Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №336/6982/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/6982/26>

Номер провадження: 1-кп/336/1349/2026

ВИРОК

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за звинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених ст. 407 ч. 5 КК України,—

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді гранатометника 1 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 5 батальйону оперативного призначення ВЧ НОМЕР_1 НГ України 18 жовтня 2024 року, діючи в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, умисно самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів ВЧ НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , після чого свої службові обов?язки не виконував, заходів до повернення до військової частини не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і в органи військового управління не повідомляв до 24.03.2025 року.

Крім того, солдат ОСОБА_5 , проходячи військову службу на посаді стрільця 1 відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єкта № НОМЕР_2 ) ВЧ НОМЕР_3 НГ України 31 грудня 2025 року, діючи в умовах воєнного стану, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, без поважних причин не з`явився на службу до місця тимчасової дислокації підрозділів ВЧ НОМЕР_3 НГУ у АДРЕСА_2 з лікувального закладу, після чого свої службові обов?язки не виконував, заходів до повернення до військової частини не приймав, про своє місцезнаходження командуванню і в органи військового управління не повідомляв та перебував за межами місця служби до 04.03.2026 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні злочинів визнав частково. По суті пояснив, що на військовій службі перебував за мобілізацією з квітня 2023 року. Його та інших військовослужбовців у липні 2024 року вивели поза штат та припинили сплачувати грошове забезпечення, а командир дозволив їхати додому.

Потім ОСОБА_5 повернувся на службу до ВЧ НОМЕР_3 , перебував у відпустці, під час якої захворів, а після завершення лікування не повернувся на службу, оскільки погано почувався. До лікувальних закладів після виписки не звертався, лікування не проходив.

Судом за клопотанням сторони обвинувачення та захисту допитані свідки, досліджені письмові докази.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , також службу проходив і ОСОБА_5 . Після повернення їх підрозділу до Запоріжжя відбулось реформування підрозділу та військовослужбовці перебували в пункті тимчасової дислокації. В цей період часу військовослужбовцям пропонували посади в інших підрозділах для переведення, грошове забезпечення виплачувалось. В якийсь з днів жовтня 2024 року виявили, що ОСОБА_5 відсутній, намагання його розшукати результату не дали.

Свідок ОСОБА_8 повідомив, що станом на жовтень 2024 року проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 . В той час відбувалось реформування батальйону та підрозділ, в якому проходив службу ОСОБА_5 , був розформований, а військовослужбовці перебували у м. Запоріжжя у визначених місцях. В цей період часу дозволу покидати пункт постійної дислокації військовослужбовцям не надавали, грошове забезпечення виплачували. В один з днів ОСОБА_5 на місці перебування не був знайдений, на телефонні дзвінки він не відповідав.

Свідок ОСОБА_9 показав, що з 2022 року проходить військову службу, станом на кінець 2025 року у ВЧ НОМЕР_3 . Наприкінці 2025 року ОСОБА_5 перебував у відпустці, під час якої начебто захворів, але після завершення відпустки та лікування до служби не повернувся. Йому неодноразово телефонували, але він на службу не повертався. Протягом проходження служби ОСОБА_5 притягувався до відповідальності за ст. 172-20 ч. 3 КУпАП.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засідання вказав, що проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_3 . ОСОБА_5 було надано відпустку, з якої він не повернувся, повідомляв, що начебто хворіє та направляв якісь довідки.

Від допиту свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прокурор відмовився.

При дослідженні письмових доказів судом встановлено наступне.

За епізодом 18.10.2025 року.

Наказом від 27.04.2023 року ОСОБА_5 призначено на посаду гранатометника 1 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 5 батальйону оперативного призначення ВЧ НОМЕР_1 НГ України.

Наказом від 12.10.2023 року ОСОБА_5 наказано вважати таким, що приступив з 12.10.2023 року до виконання обов`язків за посадою помічника гранатометника 2 взводу оперативного призначення 3 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 5 батальйону оперативного призначення ВЧ НОМЕР_1 НГ України.

Згідно наказу від 12.10.2023 року ОСОБА_5 вважається таким, що знаходиться у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів, якщо до закінчення встановленого строку не вирішено питання щодо подальшого проходження служби.

