Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №299/3727/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3727/26

Номер провадження 2/299/1832/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючого - судді Дочинця С.І., при секретарі Роман К.С., розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Виноградівського районного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач –ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 807720875 від 26.01.2021 у розмірі 33 933,92 грн, а також судових витрат, зокрема судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.01.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 807720875 на суму 9 500,00 грн в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора MNV63RX3. За твердженням позивача, відповідачка самостійно зареєструвалася на сайті первісного кредитора, заповнила заявку на отримання кредиту, пройшла верифікацію, ознайомилася з умовами кредитування та підписала договір одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та перерахував відповідачці кредитні кошти в сумі 9 500,00 грн, однак остання не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.

Право вимоги за кредитним договором, як зазначає позивач, послідовно перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та реєстру прав вимоги № 127 від 29.03.2021, надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021, а в подальшому – до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу № 05/06/25-Е від 05.06.2025, реєстру боржників та акта приймання-передачі реєстру боржників від 05.06.2025. На підтвердження набуття права вимоги позивач посилається на відповідні договори факторингу, витяги з реєстрів, акти приймання-передачі, акти звірки та платіжні документи.

За розрахунком позивача, загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 33 933,92 грн, з яких 9 499,15 грн – заборгованість за тілом кредиту та 24 434,77 грн – заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом. Позивач стверджує, що відповідачка заборгованість не погашала, а після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» нові нарахування за кредитним договором не здійснювалися. Розмір заборгованості, за твердженням позивача, підтверджується розрахунками заборгованості, витягами з реєстрів прав вимоги та випискою з особового рахунку за період з 05.06.2025 до 15.06.2026.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 933,92 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, а справу розглянути в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс», про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду даної цивільної справи повідомлений належним чином шляхом надсилання судової повістки про виклик до суду в електронний кабінет, у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Натомість, в позовній заяві зазначає про розгляд справи за відсутності представника позивача, також не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином як шляхом надсилання судового виклику на зареєстровану адресу проживання, електронну адресу, вказану у матеріалах справи, так і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади. У судове засідання не з`явилася, однак через канцелярію суду подала заяву, у якій повідомляє, що вона не брала ніякий кредит, кошти не отримувала.

З огляду на належне повідомлення відповідача про розгляд справи, її неявку в судове засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до положень ч.1 ст.223 ЦПК України, розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних в ній письмових доказів.

Як вбачається із доданого до позову кредитного договору № 807720875 від 26 січня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 9 500,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальниця зобов`язалася повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору. Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надавався строком на один день від дати його отримання позичальницею. Пунктом 1.4.1 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом протягом дисконтного періоду за процентною ставкою 62,05 % річних, що становить 0,17 % від суми кредиту за кожний день користування ним. У разі продовження строку користування кредитом договором передбачено застосування індивідуальної процентної ставки в розмірі 620,50 % річних, а після закінчення дисконтного періоду за умов, визначених договором, — процентної ставки в розмірі 839,50 % річних. Відповідно до пункту 1.5 договору позичальниця зобов`язалася сплатити нараховані проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду, а згідно з пунктом 1.6 — повернути основну суму кредиту у встановлений договором строк. Відповідно до графіка розрахунків, що є додатком № 1 до договору, терміном платежу визначено 27 січня 2021 року, а загальна сума до сплати за дисконтною процентною ставкою становила 9 516,15 грн, з яких 9 500,00 грн — сума кредиту та 16,15 грн — проценти за користування ним. Договір передбачає можливість дострокового повернення кредиту, а також відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання його умов.

Як вбачається із довідки щодо виконання кредитного договору № 807720875 від 26 січня 2021 року, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ініціювало платіжну операцію з перерахування на користь ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 9 500,00 грн шляхом подання платіжної інструкції надавачу платіжних послуг. Платіжну операцію проведено через АТ «ОТП БАНК» як надавача платіжних послуг платника та АТ КБ «ПриватБанк» як надавача платіжних послуг отримувача. Згідно з довідкою, кошти в сумі 9 500,00 грн перераховано на платіжну картку відповідачки № 5168-75XX-XXXX-1688. Дата ініціювання платіжної інструкції — 26 січня 2021 року о 18:05:08, дата завершення платіжної операції — 26 січня 2021 року о 18:05:13.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 01.09.2026 року підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , а також виписку по рахунку за період 26.01.2021-31.01.2021, яка містить зарахування у сумі 9500,00 грн.

Крім того, судом установлено, що 28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язалося відступати ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права грошових вимог до боржників, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» — приймати такі права вимоги та передавати клієнту грошові кошти за плату на умовах договору. Право вимоги охоплювало як наявні, так і майбутні грошові вимоги за кредитними договорами. Згідно з пунктом 4.1 договору право вимоги переходило від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

На виконання зазначеного договору 29 березня 2021 року сторонами підписано реєстр прав вимоги № 127, відповідно до якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, визначеному в реєстрі. На підтвердження зазначених обставин позивачем надано витяг із реєстру прав вимоги, акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмета факторингової операції й обсягу переданих прав вимоги.

Крім того, 5 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01, за умовами якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язалося відступати фактору права вимоги за кредитними договорами, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» — приймати такі права вимоги та передавати клієнту грошові кошти за плату.

Відповідно до умов цього договору право вимоги охоплювало грошові вимоги за кредитними договорами, строк виконання яких настав, а також вимоги, що виникнуть у майбутньому. Договором також передбачено право фактора розпоряджатися набутими правами вимоги на власний розсуд, у тому числі відступати їх третім особам.

На виконання договору факторингу 5 серпня 2020 року 28 жовтня 2021 року сторонами підписано реєстр прав вимоги № 7, за яким ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, визначеному в реєстрі. На підтвердження переходу права вимоги позивачем надано витяг із зазначеного реєстру та платіжну інструкцію на підтвердження проведення розрахунків за договором факторингу.

У подальшому, 5 червня 2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язалося відступити, а ТОВ «ФК «ЕЙС» — прийняти права грошових вимог до боржників та здійснити фінансування на умовах договору.

Згідно з пунктом 1.2 зазначеного договору перехід прав вимоги від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до ТОВ «ФК «ЕЙС» відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор набуває статусу кредитора щодо відповідних боржників.

На виконання договору факторингу 5 червня 2025 року сторонами оформлено реєстр боржників № Б/Н, відповідно до якого до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором на загальну суму 33 933,92 грн. Факт передання відповідного права вимоги підтверджується витягом із реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників та платіжною інструкцією на підтвердження проведення розрахунків за договором факторингу.

На підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором позивачем подано відповідні договори факторингу, витяги з реєстрів прав вимоги та реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників, а також документи, що, за твердженням позивача, підтверджують проведення розрахунків між сторонами договорів факторингу.

Як вбачається із виписки з особового рахунку за кредитним договором № 807720875 від 26.01.2021, складеної ТОВ «ФК «ЕЙС» за період з 05.06.2025 по 15.06.2026, станом на 15.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 33 933,92 грн, з яких 9 499,15 грн — прострочена заборгованість за тілом кредиту та 24 434,77 грн — прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом. При цьому строкова заборгованість за тілом кредиту та процентами відсутня, заборгованість за штрафними санкціями становить 0,00 грн. Згідно із зазначеною випискою, станом на 15.06.2026 заборгованість за кредитним договором не погашена.

Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд керується наступними положеннями законодавства.

Частинами 1, 3 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та перевіривши їх доводами сторін, дійшов такого висновку.

Як убачається з матеріалів справи, 26 січня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 807720875 в електронній формі, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 9 500,00 грн строком на один день.

Згідно з умовами договору позичальниця зобов`язалася повернути отриману суму кредиту та сплатити проценти за користування ним у порядку й на умовах, визначених договором.

У пункті 1.4.1 договору передбачено, що за користування кредитом протягом дисконтного періоду проценти нараховуються за процентною ставкою 62,05 % річних, що становить 0,17 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Пунктами 1.7.1 та 1.7.2 договору передбачено можливість продовження строку користування кредитом за визначених договором умов, зокрема не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, а також нарахування процентів за ставкою 839,50 % річних, що становить 2,30 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з графіком розрахунків, який є додатком до кредитного договору, строк повернення кредиту визначено до 27 січня 2021 року, а загальна сума до сплати за дисконтною процентною ставкою становила 9 516,15 грн, з яких 9 500,00 грн — основна сума кредиту та 16,15 грн — проценти за користування ним.

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано його примірник, у якому зазначено відомості про позичальницю, суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку та порядок повернення коштів.

При цьому відповідачка через канцелярію суду подала заяву, у якій заперечила факт отримання кредиту та зазначила, що жодного кредиту не брала і коштів не отримувала.

Оцінюючи наведені заперечення відповідачки, суд виходить із того, що самі по собі такі твердження не спростовують письмових доказів, наданих позивачем, однак підлягають перевірці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Зокрема, згідно з довідкою щодо виконання кредитного договору № 807720875 від 26 січня 2021 року первісним кредитодавцем — ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» — було ініційовано платіжну операцію на суму 9 500,00 грн на користь ОСОБА_1 .

У зазначеній довідці вказано, що платником було ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», надавачем платіжних послуг платника — АТ «ОТП БАНК», а надавачем платіжних послуг отримувача — АТ КБ «ПриватБанк». Отримувачем коштів зазначено ОСОБА_1 , а рахунком (платіжною карткою) отримувача — картку № 5168-75XX-XXXX-1688.

Як убачається з довідки, платіжну інструкцію ініційовано 26 січня 2021 року о 18 год 05 хв 08 с, а платіжну операцію завершено того ж дня о 18 год 05 хв 13 с. Сума проведеної операції становила 9 500,00 грн.

Крім того, листом АТ КБ «ПриватБанк» від 1 вересня 2026 року підтверджено емітування на ім`я відповідачки платіжної картки та надано виписку за відповідний період, яка містить зарахування коштів у сумі 9 500,00 грн.

Отже, надані докази в сукупності підтверджують факт перерахування первісним кредитодавцем грошових коштів у сумі 9 500,00 грн на платіжну картку, зазначену в документах щодо відповідачки.

За таких обставин суд вважає доведеним факт надання відповідачці кредитних коштів за договором № 807720875 від 26 січня 2021 року. Заперечення відповідачки щодо неотримання коштів спростовуються наведеними письмовими доказами.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас сам факт укладення кредитного договору та отримання коштів не звільняє позивача від обов`язку довести розмір заборгованості, заявленої до стягнення, а також правомірність нарахування кожної її складової.

Крім того, судом встановлено, що позивачем підтверджено послідовний перехід права грошової вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а в подальшому — до ТОВ «ФК «ЕЙС».

При цьому укладення договорів факторингу до виникнення окремих кредитних зобов`язань саме по собі не свідчить про неможливість відступлення майбутніх грошових вимог, оскільки стаття 1078 ЦК України допускає передачу майбутніх вимог. У цій справі перехід права вимоги за конкретним кредитним договором пов`язаний із підписанням відповідних реєстрів та акта приймання-передачі у передбаченому договорами порядку.

Доказів визнання зазначених договорів факторингу недійсними або припинення їх дії в установленому законом порядку матеріали справи не містять.

Отже, суд вважає, що ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором № 807720875 від 26 січня 2021 року та вправі вимагати виконання зобов`язання в обсязі, який існував на момент переходу права вимоги, з урахуванням установлених законом і договором обмежень.

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, 26 січня 2021 року відповідачці було надано кредит у сумі 9 500,00 грн. У цьому ж розрахунку відображено платіж у сумі 17,00 грн, з яких 16,15 грн зараховано в рахунок процентів, а 0,85 грн — у рахунок погашення основної суми кредиту.

Таким чином, після врахування зазначеного платежу залишок основного боргу становив 9 499,15 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», станом на дату переходу права вимоги від первісного кредитора залишок заборгованості за тілом кредиту також становив 9 499,15 грн. У подальшому зазначена сума відображена в розрахунку заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та в документах щодо відступлення права вимоги.

Відповідно до виписки з особового рахунку, складеної ТОВ «ФК «ЕЙС» за період з 5 червня 2025 року до 15 червня 2026 року, за відповідачкою обліковується прострочена заборгованість за тілом кредиту в сумі 9 499,15 грн. Виписка не містить відомостей про подальше погашення цієї суми.

Інших належних і допустимих доказів погашення основної суми кредиту відповідачкою не подано.

Отже, суд вважає доведеним факт неповернення відповідачкою основної суми кредиту в розмірі 9 499,15 грн. У цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 24 434,77 грн суд зазначає таке.

Як установлено судом, відповідно до пункту 1.4.1 кредитного договору № 807720875 від 26.01.2021 за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальниця зобов`язалася сплачувати проценти за процентною ставкою 62,05 % річних, що становить 0,17 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Водночас пунктом 1.7.2 договору передбачено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальниця зобов`язана щоденно сплачувати кредитодавцю проценти за ставкою 839,50 % річних, що становить 2,30 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Пунктом 1.8 договору визначено порядок нарахування процентів за кожен день користування кредитом, а пунктом 1.7.1 передбачено особливості продовження строку користування кредитом та граничний строк такого продовження.

З матеріалів справи вбачається, що первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» надав відповідачці кредит у розмірі 9 500,00 грн, що підтверджується довідкою про проведення платіжної операції та випискою за рахунком відповідачки. Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитора проценти нараховувалися з урахуванням умов кредитного договору, а станом на 29.03.2021 розмір заборгованості за тілом кредиту становив 9 499,15 грн, а за процентами — 11 762,93 грн. У подальшому, після переходу права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», нарахування заборгованості відображено в розрахунку зазначеного товариства за період з 30.03.2021 до 26.05.2021.

Дослідивши надані розрахунки заборгованості, суд перевірив зазначені в них періоди нарахування процентів, їх розмір та відповідність погодженим сторонами умовам кредитного договору. За результатами перевірки суд установив, що в розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за процентами визначена в розмірі 24 434,77 грн, а загальна сума заборгованості за кредитним договором, з урахуванням заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 499,15 грн, становить 33 933,92 грн. Зазначені суми узгоджуються з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, та відображені у виписці з особового рахунку за кредитним договором станом на 15.06.2026.

Суд також ураховує, що відповідно до статей 512, 514 ЦК України внаслідок заміни кредитора до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Отже, набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а надалі ТОВ «ФК «ЕЙС» права вимоги за кредитним договором не припинило обов`язку відповідачки виконати грошове зобов`язання в частині належно нарахованих і несплачених процентів.

Оцінюючи доводи відповідачки про те, що вона не укладала кредитного договору та не отримувала кредитних коштів, суд бере до уваги, що факт перерахування на її рахунок коштів у сумі 9 500,00 грн підтверджений письмовими доказами, наявними в матеріалах справи. Натомість доказів повернення кредиту в повному обсязі, сплати нарахованих процентів або спростування наведеного позивачем розрахунку заборгованості відповідачкою не надано.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Таким чином, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідачки за процентами за користування кредитом у розмірі 24 434,77 грн підтверджується матеріалами справи, а вимога позивача в цій частині є обґрунтованою.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 24 434,77 грн.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 33 933,92 грн, з яких 9 499,15 грн — заборгованість за тілом кредиту та 24 434,77 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, закон вимагає від суду дослідження питань розумності і справедливості цього виду судових витрат. Так, у справі № 755/9215/15 Верховний Суд вказав: «Велика Палата Верховного Суду приймає до уваги положення ч. 3 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню». Тобто, суд вправі зменшити розмір відшкодування правничої допомоги у разі несправедливості (необґрунтованості) такої вимоги або і взагалі відмовити у такому відшкодуванні (якщо у таких витратах відсутня необхідність).

Тому, враховуючи складність вказаної справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого ним на виконання таких робіт, а також те, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження і адвокат не приймав безпосередню участь в судових засіданнях, а його участь фактично звелась лише до складання позовної заяви, а також, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн. з урахуванням співмірності виконаних адвокатом робіт та заявленої суми до стягнення.

Згідно із наданою до суду платіжною інструкцією № 54348 від 14.08.2026 року ТОВ «ФК «Ейс» було сплачено судовий збір за подання до суду даного позову в сумі 2662,40 гривень.

Приймаючи до уваги те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», то вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, ст.526, 530, 536, 610, 1048-1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 76, 77, 141, 247, 258 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», заборгованість за кредитним договором №807720875 від 26.01.2021 року у розмірі 33933 (тридцять три тисячі дев`ятсот тридцять три) гривень 92 копійок, яка складається з наступного: 9499 (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто дев`ять) гривень 15 копійок - заборгованість по кредиту; 24434 (двадцять чотири тисячі чотириста тридцять чотири) гривень 77 копійок - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати на правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», місцезнаходження: 02094, місто Київ, вул. Юрія Поправки, 6/13, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГоловуючийДочинець С. І.