Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №333/7031/26 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер № 333/7031/26

Провадження № 2/333/5206/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Ходька В.М., за участі секретаря судового засідання Каут Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості, за відсутності учасників справи, -

В С Т А Н О В И В:

Концерн "Міські теплові мережі" звернулось до суду з вищевказаним позовом, в якому просить солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на загальну суму 40 789,78 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було надано відповідачам послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.04.2021 по 28.02.2026, проте відповідачі не виконали свої обов`язки по сплаті за надані позивачем послуги згідно умов Договору.

Ухвалою суду від 03.07.2026 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання, що було призначене на 20.08.2026, яке було відкладено на 23.09.2026 у зв`язку з необхідністю з`ясування додаткових обставин. 23.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 09.10.2026.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача у позовній заяві окремим пунктом просив розгляд справи за його відсутності, де також не заперечує проти заочного розгляду справи. Відповідачі позовні вимоги визнали та просили вирішити питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України. Також, відповідачами подано клопотання про розстрочення сплати заборгованості строком на 12 місяців.

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без фіксування судового засідання технічними засобами у відсутності учасників справи на підставі доказів, які є в матеріалах справи, що відповідає положенню ч.3 ст.211 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю № 06.4-06/02/23384 від 26.06.2026 з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради (а.с.23).

На ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 та наявна заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в житлове приміщення за період з 01.04.2021 по 28.02.2026 у загальному розмірі 40 789,78 грн., що підтверджується довідкою щодо заборгованості за надані послуги та розрахунком основного боргу по особовому рахунку НОМЕР_1 (а.с.11).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майна № 18228248936 від 09.04.2026, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по частці кожному (а.с.14).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій, її збут та інше.

Правовідносини між Позивачем та Споживачами в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21.07.2005 № 630 та від 21.08.2019 № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018, № 315 про затвердження "Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг" та іншими нормативно-правовими актами України.

Позивач по відношенню до Відповідача, як споживача послуг, являється виконавцем комунальних послуг, а саме, з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії.

У даній справі борг виник з приводу оплати житлово-комунальних послуг, які надавалися Позивачем за місцем знаходження нерухомого майна.

Згідно пункту 30 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 за № 630 (надалі-Правила), яка діяла під час виникнення спірних правовідносин, вказано, що Споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

З висловленої Верховним Судом України правової позиції (постанова від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Статтею 541 ЦК України передбачено, що солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Частиною 3 ст. 9 ЗУ "Про житлово – комунальні послуги" передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Частина 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначає обов`язки індивідуального споживача, серед яких в т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п.1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п. 5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).

Згідно розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою КМУ № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до Постанови Кабінету міністрів Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії № 830 від 21.08.2019, у тому числі, щодо публічних договорів приєднання.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку

не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Враховуючи вищевикладене, між позивачем та відповідачами був укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з теплової енергії, послуги гарячої води, який підлягає публікуванню на офіційному веб-сайті Концерну "Міські теплові мережі".

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог – згідно звичаям ділового обороту або інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 2 ст. 161 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приймаючи до уваги, що позов відповідачам визнаний та не було жодним чином доведено що вони борг погасили, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачами також не спростовано, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в житлове приміщення, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом із тим, відповідачами подано заяви про розстрочення сплати заборгованості у розмірі 40 789,78 грн. рівними платежами не менше ніж на 12 місяців, які обґрунтуванні скрутним матеріальним становищем сім`ї. На підтвердження обставин, викладених у заявах, відповідачами надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 136/26/771/В від 14.04.2026, відповідно до якого ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, а також довідку за формою ОК-5 Пенсійного Фонду України, на підтвердження того, що ОСОБА_1 не працює.

При вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд повинен враховати ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України, розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи всі вище викладені обставини в їх сукупності, мотиви розстрочки, наведені відповідачем, докази надані відповідачем, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення суду терміном 1 (один) рік з дня ухвалення судового рішення, у зв`язку із чим заяву про розстрочення рішення суду, слід задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, приймаючи до уваги визнання позову відповідачами до початку розгляду справи по суті, суд вважає необхідним повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду, а саме, у розмірі 1 331, 20 грн., згідно платіжної інструкції № 6049 від 02.06.2026, оригінал якої міститься у матеріалах справи (а.с.18).

Крім того, відповідно до положень п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача залишок судових витрат у вигляді судового збору за пред`явлення позову до суду, а саме у сумі 1331, 20 грн., які були понесені позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 223 ч. 4, 263-265, 259, 263-265, 268, 280-282, 435 ЦПК України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", ст.322, 509, 526, 610, 611, 625 ЦК України, –

У Х В А Л И В:

Позов Концерну "Міські теплові мережі" до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 , про солідарне стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (місцезнаходження: вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 32121458) заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.04.2021 по 28.02.2026 у сумі 40 789 (сорок тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 78 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. по 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. з кожного відповідача.

Повернути позивачу Концерну "Міські теплові мережі" (місцезнаходження: вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 32121458) з державного бюджету сплачену, згідно платіжної інструкції № 6049 від 02.06.2026, суму судового збору у розмірі 50 відсотків сплаченої суми, а саме у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення суду - задовольнити.

Розстрочити суму заборгованості у розмірі 40 789 (сорок тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 78 коп. терміном на 12 (дванадцять) місяців шляхом сплати щомісячного платежу на користь Концерну "Міські теплові мережі" рівними платежами по 3 399,15 (три тисячі триста дев`яносто дев`ять) грн. 15 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – Концерн "Міські теплові мережі", місцезнаходження: вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 32121458;

Відповідач 1 – ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач 2 – ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2026 року.

Суддя В.М. Ходько