Наказом від 24.03.2025 року визначено, що ОСОБА_5 вважається таким, що прибув після самовільного залишення військової частини.

Згідно зі медичною характеристикою від 05.04.2025 року ОСОБА_5 у період з квітня 2024 року по жовтень 2024 року перебував на лікуванні, 11.10.2024 року за результатами проведення ВЛК визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

14.04.2025 року т.в.о. командира ВЧ НОМЕР_1 звернувся до ТУ ДБР (з дислокацією у м. Мелітополь та м. Запоріжжя) із повідомленням про те, що 18.10.2024 року було виявлено відсутність ОСОБА_5 на території пункту тимчасової дислокації підрозділу, а 24.03.2025 року солдат ОСОБА_5 повернувся на службу.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 18.10.2024 року призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини солдатом ОСОБА_5 .

Згідно із актом службового розслідування підтверджено відсутність на військовій службі ОСОБА_5 з 18.10.2024 року, вирішено притягнути його до дисциплінарної відповідальності.

Згідно із рапортом від 24.03.2025 року ОСОБА_5 повернувся до пункту тимчасової дислокації.

28.04.2025 року внесено відомості до ЄРДР за ст. 407 ч. 5 КК України.

За епізодом 31.12.2025 року.

Наказом т.в.о командира ВЧ НОМЕР_3 від 30.06.2025 року ОСОБА_5 було зараховано в розпорядження командира ВЧ НОМЕР_3 .

Згідно із наказом від 01.08.2025 року ОСОБА_5 вважається таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою стрільця 1 відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти стрілецького батальйону (з охорони та оборони об`єкта № 761) ВЧ НОМЕР_3 НГ України.

За відпускним квитком ОСОБА_5 надано основну відпустку за 2023 рік з 08.12.2025 року по 24.12.2025 року тривалістю 17 днів.

22.12.2025 року по 30.12.2025 року ОСОБА_5 проходив лікування у ВП «Лікарня інтенсивного лікування «КНП ТМО» «СМОЛ» м. Стрий, до служби мав повернутись 31.12.2025 року.

Згідно із рапортом від 07.01.2026 року ОСОБА_5 під час перебування у щорічній відпустці з 08.12.2025 року по 24.12.2025 року був госпіталізований 22.12.2025 року до ВП «Лікарня інтенсивного лікування «КНП ТМО» «СМОЛ» м. Стрий. 30.12.2025 року ОСОБА_5 був виписаний з медичного закладу, але станом на 07.01.2026 року ОСОБА_5 до служби не повернувся.

Наказом від 07.01.2026 року призначене службове розслідування за фактом неприбуття ОСОБА_5 до місця служби.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 від 21.01.2026 року затверджено результати службового розслідування за фактом неприбуття із лікарняного закладу військовослужбовця ОСОБА_5 .

Згідно із актом службового розслідування підтверджено відсутність на військовій службі ОСОБА_5 з 31.12.2025 року.

20.02.2026 року на підставі вказаної заяви внесено відомості до ЄРДР за ст. 408 ч. 4 КК України.

04.03.2026 року ОСОБА_5 був затриманий працівниками Стрийського РУП ГУНП у Львівській області та був переданий до ВЧ НОМЕР_4 АДРЕСА_1 .

12.03.2026 року ОСОБА_5 був доставлений до тимчасового пункту дислокації ВЧ НОМЕР_3 .

Згідно із довідкою медичної (військово-лікарської) комісії ОСОБА_5 20.04.2026 року пройшов медичний огляд, визнаний придатним до військової служби.

Інших доказів учасниками провадження не надавалось, сторони обвинувачення та захисту вказали, що судом були досліджені усі докази, які вони вважали необхідним надати.

Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що показаннями обвинуваченого та свідків, а рівно і дослідженими письмовими доказами підтверджений факт того, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за мобілізацією, 18.10.2024 року самовільно залишив місце служби, виїхав за межі місця розташування свого підрозділу та не вживав заходів для повернення до військової служби до моменту самостійного повернення, а 31.12.2025 року ОСОБА_5 , який завершив лікування у медичному закладі та маючи обов`язок повернутись до місця служби 31.12.2025 року, на військову службу не прибув та не повертався до моменту затримання.

Стороною захисту в судовому засіданні сформульовано позицію, що самовільне залишення військової частини у жовтні 2025 року було пов`язане із усним дозволом командира, розформуванням підрозділу та невиплатою грошового забезпечення, а неповернення до місця служби 31.12.2025 року обумовлене незадовільним станом здоров`я ОСОБА_5 .

Водночас суду не було надано стороною захисту доказів того, що ОСОБА_5 отримував дозвіл командира на залишення пункту тимчасової дислокації у жовтні 2024 року, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такі обставини заперечували, а також обидва свідка вказували, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачувалось у відповідності до положень чинного законодавства.

Сторона захисту могла надати докази невиплати ОСОБА_5 грошового забезпечення, отримавши їх шляхом спрямування відповідних запитів до військової частини або надання банківських виписок, натомість доказів таких не надала.

Крім того, невиплата або неповна виплата ОСОБА_5 грошового забезпечення могла бути обумовлена виконанням рішень суду щодо притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності та накладення штрафів.

Так, постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 21.02.2024 року ОСОБА_5 було притягнуто до відповідальності за ст. 172-20 ч. 3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень, а також стягнуто судовий збір.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 року ОСОБА_5 було притягнуто до відповідальності за ст. 172-20 ч. 3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень, а також стягнуто судовий збір.

Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2024 року ОСОБА_5 було притягнуто до відповідальності за ст. 172-20 ч. 3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 34000 гривень, а також стягнуто судовий збір.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2024 року ОСОБА_5 було притягнуто до відповідальності за ст. 172-20 ч. 3 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень, а також стягнуто судовий збір.

Таким чином, станом на 18.10.2024 року – дата самовільного залишення військової частини, відносно ОСОБА_5 набули чинності три постанови судів про накладення штрафу на загальну суму 68000 гривень, а також судового збору, тож неповна виплата грошового забезпечення могла бути пов`язана саме з проведенням стягнення за рішеннями суду.

Пояснення ОСОБА_5 про те, що 31.12.2025 року він не повернувся до військової служби через погане самопочуття, суд оцінює критично, адже будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 після 30.12.2025 року продовжував лікування в будь-якому медичному закладі надано не було, про такі факти сам обвинувачений не повідомляв.

Указом Президента України № 64 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та тривав станом на жовтень 2024 року та грудень 2025 року, тож самовільне залишення місця служби обвинуваченим та нез`явлення вчасно на службу стались у період воєнного стану.

Оцінивши у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 у скоєнні злочинів знайшла своє підтвердження та доведена належними та допустимими доказами та кваліфікує його дії за епізодом 18.10.2024 року за ст. 407 ч. 5 КК України як самовільне залишення місця служби, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, за епізодом 31.12.2025 року за ст. 407 ч. 5 КК України як нез`явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При дослідженні документів, які характеризують особистість ОСОБА_5 , судом встановлено, що обвинувачений раніше не судимий, на обліку в наркологічному або психіатричному закладі не перебуває, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 ч. 3 КУпАП.

Обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання, судом не встановлено.

При обранні виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому та яке має досягти мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, а саме кари та виправлення, а рівно і запобігання скоєнню інших злочинів, суд виходить з того, що обвинувачений вчинив два злочини, які чинним законодавством віднесені до категорії тяжких, не має стійких соціальних зв?язків, не висловив будь-яких ознак каяття, не висловив наміру повернутись до військової служби.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для визначення йому мінімального покарання, передбаченого санкцією статті.

До строку покарання також слід зарахувати строк попереднього ув`язнення.

Враховуючи висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого, обставини скоєння злочину, продовження воєнних дій на території України, суд вважає необхідним також і залишити до набрання законної сили вироком обраний обвинуваченому запобіжний захід.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 373, 374 КПК України, ст. 407 ч. 5 КК України,—

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 407 ч. 5 КК України, та призначити покарання у виді шести років позбавлення волі.

До строку покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі та рахувати строк відбування покарання з 04 березня 2026 року.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити у виді тримання під вартою.

Копію вироку учасники провадження мають право отримати в суді негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, та може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1