Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №947/16114/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ ___________________________________________________________________________

Справа № 947/16114/26

Провадження № 2/947/4053/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Петренка В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №716730302 від 09.01.2021 року у розмірі 26373,38 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7568,23 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 18805,15 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. та правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.05.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Розгляд цивільної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, передбаченого ст. 274-279 ЦПК України без виклику сторін. Клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено. Витребувано у Банка-емітента АБ «Укргазбанк» інформацію:

- чи було емітовано па ім`я ОСОБА_1 (РНОКІШІ: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки): маска Карти: НОМЕР_5,

- про факт зарахування коштів:

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 09.01.2021 до 14.01.2021 в сумі 2400,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 12.01.2021 до 17.01.2021 в сумі 700,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 13.01.2021 до 18.01.2021 в сумі 400,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 13.01.2021 до 18.01.2021 в сумі 300,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 13.01.2021 до 18.01.2021 в сумі 1500,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 13.01.2021 до 18.01.2021 в сумі 600,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 14.01.2021 до 19.01.2021 в сумі 300,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 14.01.2021 до 19.01.2021 в сумі 200,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 400,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 500,00 грн., емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 400,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 150,00 грн.; смітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 300,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 140,00 грн.; смітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 16.01 2021 до 21.01.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 16.01.2021 до 21.01.2021 в сумі 210,00 грн.; емітент Карти АБ «УКРГАЗБАНК»;

- чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

-чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска Карти: НОМЕР_5,

- та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

У разі підтвердження вказаних вище зарахувань коштів ОСОБА_1 на вказану вище платіжну карту, надати інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок маска карти Позичальника) повного номера рахунка (рахунків) що належить ОСОБА_1 , маска Картки: НОМЕР_5 .

У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: НОМЕР_5

-витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: НОМЕР_6 .

У випадку, якщо картковий рахунок за маска Картки: НОМЕР_5 не належить Позичальнику ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок маска Картки: НОМЕР_5 .

11.05.2026 року від АБ «Укргазбанк» надійшла відповідь, відповідно до якої серед іншого зазначено, що АБ «Укргазбанк» не є банком-емітентом БПБ НОМЕР_5.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.08.2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Витребувано у АТ «Укрсиббанк» інформацію:

- чи було емітовано па ім`я ОСОБА_1 (РНОКІШІ: НОМЕР_1 ) платіжну картку (платіжні картки): маска Карти: НОМЕР_5,

- про факт зарахування коштів:

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 09.01.2021 до 14.01.2021 в сумі 2400,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 12.01.2021 до 17.01.2021 в сумі 700,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 13.01.2021 до 18.01.2021 в сумі 400,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 13.01.2021 до 18.01.2021 в сумі 300,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 13.01.2021 до 18.01.2021 в сумі 1500,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 13.01.2021 до 18.01.2021 в сумі 600,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 14.01.2021 до 19.01.2021 в сумі 300,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»,

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 14.01.2021 до 19.01.2021 в сумі 200,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 400,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 500,00 грн., емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 400,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 150,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 300,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 15.01.2021 до 20.01.2021 в сумі 140,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 16.01 2021 до 21.01.2021 в сумі 500,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

зарахування на платіжну Карту (маска Карти) НОМЕР_5 за період від 16.01.2021 до 21.01.2021 в сумі 210,00 грн.; емітент Карти АБ «Укрсиббанк»;

- чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );

-чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною карткою (платіжними картками): маска Карти: НОМЕР_5,

- та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

У разі підтвердження вказаних вище зарахувань коштів ОСОБА_1 на вказану вище платіжну карту, надати інформацію у вигляді первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок маска карти Позичальника) повного номера рахунка (рахунків) що належить ОСОБА_1 , маска Картки: НОМЕР_5 .

У випадку, якщо номер телефону НОМЕР_3 не знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: НОМЕР_5

-витребувати номери телефонів що знаходяться/знаходились в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) (Клієнта банку) за платіжною карткою (платіжними картками): маска Картки: НОМЕР_5.

У випадку, якщо картковий рахунок за маска Картки: НОМЕР_5 не належить Позичальнику ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), витребувати інформацію щодо особи, якій належить картковий рахунок маска Картки: НОМЕР_5.

Копію ухвали суду надіслано АТ «Укрсиббанк» для виконання.

04.09.2026 року від АТ «Укрсиббанк» надійшла відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 платіжну карту, маска карти НОМЕР_7 не відкривав та не є клієнтом банку, рахунків в Банку не відкривав. Маска карти НОМЕР_7 не належить АТ «Укрсиббанк».

Ухвала Київського районного суду м. Одеси про відкриття провадження по справі була направлена відповідачу на адресу за якою він зареєстрований та повернута з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, однак, у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзиву на позов.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України за згодою представника позивача Київським районним судом м. Одеси постановлена ухвала про заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи у паперовому та електронному вигляді, дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 09.01.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №716730302 на суму 2400,00 грн.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV8С7Р5. Перед укладенням Кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: - перейшов на офіційний сайт первісного кредитора - www.moneyveo.ua, - зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника, - за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання, - пройшов належну перевірку (верифікацію), - ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору, отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання Кредитного договору, надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) Первісного кредитора щодо укладання Кредитного Договору (підписав Кредитний договір одноразовим ідентифікатором).

Отже, відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений.

Позивач зазначає, що згідно умов Кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 2400,00 грн., а в подальшому відповідач збільшив суму кредиту та загальна сума склала 9000,00 грн.

28.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 125 від 16.03.2021 року, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить дані відповідача. Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 125 від 16.03.2021 до Договору факторингу 1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви надано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до п.1.2. Договору факторингу 3 перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 26373,38 грн.

Як встановлено судом, відповідач уклав електронний договір 09.01.2021 за №716730302 шляхом проходження верифікації, формування та направлення Анкети-заяви в особистому кабінеті кредитодавця.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір укладений між сторонами вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19; від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 і від 16 грудня 2020 року у справі 561/77/19.

Водночас суд зауважує, що належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач отримав кредитні кошти, та в подальшому порушив обов`язок з їх повернення, тобто не виконував, або неналежним чином виконував умови кредитного договору від 09.01.2021 за №716730302 позивач суду не надав.

Крім того, 04.09.2026 року від АТ «Укрсиббанк» надійшла відповідь, відповідно до якої ОСОБА_1 платіжну карту, маска карти НОМЕР_5 не відкривав та не є клієнтом банку, рахунків в Банку не відкривав. Маска карти НОМЕР_5 не належить АТ «Укрсиббанк».

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України "Про платіжні послуги", «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин.

У силу положень ч. 2 ст. 41, ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що ініціювання платіжної операції здійснюється шляхом: 1) надання ініціатором платіжної інструкції надавачу платіжних послуг, в якому відкрито його рахунок; 2) надання надавачем платіжних послуг з ініціювання платіжної операції платіжної інструкції платника надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку платника на підставі наданої платником цьому надавачу платіжних послуг з ініціювання платіжної операції згоди на ініціювання такої платіжної операції; 3)надання платником платіжної інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції, у тому числі за допомогою платіжного пристрою; 4) використання користувачем платіжного інструменту для виконання платіжної операції; 5) надання платником, що є власником електронних грошей, платіжної інструкції, у тому числі шляхом використання платіжного інструменту, емітенту електронних грошей щодо виконання платіжної операції з використанням електронних грошей; 6) надання користувачем платіжної інструкції відповідному учаснику платіжної системи, у тому числі шляхом використання певного платіжного інструменту, в порядку, визначеному правилами цієї платіжної системи. Платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором не долучено документів, передбачених ст.ст.41, 49 Закону України «Про платіжні послуги», ст.13 Закону України «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання обов`язку кредитора щодо переказу кредитних коштів відповідачу, позивачем надано платіжні доручення від 15.01.2021 року про переказ коштів згідно договору №716730302 від 09.01.2021 року для зарахування на платіжну карту № НОМЕР_6 в сумі 400,00 грн., 300,00 грн., 140,00 грн., 13.01.2021 року - 400,00 грн., 600,00 грн., 12.01.2021 року - 700,00 грн., 09.01.2021 року - 2400,00 грн., 16.01.2021 року - 500,00 грн., 210,00 грн., 15.01.2021 року - 500,00 грн., 400,00 грн., 150,00 грн., 14.01.2021 року - 300,00 грн., 200,00 грн., 13.01.2021 року - 300,00 грн., 1500,00 грн.

Однак, суд вважає, що вказані докази є неналежними та недопустимими, на підтвердження здійснення фінансових операцій щодо переказу грошових коштів.

При цьому, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання первісним кредитором умов договору щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника та, що такий банківський рахунок належить позичальнику, матеріали справи не містять даних, підтверджуючих належність електронних платіжних засобів, а у платіжних інструкціях про перерахування коштів зазначені неповно.

Позивачем не долучено ані виписок з банківських рахунків, ані заявок відповідача на оформлення кредитів, в яких би могла міститись повна інформація про належний банківський рахунок відповідачу.

Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської карти або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.

Долучені платіжні інструкції про перерахування грошових коштів не можуть бути достатніми, належними і достовірними доказами факту отримання відповідачем кредиту, оскільки в них відсутня інформація, що підтверджує перерахування коштів на банківський рахунок, що безспірно належить відповідачу. Номер банківської картки зазначена неповно, а тому такі платіжні інструкції не можуть свідчити про виконання первісним кредитором договору про надання відповідачу кредиту.

За таких обставин позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними та допустимими доказами виконання обов`язку щодо переказу кредитних коштів відповідачу на його рахунок. Належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певних сум від кредитодавця можуть бути виключно первинні документи, яких позивач не надав.

Досліджуючи наданий розрахунок, який сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картки чи на рахунки відповідача, підтвердження отримання останнім кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано.

Розрахунок є виключно внутрішнім документом фінансових установ, підготовлений його працівниками, та відображає односторонню арифметичну калькуляцію позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Указане узгоджується з постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі №755/18920/18.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2040/20).

Розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, та порушення відповідачем прав позивача, які б підлягали судовому захисту

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, ураховуючи відсутність підстав у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору та правничої допомоги покладаються на позивача.

Керуючись статями12,13,76-81,89,95,133,141,258,259,263-265,268,273,280,354,355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: В. С. Петренко