 1 560,49 грн; 2022 – 1 560,49 грн; 2023 – 1 971,88 грн; 2024 – 2 357,29 грн, а всього частково погашено пені на суму 7 450,15 грн. Таким чином, сума боргу за сплату орендної плати та пені щодо земельної ділянки кадастровий номер 5920355500:01:001:1916 зменшилась на 28 762,92 грн і складає 1 315 392,35 грн. При цьому, позивач не враховує виплати з призначенням платежу за 2025 рік, оскільки стягнення орендної плати та пені за 2025 рік не є предметом спору.

Враховуючи вищевказані обставини, позивач зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути з ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди землі б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1916, у сумі 1315392,35 грн. з відрахуванням при виплаті необхідних обов`язкових податків та платежів, з них: 5973,49 грн - сума несплаченої орендної плати з проведеною індексацією за 2019 та 2020 роки; 1309418,86 грн. - сума пені за 2024 рік згідно п. 14 договору оренди землі.

18.09.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача – адвокат Павлюк І.О. вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що сформульовані в результаті невірного тлумачення норм діючого законодавства. Позивачем вірно зазначено, що між ОСОБА_2 та ПСП “Піонер” 23.02.2016 укладеного договір оренди землі. Об`єктом оренди стала земельна ділянка під кадастровим номером 5920355500:01:001:1916. Договір укладено строком на 10 років. В пункті 9 Договору сторонами узгоджено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5% від базової нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахування її щорічної індексації 3112,22 гривень на 2015 рік. При цьому, пунктом 14 Договору дійсно визначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі несплаченої суми за кожен день прострочення. Частиною 2 статті 792 ЦК України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до ст.1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Згідно ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Частинами 1-3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. Правилами ст. 24 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України викладено у постанові Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, за яким підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два і більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 148-1 ЗК України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 157490884 від 25.02.2019 року наданого позивачем, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916 на підставі договору дарування виданого 25.02.2019 року державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В. На підтвердження того, що позивачем виконано зобов`язання з повідомлення підприємства, як орендаря, про перехід права власності на земельну ділянку у порядку та в строки, передбачені законодавством щодо оренди землі та земельних відносин, до позовної заяви долучено вимогу про сплату заборгованості без дати та номеру. Крім того, надано опис вкладення у цінний лист та відповідну поштову накладну. Звертає увагу, що вимога направлялася не рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення, як вимагається положення діючого законодавства України, а цінним листом з описом вкладення. Крім того, вимога направлена більше ніж 5 (п`ять) років після набуття права власності на земельну ділянку. До цього часу будь-які інші звернення на адресу відповідача не надходили. При цьому, представник відповідача зауважує, що і надана до суду вимога на адресу підприємства не надходила. Як вбачається із трекеру поштового відправлення лист повернуто відправнику 14.08.2025 року. Про надходження вказаного листа представники підприємства не повідомлялись. Тобто, про банківські реквізити для перерахунку коштів як заборгованості за оренду плату стало відомо лише після отримання копії позовної заяви разом з додатками.

Вказані обставини дають підстави вважати, що за відсутності у підприємства, як орендаря за вказаним договором оренди землі, даних про нового власника земельної ділянки та необхідних платіжних реквізитів для виплати йому орендної плати безготівково, підприємство було позбавлено можливості належним чином виконати зобов`язання зі сплати орендної плати, у зв`язку з чим не може нести відповідальність за невиконання зобов`язання щодо її сплати. Тобто, у даному випадку у орендаря були відсутні дані про нового власника земельної ділянки, у зв`язку з чим він не мав фактичної можливості сплатити орендну плату без надання новим власником платіжних реквізитів.

Разом з тим позивачем до матеріалів справи не долучено доказів про те, що він звертався до ПСП Агрофірма «Піонер» щодо виплати йому орендної плати у готівковій формі за його бажанням, зокрема шляхом звернення до каси відповідача або будь-яким іншим шляхом. На підставі наведеного вважають, що правові підстави для розірвання договору оренди земельних ділянок на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України відсутні.

Крім того звертає увагу суду, що підприємство завжди сумлінно виконувало свої зобов`язання як орендаря та сплачувало оренду плату в межах спірного договору. Так, за 2018,2019 роки орендна плата виплачена попередньому власнику, у зв`язку з відсутністю будь-яких повідомлень про набуття права власності позивачем. Після отримання позовної заяви позивачу здійснено виплату орендної плати за період з 2021 року по 2025 рік, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Вважає, що на даний час заборгованість з орендної плати сплачена в повному обсязі. За таких умов, правові та фактичні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати – відсутні, як відсутні і підстави для стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій.

Також просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 24 000 грн.

02.03.2026 до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мальченка Д.В. про відмову від позову в частині розірвання договору оренди землі б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1916, укладений 23.02.2016 року між ОСОБА_2 та ПСП Агрофірма «Піонер» та закриття провадження у цій частині.

04.03.2026 ухвалою суду прийнято відмову позивача ОСОБА_1 від позовних вимог до ПСП Агрофірми «ПІОНЕР» в частині розірвання договору оренди землі б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1916, який був укладений 23.02.2016 року між ОСОБА_2 та ПСП Агрофірма «Піонер»; провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПСП Агрофірми «ПІОНЕР» про стягнення невиплаченої орендної плати і пені за договором оренди землі та розірвання договору оренди, закрито в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди: земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1916, який був укладений 23.02.2016 року між ОСОБА_2 та ПСП Агрофірма «Піонер».

Представник позивача – адвокат Мальченко Д.В. у судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення з ПСП Агрофірми «ПІОНЕР» на користь ОСОБА_1 заборгованості по несплаченій орендній платі з проведеною індексацією за 2019, 2020 роки у сумі 5973,49 грн. та 1309418,86 грн. пені за 2024 згідно п. 14 договору оренди землі від 23.02.2016 підтримав з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача – адвоката Павлюк І.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 23.02.2016 ОСОБА_2 уклала договір оренди землі з ПСП Агрофірма «ПІОНЕР». Відповідно до умов даного договору в оренду передається земельна ділянка №4-Р з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916, загальною площею 1,9999 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 31123,72 гривень ( а.с. 14-15).

Пунктом 8 договору оренди зазначено, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

Умовами договору, а саме п. 9 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 5% від базової нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахування її щорічної індексації 3112,22 гривень на 2015 рік. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Пунктом 10 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Строк виплати орендної плати зазначено в пункті 11 договору, а саме: орендна плата вноситься щорічно до закінчення календарного року.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 18.10.2016 здійснено державну реєстрацію права оренди землі на підставі договору оренди землі б/н, виданого 25.02.2016. Орендар: ПСП Агрофірма «Піонер»; орендодавець: ОСОБА_2 ( а.с. 17).

Як вбачається з договору дарування від 25.02.2019, посвідченого державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В., ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку загальною площею 1,9999 га, надану для ведення особистого селянського господарства ( кадастровий номер 5920355500:01:001:1916) ( а.с. 12-13).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 157490884 від 25.02.2019, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916 на підставі договору дарування виданого 25.02.2019 державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В. ( а.с. 16).

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, 25.02.2019 є датою державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916 ( а.с. 18).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПСП Агрофірми « ПІОНЕР» з письмовою вимогою щодо сплати суми заборгованості, в якій зазначив рахунок, банк та ІПН для сплати орендної плати з урахуванням індексації за користування земельними ділянками кадастрові номери 5920355500:01:001:1916 та 5920355500:01:001:1915 за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 року. В додатку надав довідку за реквізитами для поповнення у відділенні АТ КБ «ПриватБанк» ( а.с. 19-20).

Як вбачається з опису поштового відправлення та фіскального чеку, зазначена письмова вимога разом з додатком була направлена ОСОБА_1 на адресу ПСП Агрофірми « ПІОНЕР» 17.07.2025, вид відправлення: Пріоритетний ( а.с. 21).

Судом встановлено, що ПСП Агрофірма «Піонер» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти за наступним призначенням: орендна плата за земельні паї згідно договору за 2021 (платіжна інструкція №1366 від 02.09.2025) – 13 228,84 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2022 (платіжна інструкція №1367 від 02.09.2025) – 13 228,84 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2023 (платіжна інструкція №1368 від 02.09.2025) – 14 431,46 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2024 (платіжна інструкція №1369 від 02.09.2025) – 16 836,70 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2025 (платіжна інструкція №1370 від 02.09.2025) – 17 254,98 грн. Всього на суму 74 980,82 грн ( а.с. 50-51, 71-73).

