Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №757/60575/25-ц — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 757/60575/25-ц

нп 2/490/3082/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28.11.2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що він є майором ЗСУ у відставці, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з 18.01.2025 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

14.08.2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою з приводу виготовлення та надання довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2025 року за відповідною (аналогічною) посадою із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для переводу пенсії, отриманої за Законом україни "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2025.

Однак, листом від 04.06.2025 №9/1/9752 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовив у задоволення вищевказаного звернення. Відмову відповідач аргументував тим, що позивач, як отримувач пенсії по вислузі років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 не знаходиться, особова пенсійна справа відсутня.

Вказані дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , на думку позивача, порушують його права та унеможливлюють Головному управлінню Пенсійного фонду України в Миколаївській області нарахувати та виплатити позивачу пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В результаті таки дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач зазнав моральної шкоди у розмірі 2500000,00 грн, яку позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Позивач обгрунтовує свої вимоги приписами статей 3, 6, 8, 19, 21 22, 55, 56, 64, 68, 129 Конституції України, статей 3, 6, 11-16, 20, 23, 1166, 1176 ЦК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.12.2025 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Миколаївського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 05.03.2026 року вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

16.04.2026 року матеріали справи передано на розгляд судді.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 21.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди. Розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження, почато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали та призначено проведення підготовчого засідання на 26.05.2026 року на 14:30 в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 41/12, каб. № 11).

04.05.2026 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не визнає зазначений позов в повному обсязі з наступних підстав.

Так, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Відсутність хоча б одного з елементів виключає цивільно-правову відповідальність. Вказані норми не звільняють позивача від обов`язку доказування неправомірності дій посадових осіб органів досудового розслідування, як підстави для відшкодування моральної шкоди.

Як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на протиправну відмову ІНФОРМАЦІЯ_4 у видачі довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2025 у зв`язку з чим позивачу нанесена моральна шкода. Натомість, в провадженні Миколаївського окружного адміністративного суду перебувала справа №400/9724/25 ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виготовленні і не надісланні на адреси ОСОБА_1 і Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2025 року за відповідною (аналогічною) посадою на день звільнення зі служби із за значенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з ціллю переведення його пенсії, отриманої за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв`язку з тим, що він має право на це, протиправною та зобов`язати вчинити ці дії.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , судом зазначено, зокрема: «В свою чергу, колегія суддів вважає очевидно протиправним висновок суб`єкта владних повноважень про те, що позивач не має права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з тих підстав, що позивач не знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у якості отримувача пенсії по вислузі років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Враховуючи викладене, колегія суддів формує висновок, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не здійснено належного розгляду заяви позивача та не перевірено наявності у позивача права на оформлення документів для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб. При цьому, колегія суддів вважає передчасною вимогу позивача про зобов`язання суб`єкта владних повноважень виготовити бажані позивачу довідки, складені саме станом на 01 січня 2025 року, оскільки питання наявності у позивача права та дати набуття права на отримання пенсії суб`єктом владних повноважень у встановленому порядку не вирішено.»

Враховуючи наведені вище висновки суду, на думку ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом не було визнано протиправною відмову у видачі довідки ОСОБА_1 про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2025, а визнано протиправною підставу для відмову у видачі такої довідки. У зв`язку з чим, судом визначено належний спосіб захисту порушеного права позивача як: зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 серпня 2025 року, з урахуванням висновків суду.

Також представник відповідача вказує на недоведеність позивачем, що зазначеними вище діями та бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано жодних належних доказів того, в чому полягає моральна шкода, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо. Водночас, сам по собі факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 804/6922/16.

З урахуванням наведеного представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.05.2026 року позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій додатково до заявлених 2500000,00 грн моральної шкоди, просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету шляхом списання у безспірному порядку з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача майнової шкоди у розмірі 128041,69 грн.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 27.04.2026 року у справі №400/9724/25, скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року та визав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви позивача від 14 серпня 2025 року про оформлення документів для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а також зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву позивача від 14 серпня 2025 року, з урахуванням висновків суду.

Також позивач звертає увагу суду на висновки які навів П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 27.04.2026 року у справі №400/9724/25: "Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що на обласні ТЦКСП покладаються обов`язки з оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсій особам, звільненим з військової служби.

В свою чергу, колегія суддів вважає очевидно протиправним висновок суб`єкта владних повноважень про те, що позивач не має права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з тих підстав, що позивач не знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у якості отримувача пенсії по вислузі років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Враховуючи викладене, колегія суддів формує висновок, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не здійснено належного розгляду заяви позивача та не перевірено наявності у позивача права на оформлення документів для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».".

В результаті вищезазначеної протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не отримав довідки про розмір грошового забезпечення та не зміг звернутися до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області з метою переводу пенсії позивача, отриманої за Законом україни "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та проведення невідкладного перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2025, чим позивачу було завдано майнової шкоди у розмірі неотриманої пенсії як мінеімум у розмірі 18291,67 грн у місяць по аналогії з пенсією ОСОБА_2 , який є правпрщиком ЗСУ у відставці та проходив службу у тому самому підрозділі що і позивач.

Таким чином позивач, який міг отрмати пенсію як мінімум у розмірі 18291,67 грн у місяць починаючи з 01.10.2025 року, станом на 30.04.2026 року не отримав як мінімум: 128041 грн (18291,67 грн Х 7 місяців), що є порушенням прав позивача.

Позивач обгрунтовує свої вимоги приписами статей 3, 6, 8, 19, 55, 64, 68, 129 Конституції України, статей 3, 6, 11-16, 1166, 1176 ЦК України, статей 1, 2, 3, 4, 12 Закону України Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

11.05.2026 року представниця Державної казначейської служби України подаладо суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що Казначейство розглянуло позовну заяву Позивача та заперечує про її задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Так, Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини першої статті 2 Цивільного кодексу України та не несе відповідальності за дії органів державної влади.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Органи Державної казначейської служби України безпосередньо здійснюють виконання рішень про стягнення коштів розпорядників (бюджетних установ) і одержувачів бюджетних коштів, а також підприємств, установ та організацій, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої на його думку незаконними діями службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 . Отже, у даних правовідносинах в силу приписів статті 170 ЦК України представляти Державу Україна в суді наділено повноваженнями органи ІНФОРМАЦІЯ_1 . Представниця Казначейства звертає увагу суду на те, що Казначейство, яке залучено до справи як Відповідач 2, згідно із своїми функціональними обов`язками не є учасником спірних відносин і не має фактичних даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення справи

Казначейство жодних прав та інтересів Позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди Позивачеві не завдало (до того ж сам Позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав)

Позивач помилково визначив Казначейство, яке відповідно до законодавства є органом виконання рішень суду про стягнення шкоди з Державного бюджету, Відповідачем у цій справі.

Позивач посилається на протиправну відмову ІНФОРМАЦІЯ_4 у видачі довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2025 у зв`язку з чим Позивачу нанесена моральна шкода, але Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження спричиненої йому моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, Казначейство вважає, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим та недоведеним, з урахуванням чого, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а розгляд справи здійснити за відсутності представника Казначейства.

13.05.2026 року до суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшло запереченя на клопотання позивача про збільшення позовних вимог, в яких зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 заперечує проти вищевказаної заяви з наступних підстав.

Як на підставу для збільшення позовних вимог, позивач посилається на рішення у справі №400/9724/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виготовленні і не надісланні на адреси ОСОБА_1 і Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2025 року за відповідною (аналогічною) посадою на день звільнення зі служби із за значенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з ціллю переведення його пенсії, отриманої за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв`язку з тим, що він має право на це, протиправною та зобов`язати вчинити ці дії.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026, за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , судом зазначено, зокрема: «В свою чергу, колегія суддів вважає очевидно протиправним висновок суб`єкта владних повноважень про те, що позивач не має права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з тих підстав, що позивач не знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у якості отримувача пенсії по вислузі років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Враховуючи викладене, колегія суддів формує висновок, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не здійснено належного розгляду заяви позивача та не перевірено наявності у позивача права на оформлення документів для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб. При цьому, колегія суддів вважає передчасною вимогу позивача про зобов`язання суб`єкта владних повноважень виготовити бажані позивачу довідки, складені саме станом на 01 січня 2025 року, оскільки питання наявності у позивача права та дати набуття права на отримання пенсії суб`єктом владних повноважень у встановленому порядку не вирішено.» За такого, суд констатував, що оскільки позивач не є отримувачем пенсії згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" питання щодо наявності у нього права на отримання такої пенсіх не вирішено. А тому і позовна вимога про видачу довідки про розмір грошового забезпечення є передчасною.

За такого, на думку представника відповідача, заява про збільшення позовних вимог є необґрунтованою.

Також, представником відповідача надано відповідь ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.05.2026 №9/1/5035 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026, а також копію листа Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.03.2026, яким роз`яснено позивачу процедуру призначення пенсії Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та підтверджує відсутність порушень з боку відповідача.

З урахуванням наведеного, представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

15.05.2026 року позивач надав до суду відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_3 в якому зазначив таке.

Позивач наголошує, що до відзиву начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 внесено неправдиві данні щодо начебто невстановлення Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 року у справі №400/9724/25 порушень з боку відповідача, що суперечить самому змісту вказаної постанови.

Позивач наполягає, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 незаконно не надано позивачу довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2025 року, протиправно не перевірено наявності у позивача права на оформлення пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та зроблено висновок про відсутність у позивача такого права та як наслідок не видано довідку про грошове забезпечення станом на 01.01.2025 року.

