Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №344/10019/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10019/26

Провадження № 2/344/5710/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Комуніцької Н.В.,

представників сторін : представник позивача - адвокат Катрич З-М. І.,

представника відповідача - адвокат Фреїшин Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

26.05.2026 позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить : зменшити розмір аліментів, які стягуються із нього на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за судовим наказом №344/7888/26 Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, та стягувати в розмірі 1/5 частки його заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

В обґрунтування позову зазначено, шлюб між сторонами розірвано 11.06.2025. Судовим наказом у цивільній справі №344/7888/26 від 28.04.2026 із нього стягуються аліменти на утримання двох дітей в розмірі 1/3 частки заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 22.04.2026.

Позивач є діючим військовослужбовцем і відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2026-0203-0908-4753-0 від 03.02.2026 під час проходження військової служби набув ряд захворювань : виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, без порушення функцій; помірна рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки, без порушення функцій, хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія, остеохондроз шийного, поперекового відділу хребта, кіфоз та протрузії з больовим синдромом; хронічна вертеброгенна люмбалгія.

Наказне провадження не передбачає подання відзиву, а також позбавлений можливості подати заяву про скасування судового наказу. На момент розгляду справи, позивач не міг надати допустимих доказів на підтвердження стану свого здоров`я, лікування якого потребує часу та грошових коштів.

Відповідно до запису лікаря –хірурга від 21.02.2026, у зв`язку з діагностованими хворобами, позивачу рекомендовано фізіореабілітаційне, а також медикаментозне лікування.

Таким чином, судовий наказ винесений без врахування актуального стану здоров`я позивача, яке у зв`язку з проходженням військової служби погіршується. Також у зв`язку з проходженням військової служби, він несе додаткові витрат на придбання військової амуніції.

Також, вважає за необхідне звернути увагу, що згідно із випискою по картковому рахунку за період з 18.01.2024 по 13.03.2026, позивач добровільно неодноразово сплачував на банківський рахунок відповідача грошові кошти, відтак, підстави для примусового стягнення аліментів позивач не вбачає, однак погоджується на сплату аліментів з рахуванням його матеріального та фізичного стану.

Разом з тим, позивач обмежений у можливості проводити час з дітьми, активно брати участь у їх вихованні у зв`язку з характером військової служби.

У рідких випадках, коли позивач має можливість зустрітися з дітьми, перебуваючи у відпустці, чи поспілкуватися засобами мобільного зв`язку, відповідач не надає такої можливості посилаючись на різні причини.

Позивач має стійке бажання та намір дбати про дітей, ніколи не відмовляв та не відмовляється від виконання батьківських обов`язків, однак просить врахувати стан його здоров`я, а також добровільне виконання обов`язків з матеріального забезпечення дітей.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.05.2026 справу передано судді Кіндратишин Л.Р..

01.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

13.07.2026- від представника відповідача – адвоката Фреїшин Т.М. надійшов відзив. У позові просить відмовити. В обґрунтування, зокрема, зазначено, що позивач не довів істотного погіршення матеріального становище; не довів, що стан здоров`я вплинув на можливість виконувати аліментний обов`язок; при цьому матеріальне становище відповідача погіршилось, а потреби дітей зросли; позивач не виконав судовий наказ, який підлягає негайному виконанню. Обґрунтування позовних вимог виконання військовим обов`язком, несення за таким додаткових матеріальних витрат, то відповідач не надав жодного доказу на понесення таких витрат. Також не довів, що він позбавлений можливості належним чином виконувати свій обов`язок щодо сплати аліментів у визначеному розмірі.

Щодо банківської виписки позивача про переказ коштів, то переважна більшість операцій, відображених у такій, здійснювалась у період, коли сторони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство та користувались спільними коштами. Більше того, банківська карта, на реквізити якої позивач здійснював окремі перекази, не перебувала у користуванні відповідача після припинення спільного проживання сторін, а тому твердження позивача про отримання зазначених коштів не відповідають фактичним обставинам справи.

