Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №465/7154/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/7154/26

Провадження 2-а/465/182/26

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – Мартьянової С.М.

з участю секретаря судового засідання – Штокало С.-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі свого представника звернулася до суду через систему «Електронний суд» із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якій просила суд визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7560325 від 16.07.2026р., якою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 грн. за с.122 ч.2 КУпА. Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову посилається на те, що 16 липня 2026 року щодо позивача ОСОБА_1 інспектором Берегівського районного відділу ГУНП у Закарпатській області майором поліції Ляхом В.І. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №7560325, якою накладено штраф у розмірі 510 грн. за с.122 ч.2 КУпАП

Зі змісту даної постанови вбачається, що ОСОБА_1 16.07.2026 о 16-44 в м. Берегово, по вулиці Дідівській на автодорозі Берегово Дийда не ввімкнула світло фар за межами населеного пункту, чим порушила п.9.8 ПДР.

Дії відповідача щодо складення вище вказаної постанови позивач вважає безпідставними та необґрунтованими, а саму постанову безпідставною.

На всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Тобто для факту невиконання чи порушення водієм п.9.8. істотною та обов`язковою умовою є рух транспортного засобу поза населеним пунктом.

Відповідно до розділу 33 ПДР кінець населеного пункту має бути позначений дорожнім знаком 5.50 "Кінець населеного пункту" або дорожнім знаком 5.52.

Інформації щодо наявності таких дорожніх знаків постанова не містить.

Проте, як вбачається із самої оскаржуваної постанови, місцем скоєння порушення є «м. Берегове, вул. Дідівська». Місце розгляду справи «м. Берегове, вул. Дідівська». Різниця між часом складення постанови (16.07.2026 16:48:48) і виявлення порушення (16.07.2026 16:44:52) лише 4хв, що виключає переміщення чи складення постанови в іншому місці. Окрім того, відповідно до ч.1. ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, а отже у такому випадку і постанова виноситься за місцем вчинення порушення. Тобто працівник поліції дійшов висновку, що п.9.8. в частині «не ввімкнула світло фар за межами населеного пункту» ОСОБА_1 могла порушити перебуваючи в місті Берегово в межах населеного пункту.

В діях ОСОБА_1 взагалі відсутнє інкриміноване порушення п.9.8 ПДР, і як наслідок склад будь якого адміністративного правопорушення, в т.ч. передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а винесення щодо ОСОБА_1 постанови серія ЕНА №7560325 є безпідставним та незаконним.

У зв`язку з вищевикладеним позивач і була змушена звернутися до суду з даними позовними вимогами.

Ухвалою суду від 31.07.2026 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

07.08.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, зокрема, що виходячи із змісту оскаржуваної постанови, особою, яка її винесла, було встановлено, що 16.07.2026 року о 16 год 44 хв, в м. Берегове по вулиці Дідівській на автодорозі Берегово Дийда, водій транспортного засобу «Nisan micra», номерний знак НОМЕР_1 , позивач керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом та денних ходових вогнів, чим порушив п.9.8 ПДР України.

За приписами пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами пункту 9.8. Правил дорожнього руху, під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається, ближнє світло фар повинно бути увімкнене.

Згідно з пунктом 9.1 ПДР України попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

Тобто, перелік попереджувальних сигналів у розумінні ПДР є вичерпним.

Згідно з пунктом 1.10 ПДР денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби.

Ближнє світло фар також відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів. Правило пункту 9.8 ПДР фактично визначає порядок їх використання протягом певного періоду року на рівні із вимогами розділу 19 ПДР (користування зовнішніми світловими приладами), незважаючи на положення пункту 9.1 ПДР, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом.

У розумінні положень абз. 1 пункту 9.8 ПДР увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є попереджувальним сигналом тільки під час руху механічних транспортних засобів у світлу пору доби з метою позначення транспортного засобу, що рухається: у колоні; на маршрутних транспортних засобах, що рухаються по смузі, позначеній дорожнім знаком 5.8, назустріч загальному потоку транспортних засобів; на автобусах (мікроавтобусах), що здійснюють перевезення організованих груп дітей; на великовагових, великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів; на транспортному засобі, що буксирує; у тунелях.

Інших випадків віднесення ближнього світла фар у світлу пору доби до попереджувальних сигналів не передбачено.

В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах можна ввімкнути дальнє світло фар або додатково протитуманні фари за умови, що це не буде засліплювати інших водіїв.

Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувана постанова є обґрунтованою, викладені в ній обставини підтверджуються належними доказами та дії позивача в останній кваліфіковано у відповідності до вимог КУпАП та ПДР України.