Відповідно до платіжної інструкції №1321 від 17.09.2019 ПСП Агрофірма «Піонер» перерахувала на рахунок ОСОБА_2 2000,00 грн, призначення платежу: орендна плата за земельний пай згідно договору №б/н від 17.09.2019, а також відповідно до платіжної інструкції №3924 від 07.09.2020 ПСП Агрофірма «Піонер» перерахувала на рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «Приват Банк» 11250, 00 грн, призначення платежу: орендна плата за земельний пай згідно договору №б/н від 19.08.2020 ( а.с. 69-70).

У своїх додаткових поясненнях, які були надані суду 03.03.2026 (а.с.138-139), представник відповідача зауважив, що в платіжних інструкціях №1321 від 17.09.2019, та №3924 від 07.09.2020 у графі призначення платежу було помилково зазначено дати укладення договорів оренди землі: 17.09.2019 та 19.08.2020. Будь – яких інших земельних ділянок, які б належали ОСОБА_2 , в оренді у відповідача не знаходиться та не знаходилося. Орендна плата була сплачена відповідачем відповідно до даних платіжних інструкцій ОСОБА_2 за оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 5920355500:01:001:1916 та 5920355500:01:001:1915.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Неодмінним елементом правовідносин є їхній зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певні матеріальні або нематеріальні блага з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створенням об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та (або) нематеріального блага.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України щодо підстав дострокового розірвання такого договору.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з наданих відповідачем платіжних інструкцій та довідки ПСП Агрофірми «Піонер» від 27.02.2026 р. №31 (а.с. 71-73, 143), ОСОБА_1 ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» сплатило орендну плату з урахуванням індексації та зі сплатою податків і зборів: за 2021 рік в сумі 6614,42 грн, за 2022 рік в сумі 6614, 42 грн, за 2023 рік в сумі 7215,73 грн, за 2024 рік в сумі 8418,35 грн.

Сплачені суми орендної плати перевищують суми, зазначені позивачем до стягнення з відповідача у позовній заяві: орендна плата з урахуванням індексації, а саме: за 2021 рік – 3468,43 грн, за 2022 рік – 3971,69 грн, за 2023 рік – 3192,56 грн, за 2024 – 3617,30 грн.

Представник відповідача пояснив різницю у сумі між виплаченою орендною платою та заявленою тим, що ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» проводить соціально орієнтовну політику та в залежності від реалізованих показників фінансово – господарської діяльності завжди намагається здійснювати доплати до базової ставки орендної плати, що і має місце в даному випадку.

Враховуючи вищевказані обставини, позивач зменшив розмір позовних вимог і просить стягнути з ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором оренди землі б/н від 23.02.2016, об`єкт оренди земельна ділянка кадастровий номер 5920355500:01:001:1916, у сумі 1315392,35 грн. з відрахуванням при виплаті необхідних обов`язкових податків та платежів, з них: 5973,49 грн - сума несплаченої орендної плати з проведеною індексацією за 2019 та 2020 роки; 1309418,86 грн. - сума пені за 2024 рік згідно п. 14 договору оренди землі.

Законом України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності 01 січня 2013 року, ЗК України було доповнено статтею 148-1.

Отже, станом на час набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку була чинною стаття 148-1 ЗК України.

Частинами першою, третьою статті 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

На виконання положень статті 148-1 ЗК України, новий орендодавець, в даному випадку обдарований ОСОБА_1 , повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди.

Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-10491св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 341/245/19 (провадження № 61-215св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 25.02.2019, посвідченого державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В., ОСОБА_2 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку загальною площею 1,9999 га, надану для ведення особистого селянського господарства ( кадастровий номер 5920355500:01:001:1916) ( а.с. 12-13).

25.02.2019 р. за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5920355500:01:001:1916 на підставі договору дарування виданого 25.02.2019 державним нотаріусом Охтирської районної державної нотаріальної контори Воропай В.В., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 157490884 від 25.02.2019 р., Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку ( а.с. 16, 18).

Проте у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 у порядку, визначеному частиною третьою статті 148-1 ЗК України, повідомив ПСП Агрофірму «Піонер» про набуття права власності на земельну ділянку у період з часу набуття права власності на земельну ділянку за договором дарування від 25.02.2019 р. до серпня 2025 року (часу звернення до суду з позовом) , відтак, відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язок щодо виплати орендної плати до відкриття провадження у цій справі.

