Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №309/2689/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/2689/26

Провадження № 2/309/1457/26

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі головуючого судді Кемінь В.Д.

за участю секретаря судового засідання Плиска А.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Хуст цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи без самостійних вимог Хустське державне підприємство технічної інвентаризації, приватний нотаріус Хустського нотаріального округу Рошинець Наталія Павлівна про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_2 в інтересах якої діє піклувальник ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , де треті особи без самостійних вимог: Хустське державне підприємство технічної інвентаризації, приватний нотаріус Хустського нотаріального округу Рошинець Наталія Павлівна про визнання права власності в порядку спадкування. Посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , який був чоловіком позивача ОСОБА_1 та батьком неповнолітнього позивача ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина за законом, в тому числі на спадкове майно на частку житлової квартири, що розташована в АДРЕСА_1 .

Позивач по справі ОСОБА_1 діючи в інтересах неповнолітнього позивача ОСОБА_2 , як її піклувальник відповідно до рішення виконавчого комітету Хустської міської ради №426 від 29.08.2025 року, у визначений шестимісячний термін подала заяву до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Рошинець Н.П. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Приватним нотаріусом було заведено спадкову справу та визначено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , якими є ОСОБА_1 та його неповнолітня дочка ОСОБА_2 .

Померлому ОСОБА_4 належала на праві власності 1/3 частки житлової квартири, що розташована в АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.07.2006 року та 1/9 частки ( 1/3 з одної третьої ) частки після смерті його дружини ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.12.2012 року. Тобто загальна частка, яка належала померлому ОСОБА_4 у даній квартирі 1/3+1/9=4/9 частки.

Отже, позивач ОСОБА_1 як дружина померлого має право на 1/2 частки вище вказаної житлової квартири від 4/9 частки квартири, що належала померлому, що становить 2/9 частки квартири. Також неповнолітній позивач ОСОБА_2 , як дочка померлого, також має право на 1/2 частки квартири від 4/9 частки, що належали померлому і що становить 2/9 частки. При цьому позивачу ОСОБА_2 належить ще 1/9 частки даної квартири відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2012 року, після смерті матері, яка не була зареєстрована за позивачем. А тому частка позивача ОСОБА_2 складає 2/9 +1/9 =3/9 частки.

При вивченні документів приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н.П. було виявлено ряд розбіжностей у правовстановлюючих документах по причині яких неможливо видати позивачам свідоцтво про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду для вирішення даного питання. Також відомості про реєстрацію права власності на дану квартиру не було внесено до державного реєстру нерухомого майна та такі відомості відсутні і по причині розбіжностей здійснити реєстрацію не можливо на даний час.

Ухвалою Хустського районного суду від 23 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 9 год. 50 хв. 6 жовтня 2026 року у відкритому судовому засіданні у Хустському районному суді.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 та неповнолітній позивач ОСОБА_2 не з`явилися. Адвокат Томищ М.С. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивачів та їх представника. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги визнає, в задоволенні позовних вимог не заперечує.

Третя особа Хустське державне підприємство технічної інвентаризації подало заяву від 05.10.2026 року про розгляд справи без участі представника Хустського ДПТІ та про відсутність заперечень щодо задоволення позову у повному обсязі.

Третя особа приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Рошинець Н.П., подала до суду заяву від 27.08.2026 року про розгляд справи без її участі заперечень щодо визнання права власності на нерухоме майно вказане у позовній заяві не має.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ними позову прийнято судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою учасників справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті, без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов`язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачами, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим Хустським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хустському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції 24 липня 2025 року.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Хустського районного управління юстиції Закарпатської області 8 травня 2012 року його дружина ОСОБА_5 померла до дня його смерті.

Відповідно до свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 серія НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Хустського районного управління юстиції Закарпатської області 05 лютого 2010 року, в графі батько Вказано ОСОБА_4 , в графі мати вказано ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Хустського районного управління юстиції у Закарпатській області 19 серпня 2014 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 19 серпня 2014 року було укладено шлюб.

Після смерті ОСОБА_4 , який був чоловіком позивача ОСОБА_1 та батьком неповнолітнього позивача ОСОБА_2 відкрилася спадщина за законом, в тому числі на спадкове майно на частку житлової квартири, що розташована в АДРЕСА_1 .

Позивач по справі ОСОБА_1 діючи в інтересах неповнолітнього позивача ОСОБА_2 , як її піклувальник відповідно до рішення виконавчого комітету Хустської міської ради №426 від 29.08.2025 року, у визначений шестимісячний термін подала заяву до приватного нотаріуса Хустського нотаріального округу Рошинець Н.П. про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Приватним нотаріусом було заведено спадкову справу та визначено коло спадкоємців після смерті ОСОБА_4 , якими є ОСОБА_1 та його неповнолітня дочка ОСОБА_2 .

До дня смерті ОСОБА_4 належала на праві власності 1/3 частки житлової квартири, що розташована в АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.07.2006 року та 1/9 частки ( 1/3 з одної третьої ) частки після смерті його дружини ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 07.12.2012 року. Тобто загальна частка, яка належала померлому ОСОБА_4 у даній квартирі 1/3+1/9=4/9 частки .

Позивач ОСОБА_1 як дружина померлого має право на 1/2 частки вище вказаної житлової квартири від 4/9 частки квартири, що належала померлому ОСОБА_4 , що становить 2/9 частки квартири. Також неповнолітній позивач ОСОБА_2 , як дочка померлого, має право на 1/2 частки квартири від 4/9 частки, що належали померлому ОСОБА_4 і що становить 2/9 частки. При цьому позивачу ОСОБА_2 належить ще 1/9 частки даної квартири відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2012 року, після смерті матері ОСОБА_5 , яка не була зареєстрована за позивачем. А тому частка позивача ОСОБА_2 складає 2/9+1/9=3/9 частки. У свідоцтві про право на спадщину виданого померлому ОСОБА_4 спадкова справа №42/2012 вказано, що квартира на 3 житлові кімнати загальною площею 64, 4 метри квадратні та житловою площею 39,4 квадратні метри. Відповідно до замовленої технічної інвентаризації 05.01.2026 року та технічного паспорта №1724 від 05.01.2026 року після проведеної інвентаризації з виїздом на місце, було встановлено, що вказана квартира має дві житлові кімнати загальною площею 55,2 квадратні метри та житлова площа складає 29,0 квадратних метрів, що суттєво відрізняється від відомостей, що містяться у правовстановлюючому документі - свідоцтві про право на спадщину .

Відповідно до відповіді Хустського ДПТІ від 15.07.2026 року за №729 вказано, що 20.07.2006 року Хустським ДПТІ виготовлено та видано співвласникам квартири ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 технічний паспорт на 3 кімнатну квартиру загальною площею 64,4 кв. метри, житловою площею 39,4 кв. метри, тоді як фактично квартира АДРЕСА_1 являється 2-х кімнатною квартирою, а її площа становить - загальна 55,2 кв. метри, житлова 29 кв.метри, що підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи та технічним паспортом №1724 від 05.01.2026 року. Крім того виявлено, що технічний паспорт від 20.07.2006 року містить план квартири та експлікацію, які не належать 2-х кімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_2 . Зазначена помилка технічних параметрів квартири була перенесена в реєстр прав власності на нерухоме майно. Таким чином 20.07.2006 року під час виготовлення технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 було допущено описану вище технічну помилку, яка призвела до неправильних даних у реєстраційних даних, а також у правочинах, які проводилися з даним майном .

Інших спадкоємців, що мають право на спадщину та фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 окрім позивачів не має, є співвласник даної квартири ОСОБА_3 , якому також належить частка в даній квартирі, а тому його залучено до участі в справі, оскільки вирішення даної справи може стосуватися прав цього співвласника та він позов визнав.

За таких обставини приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу Рошинець Н.П. не може бути видано свідоцтво про право на спадщину на частку житлової квартири, що належала ОСОБА_4 .

Таким чином позивачі не мають можливості оформити спадщину через нотаріальну контору через суттєві розбіжності у правовстановлюючих документах та технічному паспорті на спадкову житлову квартирі та даних внесених до державного реєстру нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною першою ст.1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці другому пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Положеннями ст. ст. 316, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. У відповідності до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно положень ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.328 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

За наведених вище обставин судом було встановлено, що Хустським ДПТІ було допущено описану вище технічну помилку, яка призвела до неправильних даних у реєстраційних даних, а також у правочинах, які проводилися з спадковим майном та виданих свідоцтвах про право на спадщину, що в результаті є перешкодою для видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину на частки на які вони мають право як спадкоємці, що належно прийняли спадщину та є порушенням їх прав.

За таких встановлених у підготовчому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачами вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1268, 1270, 1274 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 право власності на 2/9 частки житлової квартири АДРЕСА_2 , яка складається з 2 (двох ) житлових кімнат загальною площею 55,2 квадратних метрів та житловою площею 29,0 квадратних метрів та визнати за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 право власності на 339 частки житлової квартири АДРЕСА_2 , яка складається з 2 (двох) житлових кімнат загальною площею 55,2 квадратних метрів та житловою площею 29,0 квадратних метрів, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Хустського

районного суду: Кемінь В. Д.