Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №475/192/26 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/192/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.10.2026смт. Доманівка

Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області у складі:

головуючої судді Кривенко О.В.,

при секретарі судового засідання Маташнюк О.В.,

за участі представника позивача Масюткіна С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Доманівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності іноземця на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом конфіскації,

в с т а н о в и в:

25.02.2026 року Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області в системі «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , припинити право власності на земельну ділянку, що належить громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), із кадастровим номером 4822782000:07:000:0043 площею 7,8139 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом конфіскації її у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області на виконання доручення Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 08.12.2022 № 22-28-0.191-8314/2-22 «Про вжиття заходів щодо підготовки та подання позовів про конфіскацію земельних ділянок» отримано інформацію про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є громадянкою РФ (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВРА №859206 від 17.09.2010, отримала у власність земельну ділянку з кадастровим номером 4822782000:07:000:0043 загальною площею 7,8139га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Козубівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Відмітка про перехід права власності за спадкоємцем була виконана державним нотаріусом на Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ МК № 044486.

Зі змісту витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4800011312026 від 09.01.2026 вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4822782000:07:000:0043 як об`єкта цивільних прав, проведена 18.06.2002, земельна ділянка сформована та віднесена до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.02.2026 №46250218, інформація про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4822782000:07:000:0043 у Державному реєстрі прав відсутня.

Згідно обліків УДМС у Миколаївській області інформація стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутня, що підтверджується листом Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області від 02.02.2026 № 4801.3.1-836/48.1-26.

Зазначене дає підстави стверджувати, що громадянка РФ, ОСОБА_1 , набувши статус власника спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а також не вживши заходів щодо її відчуження у встановлені ЗК України строки, порушує вимоги національного законодавства України у сфері земельних відносин.

Це є підставою для приведення у дію положень ст.145 ЗК України, зокрема ч.4, та ініціювання Головним управлінням вирішення питання про конфіскацію спірних земельних ділянок у судовому порядку.

Тому просить суд припинити право власності на земельну ділянку, що належить громадянці рф ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), із кадастровим номером 4822782000:07:000:0043 площею 7,8139 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом конфіскації її у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404).

В силу вимог ст.14 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючу по цій справі суддю Кривенко О.В.

Ухвалою судді від 16.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено в порядку загального позовного провадження до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справ до судового розгляду.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Масюткіна С.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася шляхом публікації оголошення про виклик на веб-сайті суду та за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання в Україні, оскільки можливість надання доручення про вручення документів та виклик відповідача в судове засідання в порядку міжнародної правової допомоги відсутня внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди прокурора та представника позивача вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст.280,281 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії ВРА № 859206, виданого 17 вересня 2010 державним нотаріусом Доманівської державної ноьаріальної контори Миколаївської області Франкевич І.М., набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4822782000:07:000:0043 загальною площею 7,8139 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Козубівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області.

Земельна ділянка площею 7,8139 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Козубівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-МК №044486, виданого Доманівською райдержадміністрацією 18 червня 2002 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №168, кадастровим номером 4822782000:07:000:0043.

Згідно з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4800011312026 від 09.01.2026 вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4822782000:07:000:0043 як об`єкта цивільних прав, проведена 18.06.2002, земельна ділянка сформована та віднесена до земель сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.02.2026 №46250218, інформація про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4822782000:07:000:0043 у Державному реєстрі прав відсутня .

З дослідженої спадкової справи №30/2010 заведеної 17.03.2010 року після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що гр. ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який на день смерті постійно прожива та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , згідно її заяви від 17.03.2010, яка знаходиться у спадковій справі №30/2010.

Інші спадкоємці за законом є діти спадкодавця — син ОСОБА_3 , 1981 р.н., який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 та донька спадкодавця ОСОБА_4 , 1979 р.н. яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 відмовилися від прийняття спадщини, згідно їх заяви від 03.08.2010, що міститься у спадковій справі №30/2010.

З дослідженої копії паспорта громадянина російської федерації встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_1 в с. к/з ім. Ворошилова Целинського району Ростовської області, що міститься у спадковій справі №30/2010.

Згідно копією листа Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області від 02.02.2026 № 4801.3.1-836/48.1-26 згідно обліку УДМС у Миколаївській області інформація стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня.

Таким чином судом достовірно встановлено, що власником земельної ділянки кадастровий номер 4822782000:07:000:0043 загальною площею 7,8139 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Козубівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області є ОСОБА_1 громадянка російської федерації місце проживання російська федерація, АДРЕСА_1 на вказану земельну ділянку було набуто ОСОБА_1 у зв`язку з спадкуванням після смерті чоловіка, державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ МК № 044486.

При цьому суд звертає увагу, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації дипломатичні відносини між нею та державою Україна розірвано і отримати відомості з росії про відповідача ОСОБА_1 не є можливим. Даний факт є загальновідомим і доказування не потребує (ч. 3 ст. 82 ЦПК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.

За змістом положень ст. 41 Конституції України, ст. ст. 319, 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) визначені і нормами Закону України «Про міжнародне приватне право», положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право», право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону, виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1,2 ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з положеннями ч.1,2,4 ст. 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Іноземці, особи без громадянства можуть набувати право власності на землю (земельні ділянки) відповідно до закону. Права та обов`язки суб`єктів права власності на землю (земельну ділянку) встановлюються законом.

Відповідно до ст. 378 ЦК України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. а) ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЗК України іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 81 ЗК України, іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно положень ч. 1,3 ст. 130 ЗК України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава. Порушення вимог частин першої і другої цієї статті є підставою для визнання правочину, за яким набувається право власності на земельну ділянку, недійсним, а також для конфіскації земельної ділянки.

Згідно з ч. 2-4 ст. 140 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права

власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Згідно з п. в) ст. 143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Відповідно до ч.1,2 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Згідно ч.4 ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Також п. 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України передбачено, що право власності припиняється у разі конфіскації.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України встановлено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс 13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», від 11 березня 2003 року «Новоселецький проти України», від 1 червня 2006 року «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст.1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Оскільки головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області , яке здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, самостійно не реалізувало процесуальне право на подання позову про конфіскацію земельної ділянки, то наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.05.2020р. по справі № 912/2385/18.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, протягом року добровільно не відчужила, отже позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі, тому слід припинити право власності відповідача та конфіскувати вказану земельну ділянку. При цьому суд вважає втручання у право власності легітимним, пропорційним легітимній меті та законним.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 3 036,89 грн.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-80, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 про примусове припинення права власності іноземця на земельну ділянку сільськогосподарського призначення шляхом конфіскації - задовольнити.

Припинити право власності на земельну ділянку, що належить громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), із кадастровим номером 4822782000:07:000:0043 площею 7,8139 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом конфіскації її у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404). .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь головного управління ДЕРЖГЕОКАДАСТРУ у миколаївській області (Україна, 54034, Миколаївська обл., місто Миколаїв, ПРОСПЕКТ МИРУ, будинок 34 ЄДРПОУ 3982540) судовий збір у розмірі 3 036,89 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Доманівського районного суду Миколаївської областіО. В. Кривенко