Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №607/4711/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 Справа №607/4711/26 Провадження №2/607/3683/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Бойко О.В.

представника позивача Чернецької Л.В.

представника відповідача Рекуш О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на ідеальну частку у спільному майні подружжя ,-

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чернецька Л.В., звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , у якому, просить провести поділ спільного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м., визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку даного майна; земельної ділянки, кадастровий номер 6125286900:01:001:0920, площею 0,0589 га, що розташована на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, визнавши за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку даного майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що із сторони перебували у зареєстрованому шлюбі із 20 серпня 2009 року, який 30 травня 2025 року було розірвано. За час перебування сторін у шлюбі ними набуто у спільну сумісну власність наступне майно земельну ділянку сільськогосподарського приздачення дя ведення садівництва, кадастровий номер 6125286900:01:001:0920, площею 0,0589 га, що розташована на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м. Таким чином, враховуючи наведене, за позивачем слід визнати право власності на 1/2 частку даного майна.

2.Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_3 своїм правом на відзив, що передбачене статтею 178 ЦПК України не скористався.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 березня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08 липня 2026 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження у даній цивільній справі, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засідання позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача до початку розгляду справи по суті, позов визнає у повному обсязі та не заперечує щодо його задоволення.

ІІ. Мотивувальна частина.

1. Фактичні обставини встановлені судом

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 20 серпня 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 травня 2025 року розірвано.

Як вбачається з договору купівлі-продажу земельної ділянки від 27 листопада 2010 року, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 земельну ділянку, площею – 0,0589 га, для ведення садівництва, яка розташована в селі Підгороднє, Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №534313 від 13 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу є власником земельної ділянки площею 0,0589 га, що розташована на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, із цільовим призначенням для індивідуального садівництва.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №9307462 від 27 листопада 2010 року, ОСОБА_2 є набувачем вищевказаної земельної ділянки, кадастровий номер 6125286900010010920. Вказане також стверджується інформаційною довідкою від 24 вересня 2026 року.

Як слідує із договору купівлі-продажу квартири серії НОВ №156063 від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 купив та прийняв у власність належну ОСОБА_6 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Загальна площа квартири – 49,1 кв.м., житлова 26,6 кв.м.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №183577047 від 04 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира, загальною площею 49.1 кв.м., житловою 26,6 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане також стверджується інформаційною довідкою від 24 вересня 2026 року.

2. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтями ч.1 ст. 60, 63, ч.1 ст. 69, ч.1 ст.70 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Частиною 3 статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст.69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спір між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Крім того, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного, сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (п. 30 Постанови).

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній, власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Відповідно до частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Проаналізувавши та оцінивши надані сторонами докази, а також їх пояснення у судовому засіданні, визнання позову стороною відповідача, суд вважає, що позов слід задовольнити, провести поділ спільного майна подружжя, а саме: квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м. та земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:001:0920, площею 0,0589 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, визнавши за кожним із сторін право власності на 1/2 ідеальну частку спірного майна. Задовольняючи позов ОСОБА_1 та визначаючи частку кожного у спільному майні подружжя, суд виходить із рівності часток сторін.

Щодо стягнення судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 10 133,76 грн.

Сторона відповідача до початку розгляду даної справи по суті позов визнала у повному обсязі.

За вказаних обставин, зважаючи на визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, слід з відповідача на користь позивача стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та 50 відсотків судового збору повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-282, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на ідеальну частку у спільному майні подружжя, задовольнити.

Провести поділ спільного майна подружжя - квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м. та земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:001:0920, площею 0,0589 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

В порядку поділу майна подружжя:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на (одну другу) ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м. та на (одну другу) ідеальної частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:001:0920, площею 0,0589 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на (одну другу) ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,1 кв.м., житловою площею 26,6 кв.м. та на (одну другу) ідеальної частки земельної ділянки кадастровий номер 6125286900:001:0920, площею 0,0589 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Стягнути із ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 п`ятдесят відсотків судового збору, що складає 5 066 (п`ять тисяч шістдесят шість) грн. 88 коп..

На підставі частини 1 статті 142 ЦПК України повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 п`ятдесят відсотків сплаченого судового збору в сумі 5066 (п`ять тисяч шістдесят шість) грн. 88 коп., у АТ «Укрпошта», згідно квитанції №ПН 215600426655 від 02 березня 2026 року, отримувач ГУК у Тернопільській області/тг м.Тернопіль/21081300, код отримувача 37977599, призначення платежу: 101; 3172401625; судовий збір ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний зміст рішення складено 09.10.2026 року.

Дані про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан