Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №466/11241/25 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/11241/25

Провадження № 1-кп/466/474/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.10.2025 року за №12025141380001202, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с.Вороців Яворівського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Галицького районного суду м.Львова від 10.10.2025 за ч.1 ст.296 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , 12.10.2025 приблизно о 17:25 год., перебуваючи у приміщенні торгового залу магазину «Рукавичка» ТОВ ТВК «Львівхолод», що по вул.Замарстинівській, 43 у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), з корисливих мотивів, діючи в умовах воєнного стану, який введено в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з метою власного протиправного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, з прилавку торгового залу магазину таємно викрав сім шоколадок молочних «Millennium Golden Nut» (мигдаль/курага) вагою 100 грам вартістю 66 грн. 80 коп. (без врахування ПДВ) за 1 (одну) шт., загальною вартістю 467 грн. 60 коп. (без врахування ПДВ), п?ять шоколадок молочних «Roshen LACMI» вагою 90 грам вартістю 66 грн. (без врахування ПДВ) за 1 (одну) шт., загальною вартістю 330 грн. (без врахування ПДВ) та дві упаковки кави меленої «Jacobs Kronung Classic» вагою 400 грам вартістю 455 грн. 12 коп. (без врахування ПДВ) за 1 (одну) шт., загальною вартістю 910 грн. 24 коп. (без врахування ПДВ), які помістив в пакет білого кольору. Надалі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його протиправні дії були виявлені касиром-продавцем торговельного залу ОСОБА_6 , яка помітила його після проходження повз касове відділення без оплати взятого товару, продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна. У подальшому адміністратор магазину ОСОБА_7 , намагаючись припинити протиправні дії ОСОБА_4 , почала вимагати від нього зупинитися та повернути викрадений товар або оплатити його вартість. Однак ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що його дії викрито, ігноруючи вимоги адміністратора магазину та розуміючи відкритий характер своїх дій, продовжив реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, вийшов із приміщення магазину з викраденим майном, за яке не розрахувався, після чого розпорядився ним на власний розсуд.

Внаслідок вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_4 завдав ТОВ ТВК «Львівхолод» матеріальної шкоди на загальну суму 1707,84 грн (без урахування ПДВ).

Прокурор у судовому засіданні просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 3 місяці. Строк відбування покарання просив рахувати з 21.10.2025, тобто з моменту затримання обвинуваченого. Вирок Галицького районного суду м. Львова від 10.10.2025, яким обвинуваченому призначено покарання у виді штрафу, прокурор просив виконувати самостійно.

Захисник ОСОБА_5 просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років та вирок Галицького районного суду м. Львова від 10.10.2025 виконувати самостійно.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, наведені в обвинувальному акті та надав детальні показання про мотиви та обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро покаявся та просив суворо не карати. Показав суду, що 12.10.2025 він дійсно був присутній у магазині «Рукавичка», звідки, у зв`язку з скрутним на той час матеріальним становищем, викрав наведені в обвинувальному акті шоколадки та каву. Поданий цивільний позов визнав повністю.

Попри визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненому, його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України також підтверджується показаннями свідків, протоколами слідчих та процесуальних дій, іншими документами, які досліджено безпосередньо у судовому засіданні та які суд вважає належними та допустимими доказами.

Зокрема, свідок ОСОБА_7 показала суду, що вона працює адміністратором магазину «Рукавичка», що знаходиться у м.Львові по вул.Замарстинівська, 43. 12.10.2025 року до неї підійшла продавець-касир ОСОБА_6 та повідомила, що в магазині перебувають двоє осіб чоловічої статі, які пакують шоколад в пакет. Вийшовши до торгівельного залу, побачила, як двоє чоловіків прямують до виходу з магазину. В подальшому, вона попрямувала до дверей з метою запобігти цим чоловікам покинути магазин. ОСОБА_4 мав при собі пакет з викраденим товаром, на зауваження повернутись та розрахуватись за товар, не реагував. Після цього, вона повідомила про цей випадок охороні магазину.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що вона працює продавцем-касиром магазину «Рукавичка», що знаходиться у м.Львові по вул.Замарстинівська, 43. 12.10.2025 року вона перебувала на своєму робочому місці та помітила, як двоє осіб чоловічої статі, маючи певний товар в пакеті, не йшли до каси, щоб розрахуватись за вказаний товар, а намагались вийти з магазину, після чого вона сказала їм, що потрібно розрахуватись за товар. В цей час адміністратор магазину ОСОБА_7 пішла до дверей, де один з цих чоловіків почав з нею штовхатись.

Окрім зазначених показів, вина ОСОБА_4 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- заявою ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення, в якій остання повідомила, що невідомі особи, 12.10.2025 року близько 17:25 год., знаходячись у магазині «Рукавичка» у м.Львові по вул.Замарстинівській, 43, шляхом вільного доступу взяли та винесли за межі каси не оплачений товар із прилавка вказаного магазину, а саме: шоколад молочний «Millennium Golden Nut» (мигдаль/курага) вагою 100 грам – 7 штук, шоколад молочний «Roshen LACMI» вагою 90 грам – 5 штук, кава мелена «Jacobs Kronung Classic» вагою 400 грам – 2 штуки. Загальна сума товару без ПДВ - 1707,84 грн.;

- довідкою про вартість викраденого товару, згідно якої загальна сума товару без ПДВ - 1707,84 грн.;

- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 21.10.2025 року, відповідно до якого було вилучено відеозаписи з камер спостереження за 12.10.2025 року у період часу з 17:20 год. до 17:30 год., які знаходяться в магазині «Рукавичка №678», що за адресою: м.Львів, вул.Замарстинівська, 43, які належать ТОВ ТВК «Львівхолод», та які було записано на електронний носій «CD-R»;

- протоколом огляду DVD-R диску від 21.10.2025 року, а саме 6 відеофайлів, які отримано на підставі постанови про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 21.10.2025 року з додатком до такого, з якого вбачається, що свідок ОСОБА_7 впізнала особу під №2, яка відповідно до вказаного протоколу являється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особу, яка 12.10.2025 року близько 17:25 год., перебуваючи у магазині «Рукавичка», що за адресою: м.Львів, вул.Замарстинівська, 43, викрала товар.

Відеозапис пред`явлення особи для впізнання переглянуто безпосередньо у судовому засіданні, невідповідностей не виявлено.

- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису чи записів фото-, кінозйомки, відеозапису від 10.11.2025 року, відповідно до якого було вилучено відеозаписи з камер відеоспостереження магазину «Рукавичка», що за адресою: м.Львів, вул.Замарстинівська, 43, які здійснювали відеофіксацію події, що мала місце у період часу із 17:20 год. до 17:30 год. 12.10.2025 року;

- протоколом огляду DVD-R диску від 10.11.2025 року з фототаблицею до такого;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.11.2025 року, проведеним слідчим СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 , з метою перевірки та уточнення відомостей по факту грабежу у магазині «Рукавичка» у м.Львові по вул.Замарстинівській, 43, яке мало місце 12.10.2025 року близько 17:25 год., з відеозаписом до такого;

Відеозапис слідчого експерименту переглянуто безпосередньо у судовому засіданні, невідповідностей не виявлено.

Стаття 84 КПК України визначає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Згідно статей 85 та 86 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Стаття 87 КПК України визначає, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, порушення права особи на захист.

Суд дотримався норм, визначених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу суд розглянув відповідно до вимог закону.

При оцінці представлених суду доказів, суд виходить з загальних принципів кримінального судочинства, статей 84, 85, 86, 89 КПК України, практики Європейського суду з прав людини та практики Верховного суду.

Оцінюючи здобуті у кримінальному провадженні та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд зазначає, що такі встановлюють факти, які мають значення для кримінального провадження, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та отримані у порядку, встановленому КПК України.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 21.10.2011 року у справі «Коробова проти України», відповідно до якої при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», який ґрунтується на достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновках.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.4 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує, що відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З огляду на викладене, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Окрім цього, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який відповідно до довідки КНП «Новояворівська лікарня імені Юрія Липи» Новояворівської міської ради №1535 від 22.10.2025 року на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, покарання у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування ст.69, 75 КК України суд не вбачає.

Суд також враховує, що ОСОБА_4 засуджений вироком Галицького районного суду м.Львова від 10.10.2025 року за ч.1 ст.296 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Відтак, на підставі ч.3 ст.72 КК України, вирок Галицького районного суду м.Львова від 10.10.2025 року слід виконувати самостійно.

Оскільки судом призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Згідно з п.2 ч.4 ст.374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про залік досудового тримання під вартою. За змістом ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Отже, початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід обчислювати з 21.10.2025 року - моменту фактичного затримання, відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 21.10.2025 року, та на підставі ч.5 ст.72 КК України, у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 21.10.2025 року до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Окрім цього, потерпілим ТОВ ТВК «Львівхолод» заявлено цивільний позов до цивільного відповідача - обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1707,84 грн.

Вирішуючи питання про цивільний позов ТОВ ТВК «Львівхолод», суд виходить з наступного.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 цього Кодексу особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як передбачено ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вищевикладене, цивільний позов ТОВ ТВК «Львівхолод» про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1707,84 гривень підлягає задоволенню, оскільки підтверджений матеріалами кримінального провадження та такий визнаний у повному обсязі обвинуваченим ОСОБА_4 .

Долю речових доказів слід вирішити, в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.370, 373, 374 КПК України,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з часу фактичного затримання, а саме з 21.10.2025 року.

Запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.

Вирок Галицького районного суду м.Львова від 10.10.2025 року, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст.296 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. - виконувати самостійно.

Речові докази - DVD-R диски - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК «Львівхолод» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТВК «Львівхолод» матеріальну шкоду в розмірі 1707 (одна тисяча сімсот сім) грн. 84 коп.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1