До суду з позовом у цій справі ОСОБА_1 звернувся 22.08.2025 року, провадження у справі відкрито ухвалою суду від 25.08.2025 року.

Заперечуючи проти заявлених у справі позовних вимог, відповідач подав до суду платіжні інструкції про перерахування 02.09.2025 року на рахунок ОСОБА_1 грошових кошти за призначенням: орендна плата за земельні паї, а саме: орендна плата за земельні паї згідно договору за 2021 (платіжна інструкція №1366 від 02.09.2025) – 13 228,84 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2022 (платіжна інструкція №1367 від 02.09.2025) – 13 228,84 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2023 (платіжна інструкція №1368 від 02.09.2025) – 14 431,46 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2024 (платіжна інструкція №1369 від 02.09.2025) – 16 836,70 грн; орендна плата за земельні паї згідно договору за 2025 (платіжна інструкція №1370 від 02.09.2025) – 17 254,98 грн. Всього на суму 74 980,82 грн ( а.с. 50-51, 71-73).

Крім того відповідач подав до суду платіжні інструкції про перерахування на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів за призначенням: орендна плата за земельні паї, а саме: платіжну інструкцію №1321 від 17.09.2019 про перерахування ПСП Агрофірмою «Піонер» на рахунок ОСОБА_2 2000,00 грн, призначення платежу: орендна плата за земельний пай згідно договору №б/н від 17.09.2019, а також платіжну інструкцію №3924 від 07.09.2020 про перерахування ПСП Агрофірмою «Піонер» на рахунок ОСОБА_2 в АТ КБ «Приват Банк» 11250, 00 грн, призначення платежу: орендна плата за земельний пай згідно договору №б/н від 19.08.2020 ( а.с. 69-70).

В позовній заяві представник позивача зазначає, що позивач 17.07.2025 звернувся до відповідача з вимогою про виплату йому орендної плати, починаючи з 2019 по 2024 роки.

Однак як пояснив представник відповідача, ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» не отримувала вказаної вимоги ОСОБА_1 , що не спростовано позивачем.

Крім того, як зазначив представник відповідача і суд погоджується з цим твердженням, позивачем було порушено вимоги ст. 148-1 ЗК України, згідно з якими повідомлення надсилається власником користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. Представник позивача на підтвердження направлення вимоги про сплату орендної плати ОСОБА_1 як власнику земельної ділянки надав копію опису вкладення у лист та копію поштової накладної № 4000013828355, в якій вказано, що вид відправлення: пріоритетний, а не рекомендований лист з повідомленням про вручення ( а.с. 21).

В подальшому, як пояснив представник відповідача, після отримання позовної заяви та відкриття провадження у справі, ПСП Агрофірма «ПІОНЕР» виплатила на ОСОБА_1 орендну плату з 2021 по 2024 роки, про що було надано відповідні платіжні інструкції, після чого сторона позивача зменшила позовні вимоги.

Позивач не подав до суду належних та допустимих доказів звернення до відповідача до серпня 2025 року з вимогою про сплату орендної плати та повідомленням про перехід прав та обов`язків за договором оренди.

Таким чином, про перехід до позивача права власності на орендовану земельну ділянку відповідачу стало відомо з позовної заяви, а тому відповідач з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати обов`язок щодо виплати орендної плати відповідачу, проте вже 02.09.2025 перерахував кошти за користування земельною ділянкою за період з 2021 по 2025 роки.

На думку суду вказане свідчить, що до моменту звернення позивача до відповідача, він як орендар мав наміри сплачувати орендну плату новому власнику. Про це свідчить, зокрема, і те, що відповідачем було сплачено кошти за оренду земельної ділянки за 2019 та 2020 роки попередньому власнику земельної ділянки ОСОБА_2 , що також підтверджується відповідними платіжними інструкціями, наданими стороною відповідача.

Доводи представника про те, що платіжна інструкція №1321 від 17.09.2019 про перерахування ПСП Агрофірмою «Піонер» на рахунок ОСОБА_2 2000,00 грн, , а також платіжна інструкція №3924 від 07.09.2020 про перерахування ПСП Агрофірмою «Піонер» на рахунок ОСОБА_2 11250, 00 грн, не доводять сплату орендної плати за 2019 та 2020 роки, та можуть свідчити про те, що ці кошти були сплачені попередньому власнику ( ОСОБА_2 ) на погашення заборгованості з орендної плати за минулі роки, - на думку суду є лише припущеннями, вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються довідкою ПСП Агрофірма «Піонер» від 21.09.2026 р. № 145 про нараховану та виплачену ОСОБА_2 орендну плати по земельній ділянці кадастровий номер 5920355500:01:001:1916 за період з 01.01.2026 р. по 31.12.2018 р.

Відповідно до ч.2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з ПСП Агрофірми «ПІОНЕР» на його користь орендної плати за 2019 та 2020 роки не підлягає задоволенню, оскільки стороною відповідача доведено, що сплата орендної плати за 2019 та 2020 роки ним була здійснена попередньому власнику – ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_1 було порушено порядок повідомлення орендаря про зміну власника, як це передбачено чинним законодавством.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за 2024 рік у сумі 1309418,86 грн. суд дійшов такого.

Доказування – це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, – існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В даному випадку, сплата пені була визначена умовами п. 14 договору оренди землі, де зазначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі несплаченої суми за кожен день прострочення ( а.с. 14).

Враховуючи, що доказів, які підтверджували б факт виконання позивачем законодавчо визначеного обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 148-1 ЗК України, позивачем не надано, а відповідач заперечує факт повідомлення орендаря про зміну власника спірної земельної ділянки, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за 2024 рік у сумі 1309418,86 грн., оскільки затримка зі сплати орендної плати зумовлена діями орендодавця, який створив перешкоди для належного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати.

У цій справі судом встановлено, що несплата орендної плати за період з 2021 року до пред`явлення позову мала місце у зв`язку з невиконанням орендодавцем обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 148-1 ЗК України.

Затримка із виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати у строк, визначений Договором оренди землі від 23.02.2016, виникла не з його вини, тому підстави для настання наслідків порушення зобов`язань, що визначені пунктом з частини першої статті 611ЦК України (сплати неустойки) за установлених обставин у цій справі для відповідача не виникають.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня

2020 року у справі № 545/262/18 (провадження № 61-47367св18), 28 квітня 2021 року по справі № 341/245/19 (провадження № 61-215св21), від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21).

Саме на позивача як нового орендодавця покладено обов`язок доведення до позивача як орендаря інформації про перехід права власності із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі).

Щодо доводів представника позивача про те, що відповідач не надано доказів належного виконання обов`язку зі сплати орендної плати позивачу, зокрема, не надано доказів внесення коштів на депозитний рахунок, - суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17 (провадження № 61-12745сво18), на яку міститься посилання у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень.

Окремо слід зазначити, що звернення позивача до суду з позовом про розірвання договору оренди за відсутності доказів належного повідомлення орендаря до звернення до суду про такий перехід права власності, не узгоджується із засадами розумності, добросовісності та справедливості, визначеними статтею 3 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу заявлених ним позовних вимог щодо неналежної сплати відповідачем орендної плати не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень з боку відповідача прав позивача, які підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Статтею 89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Щодо вимог сторони відповідача про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Інтереси відповідача в суді представляв адвокат Павлюк І.О. (а.с. 64).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді надано копії договору про надання правничої допомоги № 726- ПІО від 10.09.2025 року; додаткової угоди ввід 10.09.2025 р. № 1 до вказаного договору, якою погоджено остаточний розмір гонорару 24000 грн; акту прийому-передачі виконаних робіт за договором № 726-ПІО про надання правничої допомоги від 10.09.2025 року.

У постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»

Суд звертає увагу, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи обставини справи, надані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною відповідача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 24000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000,00 грн., які підлягають стягненню з позивача.

Керуючись ст. ст. 15, 516, 549, 611 ЦК України, ст. ст. 93, 124, 125, 148-1 ЗК України, Законм України «Про оренду землі», ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «ПІОНЕР» про стягнення невиплаченої орендної плати та пені за договором оренди землі відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірми «ПІОНЕР» (код ЄДРПОУ 30439563, вул. Зарічна, 17 смт. Чупахівка Охтирського району Сумської області) 5000,00 гривень судових витрат за правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 05.10.2026 р.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Н.Б. Плотникова