Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №604/943/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/943/26

Провадження № 2/604/686/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді – Сташківа Н.Б.

за участю секретаря судового засідання Крупи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Підволочиську Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулась до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 грудня 2025 року між сторонами в електронній формі було укладено кредитний договір (оферти) №07.12.2025-100001148, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5500,00 грн на строк 217 днів, тобто до 11 липня 2026 року зі сплатою процентів за двома ставками: Процентна ставка «Стандарт» – фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі – «чергові періоди»); Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9% від суми кредиту та дорівнює 495,00 грн. У разі несвоєчасного повернення кредиту та/або несплати нарахованих відсотків та/або комісії, до позичальника може бути застосована неустойка згідно з п.17 кредитного договору.

В подальшому, 18 грудня 2025 року та 10 січня 2026 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та відповідачем було укладено додатковий договір, відповідно до якого була збільшена сума кредиту та нараховано комісію за надання кредиту та за обслуговування.

Позивач на виконання умов договору свої зобов`язання виконав, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.

Відповідач на порушення умов договору в обумовлений строк кредит та відсотки в повному обсязі не сплатив, у зв`язку із чим утворилась заборгованість загальним розміром 28426,74 грн, яка складається з: 9503,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11783,74 грн. - заборгованість по процентам; додаткової комісії в сумі - 1890,00 грн.; відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України в сумі – 5250,00 грн.

Оскільки відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати зі сплати судового збору розміром 2662,40 грн. та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладання в розмірі 138,18 грн.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2026 року було відкрито провадження у даній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено дату судового засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, в поданій до суду позовній заяві просила розгляд справи провести за відсутності представника позивача, вказала що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин своєї неявки суду не повідомила, жодних заяв чи клопотань від її імені до суду не надходило. Правом на подання відзиву відповідач не скористалась.

Відповідно до вимог ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст.280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши надані матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

07 грудня 2025 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №07.12.2025-100001148 (кредитної лінії) шляхом звернення позичальника із заявою про укладення договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявкою позичальника та відповіді позичальника про прийняття пропозиції, сума кредиту становить 5500,00 грн, строк кредиту 217 днів з дати його надання, дата повернення кредиту 11 липня 2026 року, процентна ставка «Стандарт» 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, процентна ставка «Економ» 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 9% від суми кредиту та дорівнює 225,00 грн.

Відповідно до графіку платежів, всього сторонами узгоджено 7 чергових платежів, з яких 6 платежів у розмірі по 2200 грн. та останній платіж в розмірі 922,31 грн.

У разі несвоєчасного повернення кредиту та/або несплати нарахованих відсотків та/або комісії, до позичальника може бути застосована неустойка згідно з п.7.6 кредитного договору, яким визначено, що розмір неустойки встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною оферти.

У п. 17 заявки визначено розмір неустойки, яка складає 82,50 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання, незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

18 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» з пропозицією про укладення Додаткового договору (оферта) до Кредитного договору (кредитної лінії) від 07 грудня 2025 року за №07.12.2025-100001148, відповідно до якої пропонувала позивачу збільшити їй суму кредиту до 10500,00 грн, вказана пропозиція була акцептована позивачем. Таким чином, умови кредитного договору були змінені, а саме кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 2-й Транш у сумі 5000,00 грн. шляхом переказу 18 грудня 2025 року на рахунок № НОМЕР_1 . Строк, на який надається кредит (а саме 2-й Транш) складає 206 днів з дати його надання. Комісія, пов`язана з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) 9% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 450,00 грн. місія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у розмірі 945,00 грн. Процентна ставка, Проценти, Комісія за надання, встановлені Договором, порядок їх нарахування не змінюються даним Додатковим Договором, однак сторонами було змінено графік платежів та встановлено 7 чергових платежів, з яких: 1-й у розмірі 3650,00 грн., 2-6 платежі у розмірі по 4200,00 грн та останній платіж в розмірі 1760,77 грн.

Отримання відповідачем кредитних коштів обумовлених спірним кредитним договром та додатковими договорами до нього підтверджується інформацію про грошові перекази, здійснені ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на підставі договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 від 04 січня 2024 року, укладеного між вказаним Товариством та позивачем, та довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 20 квітня 2026 року.

Спірний кредитний договір між сторонами укладено в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, і з огляду на положення ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію» до нього мають бути застосовані приписи цього Закону.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З аналізу вищевказаного законодавства слідує, що кредитний договір №04.06.2025-100000428 від 04 червня 2025 року укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять. Відповідач мала процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності вказаного кредитного договору №07.12.2025-100001148 від 07 грудня 2025 року, однак таким правом не скористалась, та будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором до суду не подала.

