Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №344/14585/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14585/26

Провадження № 2/344/7079/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання КомуніцькоїН.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В:

29.07.2026 позивач звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить розірвати шлюб з відповідачем.

В обґрунтування позову зазначено, що шлюб між позивач та відповідачем було зареєстровано 29.08.2006. Від даного шлюбу у них народилося троє дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Проживши в шлюбі майже 20 років, вони не змогли створити міцної сім`ї. Їхня сім`я розпалась. Причиною розпаду їхньої сім`ї є те, що вони не зійшлися поглядами на життя, в них різні характери; між ними виникли серйозні непорозуміння, які призвели до фактичного розпаду сім`ї. Вони зрозуміли, що стали чужими людьми, втратили почуття любові та поваги один до одного.

Також позивач, зазначає, що вони перестали бути однією сім`єю та жодних подружніх і сімейних відносин не підтримують. Їхній шлюб носить виключно формальний характер. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу неможливі та недоцільні, а також суперечать її, як жінці, інтересам.

Крім цього, шлюбні відносини обмежують її право на особисту свободу, а також створюють перешкоди у здійснені правочинів, для яких необхідна згода іншого подружжя.

Просить не надавати строку на примирення, оскільки таке між ними неможливе та буде суперечити її інтересам.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.07.2026 справу передано судді Кіндратишин Л.Р..

31.07.2026 ухвалою суду позов залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

06.08.2026- у визначений судом строк, позивачем усунуто недоліки.

06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у вступному слові позов просила задоволити та не надавати строк на примирення, за час розгляду справи, зокрема після відкладення першого судового засідання задля примирення не вдалось налагодити подружні відносини. Такі відносини продовжують бути напруженими, що також негативно відбивається на дітей. У сім`ї відповідач відсутній. Цього року, вони протягом трьох місяців разом не проживають. У житті відповідача присутня інша жінка.

Відповідач заперечив проти розірвання шлюбу. Зазначив, що позовна заява є емоційним рішенням дружини. Просив надати строк на примирення. Вважає, що їхню сім`єю можливо зберегти, зокрема заради дітей. Вказав, що з іншою жінкою він перебуває у дружніх відносинах.

Вислухавши вступне слово сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку :

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_1 , від 29.08.2006, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 29.08.2006 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області, про що зроблено відповідний актовий запис №1424, прізвище чоловіка після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_1 ( а.с.9).

У шлюбі у сторін народилось троє дітей : син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а.с. 17-19).

Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком, згідно висновку Верховного Суд у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18.

Закріплена у ст. 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.

У постанові Верховного Суду у від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок щодо застосування статті 111 СК України та вказано, що «примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком». Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17).

Системний аналіз наведених положень матеріального та процесуального права дає підстави для висновку, що заходи для примирення подружжя вживаються судом за таких умов: це не суперечить моральним засадам суспільства; існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін; застосовані заходи для примирення подружжя, якщо вони мають наслідком зупинення провадження у справі, не повинні суперечити загальним засадам цивільного судочинства та не порушувати розумність строків розгляду справ. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08 березня 2023 року у справі № 127/16963/22-ц, провадження № 61-203св23.

Враховуючи категоричні заперечення позивачки, відсутність об`єктивних обставин, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін, враховуючи, що судове засідання 03.09.2026 було відкладено для надання можливості вчинити відповідачу дії щодо примирення, і з цього часу позиціє позивача не змінилася, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні клопотання відповідача.

Суд також зазначає, що наявність наміру для примирення лише в однієї сторони, без згоди на це іншої сторони, не є правовою підставою для надання сторонам строку для примирення. При цьому, надання строку на примирення є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

Частиною 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно до ст.5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Стаття 56 СК України передбачає право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Згідно з ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки. Подальше існування сім`ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз - сім`ю - шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу, це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як зазначила в судовому засіданні позивач протягом останніх трьох місяців вона з відповідачем не веде спільного господарства, немає спільних інтересів. На примирення та на подальше збереження шлюбу позивач не згідна, оскільки вже тривалий час між ними як подружжям втрачено зв`язок.

Відповідач в судовому засіданні не навів переконливих конкретних, активних дій спрямованих на збереження шлюбу та примирення, зокрема і з часу перебування справи у провадженні суду. Вказавши, що сім`ю потрібно зберегти задля дітей.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто, на тому, що є моральною основою шлюбу, однак позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

На переконання суду, у даному конкретному випадку, причини, що спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що має істотне значення.

При цьому, слід зазначити, що розірвання шлюбу, не припиняє батьківських прав та обов`язків. А відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Враховуючи наведене, подальше проживання сторін та збереження їхньої сім`ї є неможливим, а тому шлюб між сторонами слід розірвати. Таким чином позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої в даному випадку сплачений судовий збір слід стягнути з відповідача в користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 29 серпня 2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис № 1424, - розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331, 20 грн. судового збору.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації : АДРЕСА_1 .

Повне рішення – 12.10.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.