Після припинення спільного проживання сторін та фактично з літа 2024 року, позивач припинив добровільно брати участь у матеріальному забезпечені дітей, а тому посилання на банківську виписку як на доказ належного виконання батьківського обов`язку є безпідставним.

Також позивач не довів, що стан його здоров`я вплинув на можливість виконувати аліментний обов`язок. Не надано жодного доказу фактично понесених витрат, погіршення матеріального стану. Надані медичні документи підтверджують лише факт звернення за медичною допомогою та наявність рекомендацій щодо лікування.

Водночас з часу винесення судового наказу потреби дітей зросли. Діти потребують щоденного матеріального забезпечення, як на освітній процес, так і на їхні особисті потреби, лікування, що носить не одноразовий, а систематичний характер.

Разом з тим, вважає, що відсутність аліментних платежів на виконання судового наказу, який підлягав негайному виконанню свідчить про те, що предметом цього спору не є об`єктивна неможливість позивача виконувати свій аліментний обов`язок, прагнення зменшити його обсяг без належного виконання вже існуючого судового рішення.

Також, відповідач є внутрішньо переміщеною особою, змушена винаймати житло у м. Івано-Франківську. Разом з тим, 14.02.2026 у відповідачки народилась донька.

31.08.2026 – від представника позивача – адвоката Кулик О.Я. надійшли письмові пояснення. В обґрунтування таких, зокрема зазначено, що зменшення розмірі аліментів до 1/5 частки від чистого доходу станом на сьогодні складатиме 7 807. 37 грн., і жодним чином не порушуватиме інтереси дітей. Така сума у кілька разів перевищуватиме законодавчо встановлений мінімальний гарантований рівень аліментів на 2026 рік, який становить 1 756 грн. на дітей віком 6-18 років. Цю різницю, майже 1000 грн., можна обґрунтувати тим, що в даних життєвих умовах військовослужбовця є критично важливим для його власного виживання.

Він також є внутрішньо переміщеною особою, разом з батьками вимушено покинув домівку і переїхали у с. Адамівка Вінницької області, де змушені орендувати житло.

Мати дітей перебуває у повторному офіційному шлюбі, проживає з дітьми у безпечному регіоні, діти забезпечені стабільними та безпечними умовами проживання. Повторний шлюб позивач свідчить про зміну матеріального становище її нової сім`ї, де обов`язки по утриманню житла та забезпечення побуту роз приділяються між подружжям.

Натомість він є одиноким і всі витрати несе самостійно без сторонньої допомоги.

23.09.2026 – від представника відповідача – адвоката Фреїшин Т.М. надійшли письмові пояснення. Документи, що надані військовою частиною НОМЕР_1 на виконання ухвали суду, свідчать про проходження позивачем військової служби, та не є обставиною, яка виникла після встановлення судом чинного розміру аліментів. Відповідно до довідки про доходи позивача, з лютого по серпень 2026 року такі становлять 254 426, 37 грн. У травні 2026 року після видачі судового наказу від 28.04.2026, позивачу нараховано 63 899, 73 грн., що є одним із найбільших розмірів його місячного доходу. Таким чином, надані військовою частиною документи не підтверджують ані виникнення після встановлення аліментів нової обставини у вигляді проходження позивачем військової служби, ані подальшого погіршення його матеріального становище.

Відомості з ДПС спростовують твердження позивача про відсутність інших доходів, наявний нарахований та виплачений дохід в сумі 999,55 грн. від ТОВ « ОЛЛ СІТІ ГЕЙМС», за ознакою доходу «111» - дохід у вигляді виграшів та призів. КВЕД ТОВ « ОЛС СІТІ ГЕЙМС» 92.00 –організування азартних ігор.

Зменшення розміру аліментів не може бути способом вивільнення частини доходу платника для фінансування його необов`язкових особистих витрат.

Доводи позивача щодо покращення матеріального становища відповідача у зв`язку з її другим шлюбом, є безпідставними.

Станом на 01.08.2026 позивач мав заборгованість у розмірі 38 767,03 грн., при цьому таке охоплює період нарахування лише по липень 2026 року. Таким чином, посилання представника позивача на окремі платежі та відрахування із його грошового забезпечення не підтверджує належного виконання обов`язку.

Пенсійні посвідчення батьків не підтверджують фактично понесених витрат на їхнє утримання.

Представник позивача – адвокат Катрич З-М.І. позовні вимоги підтримала, зокрема з підстав та мотивів, що викладено письмово.

Представник відповідача – адвокат Фреїшин Т.М. у позові просила відмовити, зокрема з підстав та мотивів, що викладені письмово.

Вислухавши вступне слово сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку :

Заочним рішенням Івано0Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.06.2025 у справі №344/7556/25 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , який було зареєстровано 28.10.2016 – розірвано ( а.с. 16-17).

Відповідно до свідоцтв про народження : ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , їх батьками вказані : ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно із судовим наказом, що виданий 28.04.2026 у справі №344/7888/26 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за заявою ОСОБА_2 , вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку ( доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 22.04.2026 ( а..с 12).

Згідно із довідкою Закладу дошкільної освіти ( дитячий садок ) № 2 « Малятко» Департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради від 22.04.2026 а №01-43/10, видана ОСОБА_2 , її донька ОСОБА_4 відвідує вказаний заклад з 24.04.2025.

Відповідно до довідки ліцею №3 Івано-Франківської міської ради від 18.06.2026 за №360, ОСОБА_4 дійсно зарахована до 1-Б класу вказаного ліцею. Разом з тим, ОСОБА_6 займається у спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву №1 Івано-Франківської міської ради, на відділені гімнастики спортивної з 15.04.2025 по даний час ( довідка від 18.06.2026 за №65-1/7.

Відповідно із довідкою ліцею №3 Івано-Франківської міської ради від 22.04.2026 за №200, ОСОБА_3 є здобувачем освіти 2-А класу вказаного ліцею, форма навчання очна. А за довідкою такого ліцею від 18.06.2026 за №359, Максим закінчив у 2026 році 2-А клас та переведений до 3 –А класу.

Дітям надано позитивна характеристика за місцем навчання.

Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий головним державним виконавцем В. Тумка, заборгованість зі сплати аліментів за вищевказаним судовим наказом за період з 22.04.2026 по липень 2026 року складає 38 767,03 грн. станом на 21.09.2026 сплачено 20 495,83 грн. необхідно до плати 51 046, 68 грн.

Відповідно до витягу із наказу в/ч НОМЕР_1 ( по стройовій частині) від 29.07.2025 за №6, ОСОБА_1 призначений на наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 17.07.2025 на посаду радіотелефоніста, з29.07.2025 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_1 . Вважати таким, що з 29.07.2025 посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно із довідкою про доходи в/ч НОМЕР_1 від 19.08.2026 за №19/08/1, ОСОБА_1 дійсно проходить службу у вказаній військовій частині і його заробітна плата за період з лютого 2026 року по серпень 2026 року складає 254 426, 37 грн., а саме за : лютий - 20 899, 73, березень – 39 114,0 грн., квітень – 29 931, 99 грн., травень – 63 899, 73 грн. , червень – 22 835, 21, липень – 26 706,18 грн., серпень – 21 039, 51 грн. Сплачені аліменти 15 791, 65 грн.

Відповідно до військово-лікарської комісії №2026-0203-0908-4753-0 від 03.02.2026 щодо ОСОБА_1 , такому проведено медичний огляд та зазначено наступні діагнози: виразкову хворобу дванадцятипалої кишки, без порушення функцій; помірна рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки, без порушення функцій, хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія, остеохондроз шийного, поперекового відділу хребта, кіфоз та протрузії з больовим синдромом; хронічна вертеброгенна люмбалгія. Придатний до військової служби. Наявні захворювання, які пов`язані та не пов`язані із військовою службою ( а.с. 14).

Згідно із записом лікаря-хірурга від 21.01.2026 ОСОБА_1 рекомендовано планову амбулаторне фізореабілітаційне лікування, ЛФК, масажі хребта ( а.с. 13).

Відповідно до виписки з медичної картки ОСОБА_1 , такий проходив стаціонарне лікування у період з 07.06.2026 по 24.06.2026. Проведено лікування та курс реабілітації.

Так, до спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (далі СК України) та Закону України «Про охорону дитинства» (далі № 2402-III).

Так, утримання дитини до досягнення нею повноліття є обов`язком батьків (стаття 51 Конституції України та стаття 180 СК України).

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Положеннями статті 181 СК України передбачено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина 3 статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Крім цього, суд враховує норми статей 8, 11, 12 Закону № 2402-III, які передбачають право дітей на достатній життєвий рівень, рівність батьків у правах та обов`язках щодо дитини та права, обов`язки і відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.

Зважаючи на положення частини 2 статті 10 ЦПК України суд також враховує норми статей 3, 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, відповідно до яких в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Також, суд бере до уваги роз`яснення, викладені у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно з якими розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Надавши оцінку аргументам сторін, суд зазначає, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

З аналізу положень статей 181 та 192 СК України вбачається, що підставою для зміни раніше встановленого розміру аліментів є істотна зміна матеріального або сімейного стану, стану здоров`я платника аліментів чи одержувача, яка об`єктивно впливає на можливість виконання обов`язку зі сплати аліментів у визначеному судом розмірі. Обов`язок доведення наявності таких обставин покладається на особу, яка звертається з відповідною вимогою.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд зауважує, що матеріали справи дійсно містять докази наявності у позивача певних вад здоров`я. Водночас, посилаючись на витрати на лікування, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичну вартість лікування, його регулярність, необхідність постійних витрат чи неможливість отримання відповідної медичної допомоги безоплатно.

Крім того, матеріали справи містять відомості про доходи позивача, такий є військовослужбовцем та стабільне грошове забезпечення. Саме відомості про доходи, які надані військовою частиною та ДПС не свідчать про погіршення матеріального стану позивача.

Також суд бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач є діючим військовослужбовцем і відповідно до статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на безоплатне медичне забезпечення у військово-медичних закладах охорони здоров`я, що зменшує або виключає необхідність нести значні особисті витрати на лікування.

При цьому, суду не надано жодних доказів понесення витрат на утримання батьків, витрат пов`язаних з проходженням військової служби.

Разом з тим, жодним чином не встановлено покращення матеріального становище одержувача аліментів. Укладення повторного шлюбу та народження у такому дитини у одержувача аліментів, мало місце ще до видача судового наказу про стягнення аліментів з позивача у даній справі. Крім цього, такі обставини, у будь-якому разі самі по собі не можуть свідчити про покращення матеріального становища.

Сплата аліментів у розмірі 1/3 на двох дітей не є надмірним тягарем для позивача, якому залишається 2/3 частини від доходу, зменшення розміру аліментів не відповідає інтересам неповнолітніх дітей. При цьому жодних нових доказів, які б свідчили про зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров`я після винесення судом наказу про стягнення аліментів на утримання дітей призначених позивачем не надано.

Саме лише посилання позивача на те, що аліментів у розмірі 1/5 частини від його доходу буде цілком достатнім для утримання двох дітей, не може слугувати достатньою підставою для задоволення позову та зменшення розміру аліментів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність істотної зміни обставин, з якими закон пов`язує можливість зменшення розміру аліментів, а заявлені вимоги фактично ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені достатніми доказами. відтак, у позові слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі статей 150, 180-182, 192 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 , РОКПП : НОМЕР_3 , адреса : АДРЕСА_1 ;

Відповідач : ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , тимчасово зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення 12.10.2026.

Суддя

Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.