Рішення від 01 жовтня 2026 р. у справі №337/3652/26 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/3652/26

Номер провадження 2/337/2765/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокум. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гнатик Г.В., за участі секретаря Сьомченко А.А., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Мамедова Т.К., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 30 вересня 2022 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав ОСОБА_3 в борг грошові кошти в сумі 20000 доларів США, що в перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позову становить 885534,00 грн., а Відповідач зобов`язався повернути вказану суму в повному обсязі у строк до 30 вересня 2025 року. На підтвердження укладання договору відповідач власноручно склав та передав позивачу боргову розписку.

Відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув, у зв`язку із чим позивач просить стягнути заборгованість за розпискою у сумі еквівалентній 20000 доларів США за курсом Національного банку України на день здійснення платежу (виконання рішення) та судові витрати.

Ухвалою судді Хортицького районного суд м. Запоріжжя від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження по справі.

10.07.2026 засобами поштового зв`язку від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про визнання позову, в якій він підтвердив, що дійсно 30.09.2022 взяв у ОСОБА_1 гроші в борг у сумі 20000 дол. США, але повернути до цього часу не зміг.

05.08.2026 засобами поштового зв`язку від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява, в якій він заперечував проти стягнення з нього на користь позивача судових витрат, оскільки є особою з інвалідністю та відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір « звільнений від сплати судового збору. Просив компенсувати судові витрати позивачу за рахунок держави.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи до підготовчого судового засідання не прибув, в заяві від 10.07.2026 просив про розгляд справі за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Представник відповідача адвокат Мамедов Т.К. до підготовчого судового засідання прибув, проти задоволення позову не заперечував, оскільки позовні вимоги відповідачем визнано в повному обсязі та він є особою звільненою від сплати судового збору, просив понесені судові витрати компенсувати позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд, заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Як передбачено статтями 1046-1048 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як визначено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати боргу за договорами позики відповідач порушує покладені на себе зобов`язання.

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно до правового висновку викладеному у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі № 6-1103цс16 досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Зміст розписки, що міститься в матеріалах справи, свідчить про те, що 30 вересня 2022 року ОСОБА_3 отримав у борг кошти в сумі 20000 доларів США. Розпискою також визначений строк повернення боргу – 30 вересня 2025 року.

Судом встановлено, що розписка від 30.09.2026 про отримання коштів підписана позичальником ОСОБА_3 . Оригінал розписки зберігається у позивача ОСОБА_1 .

Цією розпискою підтверджується, що між сторонами укладений договір позики.

Суд приймає її в якості доказу укладання договору позики, його умов та факту отримання боржником коштів.

У визначений термін відповідач не повернув борг, що підтвердив у своїй заяві від 10.07.2026, про також свідчить наявність оригіналу розписки у позивача.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За змістом ч. 2 ст. 533 ЦК України сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Спеціального порядку визначення суми, яка підлягає сплаті у гривнях, сторони в укладеному ними договорі не погодили.

Оскільки позика була надана в іноземній валюті доларах США, то суд стягує з позичальника таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику.

Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що в разі наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення. Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24).

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а з ОСОБА_3 підлягає стягненню борг в сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США за курсом НБУ на день здійснення платежу (виконання рішення).

Враховуючи наведене і визнання позову відповідачем, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При подачі позовної заяви до суду позивач по справі сплатив судові витрати при розгляді справи, а саме судовий збір у сумі 8855,34 грн.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією ID: 1515-4350-3014-1987 від 27.05.2026 про сплату судового збору у розмірі 8855,34 грн.

Враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про необхідність зобов`язання Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору.

Крім того відповідно до матеріалів справи відповідач ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 657238.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Отже, відповідач звільнений від сплати судового збору. При цьому, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, позивачу слід компенсувати 50 відсотків судових витрат за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) борг за борговою розпискою від 30 вересня 2022 року в сумі еквівалентній 20000 (двадцять тисяч) доларів США за офіційним курсом НБУ на день здійснення платежу (виконання рішення).

Компенсувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4427,67 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять сім грн. 67 коп.).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), 50 відсотків сплаченого за квитанцією ID: 1515-4350-3014-1987 від 27.05.2026 року судового збору, в розмірі 4427,67 грн. (чотири тисячі чотириста двадцять сім грн. 67 коп.).

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В.Гнатик