Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №607/11937/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 Справа №607/11937/26 Провадження №2/607/5624/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Ромазана В.В.

за участю секретаря Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

І. Описова частина

1.Стислий зміст позовної заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (надалі - ТОВ «Юніт Капітал», Позивач) звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року в розмірі 22 498,70 гривень, 2 662,40 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд, а також 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено, що 03 лютого 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-10196258 на суму 13 000,00 грн, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 42863. На виконання умов договору, 03 лютого 2025 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 . 12 листопада 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №12112025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого, останнє набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року становить 25 748,70 грн, з яких: 15 477,80 грн - заборгованість по тілу кредиту; 7 020,90 грн - заборгованість за відсотками; 3 250,00 грн - штрафи. Оскільки, позивач набув право вимоги до відповідача, а відповідач не погасив заборгованість за даним правочином, відтак, позивач просить позов задовольнити.

2.Стислий зміст відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив

Відповідач ОСОБА_1 11.06.2026 через систему «Електронний суд» подав відзив на позов, в якому позов визнав частково у частині тіла кредиту у розмірі 13 000,00 грн. та нарахованих відсотків. Підтвердив, що між ним та первісним кредитором укладено кредитний договір згідно якого йому надано кредити у сумі 13 000,00 грн. Відповідач вказує, що умови кредитного договору № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року щодо сплати комісії, пов`язаної з наданням кредиту та його обслуговування є нікчемними відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Крім того, відповідач не погоджується з розміром заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг і виконаних робіт. У зв`язку з цим просить суд, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн.

11.06.2026 представником позивача через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що комісія передбачена умовами договору, та позичальник зобов`язаний здійснити оплату комісії та повернути суму кредиту 29 січня 2026 року, яка є датою остаточного повернення кредиту. Крім того, представник позивача вказує, що ним долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином, неодноразово повідомлявся про місце та час розгляду справи.

За вказаних обставин, з підстав, визначених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

1. Фактичні обставини, встановлені судом

03 лютого 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредитної лінії № 00-10196258, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «42863».

Згідно п. 1.1 Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у формі кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума ліміту кредитної лінії складає 13 000,00 грн. Строк дії кредитної лінії 360 календарних днів до 29 січня 2026 року. (п.п. 1.2 - 1.3 Договору)

Згідно п. 1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка складає 0,94% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку дії кредитної лінії.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою та з урахуванням комісії (за наявності) на дату укладання цього договору становить 2 141,72%. Орієнтовна загальна вартість кредиту за умови користування кредитом виключно за стандартною процентною ставкою та з урахуванням комісії (за наявності) на дату укладання цього договору становить 59592,00 грн. Загальні витрати за кредитом за умови користування Кредитом виключно за Стандартною процентною ставкою та з урахуванням Комісії (за наявності) на дату укладання цього Договору становлять 46592,00 грн. (п.п. 1.8 - 1.9 Договору)

Відповідно до п. 2.10 Договору, кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 03 лютого 2025 року в сумі 13 000,00 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Згідно п. 7.3 Договору, позичальник підтверджує, що йому було в чіткій та зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію про фінансову послугу та кредитодавця у визначеному законодавством обсязі, достатньому для прийняття позичальником відомого рішення про отримання такої послуги або про відмову від її отримання та ознайомлений з правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Макс Кредит», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись правил.

Додатком №1 до договору № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року є графік платежів, згідно якого, кількість днів у розрахунковому періоді 360, реальна річна процентна ставка 2141,72%, загальна вартість кредиту 59 592,00 грн.

До матеріалів позову долучено паспорт споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який також підписаний електронним підписом відповідача та в якому містяться відомості про кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача та інші умови.

В матеріалах справи наявні Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Макс Кредит», які не підписані відповідачем.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ТОВ «Макс Кредит» підтверджує, що ОСОБА_1 ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником підписано одноразовим ідентифікатором 42863, який відправлено 03 лютого 2025 року на його номер телефону НОМЕР_3 .

Як слідує з підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, ТОВ «Профітгід» підтверджує, що 03 лютого 2025 року успішно здійснено переказ грошових коштів у сумі 13 000,00 грн на картку НОМЕР_2 .

Згідно інформації, викладеній у листі №КНО-07.8.5/15089БТ від 26 серпня 2026 року, АТ «ПУМБ» повідомляє, що в банку на ім`я ОСОБА_1 було емітовано картку НОМЕР_4 . Також банком надано виписку по вказаному рахунку з якої вбачається, що 03 лютого 2025 року зараховано на картку відповідача кредитні кошти в розмірі 13 000,00 грн.

Згідно детального розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Макс Кредит», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року становить 22 498,70 грн, з яких: 12 877,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 020,90 грн - заборгованість за відсотками; 2 600,00 грн - заборгованість за комісіями; 3 250,00 грн - штрафи.

12 листопада 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №12112025-МК/ЮнітКапітал.

Згідно п. 2.1 Договору факторингу, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги.

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №12112025-МК/ЮнітКапітал від 12 листопада 2025 року, згідно з вимогами договору факторингу, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників, складений за формою згідно із додатком №1 до договору.

Згідно Реєстру боржників до договору факторингу №12112025-МК/ЮнітКапітал, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року в сумі 22 498,70 грн.

До позову надана виписка з особового рахунку за Кредитним договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року, сформована представником ТОВ «Юніт Капітал», згідно якої заборгованість ОСОБА_1 становить 25 748,70 грн, з яких: за тілом кредиту - 15 477,80 грн; за відсотками 7 020,90 грн; штрафи 3 250,00 грн, яка станом на 15 березня 2026 року Відповідачем не погашена.

2.Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України (далі ЦК - України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані представником позивача документи є належними та достатніми для того, щоб суд виснував про те, що зобов`язання ОСОБА_1 перед позивачем, згідно кредитного договору № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року, виконані не належним чином, що не заперечується й самим відповідачем.

Волевиявлення позичальника на час укладення договору підтверджено вчиненням фактичних дій, направлених на ознайомлення із умовами кредитування, складанням відповідних документів і внесенням до них конфіденційної інформації, відомої тільки відповідачу.

Без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, використання аналога власноручного підпису, кредитний договір (анкета - заява на кредит ) не міг би бути укладеним.

Також про виникнення зобов`язання відповідача перед позивачем свідчить та обставина, що кошти, визначені в електронному договорі, надійшли в розпорядження ОСОБА_1 на належний йому банківський рахунок.

Водночас, як вбачається з виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року, сформована представником ТОВ «Юніт Капітал», згідно якої заборгованість ОСОБА_1 становить 25 748,70 грн, з яких: за тілом кредиту - 15 477,80 грн; за відсотками 7 020,90 грн; штрафи 3 250,00 грн.

Разом з тим, згідно детального розрахунку заборгованості, складеного первинним кредитором ТОВ «Макс Кредит», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року становить 22 498,70 грн, з яких: 12 877,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 020,90 грн - заборгованість за відсотками; 2 600,00 грн - заборгованість за комісіями; 3 250,00 грн - штрафи.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2023 року по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу на те, що у кредитному договорі № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року, містяться умови про комісію за надання кредиту, зокрема в п. 1.6 Договору зазначається, що кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 2600.00 (дві тисячі шістсот гривень нуль копійок) грн.

Проте, в кредитному договорі № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року, в тому числі п. 1.6 не містить зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитором встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

ТОВ «Юніт Капітал» не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг первісного кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які кредитором встановлена комісія. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі № 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі № 582/202/22.

Відтак, суд вважає, що вимоги Позивача щодо стягнення із Відповідача комісії у розмірі 2600 грн., яка включена у розрахунок боргу складеного Позивачем до тіла кредиту не підлягає до задоволення.

Щодо вимоги ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення 3 250,00 грн штрафів, суд вважає її такою, що також не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, можна дійти висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця пені за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що позивач визначив розмір заборгованості по тілу кредиту з урахуванням розміру комісії у сумі 2600 грн., яку суд вважає безпідставною, а також вимогу вимог про стягнення із відповідача штрафу у розмірі 3 250,00 грн, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 12 877,80 грн. по тілу кредиту та 7020,90 грн. нараховані відсотки у межах строку кредитування, що разом складає 19 898,70 грн.

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Суд дослідивши та оцінивши докази, а також у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал», як набувача права вимоги до цього боржника, на підставі наведених договорів факторингу заборгованості за кредитом договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року.

Отож, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року в сумі 19 898,70 грн., у тому числі: 12 877,80 грн. по тілу кредиту; 7020,90 грн. нараховані відсотки у межах строку кредитування

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2354,73 грн. (19898,70 * 2 662,40 : 22498,70), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

В обґрунтування понесених судових витрат представник позивача надав: договір про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, укладений між Адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; додаткову угоду №25771501678 до Договору про надання правової допомоги № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правової допомоги; акт прийому - передачі наданих послуг від 17 березня 2026 року, згідно якого адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» надані юридичні послуги на суму 7 000 грн.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Із урахуванням конкретних обставин, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Також суд бере до уваги, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного суду від 17.01.2024 у справі № 910/2158/23.

З огляду на вищевикладене, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги співмірність таких витрат зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом позивача послуг під час розгляду справи, необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, а також їх пов`язаність із розглядом справи. Крім того, суд враховує клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням виконаних адвокатом робіт, а також принципів розумності, справедливості та пропорційності суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 4422,19 грн. (19898,7 * 5 000 : 22498,70).

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 133, 141, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 00-10196258 від 03 лютого 2025 року у розмірі 19 898 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) грн. 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 422 (чотири тисячі чотириста двадцять дві) грн. 19 коп. та 2354 (дві тисячі триста п`ятдесят чотири) грн.. 73 коп. судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручену у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення складено 12.10.2026.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд.4, літ.А, офіс 10, м. Київ, 01024, ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан