Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №306/204/26 — Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/204/26

Провадження № 2/306/483/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовом представника ТОВ «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал» - Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник ТОВ «ФК"Кредит-Капітал» звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що 15.09.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір №101418993, за яким відповідач отримав 5 000 грн., проте відповідно до графіку платежів повернення кредиту, відсотків та комісій не здійснив, хоча ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши кредитні кошти, факт укладення договору відповідачем підтверджено Анкетою-заявою та електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що 26.03.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №106-МЛ-Т, за яким новому кредитору передано право вимоги за кредитним договором №101418993 та матеріали кредитної справи. Вказує, що відповідно до витягу з реєстру боржників заборгованість відповідача становить 15170,00 грн, а саме:

- 3 500 грн — прострочена заборгованість за кредитом,

- 11195,00 грн — прострочені відсотки,

- 475,00 грн — прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту - яку представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 та понесені ТОВ «ФК"Кредит-Капітал» судові витрати 10662,40 грн. які складаються з 8000,00 - витрати на професійну правничу допомогу, 2662,40 - судового збору.

Ухвалою суду від 11.02.2026 року витребувано інформацію у АТ "Таскомбанк", а саме: чи надходили на рахунок банківської картки НОМЕР_1 кошти в розмірі 5000 грн. в період з 15.09.2023 по 20.09.2023 року.(а.с.73-74).

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданому ним позові просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "ФК "Кредит-Капітал". Заявлені позовні вимоги підтримав. (а.с.7).

Відповідач в судове засідання не з`явивя з невідомих суду причин, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до ст. 128 ЦПК України. (а.с.88,90).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 55 Конституції України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; ч.1 ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно договору про споживчий кредит №101418993 від 15.09.2023 року, паспорту споживчого кредиту та Анкети-заяви на кредит №101418993 від 15.09.2023 року, ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Мілоан» грошові кошти у розмірі 5000,00 грн, шляхом переказу коштів на належний позивачу картковий рахунок № НОМЕР_2 хх-хххх-хх36, строком на 120 днів, з 15.09.2023 року до 13.01.2024; згідно довідки №б/н від 10.09.2025 року, даний договір підписаний ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису, одноразовим ідетифікатором F46742 (а.с.16-33).

Відповідно до платіжного доручення №72521188 на рахунок ОСОБА_1 №536693*36, платником ТОВ "Мілоан" було переказано грошові кошти в сумі 5000,00 грн., призначення платежу: Кошти згідно договору №101418993. (а.с.35).

26.03.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №106-МЛ/Т, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан». (а.с.40-60).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; ч.1 ст.516 ЦК України передбачено заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором; ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника; ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Таким чином, ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 101418993 від 15.09.2023 року.

Позивачем, на адресу відповідача, 23.01.2026 року було скеровано претензію з вимогою виконання останньою зобов`язання за кредитним договором. (а.с.61).

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором, укладеним в електронній формі. Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отримані за кредитним договором кошти у відповідності до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути банку та сплатити відсотки.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до виписки з особового рахунку за вищевказаним кредитним договором та розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 станом на 28.01.2026 року (включно) наявна заборгованість у розмірі 15170,00 грн., яка складається з наступного: 3500 грн — прострочена заборгованість за кредитом; 11195 грн прострочені відсотки; 475,00 грн — комісія (а.с.32).

За правилами до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За правилами ст. 610, 615 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно ст. 625, 629 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Позивач, як сторона договорів про надання коштів у кредит, яка виконала свої зобов`язання за такими договорами, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, а саме повернення грошових кредитних коштів та погашення виниклої заборгованості.

Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про споживчий кредит №101418993 від 15.09.2023 року знайшли своє підтвердження при розгляді справи та вважає, що заявлені позовні вимоги ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" є обгрунтованими, оскільки фактично отримані та використані грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, зобов`язання за вказаним договором належним чином відповідач не виконав вчасно та у повному обсязі.

В стягненні 475 грн. заборгованості по комісії необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно Договору про споживчий кредит №101418993 від 15.09.2023 року, а саме його частини "Терміни та визначення", Комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п.1.5.1 цього Договору.

Комісія за управління та обслуговування кредиту винагорода, що сплачується Позичальником у випадку пролонгації строку кредитування за ініціативою Позичальника відповідно до п.2.3 Договору, пов`язана з необхідністю управління та обслуговування кредиту Кредитодавцем (білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті Позичальника, тощо) протягом додаткового періоду (строку пролонгації) та понад строк, з якого виходив Кредитодавець при укладенні цього договору.

Відповідно із частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то дані положення щодо обов`язку позичальника плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22) та підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).

З урахуванням викладеного, за встановлених обставин справи, яка розглядається, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суму заборгованості за комісією у розмірі 475 гривень.

Щодо понесених позивачем судових витрат, суд констатує наступне.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору, суд ураховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України — у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Судовий збір сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до платіжної інструкції №6605 від 28.01.2026 року у розмірі 2662,40 грн. (у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору). (а.с.11).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України - у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем заявлено позовні вимоги на загальну суму 15170,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 14695,00 грн, розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, визначається пропорційно до задоволених позовних вимог та становить: 2662,40 грн ? 14695,00 грн / 15170,00 грн = 2578,99 грн.

Таким чином, з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2578,99 грн.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи. До таких, окрім судового збору входять витрати на правничу допомогу на загальну суму 8000.00 грн. – гонорар адвоката.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано свідоцтво Усенко М.І. право на занняття адвокатською діяльністю №2093, виписку з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Адвокатського Об`єдання "Апологет", Договір № 0107 від 01.07.2025 року про надання професійної правничої допомоги, ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1408886, акт наданих послуг №Д/15056 з детальним описом наданих послуг (а.с. 67-70).

Велика Палата Верховного Суду у рішенні 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За роз`ясненнями викладеними у постанові КЦС ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою – п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою – п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Рішеннями ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 та у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року стверджено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим і відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на грошову допомогу у даній справі є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ТзОВ "Фінансова команія "Кредит-Капітал" щодо покладення витрат на професійну (правничу) допомогу на відповідача, в частині стягнення 8000 грн. вищезгаданим нормам закону не відповідає, витрати у заявленій сумі не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді, у зв`язку з чим в даній частині позовних вимог належить відмовити.

Керуючись ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 615, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов представника ТзОВ «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал» - Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ТзОВ «Фінансова компанія "Кредит-Капітал», адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236 заборгованість за Кредитним договором № 101418993 від 15.09.2023 року в розмірі 14 695 (чотирнадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) грн. 00 коп.,яка складається з:

- простроченої заборгованості за сумою кредиту – 3500 (три тисячі п`ятсот) грн.;

- простроченої заборгованості за сумою відсотків – 11195 (одинадцять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ТзОВ «Фінансова компанія "Кредит-Капітал», адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236 - 2 578 (дві тисячі п`ятсот сімдесят вісім) грн. 99 коп. – сплаченого судового збору.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ-СУДДЯ П.І.Уліганинець

09.10.2026 року.