Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №182/76/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

24.02.2026

Справа № 182/76/25

Провадження № 2/331/320/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року місто Запоріжжя

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Яцун О.О.,

за участю секретаря судового засідання Красан І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в особі представника Костюшка Павла Миколайовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в особі представника Костюшка П.М., який діє на підставі довіреності від 05 грудня 2024 року (а.с.28), звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 76138879 від 14 січня 2024 року у розмірі 31275 грн. 00 коп., з яких: 9000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22275 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - первісний кредитор) і ОСОБА_1 укладено договір позики № 76138879, за яким відповідач отримала позику у сумі 9000 грн. 00 коп., строком на 30 днів, та зобов`язалася повернути позику у порядку і на умовах, передбачених договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників № 25 від 20 червня 2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі 31275 грн. 00 коп., з яких: 9000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22275 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідач вказану заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 31275 грн. 00 коп., а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. 00 коп.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 01 квітня 2025 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.50).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» № 4273-ІХ від 26.02.2025 року, назву Жовтневого районного суду міста Запоріжжя змінено на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

30 квітня 2025 року внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадянських формувань щодо перейменування Жовтневого районного суду міста Запоріжжя на Олександрівський районний суд міста Запоріжжя.

09 травня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Мартинишиним П.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АР № 1058580 від 09.05.2025 року (а.с.61), подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем не надано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказіви на підтвердження перерахування відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів за вказаним договором, у матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, позивачем також не доведений факт переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора до позивача, позивач проводив нарахування відсотків поза межами строку кредитування, позивачем не надано доказів передачі права вимоги до відповідача, а також доказів сплати первісному кредитору коштів за договором факторингу, у зв`язку з чим позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а тому просить суд у задоволенні позову відмовити (а.с.56-60).

20 травня 2025 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - Білотіл А.Г., яка діє на підставі довіреності від 05.12.2024 року (з.б.а.с.77), подано до суду через підсистему «Електронний суд» відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Мартинишина П.В., в якій представник позивача надала додаткові пояснення та просить позов задовольнити у повному обсязі (а.с.67-76).

29 травня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Мартинишиним П.В. подано до суду через підсистему «Електронний суд» заперечення на відповідь на відзив (а.с.82-84).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. При цьому, у прохальній частині позовної заяви представник позивача просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.3).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мартинишин П.В. у судове засідання також не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили. Між тим, представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи без участі відповідача та її представника, у задоволенні позову просить відмовити (а.с.101).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 14 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 було укладено договір позики № 76138879, за яким відповідач отримала позику у розмірі 9000 грн. 00 коп., строком на 30 днів, та зобов`язалася повернути позику у порядку і на умовах, передбачених договором, та сплатити проценти за користування кредитними коштами (а.с.4-6).

Відповідно до пунктів 2.2. та 2.3. договору позики, дата повернення позики (останній день) - 12.02.2024 року, фіксована процентна ставка (базова) - 2,5 % в день, знижена процентна ставка на день - 0,75 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою - 2,70 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1186,17 %, орієнтовна загальна вартість позики - 11025,00 грн.

14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с.8-9).

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 25 від 20 червня 2024 року до Договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі 31275 грн. 00 коп., з яких: 9000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22275 грн. 00 коп. - сума заборгованості за відсотками (а.с.13).

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідачем був підписаний договір позики одноразовим ідентифікатором «jxzh1hEoMH» (п.30. договору позики) (а.с.6).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання позики, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування договору позики № 76138879 від 14 січня 2024 року. Зазначений договір не визнано недійсним.

При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

За змістом статті 549 ЦK України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Позикодавець Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором позики виконало у повному обсязі, надавши відповідачу позику у сумі 9000 грн. 00 коп. Відповідач, у свою чергу, порушила умови договору, не сплативши своєчасно позикодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за позикою та процентами за користування нею.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» є новим кредитором за договором позики.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за процентами за користування позикою складає 22275 грн. 00 коп. (а.с.14).

Вказана сума заборгованості за процентами нарахована за період з 20.06.2024 року по 30.11.2024 року, незважаючи на те, що договором позики № 76138879 від 14 січня 2024 встановлено строк позики (строк договору) 30 днів, тобто по 12.02.2024 року включно.

Необхідно зауважити, що позивачем не заявлялась вимога про стягнення процентів за порушення виконання грошового зобов`язання, які передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України. При цьому, погодження сторонами договору процентів за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70 % не береться судом до уваги з урахуванням того, що договором не передбачено, що вказані проценти є відповідальністю боржника за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в період з 20.06.2024 року по 30.11.2024 року заборгованість за процентами нарахована поза межами строку позики.

Право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14- 318цс18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22).

Отже, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору позики є безпідставним.

Відтак, нарахування відсотків за користування кредитними коштами за договором позики здійснюється лише до 12 лютого 2024 року включно.

Враховуючи вищенаведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період після 12.02.2024 року по 30.11.2024 року відсутні.

З огляду на вищевказане, суд здійснив власний розрахунок заборгованості за процентами за договором позики у межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 14.01.2024 року по 12.02.2024 року включно, розмір яких склав 6750 грн. 00 коп., виходячи з наступного: 9000 грн. 00 коп. (сума позики ) х 2,5 % (процентна ставка за договором) х 30 днів (строк позики).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 76138879 від 14 січня 2024 року підлягають частковому задоволенню у розмірі 15750 грн. 00 коп., з яких: 9000 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 6750 грн. 00 коп. коп. - сума заборгованості за відсотками.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам у цій частині у розмірі 15750 грн. 00 коп., що становить 50,36 % від первісно заявлених вимог (15750,00 грн. х 100 % : 31 275,00 грн.), а саме у розмірі 1524 грн. 90 коп. (3028,00 грн. х 50,36 % : 100 %).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 514, 516, 549, 610, 611, 1054, 1055, 1077, 1082 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в особі представника Костюшка Павла Миколайовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 76138879 від 14 січня 2024 року у розмірі 15750 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1524 (одна тисяча п`ятсот двадцять чотири) грн. 90 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи, відповідно до п. 4) ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок № 30, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 35625014;

представник позивача: Костюшок Павло Миколайович, місцезнаходження: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, будинок № 2, поверх № 4;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

представник відповідача: адвокат Мартинишин Павло Володимирович, місцезнаходження: місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок № 190.

Повний текст рішення суду складено 24 лютого 2026 року.

Суддя О.О. Яцун