Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №465/3903/26 — Франківський районний суд м. Львова

Справа № 465/3903/26

Провадження 2/465/3906/26

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Ванівського Ю.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в м. Львові цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Змислої Марти Русланівни до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує, що 13.12.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб. У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народився спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 19.10.2021 року (справа №466/8605/21) шлюб розірвано. 13.06.2024 року Шевченківським районним судом м.Львова (справа №466/10879/23) ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина – ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 5000,00 грн. щомісячно, що підлягають індексації та не можуть бути меншими половини прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З метою забезпечення виконання вказаного рішення відкрито виконавче провадження №75438195. Водночас, ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів у встановленому розмірі та у встановлені строки, що є підставою для нарахування та стягнення неустойки (пені), яка станом на 02.04.2026 становить 33 859,40 грн. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27.05.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представником відповідача 12.08.2026 року подано до суду відзив на позовну заяву в якому вказує про наступні обставини. При здійсненні розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 27.03.2026 у ВП №75438195, органом ДВС: неправильно визначено суму аліментів до сплати у жовтні 2023, оскільки зазначено суму 5000 грн, натомість, з врахуванням стягнення з ОСОБА_2 аліментів згідно рішення суду від 30.11.2023 у справі № 466/108979/23 з 13.10.2023, за жовтень 2023 сума аліментів до сплати має становити 3000,00 грн; не враховано у січні 2026 всіх здійснених ОСОБА_2 у ВП №75438195 платежів на загальну суму 15323,40 грн, в т.ч.: 5000,00 грн (платіжна інструкція АТ «Універсал Банк» від 08.01.2026 №Н88А-1СР6-ЕТАТ-1А00), 5000,00 грн (платіжна інструкція АТ «Універсал Банк» від 20.01.2026 №ТАМ0-В312-КЕ4Р-8АЕЗ), 5000,00 грн (платіжна інструкція АТ «Універсал Банк» від 21.01.2026 №К5С2-01А0-В6С2- МСХ5), 323,40 грн (платіжна інструкція ПраТ «Дністер-життя» №714 від 12.01.2026), та зазначено за січень 2026 суму сплачених ОСОБА_2 аліментів у розмірі 10323,40 грн, тобто не враховано платіж у розмірі 5000,00 грн. З урахуванням допущених органом ДВС неточностей у наданому розрахунку зі сплати аліментів, станом на 27.03.2026 розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів у межах ВП №75438195 становив 7641,64 грн. Слід зазначити, що позов про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів подано ОСОБА_1 20.04.2026 та при поданні позову не враховано суми сплачених ОСОБА_2 аліментів у ВП №75438195 до 20.04 2026 у сумі 5338,80грн – 5000,00 грн (платіжна інструкція АТ «Універсал Банк» від 15.04.2026 №ОР67-1Ь11-ВС10-РЕВ7), 338,80 грн (платіжна інструкція ПраТ «Дністер-життя» №736 від 10.04.2026). З урахуванням всіх сплачених ОСОБА_2 аліментів у ВП №75438195 на користь позивачки ОСОБА_1 на дату подання позову – 20.04.2026, розмір заборгованості зі сплати аліментів становив 2302,84 грн. Про реальну суму заборгованості позивачка була обізнана, оскільки вказані кошти перераховані їй ДВС. Окрім цього, 27.04.2026 відповідачем сплачено у ВП №75438195 аліменти за квітень у розмірі 5000,00 грн (платіжна інструкція АТ «Універсал Банк» від 27.04.2026 №7Е2Н-В8Т6-ХС85-9К0С). Так, середній дохід відповідача за період з 2023 по квітень 2026 становив: нарахований - 15047,76 грн на місяць, після сплати податків та обов`язкових платежів – 11965,82 грн на місяць. Окрім сина сторін у справі – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідача також є неповнолітній син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від першого шлюбу, на утримання якого ним у добровільному порядку сплачуються аліменти у готівковій та безготівковій. Про вказані обставини позивачка є обізнаною, оскільки підтверджуючі ці обставини документи знаходяться у справі №466/10879/23. Також, ОСОБА_2 проживає спільно з своїми батьками пенсійного віку і батько відповідача є інвалідом 1 групи, який потребує постійного стороннього догляду, та стан його здоров`я з 2025 значно погіршився. За період з жовтня 2023 по даний час відповідачем не придбано жодного нерухомого та іншого цінного майна, що би свідчило про наявність у нього необлікованих доходів та їх приховування з метою ухилення від сплати аліментів, ним не приховується його місце проживання та праці, не вчинялись жодні умисні дії спрямовані на несплату аліментів і виконання рішення суду. Просить у задоволенні позову в частині стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з жовтня 2023 по квітень 2024 (час розгляду справи №466/10879/23 про стягнення аліментів в суді) у розмірі 12200, 00 грн – відмовити. Іншу частини неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 21659,40 грн - зменшити, з урахуванням тривалої своєчасної сплати аліментів ОСОБА_2 протягом усього періоду їх примусового стагнення у ВП №75438195, відсутності систематичної несплати аліментів, підстав виникнення заборгованості та її погашення у найкоротший строк, відсутності вини відповідача у виникненні заборгованості та фактичного розміру заборгованості по сплаті аліментів та час подання позову. У задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 5000,00 грн – відмовити.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, N 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 1 б липня 2015 Року). Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, N 31111 /04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис №2238, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Батьками дитини записано: ОСОБА_2 – батько та ОСОБА_5 .

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 19.10.2021 року у справі №466/8605/21 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано 13.12.2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №3355.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 30.11.2023 у справі №466/10879/23 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову з 13 жовтня 2023 року, до досягнення дитиною повноліття.

Як вбачається з відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.03.2026 року №В-2/27584, на виконанні відділу перебуває виконавче провадження №75438195 з примусового виконання виконавчого листа №466/10879/23 виданого 13.06.2024 Шевченківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову з 13 жовтня 2023 року, до досягнення дитиною повноліття. Боржник ОСОБА_2 отримує доходи у Приватному акціонерному товаристві «Дністер – Життя» де щомісячно із заробітної плати надходять кошти, яких недостатньо для погашення заборгованості по аліментах в повному обсязі. Крім того, боржник самостійно сплачує кошти на депозитний рахунок Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, станом на 27.03.2026 заборгованість по аліментах складає 14 641,64 грн. Боржник у березні самостійно сплатив 17 500,00 грн. в рахунок погашення заборгованості по аліментах та із заробітної плати надійшло 338,80 грн., які перераховано стягувачу.

У відзиві представник відповідача вказує, що за період з 13.10.2023 по даний час відповідачем систематично сплачуються аліменти, за умови виникнення заборгованості за один – два місяці, така погашається шляхом сплати наступного платежу із покриттям заборгованості. Однак суд не можу в повній мірі погодитись з такими твердженнями, адже як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментах відповідач лише частково погашав заборгованість. Наприклад, за лютий, червень, серпень, вересень, листопад, грудень 2025 року відповідачем сплачено 323,40 грн. з необхідних 5000,00 грн.

Крім цього, з наданих стороною відповідача платіжних інструкцій за період 2023 – 2024 року вбачається добровільна сплата аліментів відповідачем у розмірі 3000,00 грн., 2 000,00 грн., 4000,00 грн.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верхового Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Твердження представника відповідача про те, що ОСОБА_2 проживає спільно з батьками, які є пенсійного віку, а також наявність на утриманні неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від першого шлюбу, не свідчить, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з незалежних від нього причин та він вживав всіх необхідних заходів для своєчасної сплати аліментів.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року у справі №362/4462/16-ц зроблено висновок, що сімейне законодавство містить презумпцію вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, що є правовою підставою для застосування до нього відповідальності передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Сума пені у відповідності до розрахунку наданого представником позивача складає 33859,40 грн.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 196 СК України, розмір пені не може перевищувати 100 відсотків заборгованості.

В рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливий непомірний тягар для споживача. Інститут зменшення неустойки є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Відповідачем долучено платіжні інструкції про часткове погашення заборгованості по аліментах.

Зважаючи на викладене, на час звернення до суду з позовом відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема, розрахунком, здійсненим державним виконавцем в межах виконавчого провадження щодо стягнення аліментів з відповідача. Оскільки обов`язок зі сплати аліментів не виконаний та протермінований, то у позивача виникло право на стягнення пені за несвоєчасне виконання аліментних зобов`язань.

Суд бере до уваги наданий державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментах, так як такий відповідачем не спростований.

Встановивши, що з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду, виникла заборгованість по сплаті аліментів, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з нього пені на користь позивачки.

Враховуючи те, що стаття 196 СК України передбачає, що розмір пені, який підлягає стягненню з платника аліментів, нарахованої у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, не може бути більше 100 відсотків заборгованості, зважаючи на те, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів, що станом на 27.03.2026 року становив 14 641,64 грн., суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення пені за прострочення сплати аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 14 641,64 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 273,354, 355 ЦПК України, суд,

вирішив:

позов представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Змислої Марти Русланівни до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів у розмірі 14 641 (чотирнадцять тисяч шістсот сорок одну) гривню 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстровано місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстровано місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Ванівський Ю.М.