Позивач вважає, що має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 2500000,00 грн та вважає, що суд може відхилити доводи відповідача викладені ним у відзиві та задовольнити позовні вимоги (збільшені) позивача.

Ухвалою суду від 26 травня 2026 року в прийнятті заяви позивача ОСОБА_1 від 04.05.2026 року про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла на адресу суду 07.05.2026 року відмовлено та повернуто її позивачу, також закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, призначено справу до судового розгляду по суті на 02.07.2026 року на 11:00 годин в приміщенні Центрального районного суду м. Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Захисників Миколаєва, 41/12, каб. № 11).

08.06.2026 року позивач надав до суду заперечення проти доводів відповідача-1, в якому зазначив, що отримав від відповідача лист №9/1/5744 від 22.05.2026 року, в якому зазначено, крім іншого, що позивач не має права на пенсію за вислугою років на підставі Закону України №2262-ХІІ. Позивач вважає, що такий висновок відповідача порушує конституційні права позивача та виходить за межі компетенції відповідача, оскільки правом відмови у призначені пенсії наділені органи, що призначають пенсії, тобто Пенсійний фонд України.

З урахуванням наведеного позивач вважає, що суд може відхилити доводи відповідача викладені ним у в листі №9/1/5744 від 22.05.2026 року та за задовольнити позовні вимоги (збільшені) позивача.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2026 року ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 травня 2026 року в частині повернення заяви про збільшення позовних вимог скасовано, а матеріали заяви ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог направлено до того ж суду для продовження розгляду, в іншій частині ухвалу залишено без змін.

23.07.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява позивача ОСОБА_1 , про відвід судді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від розгляду даної цивільної справи. В обгрунтування заяви зазначено, що суддя Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатін О.В безпідставно відкрив провадження у справі з порушенням правила альтернативної підсудності, оскільки вказана справа, на думку позивача, має слухатися Печерським районним судом міста Києва, а саме за місцем знаходження другого відповідача - Державної казначейської служби України. Крім того, суддя Саламатін О.В. ухвалою від 26.05.2026 року повернув заяву ОСОБА_1 від 04.05.2026 року про збільшення розміру позовних вимог, яка надійшла на адресу суду 07.05.2026 року позивачу та в подальшому, постановою Миколаївського апеляційного суду від 14 липня 2026 року вказана ухвала Центрального районного суду міста Миколаєва була скасована. В результаті таких незаконних дій судді Саламатіна О.В., позовна заява станом на 20.07.2026 року ще не розглянута, що є порушенням права позивача на ефективний засіб правового захисту, що може свідчити про те, що суддя не буде безстороннім і неупередженим при розгляді позовної заяви позивача по суті.

В період з 22.07.2026 року по 02.08.2026 року суддя Саламатін О.В. перебував у відпустці.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 03 серпня 2026 року заяву позивача ОСОБА_1 про відвід судді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від розгляду цивільної справи №757/60575/25-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, залишено без задоволення, а заяву про відвід передано для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026 року заяву позивача ОСОБА_1 , про відвід судді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від розгляду даної цивільної справи передано для розгляду судді Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 10 серпня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Центрального районного суду міста Миколаєва Саламатіна О.В. від розгляду цивільної справи №757/60575/25-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Ухвалою суду від 27.08.2026 року заяву позивача ОСОБА_1 від 04.05.2026 року про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду та постановлено в подальшому розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

11.05.2026 року представниця відповідача Державної казначейської служби України надала до суду відзив, в якому, крім іншого, просила відмовити в задоволенні позову та розгляд справи проводити без участі Казначейства.

25.06.2026 року позивач подав до суду заяву в якій просив суд справу розглядати за його відсутності, вимоги позову підтримує повністю.

12.10.2026 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_7 подав заяву про розгляд справи без його участі, просить в позові відмовити повністю.

Проаналізувавши аргументи сторін викладені ними в позові та відзивах, долідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , 17 січня 1965 року, майор ЗСУ у відставці, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та з 18.01.2025 року перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

14.08.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із зверненням щодо підготовки і надання до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 на відповідний тарифний коефіцієнт з включенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2025.

Листом від 04.06.2025 № 9/1/9752 ІНФОРМАЦІЯ_6 відмовив у задоволенні вищевказаного звернення. Відмова аргументована тим, що позивач, як отримувач пенсії по вислузі років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 не знаходиться, особова пенсійна справа відсутня.

Позивач ОСОБА_1 вважаючи таку бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправною, оскаржив дії ІНФОРМАЦІЯ_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду - справа №400/9724/25.

За наслідком з`ясування обставин справи, Миколаївським окружним адміністративним судом 27 квітня 2026 року у справі №400/9724/25 ухвалено рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, так як у позивача відсутнє право на отримання оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01 січня 2025 року для здійснення перерахунку пенсії, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

В подальшому, 27 квітня 2026 року у справі №400/9724/25 П`ятим апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою скасувано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 14 серпня 2025 року про оформлення документів для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 серпня 2025 року, з урахуванням висновків суду; в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовлено.

При цьому, в Постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі №400/9724/25 зазначено таке: " .. з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що на обласні ТЦКСП покладаються обов`язки з оформлення та подання до органів, що призначають пенсії, документів для призначення за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсій особам, звільненим з військової служби.

В свою чергу, колегія суддів вважає очевидно протиправним висновок суб`єкта владних повноважень про те, що позивач не має права на отримання довідки про розмір грошового забезпечення для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з тих підстав, що позивач не знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 у якості отримувача пенсії по вислузі років за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Враховуючи викладене, колегія суддів формує висновок, що ІНФОРМАЦІЯ_5 не здійснено належного розгляду заяви позивача та не перевірено наявності у позивача права на оформлення документів для призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». ...".

Суд зазначає, що за змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89; від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому, слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Суд вважає доведеним неправомірність дій відповідача ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо позивача, вказане встановлено постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі №400/9724/25, також суд дійшов висновку, що позивач відчув негативні емоції внаслідок неправомірних дій відповідача та вимушений був докласти певних зусиль для відновлення свого порушеного права.

При цьому, визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд зобов`язаний виходити з засад розумності та справедливості.

Так, у постанові від 05.12.2018 у справі №210/5258/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у ч. 3 ст. 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з судами першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позовну вимогу у розмірі майже вчетверо меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач. Проте, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину його фізичного болю та страждань, не навели мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди (п. 68, 70).

Отже, зменшуючи визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди, суди повинні наводити відповідні мотиви.

Оцінюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги, що позивач дійсно був вимушений вживати певні дії щодо оскарження дій відповідача.

Натомість, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту існування у нього емоцій, які досягли саме рівня страждання та приниження.

Підтвердженням вказаних обставин могли бути медичні документи або будь-які інші письмові, речові і електронні докази, висновки ексепртів, показання свідків, на підставі яких суд встановлює наявність обставин (фактів), що обґрунтовують позовні вимоги, та які відповідають вимогам статей 77-80 ЦПК України.

З огляду на ці обставини, вимоги розумності та справедливості, суд дійшов висновку про відшкодування моральної шкоди позивачу у розмірі 2500,00 гривень.

Визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини відповідача у завданні моральної шкоди, а також тих обставин, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року у справі №400/9724/25 порушене право позивача фактично було відновлено.

Щодо вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 128041,69 грн, суд зазначає таке.

Так, в обгрунтування вимог про стягнення матеріальної шкоди позивачем зазначено про те що внаслідок протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач не отримав довідки про розмір грошового забезпечення та не зміг звернутися до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області з метою переводу пенсії позивача, отриманої за Законом україни "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та проведення невідкладного перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2025, чим позивачу було завдано майнової шкоди у розмірі неотриманої пенсії як мінеімум у розмірі 18291,67 грн у місяць по аналогії з пенсією ОСОБА_2 , який є прапорщиком ЗСУ у відставці та проходив службу у тому самому підрозділі що і позивач.

Таким чином позивач, який міг отримати пенсію як мінімум у розмірі 18291,67 грн у місяць починаючи з 01.10.2025 року, станом на 30.04.2026 року не отримав як мінімум: 128041 грн (18291,67 грн Х 7 місяців), що є порушенням прав позивача.

Так, аргументи позивача про завдання йому матеріальної шкоди грунтуються виключно на його припущеннях, що він має право на переведення пенсії отриманої за Законом україни "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та таке переведення не здійснено саме через протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що предметом даного спору не є перевірка наявності чи вісутності підстав для переведення пенсії позивача отриманої за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки перевірка дій ІНФОРМАЦІЯ_1 в питанні реалізації його повноважень, як уповноваженого органу, який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має здійснюватися відповідним адміністративним судом в порядку встановленому КАС України.

Позивачем не надано суду відповідного рішення адміністративного суду, яким би було встановлено незаконність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невжиття заходів направлених на переведення пенсії позивача отриманої за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як і відсутнє рішення уповноваженого органу щодо призначення позивачу пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

У відповідності до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Диспозитивність цивільного судочинства, встановлена статтею 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, частиною 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Крім того, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд - частина 3 статті 13 ЦПК України.

Таким чином, позов в частині вимог про про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 128041,69 грн є недоведеним та в цій частині підлягає залишенню без задоволення.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 9-13, 76-83, 89, 95, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Саламатін О.В.