Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №683/2110/26 — Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/2110/26

2/683/1633/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Сагайдак І.М.

секретаря Повзун С.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Старокостянтинів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №683/2110/26, 2/683/1633/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше,

в с т а н о в и в:

У червні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (далі ТОВ «ФК «Фангарант Груп») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 13 червня 2016 року між ТОВ «ЕНЕР-КОМ» та ОСОБА_1 укладено договір №121658028 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше (далі - договір), за умовами якого відповідачу ОСОБА_1 передано в оренду на умовах лізингу «Мотоблок дизельний ZIRKA WC80D (фреза + плуг)» встановленою вартістю 32051,43 грн.

Умовами пакету фінансування, визначеними в договорі, встановлено розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору; платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів) становить 3205,14 грн.; кількість місячних платежів (крім першого) – 9; розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами 3205,14 грн.; вид договору: прямий лізинг; перехід права власності до клієнта: виплата всіх зобов`язань за договором.

Згідно умов договору клієнт ОСОБА_1 отримує товари (послуги) від постачальника (ТОВ «ЕНЕР-КОМ») – учасника системи ПлатиПізніше на умовах договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування ПлатиПізніше, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту, за умови виконання клієнтом вимог, передбачених пакетом фінансування. В момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь процесинг-центра – ТОВ «ФК «Фангарант Груп».

Відповідно до договору, порядок отримання товарів клієнтом визначається договором та Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше в редакції наказу №1 від 13.03.2015, з якими ОСОБА_1 ознайомлений.

З метою забезпечення належного та повного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за договором, між постачальником ТОВ «ЕНЕР-КОМ» та ОСОБА_2 13 червня 2016 року укладено договір поруки за клієнта в системі ПлатиПізніше №121658028 (далі – договір поруки), за умовами якого ОСОБА_2 прийняла на себе зобов`язання разом із відповідачем ОСОБА_1 нести солідарну відповідальність за належне виконання останнім своїх обов`язків, що виникають за договором.

Згідно пунктів 1.1, 1.3 договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше №2015030301 від 03 березня 2015 року всі права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , що випливають з умов договору, були відступлені постачальником на користь позивача ТОВ «ФК «Фангарант Груп» в момент підписання договору – 13 червня 2016 року.

Станом на 26 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 не виконав прийнятих на себе, відповідно до положень п.3.1. та п.5.4.2 договору зобов`язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару.

Заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за договором на день подання позовної заяви складає 12424,16 грн., з яких: 6372,34 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару; 6051,82 грн. - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п.8.2 - 8.4 договору.

Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язання за договором та має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Фангарант Груп» в сумі 12424,16 грн., тому позивач просить стягнути цю заборгованість солідарно із боржника ОСОБА_1 та його поручителя ОСОБА_2 .

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 17 липня 2026 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Фангарант Груп» - Гаврилюк О.С., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з`явився, у позовній заяві наявне його клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, до суду не з`явились, натомість подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Також у визначений судом строк для відзиву, відповідачі подали заяву про застосування у даній справі строку позовної давності та припинення поруки. Вказують, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж за договором був здійснений 17 січня 2017 року. З грудня 2017 року сума боргу є зафіксованою і жодних нових нарахувань чи платежів не здійснювалось. Тому, вважають, що за даними вимогами строк позовної давності сплив у грудні 2020 року. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом більш як через п`ять з половиною років, тому до вимог про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 просять застосувати строк позовної давності і з цих підстав відмовити у позові. Також звертають увагу на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, учасником бойових дій, що виключає нарахування йому штрафів та пені. Щодо відповідачки ОСОБА_2 , то просять застосувати вимоги ч.4 ст.559 ЦК України згідно якої порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, то порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя. Оскільки строк виконання зобов`язання за кредитним договором настав у 2016-2017 роках, а позов пред`явлено у 2026 році, то вважають що порука ОСОБА_2 припинена в силу закону.

Представник позивача ТОВ «ФК «ФАНГАРАНТ ГРУП» - Гаврилюк О.С. подав письмові заперечення на заяву відповідачів щодо застосування у даній справі строків позовної давності. Вказує, що ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що ознайомлений з Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше, а тому з урахуванням того, що даний договір є договором приєднання, просить врахувати, що строк позовної давності за вимогами не пропущено, оскільки згідно п.14.2 вказаних Правил строк позовної давності визначено у 20 років.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 березня 2015 року ТОВ «ФК «Фангарант Груп» (процесинг-центр) та ТОВ «ЕНЕР-КОМ» (постачальник) уклали договір №2015030301 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше.

За цим договором постачальник бере участь у системі ПлатиПізніше, а саме, використовуючи технологію фінансування ПлатиПізніше, постачає товари клієнтам, надає послуги та відступає процесинг-центру права вимоги платежів та право власності на товари за договорами з клієнтами, а процесинг-центр здійснює факторингове фінансування відступлених

постачальником процесинг-центру прав разом з усіма правами вимоги до клієнтів, що випливають із умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів та надання послуг. Сторони домовляються при цьому діяти відповідно до правил участі постачальника в системі ПлатиПізніше в редакції згідно наказу №8 від 03.09.2014, які затверджуються процесинг-центром та є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

У п.1.3 цього ж договору сторони передбачили, що права вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів (послуг) та право власності на поставлені клієнтам товари відступаються постачальником на користь процесинг-центра в момент підписання відповідного договору з клієнтом про отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше.

13 червня 2016 року між ТОВ «ЕНЕР-КОМ» та ОСОБА_1 було укладено договір №121658028 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше.

Згідно умов договору клієнт ОСОБА_1 отримує товари (послуги) від постачальника (ТОВ «ЕНЕР-КОМ») – учасника системи ПлатиПізніше на умовах договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування ПлатиПізніше, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту, за умови виконання клієнтом вимог, передбачених пакетом фінансування. В момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь процесинг-центра – ТОВ «ФК «Фангарант Груп».

Товаром згідно пункту 1 указаного договору є «Мотоблок дизельний ZIRKA WC80D (фреза + плуг)» встановленою вартістю 32051,43 грн.

Умовами пакету фінансування, визначеними в договорі, встановлено розмір і порядок оплати, зокрема, платіж при укладенні договору – 10% від загальної суми платежів, що становить 3205,14 грн.; кількість місячних платежів (крім першого) – 9; розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами в сумі 3205,14 грн. до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору; вид договору - прямий лізинг; перехід права власності до клієнта - виплата всіх зобов`язань за договором.

Згідно графіку платежів, який міститься в умовах договору, вбачається, що строк внесення останнього платежу за договором – до 20 березня 2017 року.

У п.9.1 договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, визначеного періодом та кількістю періодичних платежів, якщо інше не вказано у пакеті фінансування, але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У п.8.2-8.4 договору сторони передбачили сплату клієнтом неустойки у разі прострочення сплати платежів, зокрема, у разі прострочення сплати на строк до 10 календарних днів неустойка становить 5% від суми заборгованості за прострочення кожного платежу, більше 10 календарних днів – 10% від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.

З пункту 1.2 договору вбачається, що порядок отримання товарів клієнтом визначається Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше в редакції згідно наказу №1 від 13 березня 2015 року, які є невід`ємною частиною цього договору. Копія правил надається для ознайомлення клієнту в електронному вигляді на веб-сайті процесинг-центру.

Відповідно до п.9.7 договору, клієнт ознайомився з Правилами отримання товарів (послуг) в системі «ПлатиПізніше» в редакції згідно наказу №1 від 13 березня 2015 року, зміст Правил є зрозумілим для клієнта і він погоджується їх дотримуватись та виконувати.

З метою забезпечення належного та повного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за договором, між постачальником ТОВ «ЕНЕР-КОМ» та ОСОБА_2 13 червня 2016 року укладено договір поруки за клієнта в системі ПлатиПізніше №121658028.

За умовами договору поруки ОСОБА_2 , як поручитель, несе разом із клієнтом ОСОБА_1 солідарну відповідальність за належне та у повному обсязі виконання клієнтом своїх зобов`язань, що виникають за договором про отримання обладнання в системі ПлатиПізніше. Поручитель несе відповідальність у тому ж розмірі, що і клієнт за договором про отримання товарів у системі ПлатиПізніше. У випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором клієнт і поручитель несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту припинення дії договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше.

Також своїм підписом поручитель ОСОБА_2 підтвердила, що вона ознайомлена із договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше та пакетами фінансування, усвідомлює зобов`язання клієнта, що виникають із вищезазначених документів.

З матеріалів справи вбачається і відповідачами не заперечується, що після підписання договору №121658028 від 13 червня 2016 року відповідачу ОСОБА_1 було передано товар – Мотоблок дизельний ZIRKA WC80D (фреза + плуг) вартістю 32051,43 грн.

Адреса експлуатації товару (обладнання) визначена у договорі: АДРЕСА_1 .

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором за період з 13.06.2016 по 26.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 вносив періодичні платежі на виконання умов договору, зокрема, ним було сплачено: 13.06.2016 – 3205,14 грн., 05.07.2016 – 3205,14 грн., 16.08.2016 – 3205,14 грн., 19.09.2016 – 3205,14 грн., 20.10.2016 – 3205,14 грн., 28.11.2016 – 3400 грн., 04.01.2017 та 17.01.2017 – в загальному 6730,70 грн.

Отже, останній платіж був здійснений відповідачем ОСОБА_1 17 січня 2017 року, після чого будь-яких коштів він більше не вносив.

Станом на 26 червня 2026 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем за договором становить 12424,16 грн., з яких: 6372,34 грн. – сума заборгованості за основним зобов`язанням з оплати вартості отриманого товару; 6051,82 грн. – неустойка.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У відповідності до вимог ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених

лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Статтею 807 ЦК України визначено, що предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об`єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази вказують на те, що 13 червня 2016 року ОСОБА_1 та ТОВ «ЕНЕР-КОМ» уклали договір №121658028 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, який підписаний відповідачем власноручним підписом. Право вимоги за цим договором з моменту його підписання набуло ТОВ «ФК «Фангарант Груп». На виконання умов цього договору ОСОБА_1 отримав на умовах прямого лізингу товар - Мотоблок дизельний ZIRKA WC80D (фреза + плуг) вартістю 32051,43 грн. На виконання умов договору ОСОБА_1 у період з 13 червня 2016 року по 17 січня 2017 року вносив щомісячні платежі і за цей період ним було сплачено в загальному 26156,40 грн., з яких 25679,09 грн. зараховано на оплату товару, 477,31 грн. – на погашення нарахованої за цей період неустойки в зв`язку із простроченням платежів.

Після 17 січня 2017 року будь-яких платежів ОСОБА_1 не вносив, у зв`язку із чим його заборгованість за товар склала 6372,34 грн. (32051,43 грн. - 25679,09 грн.).

За умовами договору строк його дії закінчувався 20 березня 2017 року і саме до цього дня ОСОБА_1 належало погасити останній платіж.

Згідно із статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 551 ЦК України вказує, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями п.8.2-8.3 договору визначено, що у разі прострочення сплати платежів на строк до 10 календарних днів відповідач сплачує неустойку в розмірі 5% від суми заборгованості за прострочення кожного платежу. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 10

календарних днів, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку в розмірі 10 % від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.

У зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором за період з 20.03.2017 по 20.12.2017 позивачем нараховано неустойку відповідно до п.8.2-8.3 договору у розмірі 6051,82 грн. Таке нарахування є правомірним та відповідає умовам договору.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він є військовослужбовцем ЗСУ та учасником бойових дій, що в силу частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року виключає нарахування йому неустойки, на увагу не заслуговують.

Так, згідно довідки Форми 5 від 02 квітня 2026 року №805 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 . Військовий квиток йому видано 23 травня 2024 року, а посвідчення учасника бойових дій – 24 грудня 2024 року. Мобілізацію в України оголошено у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України 24 лютого 2022 року.

Неустойка нарахована за період з 20.03.2017 по 20.12.2017, тобто у період, коли відповідач не був військовослужбовцем, а тому вимоги частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року до даних правовідносин не застосовуються.

Таким чином, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором, який доведений належними доказами, становить 12424,16 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше №121658028 від 13 березня 2016 року, то позов в частині стягнення з нього цієї заборгованості є обґрунтованим.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В силу ч.1 ст.553, ч.2 ст.554 ЦК України, у цій же редакції, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Із положень ч.4 ст.559 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Зі змісту договору поруки клієнта в системі ПлатиПізніше №121658028 від 13 червня 2016 року вбачається, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту припинення дії договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, тобто сторони не визначили конкретного строку припинення поруки.

Разом з тим, строк виконання основного зобов`язання за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше №121658028 від 13 березня 2016 року сторони визначили до 20 березня 2017 року. Отже, у даному випадку позивач мав пред`явити вимоги до поручителя ОСОБА_2 протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, тобто починаючи з 21 березня 2017 року. Однак, із позовом до суду позивач звернувся лише 26 червня 2026 року.

Оскільки ТОВ «ФК «Фангарант Груп» протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явило вимоги до поручителя ОСОБА_2 , то її порука припинилась. З цих підстав у задоволенні позову до відповідачки ОСОБА_2 слід відмовити.

Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст.252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч.1, 5 ст.261 ЦК України).

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У разі неналежного виконання боржником зобов`язань за договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення грошових коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі, а за періодичними платежами – з моменту несплати окремого платежу.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, де зазначено, що встановлення у договорі окремих зобов`язань, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України від 30.03.2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 року установлено карантин, правовий режим якого був неодноразово продовжений. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 року востаннє дію карантину продовжено до 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 19, за яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від

24.02.2022, № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, вказаний Закон набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Отже, з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року строк позовної давності продовжувався на строк дії карантину, а з 24 лютого 2022 року зупинився на період дії воєнного стану, і був зупиненим до 04 вересня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що оплата відповідачем ОСОБА_1 товару мала здійснюватися шляхом внесення 9-ти чергових платежів у розмірі по 3205,14 грн. кожний. Перший платіж сплачено 13 червня 2016 року при укладанні договору, інші 9 платежів мали бути сплачені щомісяця до 20 числа. Останній платіж ОСОБА_1 сплатив 17 січня 2017 року, тому черговий платіж ним мав бути сплачений до 20 лютого 2017 року. Цей платіж він не сплатив, тому з 21 лютого 2020 року він порушив термін внесення чергового платежу. Наступний і останній платіж мав бути сплачений відповідачем у строк до 20 березня 2017 року, однак цей платіж він також не сплатив, а тому з 21 березня 2020 року він порушив терміни внесення цього чергового платежу.

Із позовом ТОВ «ФК «Фангарант Груп» звернулось до суду 26 червня 2026 року, тобто з пропуском загального трирічного строку позовної давності, як за черговим платежем зі строком сплати до 20 лютого 2017 року, так і в цілому по боргу, який мав бути сплачений до 20 березня 2017 року (з урахуванням періоду на який продовжувався строк позовної давності та зупинявся).

Клопотання про поновлення цього строку позивач не подавав.

Натомість відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності.

З огляду на те, що позивач звернувся до суду поза межами строку позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявив відповідач ОСОБА_1 , то у задоволенні даного позову до відповідача ОСОБА_1 слід відмовити з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Посилання представника позивача на те, що строк позовної давності було збільшено за домовленістю між сторонами до 20 років, про що зазначено у п.14.2 Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше, затверджених наказом директора ТОВ «ФК «Фангарант Груп» №1 від 13 березня 2015 року, на увагу не заслуговують з наступних підстав.

Зі змісту договору №121658028 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше від 13 червня 2016 року, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 , вбачається, що у ньому відсутні домовленості сторін про збільшення строку позовної давності.

У п.14.2 Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше, затверджених наказом директора ТОВ «ФК «Фангарант Груп» №1 від 13 березня 2015 року, які додані позивачем до позову, зазначено, що сторони договору погодили, що на підставі ст.259 ЦК України позовна давність за всіма зобов`язаннями, що виникають з умов договору, у тому числі щодо сплати неустойки та відшкодування збитків, збільшується і становить 20 років.

Зазначені Правила не містять підпису відповідача ОСОБА_1 . Доказів, які б підтверджували, що саме ці Правила є складовою частиною, укладеного між сторонами договору і що саме з цими Правилами ознайомився, погодився і мав на увазі відповідач, підписуючи договір, позивачем не надано, а відтак їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про встановлення збільшеного строку позовної давності тривалістю 20 років.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 260-263 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 12424,16 грн. за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше №121658028 від 13 червня 2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», місцезнаходження: проспект Степана Бандери,21, корпус В м. Київ, 04073, код ЄДРПОУ 38922870.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.

Суддя: