Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №754/14424/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-др/754/146/26

Справа №754/14424/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

12 жовтня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М., розглянувши заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські електромережі" Полєтаєва Андрія Андрійовича про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські електромережі" про захист цивільних прав шляхом відновлення становища, яке існувало до їх порушення, усунення наслідків незаконного ретроспективного коригування даних комерційного обліку електричної енергії,зобов`язання здійснити перерахунок.

Ухвалою суду від 10.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження за навними матеріалами справи без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.09.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

05.10.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські електромережі" Полєтаєв А.А. звернувся до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, просив стягнути з позивача на користь відповідача 5 000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

06.10.2026 року та 07.10.2026 року від позивача до суду надійшли письмові заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Перевіривши матеріали справи та доводи заяв, поданих сторонами у справі, суддя дійшла висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, виходячи з наступного.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Наявними в справі письмовими доказами підтверджується, що представником відповідача вищенаведені вимоги закону дотримані.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Враховуючи викладене, до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах; усні консультації тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суду при визначенні розміру компенсації слід ураховувати (а сторонам доводити) співмірність витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу представником відповідча надано довіреність №119/2026 від 01.10.2026 р. видану ТОВ "ДТЕК Київські електромережі" адвокату Полєтаєву А.А. на представництво інтересів,звіт про надання правничої допомоги №161 за договором про надання правничої допомоги від 01.01.2026 р.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ТОВ "ДТЕК Київські електромережі" по справі понесено судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, вимоги представника відповідача про стягнення цих витрат є обґрунтованими.

Разом із тим, розмір витрат на правничу допомогу, визначений представником позивача: 5 000 грн., хоча і є документально обґрунтованим, однак не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та становить надмірний тягар для позивача, який заперечує проти такого розміру правничої допомоги, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Таким чином, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача 2 000.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 133, 137 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські електромережі" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Київські електромережі" понесені по справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп. та зарахувати на рахунок НОМЕР_1 у ПАТ "ПУМБ", код ЄДРПОУ банку 14282829.

На додаткове рішення може бути подано скаргу.

Повний текст рішення складено та підписано 12.10.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Головуюча: О.М. Панченко