Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №334/10344/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 23.09.2026 Справа № 334/10344/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний 334/10344/25 Головуючий у 1-й інстанції: Фетісов М.В.

Провадження № 22-ц/807/1505/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Трофимової Д.А.

суддів: Онищенка Е.А.,

Подліянової Г.С.

при секретарі: Смокотіній В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Соколової Наталі Іванівни, на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування та утриманні,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу та перебування та утриманні.

В обґрунтування позову посилалася на те, що 14.11.2024 року рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжі у справі № 331/3296/24 було задоволено її заяву, встановлено факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, а також факт перебування на його утриманні.

Мати ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, звернулась до Запорізького апеляційного суду з апеляційною скаргою, посилаючись на наявність між сторонами спору про право.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05.11.2025 року у справі № 331/3296/24 було скасовано рішення суду першої інстанції, залишено заяву без розгляду та роз`яснено право звернутись до суду із позовною заявою.

ОСОБА_2 зазначала, що вона та ОСОБА_3 із 2010 року почали проживати як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. У зв`язку із тим, що у них не було спільного житла, вони винаймали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де проживали разом із чоловіком у період із 2013 року по 2020 рік.

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 придбала у власність на підставі договору купівлі-продажу квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , у якій постійно проживали разом із чоловіком.

За час спільного проживання однією сім`єю, як чоловік та дружина, вони разом із ОСОБА_3 вели спільне господарство, робили спільно ремонт, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, купували майно для спільного користування, несли спільні витрати на утримання будинку, облаштовували його та купували меблі, мали спільний відпочинок.

Обставини щодо спільного проживання її з ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, наявність спільного бюджету, підтверджуються наступними доказами: копіями товарних накладних щодо придбання будівельних матеріалів ОСОБА_3 з доставкою на адресу: АДРЕСА_3 ; копією виписки по її картковому рахунку - НОМЕР_2 від 06.05.2024, із якої вбачається, що ОСОБА_3 систематично перераховував їй грошові кошти; копією її медичної декларації № 00001-09ТІ-80АО від 14.12.2020, з якої вбачається, що довіреною особою пацієнта для повідомлення у разі настання екстреного випадку з пацієнтом, зазначений чоловік ОСОБА_4 ; договором купівлі-продажу транспортного засобу № 2341/2021/2993868 від 18.12.2021; лист-бесіда ОСОБА_3 , з якого вбачається, що він зазначав її у якості дружини; фото переписки між нею та чоловіком у мессенджерах, фото спільного відпочинку. Про обставини спільного з чоловіком проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу свідчать фото та відео, на яких вони зображені у сімейному колі та на сімейному відпочинку.

Під час спільного проживання як чоловіка та жінки ніхто із них в зареєстрованому шлюбі не перебував. Після завершення збройної агресії Російської Федерації вони мали намір укласти шлюб.

Таким чином, між нею та ОСОБА_3 склались усталені відносини, що притаманні подружжю, фактично вони користувались правами подружжя та виконували обов`язки подружжя, тобто проживали як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Натомість після повномасштабного вторгнення ОСОБА_3 проходив службу у лавах Збройних Сил України на посаді командира навчального взводу-викладач навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до сповіщення сім`ї № 2591 від 17.05.2024 ОСОБА_3 під час виконання бойового завдання зник безвісти в районі н.п. Новомихайлівка Покровського району Донецької області.

ОСОБА_2 займається пошуком зниклого безвісти чоловіка, в свою чергу, його рідна мати пошуками сина не займається, жодного разу не поцікавилась інформацією щодо обставин пошуку сина. Встановлення юридичного факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне їй для отримання статусу члена сім`ї зниклого безвісти військовослужбовця.

Протягом спільного проживання із ОСОБА_3 вона постійно перебувала на його утриманні. Так, ОСОБА_3 весь період спільного проживання працював на різних посадах та отримував заробітну плату, необхідну для утримання сім`ї.

Натомість вона в період спільного проживання із ОСОБА_3 не працювала, доходу не отримувала, перебувала на повному матеріальному утриманні свого чоловіка, адже займалась сім`єю та домогосподарством. Заробітна плата, яку отримував ОСОБА_3 , була єдиним доходом і джерелом існування їх сім`ї.

Доказом того, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 є виписка по картковому рахунку № НОМЕР_2 від 06.05.2024 року, з якої вбачається, що ОСОБА_3 здійснював систематичне перерахування коштів на її картковий рахунок.

Вказані обставини підтверджують, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 до набуття ним статусу зниклого безвісти за особливих обставин.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_2 просила суд:

- встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісти 24 квітня 2024 року, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 2013 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року;

- встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_3 з 2013 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 2013 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 січня 2020 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року.

У задоволенні позову в іншій частині вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 2 422,40 гривні.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Соколової Н.І., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та залишити позов ОСОБА_2 без розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 є мамою зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 . Так, дійсно, її син ОСОБА_3 мав відносини з ОСОБА_2 , які мали періодичний характер. Певний проміж часу він дійсно періодично мешкав разом із позивачем, але не на постійній основі, оскільки фактично не мав свого окремого житла та з самого народження проживав разом із ОСОБА_1 . Всі, як особисті, так і спільні речі ОСОБА_3 знаходяться в них вдома. Він дома мав своє місце для відпочинку, свій шкаф для одягу, свій посуд, речі гігієни. На скільки міг, син допомагав апелянту фінансово, хоча сам мав певні проблеми з доходом. Йому не завжди вчасно виплачували заробітну платню, та він не на постійній основі мав дохід. Той факт, що син апелянта то сходився, то розходився з позивачем, але при цьому вони не мали спільних дітей та не уклали шлюб офіційно, не є підставою вважати, що вони проживали однією сім`єю без шлюбу як чоловік та дружина, а тим паче, що ОСОБА_2 , яка є працездатною, не перебуваючи у декретній відпустці по уходу за дитиною, оскільки в них не було спільних дітей, при цьому мала змогу неофіційно працювати, знаходилась на повному утриманні її сина.

Наявність інформації про доходи сина апелянта та ОСОБА_2 самі по собі не є належним доказом для встановлення факту утримання її та проживання сім`єю як чоловіка та дружини, оскільки ОСОБА_3 свій дохід витрачав на мати, на себе, на їх побут, можливо, дещо і на ОСОБА_2 . Але той дохід, який він мав, не був достатнім для утримання себе, апелянта та ще і повного утримання ОСОБА_2 .

Вказує, що суд першої інстанції при ухвалені рішення прийшов до хибного висновку та надав невірну оцінку і таким доказам, як товарна накладна, стверджуючи, що придбані за цими товарними накладними будівельні матеріали доставлялись саме за адресую спільного проживання позивача та її сина: АДРЕСА_3 , без зазначення номера квартири (ці накладні не містять такого формулювання). Більш того, це не є належним доказом того, що ці будівельні матеріали були куплені саме за кошти сина апелянта. Той факт, що її син допоміг позивачу придбати та оформити замовлення по доставці лише до будинку АДРЕСА_3 , не є безспірним та безперечним доказом того, що саме син апелянта за власні кошти, з власної ініціативи придбавав ці будівельні матеріали для покращення саме спільного майна позивача та його.

Не є належним доказом і копія медичної декларації, в якій саме позивачем, без письмової на то згоди сина апелянта, за власним бажанням було зазначено довіреною особою, для повідомлення у разі настання екстреного випадку - ОСОБА_5 , і що це саме її син, оскільки там не зазначено не по батькові цього ОСОБА_6 , ні рік народження, ні паспортні дані цієї особи. Отже, зазначення цієї особи, як її довіреної, є виключно особистим рішенням позивача, але цей факт не є безспірним доказом в підтвердження того, що саме син апелянта був її чоловіком без укладання шлюбу.

Щодо грошових переказів на ім`я позивача, то і цей доказ не є безспірним в підтвердження встановлених судом першої інстанції фактів, оскільки син апелянта дійсно мав періодичні стосунки з заявницею та робив ці перекази на прохання заявниці.

Стосовно не передбаченого законодавчо як офіційного документу листа-бесіди молодшого сержанта ОСОБА_3 , в якому він зазначав ОСОБА_2 як дружину, то і цей доказ не є безспірним, у зв`язку з тим, що син апелянта розумів наслідки військової служби під час воєнного стану та розумів, що він може загинути, а тому для захисту від емоційного та фізичного зриву рідної людини, а саме мами, у разі отримання жахливої звістки про його смерть чи зникнення, ним і було прийнято рішення зазначити ОСОБА_2 як дружину, оскільки інакше їй би не могли надати інформацію про його зникнення чи смерть, та вона б не змогла підготувати апелянта та повідомити їй про це.

Щодо показань свідків, на які посилається суд першої інстанції, як на докази, то вони є суперечливими, оскільки зі змісту цих пояснень не вбачається, що син апелянта та позивач безперервно проживали та вели спільне господарство протягом хоча б останніх п`яти років. При цьому, заявниця офіційно ніде не працювала, але якимось чином придбала квартиру (за які кошти не зрозуміло). Допомога ж по здійсненню ремонту в квартирі позивача ОСОБА_3 не є підтвердження факту того, що її син здійснював ремонт саме спільного з позивачем майна, він допомагав їй як друг. Як і відпочивати разом вони мали змогу навіть не будучі чоловіком та дружиною, а тому це твердження не може бути доказом для встановлення заявлених фактів.

Отже, вважає, що жодного безспірного та беззаперечного доказу в підтвердження позовних вимог ОСОБА_2 не надано та матеріали справи не містять.

Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.

Учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 6 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами частини 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 довела належними та допустимими доказами факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з 2013 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року, а також факт перебування на утриманні ОСОБА_3 у період з 1 січня 2020 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року.

Проте, в повній мірі погодитися з такими висновками суду не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 28.08.1981. Батьками ОСОБА_3 є: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 22.02.2016 № 2301-4226 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

14.12.2020 ОСОБА_2 з лікарем КНП «ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ № 10» укладена декларація № 0001-09Т1-80А0 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу. Як довірену особу у декларації вказано « ОСОБА_8 ».

З видаткових накладних РЦ «ТОРУС» від 09.11.2020, 26.12.2020 та 05.01.2021 вбачається замовлення ОСОБА_3 будівельних матеріалів з доставкою за адресою: АДРЕСА_3 .

Експрес-накладними ТОВ «НОВА ПОШТА» підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювалось пересилання один одному побутових речей (одяг, взуття, ноутбук, тощо) у період з січня 2024 року по квітень 2024 року.

Відповідно до виписки по надходженням по картці № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 здійснювалися перекази грошових коштів позивачці з 03.10.2022 до 14.04.2024.

З листа бесід ОСОБА_3 вбачається інформація про рідних, а саме: мати ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 . У пункті щодо бажання попередити в першу чергу про отримане поранення або травму під час бойових дій ОСОБА_3 вказав дружину.

Відповідно до сповіщення сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 № 2291 від 03.05.2024 ОСОБА_1 сповіщено про те, що її син, командир навчального взводу-викладач навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , був прикомандирований до військової частини НОМЕР_5 для виконання бойових завдань, молодший сержант ОСОБА_3 , виявивши стійкість і мужність, відданий військовій присязі, зник безвісті 21.04.2024 в районі н.п. Новомихайлівка, Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини.

З витягів з месенджерів вбачається, що ОСОБА_2 здійснювала розшук ОСОБА_3 шляхом листування з іншими особами.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2024 у справі № 331/3296/24 заяву ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який зник безвісти 24 квітня 2024 року, проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 2013 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року. Встановлено факт, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_3 з 2013 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05.11.2025 у справі № 331/3296/24 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Соколової Наталії Іванівни задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14.11.2024 скасовано. Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи - військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебуванні на утриманні залишено без розгляду.

Відповідно до відомостей з ДРФО № НОМЕР_6 від 12.01.2026 ОСОБА_3 з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2025 року отримував стабільний дохід, а саме за період з січня 2020 року по грудень 2023 року від ПРАТ «ЗАПОРІЖКРАН», з липня 2022 року по листопад 2025 року від Військової частини НОМЕР_1 .

За відомостями з ДРФО за період з січня 2019 року по грудень 2024 року ОСОБА_2 не отримувала дохід.

Позивачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В. належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 52,7 кв.м., житлова площа - 33,1 кв.м., вартість 736 227,00 грн, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.10.2020 № 228242615.

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 2341/2021/2993868 транспортного засобу від 18.12.2021 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , придбала транспортний засіб RENAULT LOGAN, 2016 р.в., за ціною 209 109 грн.

Крім того, судом першої інстанції були допитані свідки, які повідомили наступне.

Свідок ОСОБА_9 , який пояснив, що з ОСОБА_3 знайомий з 2008 року, товаришував з ним, спілкувалися у байкерському клубі, разом проводили час. У 2011-2012 роках на фестивалі в Криму ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_2 , спочатку вони зустрічалися, а у 2013 році стали проживати однією сім`єю. Коли поїхав в Індію, залишив ключі від своєї квартири за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , попросив їх подивитися за котом та пожити у квартирі. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали у вказаній квартирі один місяць, а у подальшому знімали квартиру по АДРЕСА_6 . Майже один раз на тиждень був у гостях у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та часто відпочивали разом у селищі Кирилівка, Криму, острові Хортиця. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом до зникнення останнього. ОСОБА_3 придбав квартиру біля стадіону, вони разом із позивачкою робили у ній ремонт. Чи перебував ОСОБА_3 у шлюбі не відомо, після знайомства із ОСОБА_2 біля нього інших жінок не бачив. ОСОБА_3 працював на заводі, а у 2023 році був призваний на військову службу, отримував заробітну плату. З початку війни був у Хортицькому полку, часто приїздив туди, вони вже тоді займалися бойовими завданнями, це мабуть був 2023 рік і є побратими, які жили у квартирі ОСОБА_2 . Офіційно ОСОБА_2 не працювала, проте займалася фотографіями, вона творча людина. ОСОБА_3 душа щедра, сварок між ним та ОСОБА_2 ніколи не було через гроші, вважає, що вони мали спільний бюджет та взаємні права та обов`язки. ОСОБА_3 мав інші заробітки.

Свідок ОСОБА_10 пояснив, що знайомий з позивачкою та ОСОБА_3 , дружать давно. У 2007 або 2008 році познайомився з ОСОБА_3 та стали товаришувати. З ОСОБА_3 познайомився у клубі, займався байкерством, добре спілкувалися, каталися на мотоциклах, їздили на море, на Західну Україну. У 2012 році поїхали до м. Коктебель, де познайомилися з ОСОБА_2 . Чи були знайомі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до цього не пам`ятає. Через рік ОСОБА_3 та ОСОБА_2 почали проживати разом однією сім`єю у м. Запоріжжя, спочатку по АДРЕСА_1, а потім коло обленерго, всі в одному дворі. Майже кожні вихідні відпочивав разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , часто були на музикальній студії, майже кожні вихідні були на острові Хортиця, їздили разом на море, багато часу на вихідних проводили у м. Токмак. Часто був у них на квартирі по АДРЕСА_6 . ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом робили ремонт, жили як чоловік та дружина, мали спільний бюджет, ОСОБА_3 працював на Запоріжсталі, після 2014 року він їздив на якісь навчання. Наскільки йому відомо, ОСОБА_2 не працювала, ніколи про це не питав. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 весь цей час проживали разом. На військову службу ОСОБА_3 пішов у 2022 році, останній раз із ОСОБА_3 спілкувався весною 2024 року.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 познайомився у 2016 році на мотозліті. Після цього постійно спілкувалися з ними. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були як пара. У 2019, 2020 роках їздив з ними відпочивати. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбали квартиру, коли робили ремонт разом купували у нього товари для ремонтних робіт, був у них в гостях. Він та ОСОБА_3 були разом у ТРО, це початок 2022 року, зник останній у 2023 році, і до цього часу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали разом. Під час відпустки по військовій службі ОСОБА_3 проводив час з ОСОБА_2 , а також вони всі разом відпочивали, смажили шашлики. 2021 рік зустрічали разом, організовував вечірку, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були як пара. ОСОБА_2 не працювала, працював ОСОБА_3 та утримував сім`ю. Вважав їх чоловіком та дружиною, моментів їх сварок не знає.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що знайома з ОСОБА_2 , вони є подругами. З відповідачкою ОСОБА_1 не знайома. Наприкінці 2013 року познайомилася через подруг зі своїм цивільним чоловіком, він вже дружив з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і після цього почали спілкуватися, дружити сім`ями, разом відпочивали, їздили до Криму, Дрогобрату, на острів Хортиця, кожні вихідні у селище Кирилівка, у 2015 році їздили влітку у затоку на фестиваль. На момент знайомства, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже були разом. Спочатку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знімали квартиру по АДРЕСА_6 . Кілька разів заїжджали до них по АДРЕСА_1, влітку майже кожні вихідні. Восени 2020 року купили квартиру, робили у ній ремонт. У гостях у них були один раз на два тижні. У квартирі були речі і ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 та спільні речі. Адресу купленої квартири не пам`ятає (район ІНФОРМАЦІЯ_4 ). ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розповідали, що вони разом вибирали квартиру, дали залог за неї та будуть купувати. ОСОБА_2 вибирала шпалери, ОСОБА_3 багато робіт по ремонту квартири зробив сам. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також були у неї з чоловіком у гостях по АДРЕСА_7 . Стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були постійними, проживали однією сім`єю. Вона неодноразово була у них у гостях, допомагала їм разом зі своїм чоловіком. Вони мали взаємні права та обов`язки. ОСОБА_3 працював на заводі та утримував сім`ю, позивачка займалася творчістю, можливо щось отримувала за фотосесії, але рідко. Коли їхали відпочивали ОСОБА_3 платив за ОСОБА_2 , не було такого, що вона платила сама за себе. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом проживали поки останній не пішов добровольцем на військову службу, інколи приїжджав додому. Позивачка також їздила до нього у військову частину до Житомирської області. Наприкінці квітня 2024 року ОСОБА_3 зник безвісти. Який розмір заробітної плати був у ОСОБА_3 їй не відомо.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що проживає по АДРЕСА_8 . Позивачка ОСОБА_2 є її сусідкою. З відповідачкою ОСОБА_1 не знайома. Познайомилася з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 влітку 2020 року, коли вони придбали квартиру по АДРЕСА_2 , робили ремонт у квартирі самі та ще допомагали люди, позивачка та її чоловік разом заносили будівельні матеріали на її очах, ремонт зробили менше ніж за рік, коли робили ремонт вже жили у ній, мабуть через півроку після придбання квартири. Її сестра проживає по АДРЕСА_1 і жила поблизу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що розповідав останній її чоловіку. З цього часу вони проживали до 2022 року, коли ОСОБА_3 пішов служити, а коли повертався у м. Запоріжжя, завжди приїздив до квартири, де постійно проживала ОСОБА_2 . На початку війни ОСОБА_2 виїжджала за кордон, і ОСОБА_3 був один. Влітку 2024 року ОСОБА_3 зник безвісти. ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_3 не виходить на зв`язок, їздили на впізнання в район Критого ринку. Позивачка не працювала, ОСОБА_3 утримував сім`ю. Вони сприймала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як чоловіка та дружину. У сім`ї все контролював ОСОБА_3 , після його зникнення, розшуком займається позивачка - упізнання тіл, спілкується зі звільненими полоненими, тримає зв`язок зі слідчим з м. Дніпро, спілкується з жінками, у яких пропали безвісти чоловіки, усюди їздить, дізнається, тощо. Позивачка - гарний фотограф, малювала вдома, чи отримувала дохід від цього не знає. Весь час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 постійно були разом, сприймали їх парою, не знала, що останні не розписані, вже потім дізналася про це.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що з позивачкою ОСОБА_2 знайомий, з відповідачкою ОСОБА_1 - ні. У 2017 році він познайомився через спільного друга з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після чого почали спілкуватися, разом відпочивали. З 2020 року часто був у гостях у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_9 , мав спільний інтерес з ОСОБА_3 - байкери, ОСОБА_2 смачно готує. Вважав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. Вони завжди були разом на всіх заходах і були для нього прикладом гарної сім`ї. Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були у нього в гостях. ОСОБА_3 працював, ОСОБА_2 була вдома, як домогосподарка, займалася творчістю. Сім`ю утримував ОСОБА_3 . До 2020 року в гостях у них не був. У 2024 році ОСОБА_3 зник безвісти (була тепла пора року). Позивачка звернулася до друзів, всі намагалися їй допомогти, до сих пір не має ніякої інформації. Особисто допомагав ОСОБА_2 у пошуках ОСОБА_3 , всю інформацію про ОСОБА_3 дізнавалися через батька спільного друга, були поїздки, телефонні дзвінки та інше. З позивачкою спілкується часто, до 2020 року спілкувалися під час подорожей. Квартира ОСОБА_2 та ОСОБА_3 має дві кімнати, балкон, був у них більше десяти разів. Хто саме купував квартиру та кому вона належить не знає. Йому не відомо, що саме ОСОБА_2 купувала квартиру, ремонт у ній ОСОБА_2 та ОСОБА_3 робили разом, там майстерня, картини. В одній кімнаті були мольберти, краски, картини. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вели спільне господарство. Позивачка готувала їжу, прибирала. Заробітна плата ОСОБА_3 йому не відома, але вважає достатньою. Чи отримувала позивачка доходи йому не відомо. У іншій квартирі, де проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не був. Наскільки знає, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали весь час разом, останній раз бачив ОСОБА_3 коли пересікалися у м. Запоріжжі. Не відомо як часто ОСОБА_3 був вдома. З позивачкою на зв`язку не кожен день, але списуються майже кожен тиждень. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали спільний побут, у них була спальна кімната, у них було все спільне. У квартирі завжди була смачна їжа, ОСОБА_2 займалася прибиранням, там було затишно завжди. ОСОБА_3 був як голова родини.

Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.

Щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зокрема, віднесено осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів, зокрема, близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право: на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України; на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

В абзаці першому частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї неодноразово зауважувалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц.

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

У свою чергу спільний побут передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановив, що з 2013 року по серпень 2022 року (до мобілізації до Збройних Сил України ОСОБА_3 ) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом за адресами: АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вели спільне господарство, мали спільний побут та бюджет, підтримували сімейні відносини, турбувалися один про одного, мали взаємні права та обов`язки.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою доведено факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2013 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року, ведення із ним спільного господарства, бюджету, витрат, наявність взаємних прав та обов`язків, які притаманні подружжю. При цьому в будь-якому іншому шлюбі вказані особи не перебували.

Оскаржене судове рішення в цій частині вимог є достатньо вмотивованим та містить висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем докази у своїй сукупності є недостатніми для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, по своїй суті зводяться до повторень заперечень проти позову, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Щодо встановлення факту перебування на утриманні

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - «Постанова № 884»).

Відповідно до Постанови № 884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім`ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв`язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).

У цьому Порядку під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.

За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», члени сім`ї, які вважаються утриманцями, - це члени сім`ї померлого, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.06.1999 у справі №1-8/99 (№ 5-рп/99) роз`яснив, під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей») є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому отримання особою інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.

Натомість, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Тобто, для встановлення факту перебування на утриманні, утримання мало бути повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, заробітну плату, можливо допомогу від дітей тощо. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.01.2021 №592/17552/18, від 22.10.2020 у справі №210/343/19, від 22.05.2019 у справі № 520/6518/17.

При ухваленні оскаржуваного рішення в частині встановлення факту перебування на утриманні суд першої інстанції наведені норми права не врахував та дійшов помилкового висновку про доведеність належними та допустимими доказами позовних вимог в частині встановлення факту, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_3 з 1 січня 2020 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Так, ухвалюючи рішення в частині вимог про встановлення факту перебування позивачки на утриманні ОСОБА_3 , суд виходив із того, що ОСОБА_2 з січня 2019 року не була офіційно працевлаштована, дохід не отримувала, що підтверджується відповіддю з ДРФО, а також показаннями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . При цьому, член її сім`ї ОСОБА_3 у цей час отримував дохід, достатній для свого утримання та надання грошової допомоги позивачці. Також згідно з випискою по надходженням по картці № НОМЕР_4 , яка належить позивачці, ОСОБА_3 систематично здійснювався переказ грошових коштів ОСОБА_2 .

З огляду на вищенаведене, суд виснував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу, грошова допомога, яка надавалась ОСОБА_3 позивачці, була основним і постійним джерелом засобів до її існування; наданими доказами підтверджується факт утримання ОСОБА_3 позивачки з 01.01.2020. Отже, суд дійшов висновку, що позов у цій частині необхідно задовольнити частково та встановити факт того, що позивачка перебувала на утриманні ОСОБА_3 з 01.01.2020 по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року.

Колегія суддів, перевіривши долучені до матеріалів справи докази, встановила, що позивач не надала суду належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження факту перебування її на утриманні ОСОБА_3 , а допомога, яку вона отримувала від ОСОБА_3 , була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Так, матеріали справи не містять даних про те, що ОСОБА_2 є непрацездатною особою.

Сам факт надання ОСОБА_3 матеріальної допомоги позивачці не доводить, що допомога, яку вона отримувала від нього, була для неї єдиним або основним джерелом засобів існування, а не додатковою підтримкою. Зокрема в контексті того, що матеріалами справи підтверджується, що у спірний період позивачка відповідно до договору купівлі-продажу від 15.10.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Горбашко М.В., придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 736 227,00 грн.

Також, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу 2341/2021/2993868 транспортного засобу від 18.12.2021 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , придбала транспортний засіб RENAULT LOGAN, 2016 р.в., за ціною 209 109 грн.

При цьому колегія суддів ураховує, що дійсно ОСОБА_3 у період з 03.10.2022 до 14.04.2024 (відповідно до виписки по надходженням по картці № НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_2 ) перераховував на рахунок позивачки певні грошові кошти.

Проте, сам факт надання окремих грошових сум не є достатнім підтвердженням того, що військовослужбовець у спірний період взяв на себе обов`язок утримувати позивачку та забезпечував її основні потреби. Відповідно до вимог закону, утримання має передбачати систематичність і сталість наданої допомоги, а також те, що ця допомога була основним і постійним джерелом засобів до існування для особи, яка претендує на статус утриманця.

За таких обставин, надані докази в частині переказів коштів свідчать лише про окремі факти фінансової підтримки, але не підтверджують наявність правових підстав для визнання позивачки утриманкою зниклого безвісти військовослужбовця.

Інші надані позивачкою докази, зокрема і покази свідків, які були допитані в судовому засіданні, не свідчать про перебування позивачки на повному утриманні ОСОБА_3 .

Самі по собі спільне проживання, ведення спільного побуту та навіть періодичне надання матеріальної допомоги не є безумовними і достатніми підставами для встановлення факту перебування особи на утриманні.

Визначальним є характер такої допомоги, її систематичність та значення для забезпечення основних життєвих потреб заявника.

Колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з 2013 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року, а також те, що позивачка за період з січня 2019 року по грудень 2024 року офіційної заробітної плати, доходу не отримувала.

Разом із тим, наведені обставини самі по собі не свідчать про те, що саме допомога ОСОБА_3 протягом заявленого періоду була постійним та основним джерелом засобів до існування ОСОБА_2 .

Відсутність офіційного працевлаштування або офіційної заробітної плати не створює презумпції перебування особи на утриманні іншої особи, оскільки предметом доказування у цій справі є не лише відсутність у позивачки певного виду доходу, а й фактичне одержання нею від ОСОБА_3 допомоги, її періодичність, розмір та основний характер порівняно з іншими можливими джерелами засобів до існування.

Таким чином, вимога про встановлення факту перебування на утриманні не доведена самостійною сукупністю належних і достатніх доказів, незалежно від результату вирішення вимоги про проживання однією сім`єю.

Встановивши, що надані докази в їх сукупності не надають підстав для висновку про те, що позивачка перебувала на утриманні ОСОБА_3 , колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині не доведення позивачкою обставин перебування її на утриманні ОСОБА_3 .

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції у цій справі в частині встановлення факту, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_3 з 1 січня 2020 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Соколової Наталі Іванівни, задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 17 квітня 2026 року у цій справі в частині встановлення факту, що ОСОБА_2 перебувала на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1 січня 2020 року по час його призову до Збройних Сил України у серпні 2022 року скасувати.

В іншій частині рішення суду у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Д.А. Трофимова

Судді: Е.А. Онищенко

Г.С. Подліянова