Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №449/506/26 — Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/506/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2026 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Вовк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ТзОВ «Цикл-Фінанс», Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького І.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач просить визнати виконавчий напис від 20.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., за реєстровим №48881, про стягнення з нього на користь ТзОВ «Цикл Фінанс» заборгованості в розмірі 97 940,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що виконавчий напис вчинено на підставі нормативно-правового акту, який скасований, виконавчий напис вчинено на окремому нотаріальному бланку, а не на оригіналі кредитного договору, сплив строк позовної давності та вважає, що в нього не існувало безспірної заборгованості перед відповідачем, тому вважає, що виконання стягнення на підставі виконавчого напису є неправомірним.

Позивач у судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просить задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини неявки, тому, зі згоди позивача, на підставі ст. 280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Білецький І.М. у судове засідання не з`явилися, про причину своєї неявки суд не повідомили.

Суд вважає, що судове засідання можливо провести без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши інші матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом встановлено, що 20.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66264105, якою розпочато примусове стягнення заборгованості за виконавчим написом від 20.05.2021 реєстровий № 48881.

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження № 66264105 боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем є ТОВ «Цикл Фінанс», заборгованість у розмірі 97 940,25 грн.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

А відтак, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ від 26 листопада 2014 року за №662, зокрема, в частині п.2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі за кредитними договорами.

Отже, станом на 28 вересня 2020 року - дату вчинення спірного виконавчого напису чинне законодавство передбачало можливість вчинення виконавчого напису лише за умови подання оригіналу договору. Вчинення виконавчого напису на підставі копій договорів чинним законодавством не передбачалось. Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, у нотаріуса було відсутнє право на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі №826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Аналізуючи вищевикладене та наявні у справі документи, на підставі яких приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. видав виконавчий напис, суд приходить до висновку, що виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом за відсутності належних та допустимих доказів підтвердження безспірності заборгованості ОСОБА_1 , докази одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень матеріали справи не містять а містять лише підтвердження направлення, а відтак, сума заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором не є безспірною, у зв`язку з чим вимоги позивача є законними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви та за заяву про забезпечення позову.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, у відповідності з вимогами ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 13.04.2026, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили і можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 50,87,88,89 Закону України «Про нотаріат», статтями 4,12,13,77,81,141,200,263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 20.05.2026, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, за реєстровим №48881, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТзОВ «Цикл Фінанс» заборгованості в розмірі 97 940,25 грн.

Стягнути з ТзОВ «Цикл Фінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1 996.80 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 13.04.2026 року, діють протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жит. с. Лани Львівського району Львівської області.

Відповідач: ТзОВ “Цикл Фінанс”, місцезнаходження м. Київ, вул. Академіка І Сікорського, 8.

СуддяР. О. Борняк