Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №444/2542/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2542/25

Провадження № 2/444/172/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Ясиновський Р. Б.

секретар судового засідання Стець М.О.

з участю представника позивача адвоката Іськів І.З.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача адвоката Мартинюк Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовкві Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Управління Державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її прдставник адвокат Іськів І.З., звернулася в системі "Електронний суд" до Жовківського районного суду Львівської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 31 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі, признчено підготовче судове засідання. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

В обгрунтування позовної заяви представник позивача зазначає наступне.

Вказує, що позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2300 га, кадастровий номер 4622783900:01:003:0002, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташована за адресою: с. Замочок Жовківського району Львівської області. Право власності підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 бланк ВЕС № 188081, посвідченим приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я. та зареєстрованим у реєстрі за № 2456, а також державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 215826 від 20.12.2010, виданим Управлінням Держкомзему у Жовківському районі Львівської області, зареєстрованим у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 01:10:433700026.

Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу від 17.10.2006 ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий номер 4622783900:01:003:0002, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Замочок Жовківського району Львівської області.

Згідно із пунктом 1.2 договору земельна ділянка належала продавцю на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 566203 від 09.02.2006, виданого Замочківською сільською радою Жовківського району Львівської області, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 01:06:455:000111.

Згідно із пунктом 1.3 договору продаж вчинено за 26 366,00 грн, які покупець повністю сплатила продавцю під час підписання договору.

Після посвідчення договору приватний нотаріус Чемерис Г.Я. вчинила напис на зворотній сторінці державного акта серії ЯБ № 566203 від 09.02.2006 про перехід права власності від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . На підставі договору Управлінням Держкомзему у Жовківському районі Львівської області видано державний акт серії ЯЛ № 215826 на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 . 20.12.2010 відомості щодо переходу права власності зареєстровані, про що свідчить відмітка на державному акті серії ЯЛ № 215826.

Зазначає, що у подальшому земельна ділянка у незаконний спосіб вибула з володіння позивача. 14.11.2022 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Віхровою Оленою Юріївною внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо власника спірної земельної ділянки — ОСОБА_1 . На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 65502773 від 17.11.2022 до реєстру внесено запис про реєстрацію за відповідачем права власності; номер запису про право власності: 48463307.

Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 426511314 від 12.05.2025 як документи, подані для державної реєстрації, зазначено відомості з Державного земельного кадастру, серія та номер: 58600799, виданий 14.11.2022; як додаткові відомості вказано, що державний акт ЯБ № 566203 від 09.02.2006 втрачено.

Позивач вважає, що відповідач, будучи стороною договору купівлі-продажу від 17.10.2006, був обізнаний з відчуженням земельної ділянки та з переходом права власності до позивача, а тому є недобросовісним набувачем. У листопаді 2022 року відповідач, не маючи законних підстав, заявив про втрату державного акта та повторно зареєстрував за собою право власності. Спірне майно вибуло з володіння позивача поза її волею.

Вказує, що обраний спосіб захисту, а саме витребування майна з чужого незаконного володіння, - є належним та ефективним.

Позивач просить витребувати із чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий номер 4622783900:01:003:0002, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташовану за адресою: с. Замочок Жовківського району Львівської області, та стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, однак представник позивача адвокат Іськів Іван Зіновійович у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мартинюк Євген Олександрович у судовому засіданні позовні вимоги позивача заперечили, просили відмовити в задоволені позовної заяви. Відповідач ОСОБА_1 стверджує, що жодних договорів купівлі-продажу з позивачем він не підписував і нічого не продавав і не продає.

Представник третьої особи Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради у судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про час та місце його проведення. Представник третьої особи Паращин В.П. подав у системі електронний суд заяву про розгляд справи у відсутності їх представника. При вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

У судовому засіданні було досліджено усі наявні в матеріалах справи письмові докази.

З копії договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 бланк ВЕС № 188081, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я. та зареєстрованого у реєстрі за № 2456, вбачається, що ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий номер 4622783900:01:003:0002, для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с. Замочок Жовківського району Львівської області. Продаж вчинено за 26 366,00 грн, які покупець повністю сплатила продавцю під час підписання договору. Земельна ділянка належала продавцю на підставі державного акта серії ЯБ № 566203 від 09.02.2006 (арк. спр. 12).

З копії державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 215826 від 20.12.2010, виданого Управлінням Держкомзему у Жовківському районі Львівської області на ім`я ОСОБА_2 , вбачається, що акт видано на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВЕС № 188081 реєстр № 2456 від 17.10.2006 та зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 01:10:433700026. На акті наявна відмітка про реєстрацію відомостей щодо переходу права власності 20.12.2010 (арк. спр. 22).

З копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна № 426511314 від 12.05.2025 вбачається, що 14.11.2022 державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради Віхровою О.Ю. внесено відомості щодо власника земельної ділянки кадастровий номер 4622783900:01:003:0002 - ОСОБА_1 . На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 65502773 від 17.11.2022 внесено запис про право власності № 48463307. Як документи, подані для державної реєстрації, зазначено відомості з ДЗК, серія та номер: 58600799, виданий 14.11.2022; як додаткові відомості вказано: державний акт ЯБ № 566203 від 09.02.2006, виданий Жовківським районним відділом земельних ресурсів, втрачено (арк. спр. 24).

Із висновку екперта № СЕ -19/114-25/17286-ПЧ від 03.09.2025 вбачається, що: 1. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Продавець:» в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 року, — виконаний ОСОБА_1 . 2. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Покупець:» в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 року, — виконаний ОСОБА_2 . 3. Рукописний текст в графі «Продавець:» в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 року, — виконаний ОСОБА_1 . 4. Рукописний текст в графі «Продавець:» в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 року, — виконаний ОСОБА_1 (арк. спр. 227-236).

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статей 317 і 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 657 ЦК України).

До спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01 січня 2013 року нерухомого майна, підлягають застосуванню норми ЦК України, чинні на момент виникнення правовідносин.

Судом встановлено, що 17.10.2006 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2300 га, кадастровий номер 4622783900:01:003:0002, для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Замочок Жовківського району Львівської області. Договір недійсним у встановленому законом порядку не визнавався. На підставі цього договору позивачу видано державний акт серії ЯЛ № 215826 від 20.12.2010, відомості щодо переходу права власності зареєстровані.

Таким чином, внаслідок укладення 17.10.2006 договору купівлі-продажу право власності на спірне нерухоме майно, яке включає правомочності володіння, користування та розпорядження, перейшло від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 . Відповідач у межах свого суб`єктивного права розпорядився своєю власністю, передавши це право позивачу.

На момент проведення 14.11.2022 державної реєстрації права приватної власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 останній не був власником спірного майна, оскільки у законний спосіб відчужив його на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підстави для повторної реєстрації права власності за відповідачем були відсутні.

У листопаді 2022 року відповідач заявив про втрату державного акта серії ЯБ № 566203 від 09.02.2006, який посвідчував його право власності до відчуження ділянки, та повторно зареєстрував за собою право власності. Така реєстрація здійснена без достатніх правових підстав.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом частини 3 статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Право власника витребувати своє майно у всіх випадках і без будь-яких обмежень при володінні цим майном недобросовісним набувачем передбачено статтею 387 ЦК України.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння, тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника фізично, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (постанова Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 752/13695/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що заволодіння нерухомим майном полягає у внесенні відомостей (запису) про державну реєстрацію права власності на це майно. Якщо таке право зареєстроване за іншою, ніж власник, особою, то належним способом захисту є вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений; у випадку позбавлення володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на це майно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 20 червня 2023 року у справі № 362/2707/19).

Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вимагається, оскільки не є ефективним способом захисту права власника.

Суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують право власності або інше титульне володіння позивача, факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Належним відповідачем за віндикаційним позовом є володілець майна. Станом на дату звернення з позовом право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 , а тому він є належним відповідачем.

Позивач довела наявність у неї права власності на спірну земельну ділянку на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 17.10.2006 та державного акта серії ЯЛ № 215826 від 20.12.2010. Договір недійсним не визнавався. Відповідач відчужив ділянку позивачу, отримав оплату, а тому втратив право власності.

Факт вибуття майна з володіння позивача поза її волею підтверджується тим, що повторна державна реєстрація права власності за відповідачем у листопаді 2022 року відбулася без волевиявлення законної власниці, на підставі відомостей про ніби-то втрату державного акта ЯБ № 566203 від 09.02.2006, який посвідчував право власності відповідача лише до укладення договору купівлі-продажу 17.10.2006.

Наявність спірного майна у володінні відповідача підтверджується записом про право власності № 48463307 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном випливає з того, що він ще у 2006 році розпорядився земельною ділянкою на користь позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Із висновку екперта № СЕ -19/114-25/17286-ПЧ від 03.09.2025 вбачається наступне. До Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України 17.07.2025 із супровідним листом від 26.06.2025 № 205966-2025 з сектору дізнання відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області надійшла постанова від 23.06.2025 про призначення судово-почеркознавчої експертизи, винесена дізнавачем ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.03.2025 за № 12025142400000045. Проведення судової експертизи доручено головному судовому експерту сектору почеркознавчих досліджень, технічного дослідження документів та обліку відділу криміналістичних видів досліджень Львівського НДЕКЦ МВС Тугай Поліні Вячеславівні, яка має вищу юридичну освіту, кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої та лінгвістичної експертизи за експертною спеціальністю 1.1 — «Дослідження почерку та підписів» (свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 2255, видане ЕКК МВС 28.05.1997, відмітки про підтвердження кваліфікації судового експерта від 10.01.2003, від 24.11.2007, від 14.11.2012, від 29.09.2017, від 09.12.2022), стаж експертної роботи - з 1997 року.

На експертизу було надано: договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 року.

Відповідно до висновків судового експерта:

1. Підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Продавець:» в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 року, — виконаний ОСОБА_1 .

2. Підпис від імені ОСОБА_2 в графі «Покупець:» в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 року, — виконаний ОСОБА_2 .

3. Рукописний текст в графі «Продавець:» в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 року, — виконаний ОСОБА_1 .

4. Рукописний текст в графі «Продавець:» в договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006 року, — виконаний ОСОБА_1 .

Таким чином, доводи відповідача ОСОБА_1 , які він покладає в основу своїх заперечень щодо позову, а саме те, що він не підписував як продавець договору купівлі-продажу земельної ділянки від 17.10.2006, є повністю спростованими.

Щодо добросовісності відповідача суд зазначає таке.

За змістом частини 5 статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, це може свідчити про недобросовісність набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності оцінювати добросовісність зареєстрованого володільця нерухомого майна (постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18). Не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону.

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є недобросовісним володільцем спірної земельної ділянки. Відповідач був стороною договору купівлі-продажу від 17.10.2006, отримав оплату 26 366,00 грн, а тому був достеменно обізнаний з тим, що земельну ділянку купила (прийняла у власність) ОСОБА_2 і що право власності перейшло до позивача. Оформлення за відповідачем права власності у 2022 році відбулося на підставі відомостей про втрату державного акта, який уже не посвідчував його право після відчуження ділянки. Відповідач не може вважатися таким, що не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

Стаття 400 ЦК України покладає на недобросовісного володільця обов`язок негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності. У разі невиконання цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування майна.

Оскільки відповідач є недобросовісним володільцем, витребування майна здійснюється на підставі статті 387 ЦК України без обмежень, передбачених статтею 388 ЦК України.

Законність втручання у право відповідача обумовлена тим, що право власності є конституційним правом, є непорушним та набувається в порядку, визначеному законом. Законний власник не втрачає право власності, якщо майно вибуває з його володіння без належної правової підстави чи не з його волі. Легітимною метою є захист права законного володільця. Витребування спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_2 від недобросовісного набувача ОСОБА_1 є пропорційним втручанням у право власності останнього, ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві. Позбавлення відповідача як недобросовісного набувача права власності на спірну земельну ділянку не порушує статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статей 81, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач довела обставини, на які посилається як на підставу позову.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Рішення суду про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на земельну ділянку, зареєстровану в цьому реєстрі за відповідачем.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати. Таким чином, стягненю із відповідача в користь позивача підлягають понесені судові витрати в розмірі 1211, 20 грн сплаченого судового збору.

Із супровідного листа ЛРУП № 1 ВП № 2 ГУНП у Львівській області від 28.09.2026 вбачається, що на вимогу суду матеріали кримінального провадження № 12025142400000045 від 07.03.2025 за ч. 1 ст. 197-1 КК України було скеровано до суду (арк. спр. 221). Від так, з метою недопущення порушення розумних строків слідства, втрати доказів або неможливості проведення невідкладних слідчих дій, матеріали кримінального провадження № 12025142400000045 від 07.03.2025 року, слід невідкладно повернути до Відділі поліції № 2 (м.Жовква) Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області, оскільки досудове розслідування у вказаному провадженні триває.

Керуючись ст. ст. 4, 6, 7, 12, 76-77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Витребувати із чужого незаконного володіння від ОСОБА_1 на користь власника ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,2300 га, кадастровий номер 4622783900:01:003:0002, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства (01.03), розташовану за адресою: с. Замочок, Львівського (раніше Жовківського) району, Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 1211, 20 грн. сплаченого судового збору.

З метою недопущення порушення розумних строків слідства, втрати доказів або неможливості проведення невідкладних слідчих дій, матеріали кримінального провадження № 12025142400000045 від 07.03.2025 року, невідкладно повернути до Відділі поліції № 2 (м.Жовква) Львівського районного управління поліції № 1 ГУ НП у Львівській області, оскільки досудове розслідування у вказаному провадженні триває.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (ел. пошта udr@lvivcity.gov.ua, тел. 380322546, адреса вул. Городоцька, 299, м.Львів, 79040, ЄДРПОУ 26526811).

Повне судове рішення виготовлено 12 жовтня 2026 року.

Суддя Ясиновський Р. Б.