Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №442/5067/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5067/26

Провадження №3/442/1082/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 жовтня 2026 року Суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Гарасимків Л.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Дрогобицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до протоколу серія ЕРПІ № 701054 від 23.06.2026 року, ОСОБА_1 23.06.2026 близько 17:20 у селищі Меденичі по вул. Дрогобицькій, керуючи вантажним транспортним засобом у складі тягача Volvo FH 440, д.н.з. НОМЕР_1 , та напівпричепа Goldhofer SPN-13, д.н.з. НОМЕР_2 , «не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не врахував габарити транспортного засобу та вантажу, висота якого від поверхні дороги становила 4,43 м при допустимій висоті 4 м», внаслідок чого допустив зачеплення проводів електромережі. Внаслідок обриву проводів та падіння електроопор пошкоджено транспортні засоби Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_3 , та Kia Ceed, д.н.з. НОМЕР_4 , тим самим порушив п. 1.5 та п. 22.5 ПДР України.

В судове засіданні правопорушник не з`явився.

Адвокат Ройко А.І. в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи у режимі відеоконференції, а у разі неможливості її проведення розгляд справи провести за відсутності особи, яка притягається до відповідальності та її захисника. Крім того надіслав письмове заперечення щодо протоколу про адміністративне правопорушення, де зазначив, що ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, не визнає. Сам по собі факт зачеплення проводів не свідчить про порушення водієм Правил дорожнього руху. Причиною події стало неналежне утримання власником повітряної лінії електропередачі та розміщених на опорах сторонніх кабельних мереж, унаслідок чого проводи та кабелі над проїжджою частиною перебували на висоті, меншій за нормативну. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували цю обставину, а так само докази прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями водія та пошкодженням майна. Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням вимог чинного законодавства, просить суд, відповідно до ст. 247 КУпАП, закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до наступного:

Відповідно до ст.ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.

Відповідно до положень статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає в порушенні учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд чи іншого майна.

Обов`язковими ознаками складу є конкретне порушення ПДР, настання шкідливих наслідків та прямий причинно-наслідковий зв`язок між ними. Діяння визнається адміністративним правопорушенням лише тоді, коли воно містить усі ознаки його складу; відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу правопорушення взагалі.

Відповідно до п. 1.4 ПДР України кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники дорожнього руху виконують ці Правила. Це правило поширюється і на власників інженерних мереж, розміщених над проїжджою частиною: водій вправі розраховувати, що повітряні лінії та кабелі над дорогою підвішені з дотриманням нормативних габаритів.

Згідно з п. 1.5 ПДР України дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеки чи перешкоди для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Ця норма має загальний характер. Посилання на неї без встановлення конкретного порушення, яке спричинило наслідки, не утворює складу правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Повітряні лінії електропередачі напругою до 1 кВ, що перетинають проїжджу частину, відповідно до Правил улаштування електроустановок мають розташовуватися на висоті не менше 6 м згідно ПУЕ над поверхнею дороги в найгіршому розрахунковому режимі, тобто з урахуванням провисання.

Відповідно до п.2.3.б ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно ПДР України п.12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Таким чином, в даній ситуації вимагається доведення того, що саме ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом не дотримався ПДР України, що призвело до ДТП, на підтвердження чого, суду було надано протокол про адміністративне правопорушення.

Проте в даній ситуації, на думку суду, в ході судового розгляду справи, доказів підтвердження того, що ОСОБА_1 вчинив вказане порушення, судом не здобуто.

У протоколі зазначено, що висота вантажу становила 4,43 м. Однак у ньому не вказано, ким, коли і яким вимірювальним приладом проведено замір. Самого акту вимірювання до матеріалів справи не долучено, у схемі місця ДТП ця величина відсутня, а відеозапис проведення заміру (п. 10 протоколу) не здійснювався. Висоту підвісу проводів і кабелів над проїжджою частиною працівники поліції не вимірювали взагалі.

Водночас наявні в справі та додані захисником до письмових заперечень документів прямо

вказують на неналежний стан повітряної лінії в місці події. Зокрема, у схемі місця ДТП від 23.06.2026, складеній працівником поліції, у графі «Наявність недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі, які стали супутньою причиною ДТП» зазначено: «висячі провода». Тобто сам працівник поліції на місці події зафіксував недолік утримання мережі як супутню причину пригоди.