26.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він, зокрема, зазначив, що відзив не містить жодного доводу, факту і тим більше доказу на спростування вимог позовної заяви, а лише намагання ввести суд в оману щодо наявності доказів провини позивача.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 16.07.2026 о 16-44 в м. Берегово, по вулиці Дідівській на автодорозі Берегово Дийда не ввімкнула світло фар за межами населеного пункту, чим порушила п.9.8 ПДР.

Тобто ключовим істотним та обов`язковим є саме факт руху ТЗ поза межами населеного пункту. За інших умов порушення водієм п.9.8. ПДР не може мати місця.

Факт руху ТЗ під керуванням позивача поза межами населеного пункту не доведений і не підтверджений жодним доказом ні при складенні оскаржуваної постанови, ні у поданому відповідачем відзиві.

Як зазначено у позовній заяві, на шляху руху позивача відсутні дорожні знаки 5.50 "Кінець населеного пункту" або дорожній знак 5.52., із самої оскаржуваної постанови, місцем скоєння порушення є саме місто «м. Берегове, вул. Дідівська», як і місце розгляду справи «м. Берегове, вул. Дідівська».

У разі якби відповідач дійсно була зупинена поза населеним пунктом, то місце вчинення правопорушення мало б бути вказано як – автодорога (назва)-кілометровий знак+кількість метрів. Проте у постанові чітко вказана вулиця Дідівська в м. Берегово. Тож позиція відповідача у цій частині є неспроможною та суперечить Закону України «Про автомобільні дороги».

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, своє ставлення до позовних вимог виклав у відзиві на позовну заяву, в якому просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 16.07.2026 серії ЕНА № 7560325 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 16.07.2026 року о 16 год. 44 хв. в місті Берегове по вулиці Дідівська на автодорозі Берегово Дийда не ввімкнула ближнє світло фар за межами населеного пункту. Відео 569/6, чим порушила п. 9.8 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.7КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Наявність події правопорушення має доводитись шляхом надання доказів, так статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 9.8 ПДР на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.9.8ПДР України, а саме керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів поза населеним пунктом.

Однак, зафіксовані стороною відповідача обставини викликають обґрунтований сумнів в тому, що позивач ОСОБА_1 допустила таке порушення правил дорожнього руху як, рух транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкнення денних ходових вогнів, чи без увімкненого ближнього світла фар.

Будь-якого підтвердження порушення правил дорожнього руху (п. 9.8 ПДР) на ділянці автодороги, де позивача ОСОБА_1 , було зупинено, тобто поза межами дорожнього знаку «кінець населеного пункту» стороною відповідача не надано. Також в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на докази місця вчинення, місця знаходження вказаних дорожніх знаків та зони їхньої дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги, що надало б можливість встановити фактичні обставини вчинення правопорушення.

На підтвердження правомірності оскаржуваної постанови представник відповідача надав суду відеозапис з бодікамери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, була зупинена працівником поліції, який повідомив їй, що вона вчинила адміністративне правопорушення та її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП, штраф 510,00 грн.

Однак, з зазначеного відеозапису не вбачається, що водій ОСОБА_1 дійсно керувала транспортним засобом марки «Nissan Micra», р/н НОМЕР_2 , без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом. На відеозаписі не зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення. При цьому, відповідачем не наведено обставин "керування ТЗ без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом", не зазначено, чому поліцейський прийшов до такого висновку та на підставі яких фактичних даних.

Крім того, відеозапис з бодікамери не містять інформації щодо місця розташування дорожніх знаків 5.49 «Початок населеного пункту», 5.50 «Кінець населеного пункту» та зони їхньої дії в кілометровій відмітці зазначеної автодороги.

Крім того, стороною позивача долучено відеозапис із автомобільного відеореєстратора, який спростовує твердження відповідача та підтверджує, що позивач не залишала меж населеного пункту.

З огляду на викладене суд констатує, що стороною відповідача не доведено належними, достатніми та допустимими доказами, юридичного факту вчинення позивачем порушення п. 9.8 Правил дорожнього руху України.

Згідно з п. 1 ст. 247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статтею 252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 62Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Статтею 280КУпАП визначено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Тому з огляду на вищевикладене суд зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували доводи позивача в обґрунтування відсутності в його (її) діях складу адміністративного правопорушення. Тобто, відповідач, будучи суб`єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, не довів правомірність оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 293КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 90КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд прийшов до висновку, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху не надано, а тому постанова серії ЕНА №7560325 від 16.07.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст.286 КАС України слід скасувати рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7560325 від 16.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням положень ч. 1 ст.139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 8,9,20,44,47,77,90,139, 143, 192,210-211,229,241-246,250 КАС України -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову серії №7560325 від 16.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст.122 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, ЄДРПОУ 40108913, місцезнаходження за адресою: м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці,13.

Cуддя Мартьянова С.М.