Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №604/212/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/212/26

Провадження № 2/604/280/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.,

за участі секретаря судового засідання Крупи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2026 року представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Драус О.О. звернулась до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом до Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання за позивачем права власності в порядку набувальної давності.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка з 1998 року володіє та користується будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку, станом на 1998 рік ніхто не проживав з 1991 року, власники померли, а господарство відносилось до службового. Позивач, не маючи іншого житла, разом із своїм чоловіком та дітьми користувались житловим будинком, проводили ремонтні роботи, сплачували комунальні послуги, та обробляли прибудинкову територію.

Під час підготовки документів, в листопаді 2025 року було виявлено, що спірний житловий будинок зареєстрований за ОСОБА_2 , проте ні у старости ні у жителів села відомостей про таку особу немає.

Оскільки позивач добросовісно володіла та користувалась будинком з 1998 року, представник позивача просила визнати за ОСОБА_1 право приватної власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 кв.м., житловою площею 37,8 кв.м.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 03 березня 2026 року було відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Драус Ольга Олегівна до Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження та призначено дату підготовчого судового засідання.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 березня 2026 року, за клопотанням представника позивача було витребувано докази у Підволочиського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та у Підволочиської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 травня 2026 року, було витребувано докази у БТІ Підволочиського району.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 22 липня 2026 року було залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того було вирішено викликати ОСОБА_2 , в судове засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 серпня 2026 року було закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, та призначено справу до судового розгляду по суті.

В призначене судове засідання позивач та її представник не з`явились, представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі та без участі позивача, вказала що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача – Скалатської міської ради в призначене судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача. Крім того вказав, що позо визнає та не заперечує проти його задоволення.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 в жодне підготовче та судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи належним чином. Жодних заяв чи клопотань від його імені до суду не надходило.

Дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно копії архівної довідки №1062 від 09 грудня 2025 року виданої архівним відділом Тернопільської РВА, по документам архівного фонду «Остап`ївська сільська рада» у господарчих книгах села Остап`є, станом на 1991 рік значиться господарство ОСОБА_3 , 1916 року народження, голова господарства. Разом з ним проживала ОСОБА_4 , 1923 року народження, дружина. Суспільна група господарства – службове.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00057342024 від 26 березня 2026 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Остап`є Підволочиського району Тернопільської області.

Згідно листа Підволочиської державної нотаріальної контори №39/01-16 від 31 березня 2026 року, у спадковому реєстрі відсутні відомості про наявність заведених спадкових справ щодо спадщини ОСОБА_3 , 1916 року народження та щодо спадщини ОСОБА_4 , 1923 року народження. Відсутність заведених спадкових справ щодо вказаних осіб підтверджується також відповідними інформаційними довідками зі спадкового реєстру, які надані Підволочиською державною нотаріальною конторою.

Згідно виписки з погосподарської книни №9 на 2021-2025 роки за номером об`єка ПГО 11-0437-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 значиться домогосподарство, головою якого є ОСОБА_2 .

Згідно довідки про технічний опис об`єкта нерухомого майна №422 від 01 грудня 2025 року, виданої начальником БТІ Підволочиського району, власником житлового будинку, з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вказаний ОСОБА_2 , в графі «Підстава виникнення права власності» вказано «Право власності не зареєстровано». Також у даній довідці вказані загальна площа будинку – 52,9 кв.м. та житлова площа 37,8 кв.м.

Згідно копії матеріалів інвентарної справи на об`єкт нерухомого майна АДРЕСА_1 , наданих Підволочиським БТІ Тернопільського району, вбачається, що власником вказаного об`єкту нерухомого майна за даними Підволочиського БТІ Тернопільського району є ОСОБА_2 , однак в матеріалах інвентарної справи відсутні копії документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_2 на вказаний об`єкт нерухомого майна, більш того, в довідці про технічний опис об`єкта нерухомого майна вказано, що його право власності не зареєстровано.

З акту опитування №8-55 від 26 січня 2026 року, складеного старостою Остап`ївського старостинського округу Скалатської міської ради, вбачається, що сусіди позивача ОСОБА_1 , 1972 року народження, а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказали, що за адресою: АДРЕСА_1 , з 1998 року дійсно проживали без реєстрації: ОСОБА_1 , її чоловік – ОСОБА_8 , дочка - ОСОБА_9 та син – ОСОБА_10 . На даний час за вказаною адресою проживають без реєстрації ОСОБА_1 , її дочка ОСОБА_11 та онука ОСОБА_12 .

Згідно листа начальника Підволочиського РЕМ АТ «Тернопільобленерго», вих.№ 7/81.1 від 20 січня 2026 року, відповідно до бази даних Підволочиського РЕМ АТ «Тернопільобленерго», особовий рахунок № НОМЕР_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 був відкритий з 30 листопада 2001 року та оформлений на ОСОБА_8 .

Згідно заяви-приєднання, яка є додатком №1 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 20 січня 2026 року №2380101465, ОСОБА_1 приєдналась до умов договору споживача про розподіл електричної енергії за технічними даними папорту точки розподілу за об`єктом споживача за адресою: АДРЕСА_1 .

Матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_13 було укладено шлюб 12 травня 1990 року що підтверджується відповідною копією свідоцтва про укладення шлюбу.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Тернопіль, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про смерть.

При вирішенні позовних вимог по суті суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Виходячи з аналізу норм ст.344 ЦК, обставинами, які мають значення для справи, і, які повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Право власності за давністю володіння, перш за все, може виникнути на придбане для володіння майно, яке відноситься до будь-якої форми власності, крім того, яке вилучено з цивільного обороту. В силу ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать у тому числі об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знеціненні та зміни їх призначення. Також, обов`язковою ознакою нерухомого майна, як об`єкту матеріального світу, в розумінні вимог матеріального закону, є будівництво об`єкту нерухомості у встановленому законом порядку.

Як зазначено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2025 року у цивільній справі № 643/13004/23:

«Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом.

Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних вище тобто передбачених чинним законодавством умов у їх сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.»

Добросовісність є однією із засад цивільного законодавства, наряду зі справедливістю та розумністю (ст.3 ЦК України). Аналіз вимог чинного законодавства, в яких йдеться про недостовірних учасників цивільних правовідносин, дозволяє зробити висновок, що особу слід вважати добросовісною у тому випадку, коли вона діє без умислу причинити шкоду іншій особі, а також не допускає легковажності або самонадійності чи необережності по відношенню до можливого завдання шкоди. З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що фактичне володіння спірним майном не завдало шкоди правам та охоронюваним законом інтересам третіх осіб, а сам факт володіння таким майном з боку позивача не спрямований на спричинення шкоди іншим особам.

Оскільки родина позивача та вона саме набула володіння спірним нерухомим майно майном і володіли ним понад 25 років, суд вважає, що позивач мала підстави вважати, що користування майном протягом настільки тривалого строку і без будь-яких вимог з боку третіх осіб щодо повернення цього майна, свідчить про правомірність такого володіння.

Згідно витягу з реєстру

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно положень п.1 ч.1 ст.4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державній реєстрації прав підлягають право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості;

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 за свого життя не зареєстрував право власності на спірний житловий будинок та помер в 1994 році, встановити його правонаступника (спадкоємця) виявилось неможливим, враховуючи відсутність власника нерухомого майна в розумінні закону, оскільки право власності на спірний будинок за жодною особою не зареєстровано, захист речових прав позивача має бути здійснений в межах розгляду позову про визнання права власності за набувальною давністю.

Безперервність володіння повинна бути протягом визначених законом строків і цей строк диференціюється в залежності від об`єкта, в даному випадку для нерухомого майна є таким, що становить 10 років. Також обов`язковою ознакою, необхідною для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України є факт відкритого володіння, очевидного для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним, але це не означає, що володілець зобов`язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю. При цьому перебіг строку набувальної давності починається з моменту володіння.

Судом встановлений факт відкритого володіння позивачкою спірним житловим будинком понад 25 років, у тому числі понад 22 роки після набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року.

Згідно п.8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року Правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, з метою застосування положень ст.344 Цивільного кодексу України строк безперервного володіння позивачкою спірним будинком перевищив 25 років.

При цьому, Суд вважає за доцільне обраховувати вказаний строк з документально підтвердженої дати, а саме з 30 листопада 2001 року, а саме з моменту відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я чоловіка позивача - ОСОБА_8 . Згідно ст.22 чинного на той час Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. За таких обставин, позивач мала право розраховувати на набуття прав на це майно, і період фактичного володіння може бути зарахований до строку, визначеного ст.344 Цивільного кодексу України (з урахуванням визначених обмежень щодо строку набрання чинності Цивільним кодексом).

Відкритість володіння спірним будинком підтверджується також договорами з постачальниками комунальних послуг, які укладались з чоловіком позивача як із законним володільцем будинку, а також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_14 .

З копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 27 листопада 2025 року загальна площа будинку складає 52,9 кв.м., з яких житлова площа 37,8 кв.м., допоміжна площа 15,1 кв.м.

Таким чином, дослідивши в сукупності надані суду докази, які підтверджують, що позивач проживає у спірному будинку, відкрито, добросовісно та безперервно користується ним з 2001 року, постійно доглядає за нерухомим майном, виконує роботи по догляду за будинком, сплачує комунальні послуги, враховуючи, що претензій щодо спірного будинку ніким не заявлялись, визнання права власності не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України та враховуючи волевиявлення позивача, а також зважаючи на те, що спір виник не з вини відповідача, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають та покладаються на неї.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.15, 328, 344 ЦК України, ст.ст.13, 76, 81 83, 89, 95, 141, 263 265, 268, 274, 289 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: 1972 року народження, РНОКПП: НОМЕР_2 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 52,9 кв.м, з них: житлова площа 37,8 кв.м., допоміжна площа 15,1 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н.Б. Сташків