Рішення від 07 жовтня 2026 р. у справі №521/18553/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/18553/25

Провадження № 2-о/521/68/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі

судді Маркарової С.В.

присяжних: Бражніка О.А.

Докійчук Т.Ю.

за участю секретаря судового засідання Баханастюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

заявник : ОСОБА_1

заінтересовані особа : Орган опіки та піклування Хаджибейської РА ОМР в особі

виконавчого комітету ОМР,

ОСОБА_2

предмет заяви : звільнення від обов`язків опікуна, призначення опікуна,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернилась до суду із вищевказаною заявою, стверджуючи, що має бути звільнена від обов`язків опікуна своєї повнолітньої доньки ОСОБА_3 із призначенням опікуном останньої свого сина ОСОБА_2 .

Підставою добровільного звільнення від обов`язків опікуна заявник визначила здійснення нею ще догляду за своєю матір`ю ОСОБА_4 , 1942 р.н., яка потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_1 в процесі розгляду справи заяву підтримала.

Заінтересована особа орган опіки та піклування надав відповідне подання.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, своє думки з приводу заяви, яка стосується набуття ним певних обов`язків по відношенню до сестри не висловив.

Розгляд заяви завершений 24.09.2026, проголошення рішення призначено судом на 08.10.2026.

Дослідивши матеріали справи, наявні докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав :

Інститут опіки та піклування в українському законодавстві регулюється ЦК України, СК України та низкою підзаконних актів.

Опіка та піклування мають на меті створити умови для нормального життя підопічних, а також для збереження їхнього майна.

За статтею 75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника.

Відмова від опікунства не є достатньо врегульованою законодавчо, а СК та ЦК України мають колізії щодо підстав припинення опіки.

Так, відсутній детальний алгоритм, який створює простір для зловживань.

На думку суду, відмова від опікунства має дозволити уникнути ситуацій, коли опікун не здатен виконувати свої функції, а підопічний страждає від цього із дотриманням інтересів обох сторін.

Відмова від опікунства не має бути результатом небажання опікуна, а є об`єктивною необхідністю, продиктованою життєвими обставинами, оскільки має низку наслідків: для опікуна - звільнення від юридичної відповідальності та обов`язків, для підопічного – зміна середовища проживання, а іноді й психологічна травма.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 13.10.2005 ОСОБА_3 , 1980 р.н. визнана недієздатною (з народження страждає на психічну хворобу, є інвалідом ІІ групи).

Її мати заявник у справі ОСОБА_1 призначена опікуном доньки.

10.12.2025 заявник звернулась до органу опіки та піклування Хаджибейської РА ОМР із заявою про звільнення від обов`язків опікуна з мотивів фактичного догляду ще за своєю матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка також потребує стороннього догляду.

За висновком Центру медико-соціальної допомоги № 16 ОМР від 26.03.2026 ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду.

Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (призовного віку) 10.12.2025 також звернувся до органу опіки та піклування Хаджибейської РА ОМР із заявою при призначення його опікуном сестри.

При розгляді заяви суд критично оцінює надане органом опіки та піклування Хаджибейської РА ОМР подання від 08.07.2026 №с-4043, яким орган опіки дійшов позитивного висновку про задоволення обох заяв, оскільки висновок не містить аналізу причини, через яку опікун просила звільнити її від обов`язків опікуна своєї доньки, жодних доказів дослідження органом майнового стану заявника, факту відсутності фінансових ресурсів, її стану здоров`я, складнощів у спілкуванні та догляді за донькою, конфліктів із підопічною, тощо; не містить посилання та аналізу щорічного звіту опікуна про виконання нею своїх обов`язків, тобто доказів об`єктивної неможливості здійснення догляду за донькою.

Сам по собі факт допомоги заявника матері не доводить об`єктивної неможливості виконання обов`язків опікуна своєї дитини.

За актом обстеження житлових умов від 02.04.2026 Департаменту праці та соціально політики заявник працює, одружена.

ОСОБА_4 за матеріалами справи проживає в родині заявника разом із чоловіком заявника та онуком - заявником ОСОБА_2 , які також здатні брати участь у догляді за членом своєї родини.

Мотиви заяви брата про призначення його опікуном подання органу опіки не містить, як і висновок чому саме заявника обрано органом опіки для призначення опікуном поряд із наявністю, зокрема, ще батька в ОСОБА_3 .

Органом опіки не з`ясована наявність можливих зловживань з боку брата призовного віку (є заброньованим тільки до 30.11.2026 на підприємстві, де вже не працює) , враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що є актуальною практикою Верховного Суду.

В судовому засідання представник заявника не надала суду логічних пояснень та відповідних доказів на підтвердження пріоритету заявника в догляді за матір`ю, та в той же час об`єктивною неможливість виконання обов`язку опікуна доньки.

Судом не встановлено, що заявник як опікун фізично, психологічно або фінансово не спроможна поєднувати якісний догляд за донькою та іншим родичем.

Мотив «догляд за іншим членом родини» міг би вважатись об`єктивною та поважною причиною для суду, якщо б опікун документально довела, що цей догляд забирає весь її час, сили, фінансово неможливий, тощо.

Відповідні докази суду не надані.

Суд враховує, що з точки зору СК України, обидва обов`язки є закріпленими законом:

-обов`язок щодо дитини: стаття 198 СК України зобов`язує батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги.

- обов`язок щодо матері: стаття 202 СК України зобов`язує повнолітніх дочку, сина утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Суд не може просто проігнорувати один обов`язок на користь іншого лише на основі бажання заявника, оскільки обидві особи є вразливими категоріями.

Ключовою умовою призначення чи перебування особи в статусі опікуна є її реальна здатність забезпечувати безперервний та належний догляд.

Зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду (зокрема справа № 569/5393/25), за якою сама по собі заява опікуна про звільнення не є безумовною підставою для задоволення.

Так, об`єктивної необхідності, продиктованої життєвими обставинами для звільнення заявника від опікуна доньки судом не встановлено.

Зазначене виключає задоволення всіх вимог заяви.

Керуючись Розділом IV ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

В задоволені заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені ст.ст. 354,355 ЦПК України: Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя Світлана МАРКАРОВА

Присяжні Олександр БРАЖНІК

Тетяна ДОКІЙЧУК

Повний текст рішення виготовлений 08.10.2026