Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №309/763/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/763/26

Провадження № 2/309/381/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Кемінь В.Д.,

за участю секретаря судових засідань Плиска А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 р. представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, згідно якого просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №Б/Н від 27.04.2015 року в розмірі 36218,68 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 27.04.2015 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Б/Н, згідно якого банк надав позичальнику можливість користуватись кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту, який збільшився до 40000 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав згідно Довідки про видані картки кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 08/18, тип – Універсальна.

Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи.

Після спливу строку дії першої картки Відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 31.05.2019 кредитну картку номер – НОМЕР_2 , строк дії 04/23, тип – Універсальна; 27.05.2022 кредитну картку № НОМЕР_3 , строк дії 05/26, тип – Універсальна.

Також, в зв`язку зі змінами у законодавстві – впровадженні нормами закону «Про споживче кредитування» паспорту споживчого кредиту - клієнт підписав паспорт споживчого кредиту від 27.05.2022 р., в якому також є інформація про відсоткові ставки по кредитування по картковим рахункам. Також, 27.05.2022 р. Відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Починаючи з 27.05.2022 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної Відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п.1.3. у розмірі 42%.

25.06.2024 року Відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDNWFC00016779598_01 до Кредитного договору від 25.06.2024 року. Відповідно до п.1. Додаткової угоди Сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: 1. Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; 2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди ( п.п.1.1., 1.2.) 3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п.1.2., 1.3. Договору). 4. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.

Згідно п.2. Додаткової угоди Сторони узгодили, що в разі порушення Відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі.

В процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 02.02.2026 року має заборгованість в розмірі 36218,68 грн., яка складається з наступного: 33744,82 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2473,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Ухвалою Хустського районного суду закарпатської області від 04 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

10.07.2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній зазначив, що відповідач категорично не погоджується з нарахованою сумою боргу.

Також зазначив, що відповідач ОСОБА_1 дійсно 27.04.2015 р. звернувся до Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» з метою відкриття карткового рахунку для здійснення видаткових операцій, у зв`язку із чим було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Однак, анкета-заява від 27.04.2015 р. не містить жодної згадки щодо відсоткової ставки. Окрім анкети-заяви на отримання картки для власного використання та власних розрахунків Відповідач жодних документів не підписував.

Заперечив проти наданого Банком до суду «Умови та правила надання банківських послуг», оскільки вони відрізняються від викладених на банківському сайті https://privatbank.ua/.

З «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» позичальник не був ознайомлений та не підписував їх, що підтверджується відсутністю підпису позичальника на вказаних Умовах, а тому вказані документи не можна вважати частиною кредитного договору.

В подальшому, 27.05.2022 р. з метою узгодження нових умов кредитування між Банком та Відповідачем було підписано оновлену заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Оновлена заява містила умови щодо відсоткової ставки. Відтак, нарахування Банком відсоткової ставки за період з 27.05.2022 р. – є законним. В той же час, відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк» нараховував проценти з 27.04.2015 р., що є незаконним, оскільки анкетою від 27.04.2015 р. – не було погоджено жодну відсоткову ставку. До відома позичальника було доведено наявність відсоткової ставки та погоджено вказану ставку – лише з 27.05.2022 р.

Просив зарахувати нараховані відсотки за період з 27.04.2015 р. по 27.05.2022 р. в рахунок погашення тіла кредиту, оскільки банком було незаконно стягнуто проценти на загальну суму 7800,00 грн.

Враховуючи наведене просив відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення заборгованості в розмірі 36 218,68 грн., зарахувати вже сплачені ОСОБА_1 відсотки за період з 27.04.2015 р. по 27.05.2022 р. в розмірі 7800,00 грн. в рахунок погашення наявної заборгованості ОСОБА_1 ; стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн.

29.07.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої останній заперечив проти тверджень відповідача та зазначив, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначив що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання.

Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку Договорі банківського обслуговування в цілому. Особистим підписом відповідач засвідчив, що «Я згоден з тим, що ця заява, разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг».

Отже, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить.

На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 40 000,00 грн.

Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3,6% в місяць або 43,2% на рік. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки – 42%. У процесі користування кредитним рахунком клієнту були завжди доступні у вільному доступі на сайті банку та у додатку Приват24 умови обслуговування кредитних карток, які банк постійно пропонує клієнту для ознайомлення огляду кожного наступного разу, коли відбуваються навіть незначні зміни.

У процесі користування рахунком 27.05.2022 р. Відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (копія додається до позовної заяви), на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_3 , строк дії - 05/26, тип Універсальна, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Тобто, Відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування зокрема щодо сплати відсотків.

Починаючи з 27.05.2022 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної Відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п.1.3. у розмірі 42%. При цьому за погодженою ставкою Банком нараховано відсотків у розмірі 2473,86 грн.

У зв`язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії російської федерації, Банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 р. відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру.

25.06.2024 року Відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDNWFC00016779598_01 до Кредитного договору від 25.06.2024.

Відповідно до п.1. Додаткової угоди Сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п.1.2., 1.3. Договору). Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами.

Позивач також заперечив заявлені відповідачем до стягнення судові витрати та зазначив, що до відзиву Відповідачем не було надано акту виконаних робіт адвокатом, не розписано детально ні витраченого часу ні суми окремо виконаних дій з надання правничої допомоги. Тому Позивач не може детально вивчити та належно оцінити, і погодитись із сумою витрат зазначених Відповідачем.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, у випадку його неявки у судове засідання.

В судове засідання відповідач та його представник не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, заяв та клопотань не подали.

За заявою представника позивача, у зв`язку із відсутністю інших учасників справи суд вважає, що справу можливо вирішити у без фіксування судового процесу в порядку ст.247 ЦПК України.

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

27.04.2015 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Б/Н, що підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.

Так, 27.04.2015 року Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг /т.1, а.с.63/. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що Відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку Договорі банківського обслуговування в цілому.

Згідно умов кредитного договору банк надав позичальнику можливість користуватись кредитними коштами у вигляді встановленого кредитного ліміту.

Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач, згідно Довідки про видані картки, отримав кредитні картки, а саме: 18.08.2014 кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії 08/18, тип – Універсальна; 31.05.2019 кредитну картку номер – НОМЕР_2 , строк дії 04/23, тип – Універсальна; 27.05.2022 кредитну картку № НОМЕР_3 , строк дії 05/26, тип – Універсальна.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 від 04.02.2026 №0000005209460979, кредитний ліміт за договором збільшився до 40000 грн..

27.05.2022 р. Відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Починаючи з 27.05.2022 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної Відповідачем Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п.1.3. у розмірі 42%.

25.06.2024 року Відповідач підписав у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Додаткову угоду №SAMDNWFC00016779598_01 до Кредитного договору від 25.06.2024 року. Відповідно до п.1. Додаткової угоди Сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: 1. Тип кредиту - невідновлювана кредитна лінія; 2. Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди ( п.п.1.1., 1.2.) 3. Процентна ставка, відсотків річних: 12,0% (п.п.1.2., 1.3. Договору). 4. Мінімальний платіж зменшено до 1% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн. щомісячно протягом перших шести календарних місяців з дати укладення цієї додаткової угоди, із збільшенням до 3% починаючи із 7 місяця календарного місяця з дати укладення цієї додаткової угоди до дати повного погашення кредиту.

Згідно п.2. Додаткової угоди Сторони узгодили, що в разі порушення Відповідачем зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, на підставі ст.ст.212, 611, 651 Цивільного кодексу України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов`язаний повернути Банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Відповідач, користувався кредитним лімітом, однак на момент звернення позивача в суд грошові кошти за кредитним договором не повернув та не сплатив інші суми, передбачені кредитним договором, а тому заборгованість відповідача згідно наданих Банком розрахунків заборгованості за кредитним договором №Б/Н від 27.04.2015 року станом на 04.02.2026 року, виписки за договором №б/н за період з 18.08.2014 року по 04.02.2026 року складає у розмірі 36218,68 грн., з яких: 33744,82 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2473,86 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд констатує, що у даному випадку договір про надання кредиту підписаний відповідачем ОСОБА_1 , тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами (карткою) та вчиняв дії щодо часткової сплати заборгованості за кредитним договором протягом періоду кредитування, що підтверджується випискою за договором №б/н за період з 18.08.2014 по 04.02.2026 року /а.с.67-85, том 1/.

Суд також враховує, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідач, зокрема, не заперечує та не спростовує факту отримання карток та встановлення кредитного ліміту АТ КБ «Приватбанк», а також користування таким кредитним лімітом.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути також заборгованість за відсотками, а відповідач заперечив проти зарахування суми в розмірі 7800 грн. в рахунок погашення позивачем заборгованості за відсотками у період з 27.04.2015 року по 27.05.2022 року.

У анкеті-заяві позичальника від 27.04.2015 року процентна ставка не зазначена, тобто між сторонами відсутня згода щодо істотних умов договору, зокрема розміру відсотків у якості плати за користування грошовими коштами, що у свою чергу свідчить про неможливість застосування вказаного банком у розрахунку розміру відсотків за користування коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, зокрема, посилався на Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, суд вважає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила і саме у вказаній редакції розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірі, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим Банком в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд також підкреслює, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року в справі №342/180/17.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі №201/10403/19 вказано, що положення Закону №1734-VIII допускають те, що укладення договору про споживчий кредит може бути пов`язане з необхідністю отримання споживачем додаткових чи супутніх послуг кредитодавця або третіх осіб, але вимагають, щоб відомості про це були відображені у паспорті споживчого кредиту, з яким кредитодавець має ознайомити позичальника у письмовій формі до укладення договору про споживчий кредит. Інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, зокрема, розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються за невиконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, має бути зазначена у такому договорі.

Відповідно до положень частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином не знайшли свого підтвердження аргументи позивача про те, що під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 3,6% в місяць або 43,2% на рік.

Судом також враховується, що позивачем не надано будь-яких інших документів, які б підтверджували встановлення сторонами за кредитним договором відсоткової ставки за користування кредитом у період з 27.04.2015 року по 27.05.2022 року.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини. Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.

При цьому суд позбавлений можливості самостійно збирати докази. Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Велика Палата Верховного Суду у справі №342/180/17 від 03 липня 2019 року також зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог позивач не надав належних доказів, які підтверджують встановлення сторонами відсоткової ставки за користування кредитом, які були б передбачені наявним у матеріалах справи кредитним договором у період з 27.04.2015 року по 27.05.2022 року, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі, вказаному у наданих позивачем розрахунках заборгованості за кредитним договором у період з 27.04.2015 року по 27.05.2022 року, проти якого заперечує відповідач – 7800 грн.

Додані до позовної заяви розрахунки заборгованості за договором не є належними доказами наявності заборгованості за відсотками у період з 27.04.2015 року по 27.05.2022 року у розмірі, проти якого заперечує відповідач – 7800 грн., оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей та посилань щодо встановлення між сторонами відсоткової ставки за користування кредитом у вказаний період.

З цих причин, надані позивачем розрахунки заборгованості за кредитним договором станом на 31.05.2015 року, станом на 31.03.2019 року та станом на 02.02.2026 року в частині нарахування відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі, проти якого заперечує відповідач – 7800 грн., не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому не можуть братись судом до уваги.

Встановивши вказані обставини під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для списання з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитними коштами в цій сумі, суд дійшов висновку про безпідставність таких дій відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 27.04.2015 року.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору, у зв`язку з чим позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками, задоволенню не підлягають через недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в цій частині, зокрема з того, що відсутні докази погодження сторонами істотних умов кредитного договору в письмовій формі, як це передбачено нормами ст.ст.207, 1055 ЦК України.

В іншій частині надана суду виписка за картковим рахунком позичальника, якій надано оцінку у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджує обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

Таким чином, нараховані позивачем відсотки з 27.05.2022 р. по 02.02.2026, по погашенню яких наявна заборгованість у відповідача, заявлені до стягнення у розмірі 2473,86 грн. – підлягають стягненню.

Таким чином, наведені відповідачем доводи не спростовують факту порушення ним умов кредитного договору та не можуть бути підставою для звільнення позичальника від обов`язку з повернення кредитних коштів, відмови в позові в повному обсязі.

Доказів повернення кредитних коштів в повному обсязі відповідачем суду не надано.

Даних на спростування зазначених обставин матеріали справи не містять.

Ураховуючи вимоги статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Щодо інших доводів та аргументів сторін суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «RuizTorija v. Spain», заява серія A №303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Відповідно до рішення «Проніна проти України» №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; хоча судді мають можливість, а інколи зобов`язані вчиняти певні дії з власної ініціативи, судді повинні давати відповідь лише на належні доводи, які здатні вплинути на вирішення спору (пункт 39); виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Дотримуючись вищевикладених норм та рекомендацій, суд вважає за можливе не надавати відповіді у рішенні на інші аргументи і доводи сторін у справі, оскільки вони не впливають на правильне вирішення спору.

У зв`язку із цим суд вважає, що суми погашення за кредитним договором: за період з 27.04.2015 по 27.05.2022 року, зараховані позивачем в погашення заборгованості за відсотками в розмірі 7800 грн., проти якої заперечує відповідач, – на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України слід зарахувати в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та простроченими відсотками, в порядку ст.19 Закону України «Про споживче кредитування», а відтак, розмір боргу в цій частині підлягає зменшенню на 7800 грн.

За таких підстав, позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту підлягають частковому задоволенню, в розмірі 28 418,68 грн. В іншій частині позовних вимог: про стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 2473,86 грн. та про стягнення заборгованості за тілом кредита в розмірі 5 326,14 грн., – слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 089,03 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо вимоги відповідача про стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень ч.1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.3 ст.137 Цивільного процесуального кодексу України)

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Відповідачем не було надано суду акту виконаних робіт адвокатом, не розписано детально ні витраченого часу, ні суми окремо виконаних дій з надання правничої допомоги, не було надано доказів на підтвердження порядку оплати наданих послуг та їх фактичної сплати відповідачем.

У відповідності до Постанови ВС у справі №922/2604/20 від 20.07.2021 року , відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Тому суд вважає, що відповідачем не підтверджено підстав надання йому правової допомоги, їх розміру та підстав здійснення ним оплат відповідних витрат на правову допомогу.

Таким чином, вимоги відповідача в частині стягнення витрат на правову допомогу не підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.207,509,526, 551, 626, 628, 633, 634, 1047-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.12, 13, 15, 16, 19, 141, 274, 276, 277 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №бн від 27.04.2015 року у розмірі 28 418,68 грн., що складається із: 28 418,68 грн. – заборгованості за тілом кредиту.

В іншій частині позовних вимог: про стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 2473,86 грн. та про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 326,14 грн., – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 089,03 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Решту судового збору в розмірі 573,37 грн. покласти на позивача.

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 – Працевитого Г.О. про стягнення з позивача витрат на правову допомогу в розмірі 3500 грн. по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Судове рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Хустського

районного суду: Кемінь В. Д.