Відповідно до листа ПрАТ «Львівобленерго» від 30.09.2026 № 112-07-7107, вбачається, що зламана опора № 8 «була з надставкою, яка забезпечувала габарит через дорогу», а під час аварійно-відновлювальних робіт, через відсутність надставки в аварійному запасі, «для збереження габариту ПЛ над дорогою, було прийнято рішення про встановлення додаткової опори» № 10, про що свідчить, що власник мережі визнає, що стандартна опора не забезпечувала нормативної висоти лінії над проїжджою частиною, а габарит на цій ділянці залежав від нестандартного технічного рішення. Роботи при цьому проведено, за словами самого товариства, «без жодних рішень», тобто без будь-якого документального розрахунку габариту. За візуальними ознаками замінена опора з іншого боку дороги подібна до поваленої опори, зображеної у фототаблиці від 23.06.2026. Однак питання їх конструктивної тотожності та наявності/відсутності надставки потребує підтвердження паспортами опор, виконавчими схемами або спеціальними технічними висновками. Проте обленерго такі документи не надано, що дає сумніви у правдивості днаих зазанчених у листі обленерго.

Згідно з актом виконаних ремонтних робіт № 22-06-209 від 24.06.2026 на ПЛ-0,4 кВ ЗТП-1276-22 Л-7 вбачається, що замінено пошкоджену фазну жилу самонесучого ізольованого проводу (СІП) у прогоні 7–8, а додаткову опору змонтовано в прогоні 8–9. Тобто пошкодження сталося саме на тій ділянці, де після ремонту довелося вживати додаткових заходів для дотримання габариту.

Згідно з актом № 22-06-208 від 24.06.2026 вбачається, що на лінії Л-1 проводи не замінювалися, а лише перетягувалися, а ремонт оформлено не як аварійний, а як технічне обслуговування («ТО»).

Водночас в актах виконаних ремонтних робіт № 22-06-208 (ПЛ-0,4 кВ ЗТП-1276-22 Л-1) та № 22-06-209 (ПЛ-0,4 кВ ЗТП-1276-22 Л-7) наведено позиції демонтажу й заміни залізобетонних опор, перетягування проводів та інші роботи й матеріали. Окремих позицій щодо демонтажу пошкодженої надставки, її конструктивних елементів або заміни такої надставки у наданих актах не

виокремлено. Це не виключає обліку відповідних операцій у складі інших позицій, проте створює обґрунтовану необхідність перевірки повідомленої причини встановлення додаткової опори.

Зокрема, у акті № 22-06-208 зазначено демонтаж двох опор і заміну двох опор, а в акті № 22-06-209 — демонтаж трьох опор, заміну двох опор і монтаж однієї додаткової опори. Зіставлення цих записів із фотознімками та листом обленерго потребує технічного пояснення щодо конкретної опори № 8, наявності раніше її надставки та фактичного розташування нової опори № 10.

Отже, твердження ПрАТ «Львівобленерго» про належне забезпечення габариту до ДТП не може вважатися доказом лише на підставі його листа.

Відсутність вимірювання висоти підвісу до події, паспорт пошкодженої опори з надставкою, виконавчі схеми до/після ремонту та первинні документи щодо демонтажу надставки, дає суду підстави для сумніву повноти та висновку про неналежність монтажу лінії електропередач до ДТП та дотримання вимог висоти ліній електропередач у розмірі 6 метрів.

Крім того на фотознімках з місця події судом встановлено, що на опорах, крім лінії 0,4 кВ, були розміщені численні кабелі зв`язку, оптична муфта з бухтою запасу кабелю, світильник вуличного освітлення та рекламний вказівник. Кабелі зв`язку на опорах електромереж, як правило, підвішуються нижче силових проводів. Власників цих кабелів, висоту їх підвісу та допустиме навантаження на опори ніхто не встановлював. Те, що від одного зачеплення впало одразу чотири залізобетонні опори двох ліній, свідчить про перевантаження опор або незадовільний технічний стан лінії.

Таким чином судом не здобуто жодних доказів належного стану лінії та дотримання нормативної висоти підвісу на момент події, відтак в матеріалах справи відсутні беззаперечні

докази того, що пошкодження майна перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями водія ОСОБА_1 .

Навпаки, наявні документи вказують, що причиною події стало перебування проводів і кабелів над проїжджою частиною на висоті, меншій за нормативну. Ці обставини відповідно до ст. 62 Конституції України мають тлумачитися на користь ОСОБА_1 і не дають підстав для висновку про наявність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Об`єктивною складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП є саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Оскільки в ході судового розгляду суду не надано достатніх та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 вищевказаного порушення, а тому відсутня складова вищезазначеного правопорушення.

Враховуючи викладене та згідно п.1 ст.247 провадження стосовно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.124, 247, ст.256 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суду Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Л.І. Гарасимків