Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №466/8072/23 — Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/8072/23

Провадження № 2/466/260/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого – судді Зими І.Є.

за участі секретаря с/з Васинчик М.О.

представника позивача Васильчука В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

02 серпня 2023 року, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором б/н від 07.09.2022 року, в розмірі 36 035,20 грн., та судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 07.09.2022 , між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 44 999,00 грн шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, строком на 36 місяців, із встановленням процентної ставки у розмірі 18 відсотків річних.

Позивач покликався на те, що оформлення кредиту здійснювалося в електронній формі із застосуванням засобів дистанційної ідентифікації та підтвердження операцій. Зокрема, банк зазначав, що 07.09.2022 було здійснено ідентифікацію ОСОБА_1 , підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а сторонами погоджено використання OTP-пароля як простого електронного підпису. Надалі за допомогою OTP-пароля було підписано паспорт кредиту, кредитний договір б/н від 07.09.2022 та графік платежів. За твердженням банку, відповідні документи містять усі істотні умови кредитування. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, позивач зазначив, що станом на 05.07.2023 за кредитним договором утворилась заборгованість у загальному розмірі 36 035,20 грн, яка складається з 35 999,20 грн заборгованості за тілом кредиту та 36,00 грн заборгованості за простроченими процентами, яку просив стягнути з відповідачки.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 24 жовтня 2023 року позов АТ КБ «ПриватБанк» було задоволено.

21 травня 2024 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись, зокрема, на те, що про його існування їй стало відомо лише після отримання 09.05.2024 повідомлення АТ «Ощадбанк» про арешт її рахунку органом державної виконавчої служби. Заперечуючи проти позовних вимог по суті, ОСОБА_1 зазначила, що спірного кредиту у розмірі 44 999,00 грн не оформляла, відповідного волевиявлення не здійснювала та кредитних зобов`язань на себе не брала. Відповідачка пояснила, що користувалася рахунками та банківськими картками АТ КБ «ПриватБанк», при цьому до банківських сервісів був прив`язаний її мобільний номер телефону. За її твердженням, ІНФОРМАЦІЯ_1 у мобільному телефоні, до якого були під`єднані банківські картки, раптово зник мобільний зв`язок. Після цього вона звернулася до сервісного центру мобільного оператора «Київстар», де їй повідомили про проблеми з її номером та можливий доступ сторонніх осіб.

Надалі відповідачка звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Львів, вул. Мазепи, 25а, де, за її твердженням, дізналася, що на її ім`я створено електронну картку, якою здійснювалися операції, зокрема розрахунки у торговельних та розважальних закладах та оформлення кредитних операцій у м. Дніпрі. На підтвердження проведених операцій працівниками банку їй було надано виписку з рахунку. ОСОБА_1 зазначала, що вказаних операцій вона не здійснювала, доступу до своїх рахунків третім особам добровільно не надавала, а спірний кредит не оформляла.

06 червня 2024 року надійшов відзив на заяву про перегляд заочного рішення, АТ КБ «ПриватБанк» заперечило проти доводів позивачки. Банк зазначив, що 07.09.2022 було здійснено ідентифікацію клієнта, ОСОБА_1 підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, погоджено використання OTP-пароля як простого електронного підпису, а паспорт кредиту, кредитний договір та графік кредиту були підписані з використанням OTP-пароля, направленого на фінансовий номер клієнта.

В судовому засіданні представник позивача Васильчук В.А. просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на аргументи аналогічні викладеним в позовній заяві, відзиві на заяву про перегляд заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явились, хоча належним повідомлялись про дату та час судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ окремо та докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність, достатньою для висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Отже, саме на позивача, який вимагає стягнення кредитної заборгованості, покладається обов`язок довести не лише розмір розрахованої ним заборгованості, але насамперед факт виникнення між сторонами відповідного кредитного зобов`язання, тобто наявність волевиявлення відповідачки на укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Відповідно до статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

За змістом статей 638, 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним за умови досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Водночас особливістю цієї справи є те, що відповідачка заперечує не окремі умови кредитування чи правильність розрахунку заборгованості, а сам факт вчинення нею дій, спрямованих на отримання спірного кредиту.

Тому першочерговим для вирішення спору є встановлення того, чи доведено, що електронні дії, внаслідок яких 07.09.2022 оформлено кредит на суму 44 999,00 грн, були вчинені саме ОСОБА_1 та відповідали її дійсному волевиявленню.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 послідовно зазначала: 06.09.2022 у мобільному телефоні, до якого були під`єднані її банківські картки, зник мобільний зв`язок; після звернення до оператора вона отримала інформацію про стороннє втручання, а після звернення до відділення АТ КБ «ПриватБанк» дізналась про операції, яких, за її твердженням, не здійснювала. 08.09.2022 вона звернулась із заявою до правоохоронних органів.

На підставі повідомлення ОСОБА_1 було розпочато кримінальне провадження №12022142380000762, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.09.2022. Зазначена обставина підтверджується також матеріалами, які представник відповідачки просив витребувати в органу досудового розслідування.

Разом з тим суд наголошує, що сам факт внесення відомостей до ЄРДР не є доказом вчинення кримінального правопорушення певною особою, не встановлює факту невчинення відповідачкою спірного правочину та не має для цього цивільного спору наперед встановленого значення.

Відсутність вироку в кримінальному провадженні також не звільняє цивільний суд від обов`язку самостійно оцінити надані сторонами докази за правилами цивільного судочинства.

Значення матеріалів кримінального провадження у цій справі полягає насамперед у тому, що вони підтверджують час виникнення та послідовність позиції відповідачки: про несанкціоновані операції та втрату контролю над відповідними засобами доступу вона заявляла безпосередньо після спірних подій, а не лише після звернення банку до суду з позовом.

Однак доводи відповідачки про втрату контролю над фінансовим номером підтверджуються не лише фактом звернення до правоохоронних органів.

Під час нового розгляду справи судом було витребувано від ПрАТ «Київстар» інформацію щодо обслуговування мобільного номера, який використовувався як фінансовий номер відповідачки.

Отримана від оператора мобільного зв`язку інформація має істотне значення для вирішення спору, оскільки походить від особи, яка не є стороною спірних кредитних правовідносин, та стосується безпосередньо технічних подій, що відбувалися із фінансовим номером у період оформлення спірного кредиту.

Судом встановлено, що 06 вересня 2022 року, о 19 год. 57 хв. , було здійснено відновлення (заміну) SIM-картки номера телефону, який використовувався відповідачкою, на іншу SIM-картку зі збереженням того самого номера.

При цьому вже наступного дня, 07 вересня 2022 року, за версією позивача було здійснено електронне оформлення спірного кредиту з використанням OTP-пароля, направленого саме на цей фінансовий номер.

Отже, встановлена оператором телекомунікацій обставина заміни SIM-картки безпосередньо перед оформленням кредиту об`єктивно узгоджується із твердженнями відповідачки про втрату мобільного зв`язку 06.09.2022 та ставить під обґрунтований сумнів можливість автоматичного ототожнення особи, яка 07.09.2022 отримувала та вводила OTP-паролі, з ОСОБА_1 .

Суд враховує доводи позивача про те, що паспорт кредиту, кредитний договір та графік платежів були оформлені з використанням OTP-пароля, а умовами банківського обслуговування сторони погодили можливість використання такого пароля як простого електронного підпису.

Разом із тим факт технічно коректного введення OTP-пароля та успішного проходження автоматизованої процедури банку не є тотожним установленню особи, яка фактично одержала та ввела такий пароль, якщо у справі наявні докази, що безпосередньо перед проведенням відповідних операцій SIM-картка фінансового номера була замінена.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц розглядався, що особливо важливо, також позов ПриватБанку про стягнення кредитної заборгованості. У вказаній справі апеляційним судом також витребовувалась інформація у ПрАТ «Київстар» щодо блокування SIM-картки та видачі дубліката фінансового номера. Було встановлено заміну SIM-картки на нову SIM-картку з тим самим номером. Верховний Суд погодився з відмовою у стягненні заборгованості, оскільки банк не довів вчинення клієнтом дій чи бездіяльності, які сприяли незаконному використанню персональних даних, а клієнт повідомив банк та правоохоронні органи про несанкціоновані операції; суди також врахували наявність кримінального провадження.

Зазначена правова позиція є релевантною до обставин цієї справи, оскільки тут також наявні не лише твердження відповідачки про шахрайські дії, а й об`єктивна інформація мобільного оператора щодо заміни SIM-картки фінансового номера безпосередньо перед виникненням спірного кредитного зобов`язання. Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16-ц, якою залишено без змін судові рішення про відмову АТ КБ «ПриватБанк» у стягненні кредитної заборгованості.

У постанові від 16 серпня 2023 року у справі №176/1445/22 Верховний Суд, розглядаючи спір щодо несанкціонованих операцій у системі Приват24, виходив із необхідності встановлення того, чи доведено банком, що саме користувач своїми діями або бездіяльністю сприяв доступу третіх осіб до карткового рахунку чи передав їм інформацію, яка дала можливість ініціювати платіжні операції. У тій справі суд першої інстанції виходив із того, що таких доказів банк не надав.

Таким чином, наведена практика Верховного Суду свідчить, що саме лише використання правильних реквізитів, паролів або інших засобів автентифікації не усуває необхідності оцінити обставини, за яких треті особи могли отримати доступ до відповідних засобів ідентифікації клієнта.

Разом з тим суд враховує, що сама по собі заява клієнта про шахрайство чи наявність кримінального провадження не може автоматично звільняти особу від наслідків банківських операцій.

Так, у постанові Верховного Суду від 31 березня 2025 року у справі №591/8927/23 предметом оцінки також були несанкціоновані, за твердженням клієнта, операції в Приват24.

Однак фактичні обставини тієї справи істотно відрізнялися: судами було встановлено надходження на номер клієнта дзвінка банку для підтвердження входу в Приват24 та повідомлення про успішний вхід, який клієнт вважав шахрайським, однак він негайно не повідомив банк про такий вхід і не вжив доступних заходів для блокування карток. Саме ці конкретні обставини були враховані судами при вирішенні спору не на користь клієнта.

У справі яка розглядається, таких обставин позивачем не доведено.

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів того, що ОСОБА_1 добровільно повідомила третім особам OTP-пароль, пароль до Приват24, надала дозвіл на вхід у систему, передала SIM-картку, підтвердила сторонній вхід у мобільний банкінг або вчинила інші конкретні дії чи допустила бездіяльність, які сприяли оформленню спірного кредиту.

Натомість у цій справі встановлено об`єктивний факт заміни SIM-картки фінансового номера 06.09.2022, тобто безпосередньо перед оформленням спірного кредиту 07.09.2022. Саме ця фактична відмінність не дає підстав застосувати до правовідносин сторін висновок зі справи №591/8927/23 у спосіб, який би свідчив про доведеність вини або недобросовісної поведінки відповідачки.

Суд окремо наголошує, що жодна із встановлених обставин, узята ізольовано, не була б достатньою для висновку про недоведеність позовних вимог. Сам факт існування кримінального провадження не доводить факту шахрайства. Сам факт звернення відповідачки до правоохоронних органів не доводить того, що вона не оформляла кредит. Сам факт проведення банківських операцій у м. Дніпрі також самостійно не доводить їх здійснення іншою особою. Так само сама заміна SIM-картки без встановлення особи, яка її здійснила, не дозволяє суду категорично встановити, що спірний кредит був оформлений конкретною третьою особою.

Однак відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює не кожний доказ ізольовано від інших, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається із сукупності досліджених судом доказів, 06.09.2022 відповідачка, за її послідовними поясненнями, втратила мобільний зв`язок, при цьому цього ж дня, 06.09.2022 о 19 год. 57 хв., оператором мобільного зв`язку зафіксовано здійснення заміни SIM-картки відповідного номера на іншу SIM-картку зі збереженням того самого номера телефону. Уже наступного дня, 07.09.2022, із використанням OTP-пароля, направленого на вказаний фінансовий номер, було оформлено спірний кредит у розмірі 44 999,00 грн, а в цей же період здійснювалися банківські операції, факт вчинення яких відповідачка заперечує. Після виявлення зазначених обставин ОСОБА_1 звернулася до банку, а 08.09.2022 - до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. У подальшому, 17.09.2022, відповідні відомості були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження №12022142380000762. Таким чином, наведені події утворюють послідовний та взаємопов`язаний у часі ланцюг обставин, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами при вирішенні питання про те, чи доведено позивачем, що саме ОСОБА_1 здійснила волевиявлення на укладення спірного кредитного договору.

Наведені обставини взаємно узгоджуються між собою у часі та за змістом. При цьому позиція відповідачки щодо несанкціонованого використання її банківських засобів була заявлена не після виникнення судового спору та не після ухвалення заочного рішення, а безпосередньо після подій вересня 2022 року.

Суд також бере до уваги банківську виписку, в якій за 07.09.2022 відображені операції в м. Дніпрі, тоді як відповідачка у своїх поясненнях послідовно зазначала, що саме після звернення до банку їй стало відомо про використання електронної картки та здійснення операцій у м. Дніпрі.

За таких обставин посилання позивача виключно на належне проходження технічної процедури авторизації та використання OTP не усуває обґрунтованих сумнівів щодо того, ким фактично було отримано та використано OTP-пароль після заміни SIM-картки.

Суд не встановлює у межах цивільної справи особу, яка здійснила заміну SIM-картки, та не робить висновку про винуватість будь-якої особи у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки вирішення такого питання не належить до предмета цього цивільного спору.

Для вирішення заявленого АТ КБ «ПриватБанк» позову достатньо встановити, чи довів позивач відповідно до статей 12, 81 ЦПК України ті юридичні факти, з яких він виводить право вимагати від ОСОБА_1 повернення кредиту.

На переконання суду, таких доказів позивачем не надано.

Зокрема, за встановлених у справі обставин банк не довів належними, допустимими та достатніми доказами, незалежними від використання скомпрометованого фінансового номера, що саме ОСОБА_1 07.09.2022 вчинила дії, спрямовані на укладення спірного кредитного договору, отримала OTP-паролі та особисто використала їх для підтвердження кредитного договору, паспорта кредиту та графіка платежів. Не доведено також вчинення відповідачкою конкретних дій чи бездіяльності, які сприяли отриманню третіми особами доступу до її фінансового номера чи банківських засобів ідентифікації.

При цьому суд не перекладає на банк обов`язку встановити особу шахрая. Предмет доказування є іншим: саме банк як позивач повинен довести виникнення кредитного зобов`язання між банком і конкретним відповідачем, оскільки саме з такого зобов`язання позивач виводить своє право на стягнення 36 035,20 грн.

Самого факту відображення кредиту в інформаційних системах банку та використання OTP за обставин, установлених у цій справі, для такого висновку недостатньо.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому висновок про те, що OTP був використаний саме ОСОБА_1 лише тому, що він був направлений на номер, який до подій 06.09.2022 використовувався нею як фінансовий, за наявності документально підтвердженої заміни SIM-картки безпосередньо перед оформленням кредиту фактично ґрунтувався б на припущенні.

Суд також враховує споживчий характер спірних правовідносин. Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі №176/1445/22 звертав увагу на особливості захисту споживача банківських послуг та необхідність оцінювати, чи надані банком докази поведінки самого користувача, яка сприяла несанкціонованому доступу.

Відтак суд доходить висновку, що сукупність досліджених доказів спростовує достатність тієї доказової моделі, на якій ґрунтуються вимоги позивача, тоді як АТ КБ «ПриватБанк» не виконало покладеного на нього процесуального обов`язку довести виникнення саме у ОСОБА_1 зобов`язання з повернення спірного кредиту.

За таких обставин відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 як 35 999,20 грн заявленої заборгованості за тілом кредиту, так і 36,00 грн процентів, оскільки вимога про стягнення процентів є похідною від доведеності існування самого кредитного зобов`язання.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, врахувавши наведені правові висновки Верховного Суду та фактичні обставини саме цієї справи, суд доходить висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено належними та достатніми доказами факту укладення ОСОБА_1 спірного кредитного договору та виникнення у неї обов`язку з повернення заявленої банком кредитної заборгованості, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, статтями 11, 202, 205, 207, 626–629, 638, 1046, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду , шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони в справі: Акціонерне Товариство Комерційний Банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима