Рішення від 04 жовтня 2026 р. у справі №401/3738/25 — Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/3738/25

Провадження № 2/401/2225/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року місто Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Андріянової С.М.

за участю секретаря судового засідання - Бойко Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Світловодському міськрайонному суді Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2025 року представник позивача, Лановий Є.М., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2262780 від 07 травня 2019 року в розмірі 42 268 грн. 00 коп., судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. 00 коп.

В обґрунтуванні позову посилається на те, що 07 травня 2019 року між ТОВ "Алекскредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2262780, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти в розмірі 6 800 грн. 00 коп., а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у термін встановлений договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти. Відповідач у свою чергу, не виконала умов кредитного договору. 10 червня 2025 року ТОВ "Алекскредит" та ТОВ "Секвоя Капітал" уклали Договір факторингу № АК-10/06/2025. Згідно з вказаним договором ТОВ "Секвоя Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2262780. 07 липня 2025 року ТОВ "Секвоя Капітал" та ТОВ "ФК "Солвентіс" уклали Договір факторингу № ДФ-07072025. Відповідно до вказаного договору ТОВ "ФК "Солвентіс" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2262780. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 42 268 грн. 00 коп., з яких: 6 800 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 35 468 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками. (а.с. 2-13)

Ухвалою від 02 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву, терміном 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. (а.с. 95-96)

Відповідач правом на подання відзиву, в порядку ст.178 ЦПК України, не скористалася.

02 лютого 2026 року від представника позивача, Ланового Є.М., до суду надійшло клопотання про долучення доказів. (а.с. 99-101)

Ухвалою від 10 лютого 2026 року задоволено клопотання представника позивача, Ланового Є.М., про поновлення строку на подання доказів. (а.с. 112-113)

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2026 року позов ТОВ "Фінансова Компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Солвентіс" заборгованість за кредитним договором № 2262780 від 07 травня 2019 року в розмірі 42 268 грн. 00 коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. 00 коп., а всього: 50 690 грн. 40 коп. (а.с. 118-122)

01 червня 2026 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду від 27 квітня 2026 року. В обґрунтуванні заяви посилається на те, що вона не отримала ні копії позовної заяви з додатками, ні судових повісток, ні рішення суду в паперовому вигляді. Про існування рішення дізналася через мобільний застосунок "Дія". Факт укладення кредитного договору у 2019 році вона не заперечує, проте не згодна із сумою нарахованих відсотків, витрат на правничу допомогу, які на її думку є завищеними. Зазначає, що відповідно до Закону України "Про споживче кредитування" загальний розмір штрафних санкцій не може перевищувати 50 % від суми основного зобов`язання. (а.с. 129-132)

Ухвалою від 10 червня 2026 року прийнято до розгляду заяву відповідача про перегляд заочного рішення. (а.с. 139)

14 липня 2026 року представник позивача, Лановий Є.М., подав до суду письмові заперечення на заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду, в яких просив суд відмовити в задоволенні заяви повністю. Зазначає, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи шляхом направлення судових повісток за адресою її реєстрації, однак у судове засідання не з`явилася. При цьому докази, які б підтверджували поважність причин неявки та неможливість отримання судових повісток, до заяви не додані. Також представник позивача вказує, що судом повно та всебічно досліджено обставини справи й надано належну оцінку доказам, які підтверджують укладення кредитного договору № 2262780 від 07 травня 2019 року, отримання відповідачем кредитних коштів та перехід права грошової вимоги до позивача. Вважає заочне рішення законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування відсутні. (а.с. 142-145)

Ухвалою від 30 липня 2026 року скасовано заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2026 року за позовом ТОВ "Фінансова Компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. (а.с. 154-155)

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у запереченнях від 14 липня 2026 року просить розгляд справи проводити без його участі. (а.с. 142-145)

Відповідач у судове засідання не з`явилася. 05 жовтня 2026 року подала до суду заяву про розгляд справи без її участі на підставі поданих нею доказів. Позовні вимоги визнає частково. (а.с. 161)

Оскільки сторони у справі не з`явилися в судове засідання для розгляду справи по суті, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, у відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 07 травня 2019 року між ТОВ "Алекскредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 2262780. Відповідно до п. 1.4 договору, сума кредиту складає 6 800,00 грн. Базова процентна ставка за один день користування кредитом - 1,7 %. Спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00 % (п. 1.6). Сторони встановлюють узгоджений строк повернення кредиту: 30 календарних днів до 06 червня 2019 року (включно) (п. 1.9). Кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.4 договору в безготівковій формі шляхом перерахування на картковий рахунок позичальника (п. 1.10). Строк дії договору визначається з моменту його укладення між сторонами та діє до повного виконання сторонами обов`язків за ним (п. 3.1). (а.с. 27-31)

Додатком № 1 до договору про надання кредиту № 2262780 від 07 травня 2019 року встановлено Графік платежів. (а.с. 31-32)

Факт переказу кредитних коштів у розмірі 6 800 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 підтверджується довідкою від 03 листопада 2024 року, виданою ТОВ "ФК "Елаєнс". (а.с. 63)

10 червня 2025 року між ТОВ "Алекскредит" та ТОВ "Секвоя Капітал" укладено Договір факторингу № АК-10/06/2025, відповідно до умов якого ТОВ "Алекскредит" відступило ТОВ "Секвоя Капітал" права вимоги до боржників вказаних у відповідному реєстрі. (а.с. 33-46)

Копією платіжної інструкції № 185 від 16 червня 2025 року підтверджується перерахування ТОВ "Секвоя Капітал" коштів ТОВ "Алекскредит" за Договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року в розмірі 1 900 000,00 грн. (а.с. 69, 70)

07 липня 2025 року між ТОВ "Секвоя Капітал" та ТОВ "Фінансова Компанія "Солвентіс" укладено Договір факторингу № ДФ-07072025, відповідно до умов якого ТОВ "Секвоя Капітал" відступило ТОВ "Фінансова Компанія "Солвентіс" права вимоги до боржників вказаних у відповідному реєстрі. (а.с. 47-60)

Копією платіжної інструкції № 812 від 08 липня 2025 року підтверджується перерахування ТОВ "ФК "Солвентіс" коштів ТОВ "Секвоя Капітал" за Договором факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року в розмірі 2 012 173,75 грн. (а.с. 68)

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року, ТОВ "ФК "Солвентіс" набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2262780 від 07 травня 2019 року в розмірі 42 268 грн. 00 коп., з яких: 6 800 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 35 468 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками. (а.с. 18)

Згідно з детальним (щоденним) розрахунком заборгованості за договором про надання кредиту № 2262780 від 07 травня 2019 року, станом на 06 червня 2025 року загальна сума заборгованості складає 42 268 грн. 00 коп., з яких: 6 800 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 35 468 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками. (а.с. 104-107)

Листом № 2262780 від 10 липня 2025 року ТОВ "ФК "Солвентіс" направлено відповідачу вимогу-повідомлення про обов`язок погашення заборгованості за кредитним договором № 2262780 від 07 травня 2019 року та повідомлено реквізити для оплати боргу. (а.с. 64-65)

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст. 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Частиною 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" - електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 2262780 від 07 травня 2019 року підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "2262780". Отже, після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у кредитодавця виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Відповідно до положень ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ "Фінансова Компанія "Солвентіс" є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору № 2262780 від 07 травня 2019 року, що укладений між первісним кредитором ТОВ "Алекскредит" та ОСОБА_1 .

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

У пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 зроблено висновок, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Судом встановлено, що ТОВ "Алекскредит" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 6 800 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою від 03 листопада 2024 року, виданою ТОВ "ФК "Елаєнс".

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року у справі 910/17048/17, щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2020 року у справі № 686/18977/17 зазначено, що "положеннями частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.

Отже, положеннями ЦК України передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення, зокрема, у розмірі певного проценту за кожен день прострочення".

Суд вважає, що визначені умовами договору проценти за користування кредитом можуть бути нараховані лише в межах строку кредитування. Після закінчення строку кредитування кредитор має право на застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання в порядку, визначеному ч. 2 ст. 625 ЦК України, проте таких вимог позивачем заявлено не було.

Як встановлено судом, 07 травня 2019 року між ТОВ "Алекскредит" та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 2262780, при цьому сума кредиту (основна сума кредиту на початок виконання договору) складає 6 800,00 грн (п. 1.4), а також сторони встановили узгоджений строк повернення кредиту 30 календарних днів, тобто до 06 червня 2019 року (включно) (п. 1.9).

Відповідно до п. 1.6 договору, ставки нарахування процентів і розмір пені за цим договором: базова процентна ставка за один день користування кредитом 1,7 %; акційна ставка або ставка за програмою лояльності за один день користування кредитом - 1,36 %; спеціальна процентна ставка за один день користування кредитом після узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 3,00 %; пеня за один день користування кредитом поза узгодженого строку повернення кредиту (у випадку виникнення заборгованості, прострочення кредиту) - 0,00 %.

З детального (щоденного) розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором ТОВ "Алекскредит", який додано позивачем до матеріалів справи, вбачається, що кредитодавець нараховував заборгованість наступним чином:

1) у період з 07.05.2019 по 06.06.2019 за процентною ставкою 1,70 %, тобто була застосована базова процентна ставка, розмір процентів становив: 6 800,00 грн. х 1,70 % х 30 днів / 100 - 1 200,00 грн. (сплачені відповідачем проценти) = 2 268,00 грн.;

2) у період з 07.06.2019 по 02.12.2019 за процентною ставкою 3,00 %, тобто була застосована спеціальна процентна ставка, розмір процентів становив: 6 800,00 грн. х 3,00 % х 179 днів / 100 - 3 185,00 грн. (сплачені відповідачем проценти) = 33 200,00 грн. (а.с. 104-107)

Суд вважає вищевказаний розрахунок таким, що не відповідає умовам укладеного договору про надання кредиту № 2262780 від 07 травня 2019 року, оскільки розрахунки проведені поза межами строку кредитування, який становить 30 календарних днів та включає період з 07 травня 2019 року по 06 червня 2019 року включно.

Так, кредитний договір передбачає право позичальника на звернення до кредитодавця із заявою про продовження узгодженого строку погашення кредиту на умовах, визначених у розділі 12 Правил надання кредиту ТОВ "Алекскредиту", що розміщені на сайті https://alexcredit.ua (далі - Правила) та право кредитодавця надавати згоду на продовження узгодженого строку повернення кредиту за заявою позичальника шляхом укладення між сторонами додаткової угоди відповідно до умов, визначених у розділі 12 Правил (п. п. 1.1, 2.1.4, 2.2.2).

У той же час, кредит вважається простроченим у разі несвоєчасної сплати основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, починаючи з наступного дня закінчення узгодженого строку повернення кредиту, визначеного в п. 1.9. цього договору, за умови, якщо узгоджений строк повернення кредиту не було продовжено шляхом укладення між сторонами додаткової угоди (п. 4.7).

Сторони погоджуються, що у випадку порушення позичальником узгодженого строку повернення кредиту, його зобов`язання за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитними коштами, при цьому кредитодавець має право нараховувати, а позичальник повинен сплачувати до повного погашення заборгованості основну суму кредиту, проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штрафи), які розраховуються (визначаються) відповідно до розділу 1 цього договору (п. 7.7 договору).

Матеріали справи не містять додаткової угоди, що вказує на відсутність підстав вважати узгоджений строк погашення кредиту продовженим, відповідно кредитодавець помилково нарахував проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування, що має наслідком зміну визначеної позивачем суми заборгованості.

За умовами кредитного договору № 2262780 від 07 травня 2019 року сторони передбачили та затвердили Графік платежів у випадку виникнення заборгованості (неповернення зобов`язань до спливу узгодженого строку повернення кредиту), згідно з яким орієнтовна сукупна вартість кредиту складає 10 268 грн. 00 коп., з яких: 6 800 грн. 00 коп. - тіло кредиту; 3 468 грн. 00 коп. - проценти.

За весь період строку дії договору відповідачем сплачено суму коштів у розмірі 4 385 грн. 00 коп., що підтверджується детальним (щоденним) розрахунком заборгованості, складеним первісним кредитором ТОВ "Алекскредит".

З огляду на сплачені відповідачем кошти, остаточна сума заборгованості , що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 6 800,00 грн. (тіло кредиту) + 3 468,00 грн. (проценти) - 4 385,00 грн. (сплачені відповідачем кошти) = 5 883,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Солвентіс" заборгованості за кредитним договором № 2262780 від 07 травня 2019 року в розмірі 5 883 грн. 00 коп.

Щодо вирішення питання про судові витрати та витрати пов`язані із правничою допомогою, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положеннями про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч. 5 ст. 626 ЦК України). Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру" та ст. 28 "Правил адвокатської етики", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 07 травня 2020 року у справі № 320/3271/19, від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Однак, за наявності заперечень учасника справи, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Водночас суд враховує, що при визначенні суми відшкодування витрат за надання правничої допомоги суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: Акт № 2262780 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 30 вересня 2025 року; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаний адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ "ФК "Солвентіс" щодо стягнення кредитної заборгованості від 30 вересня 2025 року; Договір № 43657029 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року; Додаткову угоду № 2262780 до Договору № 43657029 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 841 від 22 липня 2016 року. (а.с. 15, 21-26, 62, 71-72)

З урахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме 337 грн. 16 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525-527, 530, 625, 629, 1049, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 81, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Солвентіс" заборгованість за кредитним договором № 2262780 від 07 травня 2019 року в розмірі 5 883 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 337 грн. 16 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. 00 коп., а всього: 8 220 (вісім тисяч двісті двадцять) грн. 16 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Солвентіс", місцезнаходження за адресою: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 13 лютого 2016 року Бобринецьким РС УДМС України в Кіровоградській області, РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Світловодського міськрайонного

суду Кіровоградської області Андріянова С.М.