Однак суд вважає недоведеними доводи позивача про те, що між сторонами було укладено додатковий договір від 10 січня 2026 року.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, 10 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» з пропозицією про укладення Додаткового договору (оферта) до Кредитного договору (кредитної лінії) від 07 грудня 2025 року за №07.12.2025-100001148, відповідно до якої пропонувала позивачу збільшити йому кредит до 13400,00 грн, яка була акцептована позивачем. Таким чином, умови кредитного договору були змінені, а саме кредитодавець зобов`язався надати позичальнику 3-й Транш у сумі 2900,00 грн шляхом переказу 10 січня 2026 року на рахунок № НОМЕР_1 . Комісія, пов`язана з наданням 3-го Траншу (частини Суми Кредиту) 9% від суми 3-го Траншу (частини суми кредиту), що дорівнює 261,00 грн. Строк, на який надається Кредит (а саме 3-й Транш) 183 дні з дати його надання. Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у сумі 1206,00 грн, починаючи з Комісії за обслуговування, яка сплачується у тому черговому періоді (у черговому періоді №2), у якому надається Транш. Відповідно, змінився графік платежів за кредитом. Процентна ставка, Проценти, Комісія за надання, встановлені Договором, порядок їх нарахування не змінюються даним Додатковим Договором, однак сторонами було змінено графік платежів та встановлено 7 платежів, з яких 6 – у розмірі 5224,93 грн. та останній платіж в сумі 2243,65 грн.

Однак, суду не надано доказів перерахування відповідачу обумовленої даним договором суми в розмірі 2900,00 грн. Крім того вказана сума не відображена в розрахунку заборгованості наданого позивачем (в графі «Сума докредитування за кредитом, UAH»). Тому суд приходить до висновку, що позивач своїх зобов`язань щодо переказу коштів (за 3-м траншем) не виконав, а отже і жодних обов`язків у відповідача з приводу даного додаткового договору не виникло.

Позичальник не виконала умови договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість, яка, відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №07.12.2025-100001148 від 07 грудня 2025 року, заборгованість відповідача, нарахована за період з 07 грудня 2025 року по 11 липня 2026 року, складає в загальному розмірі 28426,74 грн, яка складається з: 9503,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 11783,74 грн. - заборгованість по процентам; додаткової комісії в сумі - 1890,00 грн.; відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України в сумі – 5250,00 грн.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення умов укладеного між нею і позивачем ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» договору кредиту, свої зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого в неї утворилася заборгованість перед позивачем, чим порушені майнові права позивача, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення суми заборгованості та заборгованості за відсотками.

З приводу вимог позивача про стягнення з відповідача на свою користь суми відсотків нарахованих по ст.625 ЦК України, в розмірі 5250,00 грн., суд зазначає наступне.

24 лютого 2022 року Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану, який було неодноразово продовжено, та який триває станом на день ухвалення даного рішення.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, та воєнний стан триває станом на день ухвалення даного рішення, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п.18 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України.

Таким чином, нарахування неустойки за вказаним договором є незаконним та підлягає списанню кредитодавцем, тому в частині вимог щодо стягнення неустойки (штрафу) суд вважає відмовити.

Також Позивачем заявлено вимогу про стягнення комісії за надання кредиту у сумі 1890,00 грн.

Розглядаючи указану вимогу, суд зазначає наступне.

Як було встановлено судом, умовами кредитного договору та додаткового договору до нього визначено сплату комісії, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9% від суми кредиту, що становить 495,00 грн. - за 1-й транш, 450,00 грн. – за 2-й транш. Крім того сторонами визначено також сплату комісії за обслуговування кредиту, яка становить: 495,00 грн – в день надання 1-го траншу, 945,00 грн – в день надання 2-го траншу.

З розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається що відповідачу нараховано комісії в загальному розмірі 2835,00 грн., при цьому при частковому погашенні відповідачем заборгованості в загальному розмірі 4647 грн, 945,00 грн. з них позивачем було зараховано на погашення комісії.

Таким чином позивачем встановлено відповідачу обов`язок сплати комісії за надання та обслуговування кредиту в загальному розмірі 2835,00 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10 січня 2024 року, справа № 727/5461/23, провадження № 61-17096св23.

Судом установлено, що умовами кредитного договору №07.12.2025-100001148 від 07 грудня 2025 року та додатковою угодою між сторонами визначено сплату комісії, пов`язану з наданням кредиту.

В кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та, за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), більш того в паспортах споживчого кредиту прямо зазначено, що додаткові та/або супутні послуги не надаються.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» не надало доказів надання таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення комісії в сумі 1890,00 грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того розмір даної комісії у загальній сумі 2835,00 гривень не міг бути включеним до розрахунку заборгованості, однак як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, така сума була включена до розрахунку заборгованості та при частковому погашенні заборгованості відповідачем, позивачем було списано 945,00 грн. на погашення заборгованості, що відобразилось на неправильному обрахуванні суми заборгованості відповідача перед позивачем.

Таким чином суд вважає, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 07 грудня 2025 року було надано відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5500,00 грн. строком на 217 днів, тобто до 11 липня 2026 року зі сплатою відсотків за користування кредитом за процентною ставкою у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів, тобто до 10 березня 2026 року (початок 4-го чергового періоду згідно графіку платежів) та в подальшому за процентною ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування кредитом.

18 грудня 2025 року між сторонами було укладено додатковий договір, згідно якого відповідачу було надано додаткові кошти в сумі 5000,00 грн. Тобто даним договром змінено положення про суму кредиту. Інші істотні умови договору залишено без змін.

Однак з розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплати суми заборгованості за спірним кредитним договором, яку слід врахувати при обчисленні суми заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 дійшов висновку, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Таким чином, враховуючи наведені вище істотні умови договору кредиту, при розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем суд виходить з наступних міркувань.

За період з 07 грудня 2025 року (дата надання кредиту) по 17 грудня 2025 року включно (11 календарних днів) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% від суми кредиту 5500,00 грн і їх розмір становить 605,00 грн. (5500грн. х 1% х 11 днів). Тобто станом на 17 грудня 2025 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 6105,00 грн., з яких 5500,00 грн. – тіло кредиту, 605,00 – сума нарахованих відсотків за користування кредитом.

18 грудня 2025 року відповідачу було надано додаткові кредитні кошти в сумі 5000,00 грн., у зв`язку із чим сума тіла кредиту була збільшена до 10500,00 грн.

Тому за період з 18 грудня 2025 року по 05 січня 2026 року включно (19 календарних днів) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% від суми кредиту 10500,00 грн і їх розмір становить 1995,00 грн. (10500 грн. х 1% х 19 днів). Тобто станом на 05 січня 2026 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 13100,00 грн., з яких 10500,00 грн. – тіло кредиту, 2600,00 – сума нарахованих відсотків за користування кредитом (з яких 605,00 грн за період з 07 грудня 2025 року по 17 грудня 2025 року та 1995,00 грн – за період з 18 грудня 2025 року по 05 січня 2026 року).

06 січня 2026 року, згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, відповідач здійснила часткову оплату заборгованості в сумі 4647,00 грн. Таким чином, станом на 06 січня 2026 року, відповідачем було повністю погашено суму відсотків та зменшено суму тіла кредиту до 8453,00 грн. (13100,00 грн. – 4647,00 грн.).

Тому за період з 06 січня 2026 року по 09 березня 2026 року включно (63 календарних дні) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 1% від суми кредиту 8453,00 грн і їх розмір становить 5325,39 грн. (8453,00 грн. х 1% х 63 дні). Тобто станом на 09 березня 2026 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 13778,39 грн., з яких 8453,00 грн. – тіло кредиту, 5325,39 – сума нарахованих відсотків за користування кредитом.

Починаючи з 10 березня 2026 року було змінено відсоткову ставку, а саме зменшено розмір відсоткової ставки за користування кредитом до 0,5% на день.

Тому за період з 10 березня 2026 року по 11 липня 2026 року (останній день строку кредитування) включно (124 календарних дні) проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню по денній ставці 0,5% від суми кредиту 8453,00 грн і їх розмір становить 5240,86 грн. (8453,00 грн. х 0,5% х 124 дні). Тобто станом на 11 липня 2026 року включно заборгованість відповідача перед позивачем становила 19019,25 грн., з яких 8453,00 грн. – тіло кредиту, 10566,25 – сума нарахованих відсотків за користування кредитом (з яких 5325,39 грн за період з 06 січня 2026 року по 09 березня 2026 року та 5240,86 грн – за період з 10 березня 2026 року по 11 липня 2026 року).

Отже загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 19019,25 грн., з яких 8453,00 грн. – тіло кредиту, 10566,25 грн. – сума нарахованих відсотків за користування кредитом.

За вищевикладених обставин, враховуючи, що відповідач істотно порушила умови укладеного з позивачем кредитного договору, своєчасно кредит не погашала та не повернула позичені кошти в повному обсязі, суд вважає, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №07.12.2025-100001148 від 07 грудня 2025 року, а саме: 19019,25 грн., з яких 8453,00 грн. – тіло кредиту, 10566,25 грн. – сума нарахованих відсотків за користування кредитом

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом задоволено позовні вимоги у сумі 19019,25 грн., що становить 66,91% від заявленої позовної вимоги, а отже з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у сумі 1781,41 грн. (2662,40 грн х 66,91%) та витрати пов`язані із надсиланням позовної заяви у паперовій формі в сумі 92,46 грн. (138,18 грн. х 66,91%).

Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 07.12.2025-100001148 від 07 грудня 2025 в сумі 19019 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятнадцять) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833) витрати зі сплати судового збору в сумі 1781 (одна тисяча сімсот вісімдесят одна) гривня 41 (сорок одна) копійка та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 92 (дев`яносто дві) гривні 46 (сорок шість) копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Н.Б. Сташків